Вбивство відомого російського опозиціонера Бориса Нємцова стало тестом багатьох процесів, які відбуваються в Росії, але зачіпляють також Україну і цілий світ.

Поки що ніхто не може вичерпно відповісти на питання – що означали постріли на Великому Замоскворецькому мосту? Але деякі попередні реакції, версії, факти та їх тлумачення ми можемо проаналізувати.
Для цього спробуємо стисло відповісти, принаймні, на 5 запитань.

Питання перше – ким був Борис Нємцов?

Хто такий Борис Нємцов, і яку роль він грав у сучасному політичному житті Росії?
Зоряний час Нємцова пов’язаний з епохою президента РФ Бориса Єльцина.
32-річний кандидат фізико-математичних наук з міста Нижній Новгород пішов у політику, швидко став помітним, законтактував з командою Єльцина, став його довіреною особою в області, потім був призначений тамтешнім губернатором (наймолодшим у Росії), потім з таким же епітетом – наймолодший – став першим віце-прем’єром.
7 років Нємцов був на злеті. Єльцин, за словами його вдови Наїни, Нємцова любив, навіть певний час називав своїм наступником – адже «обоє були високими статними, відчайдушними».

	Нємцов і Путін: дві епохи російської політики

Проте у 1998 році кар’єра Нємцова зненацька переривається.
Час і російська політична еліта обрали собі інший політичний типаж – на арену виходив і стрімко збільшував свій вплив нікому до того часу невідомий петербурзький чиновник другого ешелону Володимир Путін.
На момент відставки Нємцова Путін був лише заступником глави Адміністрації президента РФ, і ніхто у той момент не міг здогадуватися, що це є майбутній багаторічний керманич Росії, її повновладний володар. Ніхто, окрім, можливо, тієї групи могутніх тіньових осіб, які цілеспрямовано просували Путіна дедалі вище і вище по владних сходах і за три роки привели його на вершину, змусивши Єльцина дочасно здати президентські повноваження.
Кар’єрні траєкторії Нємцова і Путіна були протилежними. Коли Нємцов у 90-х яскраво спалахнув на політичному небосхилі Росії й одразу став політичною «зіркою», одним стрибком перелетівши з наукової лабораторії у політичну еліту Росії, Путін туди проривав свій шлях тихо, приховано, поступово, не привертаючи до себе нічиєї уваги – як і вчили його у розвідницькій школі.
Коли Путін очолив спочатку уряд РФ, а через півроку став і президентом РФ, Нємцов уже фактично втратив свою політичну вагу. Він ще 3 роки був депутатом Держдуми Росії, навіть обіймав посади голови думської фракції, заступника Голови Держдуми РФ, але то вже був фактичний кар’єрний шлях донизу.
З 2003 року Борис Нємцов уже жодних посад у державній машині не має, займається бізнесом, стає уже не посадовцем, а політиком, створює партійні проекти і головує в них.
Почавши з підтримки Путіна у 1999 році, Нємцов дуже швидко стає його опонентом і одним із найбільш помітних російських опозиціонерів.
Але чим більше зміцнювалася влада Путіна, тим сильніше змінювалася Росія. І Нємцов відчув це на собі – його ліберальні політичні партії (а їх було декілька) ніяк не могли виграти вибори до російського парламенту. Тож, у підсумку, Нємцов був змушений почати все спочатку, як сам висловився. Зрозумівши, що шлях до парламенту йому закритий, він 2013 року балотувався в обласну думу середнього російського міста Ярославль і став там обласним депутатом.
Проте з Москви Нємцов не щез. Він продовжував свою діяльність опозиціонера, і критика політики Путіна стала основною темою діяльності Нємцова.
Останнім часом ця критика стала особливо гострою, декілька висловлювань Нємцова щодо Путіна кремлівські посадовці і журналісти кваліфікували як особисті образи.
Можна констатувати, що станом на лютий 2015 року Борис Нємцов не був фігурою ¹ 1 в російській опозиції – останнім часом на цю позицію вийшов Олексій Навальний. А Нємцов був одним із декількох лідерів російської опозиції. Одним із.
Навіть у своїй партії «РПР-ПАРНАС» Нємцов був не одноосібним лідером, а співголовою – поряд з екс-прем’єром РФ Михайлом Касьяновим.

Питання друге – міра його небезпечності

Це породжує питання – чи був Борис Нємцов настільки небезпечним опозиціонером, що нинішня російська влада захотіла його вбити?
Дивлячись на його політичний статус останнього часу, ствердна відповідь не є очевидною. Так, він був виразним опозиціонером, затятим критиком кремлівської політики й особисто В. Путіна. Але не менш гостро Путіна й Кремль критикували інші російські опозиціонери – екс-чемпіон світу з шахів Гаррі Каспаров, ті ж М. Касьянов, О. Навальний, Ілля Яшин деякі інші.
То чому вибір убивці впав на Нємцова? Для чого, мовляв, було вбивати людину, яка станом на початок 2015 року не мала визначального впливу навіть на опозицію, не кажучи вже про все політичне життя Росії?

Питання третє: Нємцов – особистий ворог Путіна?

В. Путін-стрілець

Чи вважав В. Путін Б. Нємцова особистим ворогом? Чи слав він йому «чорну мітку», якесь попередження – мовляв, замовчи, а то пожалкуєш?
Про це нічого не відомо.

Зате відома тривога близьких Нємцову людей. Так, мама Нємцова, лікар-пенсіонер, просила сина не критикувати Путіна, бо «він тебе вб’є». Нємцов розповідав про це зі сміхом. Але нещодавно йому стало не до сміху – погрози вбивством на його адресу почастішали, і він навіть за наполяганням друзів подав про це скаргу до правоохоронних органів. Втім, відповіді не дочекався.

Чимало людей у Росії, зокрема, і серед опозиційних журналістів, ставлять питання так: Путіну було невигідно вбивство Нємцова, бо Нємцов уже не мав значної політичної ваги, а невідворотного головного болю від його смерті, мовляв, Кремлю зовсім не треба. Побутують і зовсім цинічні відповіді: якщо б, мовляв, Кремлю треба було «прибрати» Нємцова, то зробили б це тихо, непомітно, десь подалі, можливо, б і в Ярославлі.
Відводячи звинувачення у можливій причетності Кремля до злочину, прес-секретар глави РФ Дмитро Пєсков повідомив: «Президенту Росії Володимирові Путіну було негайно повідомлено про вбивство в Москві Бориса Нємцова. Путін зазначив, що це жорстоке вбивство має всі ознаки замовного і носить виключно провокаційний характер».
За його словами, «глава держави доручив керівникам Слідчого комітету РФ, МВС і ФСБ створити слідчу групу і тримати хід розслідування цього злочину під особистим контролем». «Президент РФ висловлює глибокі співчуття рідним і близьким трагічно загиблого Бориса Нємцова», – додав Пєсков
На підтвердження непричетності В. Путіна прес-служба Кремля навела його телеграму матері Бориса Нємцова:
«Прийміть мої глибокі співчуття у зв’язку з непоправною втратою. Щиро поділяю горе, що вас спіткало. Борис Нємцов залишив свій слід в історії Росії, в політиці та суспільному житті. Йому випало працювати на значущих посадах у важкий перехідний період для нашої країни. Він завжди прямо і чесно заявляв свою позицію, захищав свою точку зору.
Буде зроблено все, щоб організатори і виконавці підлого і цинічного вбивства отримали заслужене покарання».
Деякі коментатори саркастично зауважили, що реакція Путіна ще не є доказом його непричетності.

Питання четверте: що могло бути останньою краплею для ворогів Нємцова?

Що саме робив останнім часом Б. Нємцов, щоб терпець його ворогів увірвався?
Нємцов заявляв, що готує доповідь, яка має довести участь військових підрозділів РФ у війні на Донбасі і постачання туди зброї Росією.
Але кому це у світі невідомо? У епоху космічної розвідки та Інтернету приховати такі речі неможливо. Президент України, численні журналісти називали навіть номери частин російських військ, демонстрували паспорти російських вояків, які воюють на Донбасі проти України.
Правда російська влада й досі це відкидає, заявляючи, що участь у війні на Донбасі не бере, що це громадянська війна всередині України.
Хіба це кого переконує? Лідери країн Заходу прекрасно знають, що відбувається насправді на Донбасі. І якщо вони напряму не спростовують заяви Путіна, то це просто така дипломатична гра.
Навіть чимало користувачів соціальних мереж з Росії підтверджують, що їм чудово відомо про участь Росії у війні на Донбасі. То кому міг відкрити очі своєю доповіддю Нємцов? Тим, хто вірить кожному слову російських політиків та російському телебаченню?
Так їх на сьогодні не переконає ніхто. Вони зазомбовані намертво.
Отже, доповідь, яку готував Нємцов, аж ніяк не могла стати інформаційною «бомбою», якої варто боятися смертельно. Просто вона могла б стати ще одним розвінчанням міфів російської влади – не більше.
Може, Кремль злякався Маршу протесту, який був запланований російською опозицією на 1 березня цього року?
Кремль зробив усе, щоб цей марш знекровити. По-перше, його дозволили провести в одному з віддалених районів Москви, а не в центрі. По-друге, блокували двох популярних лідерів опозиції – Г. Каспаров емігрував, а О. Навальний під домашнім арештом за звинуваченням у економічному злочині.
Чи залишався Б. Нємцов у цій ситуації одноосібним лідером опозиції? Знову ж таки, ні. Залишався одним із. Поряд з тим же М. Касьяновим хоча би.
Може, Кремль захотів залякати опозицію, залякати громадян, які мали намір брати участь у Марші протесту?
Важко сказати, але світовий досвід переконує – силові дії проти опозиції найчастіше посилюють протест проти влади. Згадаймо хоча б Євромайдан, полум’я якого розгорілося якраз після звірячого побиття кийками студентів у ніч на 30 листопада 2014 року.
Отже, раціональні причини вбивства Бориса Нємцова, нібито, не проглядаються?

Питання п’яте – чи міг бути емоційний мотив вбивства?

То може мотив убивства Нємцова не раціональний, а суто емоціональний? Може, це була помста?
І тут на суд громадськості викинуто декілька версій. Серед них і версії про атмосферу нетерпимості і про так званий «український слід».
Але спочатку про саме вбивство й обставини його здійснення.

Постріли на мосту

	Ганна, подруга Бориса

Останній день життя Бориса Нємцова – 27 лютого 2015 року – складався для нього з усіх точок зору вдало. Він дав інтерв’ю на популярному радіо «Ехо Москви», потім зустрівся із своєю дівчиною, яка цього ж ранку приїхала до нього з Києва. Це була невідома широкій публіці початкуюча українська модель на ім’я Ганна Дурицька.
55-річний Борис Нємцов зустрічався з 23-річною Ганною уже три роки, і у них були близькі стосунки.
Високий, симпатичний Борис усе життя мав сильну харизму – і політичну і чоловічу. Завжди подобався жінкам. За спиною Бориса був шлюб, однак, з дружиною він давно не жив. Були у Бориса і діти від дружини та ще двох жінок – син-студент і три доньки.
До речі, на його піввіковому ювілеї всі три жінки та їхні діти були присутніми.
Тож не дивно, що гарний, багатий, енергетичний Борис закрутив голову молодій дівчині. Можливо, у неї були й інші мотиви, пов’язані з тим, що знаменитий Борис з його численними діловими зв’язками міг би вивести її на нову орбіту модельної кар’єри – хто знає.
Тож Ганна примчала до нього 27 лютого, зустріла після інтерв’ю, і вони разом повечеряли в ресторані. Настрій у обох, можна здогадатися, був пречудовий. Після вечері планували йти на квартиру Бориса.

Тіло вбитого Бориса Нємцова на мосту

Незважаючи на легкий дощик, пара вирішила прогулятися. Коли вони йшли по мосту, пролунали постріли.
Звістка про вбивство блискавично розповсюдилася в Інтернеті. Поліція і соратники Нємцова примчали на місце трагедії доволі швидко. Розвіюючи сумніви, соратник Нємцова Ілля Яшин констатував: «Я зараз прямо перед собою, на жаль, бачу труп Бориса».

Відео вбивства: відоме та невідоме

За останні роки тотального обладнання відеокамерами всіх можливих та неможливих місць ми звикли, що відеофіксацію подій – де б вони не трапилися – можуть одразу ж викласти в Інтернет-портал ЮТУБ.
Відеоспостереженням обладнали вже не тільки магазини, ресторани, заправки, а й навіть чимало під’їздів житлових будинків. Що вже казати про офіційні та державні і приміщення, тим більше, головне приміщення російської влади – Кремль!
Великий Замоскворецький міст розташований на відстані двохсот метрів від Кремля. Як дружно заявляють численні журналісти, блогери та Інтернет-користувачі – це зона дуже щільного контролю російських спецслужб. І відеоконтроль там має бути цілодобовим і невсипущим. Це підтвердив також один російський відставний силовик.
Однак слідство – принаймні, станом на вечір 3 березня – заявляє, що відеозйомки моменту вбивства воно не має.
Одні кажуть, що зона цього мосту не входить у зону кремлівського відеоконтролю, інші плетуть, що відеокамери були вимкнені (начебто, це в охороні Кремля можливо!).
Однак в Інтернет все-таки виклали одну відеозйомку камери всепогодного спостереження. З доволі далекої відстані і в дуже поганій якості зйомки на цьому відео видно таку картину: чоловіча і жіноча фігури (ймовірно, Борис і Ганна) йдуть по мосту, біля них зупиняється якась вантажна машина-фургон, закриває їх, (нібито, від цієї відеокамери), стоїть декілька секунд, потім повільно рушає. З-за машини вискакує чоловіча фігура, миттєво сідає в автомобіль, і він рвучко щезає з місця події. Через декілька секунд фургон зупиняється, до нього підходить жіноча фігура (Ганна?), про щось розмовляє з водієм, потім повертається на місце вбивства.
Коментарів і запитань до цього відеоролика було безліч.

Питання до слідства і в повітря

Що то був за фургон? Чому фургон зупинився біля Бориса і Ганни? Чому рушив після пострілів? Чому потім через кілька десятків метрів знову зупинився? Чому Ганна так довго (близько 4-х хвилин) розмовляла з водієм і про що? Звідки взявся стрілець? Чому він залишив живою єдиного свідка? Чому Ганна не нахилялася над тілом Бориса і не кричала про допомогу? Хто був той чоловік, який йшов за ними на відстані 80 метрів і потім підійшов до трупа? Що це була за машина, яка підібрала стрільця?
На ці питання одразу ж з’являлися численні версії відповідей. Їх давали всі, кому не ліньки, але то були люди, далекі від слідства.
А слідство глухо мовчало.
Стало відомо, що слідчі одразу ж взяли Ганну в лещата і довго її допитували. Стало відомо, що Ганна розповіла деякі деталі. Вони йшли, раптом зі спини пролунали постріли, Ганна обернулася і побачила, що якийсь чоловік стрімко сідає у світлу машину, яка пригальмувала біля них, і машина на швидкості щезає.
Слідство скупо додало, що пострілів було шість чи сім, кулі потрапили у голову, серце, печінку і шлунок. Борис, нібито, ще декілька хвилин був живий, потім від отриманих ран помер.
Кулі були, нібито, не однорідні. Це могло означати, що вбивця стріляв з двох пістолетів одночасно. Про наявність ймовірного другого стрільця поки що не повідомляється.
Вбивця міг чекати Бориса на сходах, що у цьому місці вели під міст.
Так що, все-таки, можна у першому наближенні сказати про це вбивство, маючи у розпорядження уривчасті факти і безліч питань у повітря?

Тлумачення побаченого і почутого

Інтерпретація всього відомого на цей час про те, як відбулося вбивство Бориса Нємцова, де воно сталося, може бути у першому наближенні такою.
Організатори цього вбивства повинні були провести величезну організаційну роботу для координації всіх учасників вбивства і забезпечення успіху цієї кривавої акції.
По-перше, треба було прослухати розмову Бориса і Ганни або телефоном вдень, або під час вечері у ресторані, щоб бути впевненим, що вони попрямують: а) на квартиру Бориса і б) не на таксі, а пішки. Нагадаю – падав дощик, і варіант з таксі був дуже ймовірним. Значить, під час вечері прозвучало бажання прогулятися, і вбивці це твердо знали. А, значить, знали, що маршрут від ресторану до будинку Бориса обов’язково проляже через Великий Замоскворецький міст. А, значить, посадили там кілера завчасно і вчасно – не рано, щоб на нього часом не звернули увагу, і не пізно, щоб він пару не проворонив.
По-друге, якщо організатори вбивства знали про всепогодну відеокамеру, то вони повинні були розрахувати кут бачення відеокамери та ювелірно спрацювати, щоб фургон закрив Бориса від відеокамери саме в момент проходження пари біля місцяперебування кілера.
По-третє, світла машина, що підхопила кілера, повинна була їхати за Борисом з такою швидкістю і на такій відстані від пари, щоб після пострілів миттєво опинитися біля нього і забрати вбивцю.
По-четверте, постріли в голову і серце свідчать, що стріляв чоловік із спецпідготовкою.
Могли все це організувати та здійснити одинаки та ще й непрофесіонали?

Версії

А такі версії вже вкинуті в обговорення. Є версія і про так званий «український слід». Його розшифровують по-різному. Одні заявляють, що вбити Бориса з ревнощів міг хтось з українських прихильників Ганни. Інші вкидають причетність праворадикалів і навіть СБУ для «дестабілізації ситуації» в Росії.
Слідство також не виключає версії бізнесових мотивів чи особистої неприязні.
Думаю, що всі версії вкидаються в інформпростір для своєрідної «обкатки» – подивитися, яка з них набере популярність.
Тоді таку версію можна й потім класти в основу пояснення вбивства.
Багато хто в Росії кажуть так, як, наприклад, популярна телеведуча Ксенія Собчак: не думаю, мовляв, щоб Путін безпосередньо дав наказ, але сама атмосфера нетерпимості до інакомислення, до іншої політичної позиції могла штовхнути на це вбивство якихось російських радикалів із новостворених націоналістично-шовіністичних структур.
Інший лідер опозиції – О. Навальний, якого суд не пустив на похорон Нємцова з формулюванням, що Навальний не є близькою для покійного людиною – у день поховання заявив: «Я вважаю, що Нємцов був убитий учасниками урядової (спецслужби) або проурядової організації за наказом політичного керівництва країни (включаючи Володимира Путіна)».

Версія «подарунка Путіну»

Існує і версія про те, що сам Путін такого наказу не міг дати, тому що Нємцов не створював для нього жодної помітної загрози. Але, мовляв, знайшлися відморозки, які бажали догодити «господарю», і ось вони, нібито, й вирішили покласти йому на стіл голову опозиціонера. На підтвердження наводять такий факт: у четвер, 26 лютого, Володимир Путін підписав Указ:
«Встановити День Сил спеціальних операцій і відзначати його 27 лютого». А наступного дня, мовляв, якісь надто запопадливі особи і провели ось таку «спеціальну операцію» як знищення опозиціонера.
Більше того, відомий російський радіоведучий Матвій Ганапольский звернувся до колег журналістів, застерігаючи їх від відвідин провладних радіо- і телепрограм про Нємцова: «Ви думаєте, що підете на передачу, присвячену його пам’яті, але ви йдете на інше – на спецоперацію, де потрібно терміново все відмазати: Кадирова від його загроз; держтелебачення від розпалювання ненависті проти опозиції; Кремль від війни в Україні, загибелі там російських солдатів, падіння рубля і колапсу економіки».
Тож, спецоперації в Росії проводяться у різних формах, є вже і відповідне свято, але чи було вбивство Нємцова кривавим і цинічним «подарунком» до цього свята – колись стане відомо.

Реакція світу

Одразу ж після вбивства Нємцова, шукаючи аргументи про непричетність Кремля, прес-секретар Д. Пєсков заявив, що Нємцов був усього лише трохи відомішим за середньостатистичного росіянина, з чого ж, мовляв, владі треба було його боятися, і тому вона непричетна.
Але значний резонанс у світі на вбивство Нємцова слова придворного прес-секретаря спростував. У столицях демократичних держав Європи й Америки відгукнулися на цю насильницьку смерть заявами співчуття та занепокоєння.
Правда, в Росії можуть це сприйняти як чергову антиросійську акцію, і увагу на реакцію світу не звернуть.
Відгукнулися на вбивство Нємцова й українці: «Світовий Конгрес Українців глибоко засмучений вбивством Бориса Нємцова – такого явного російського критика авторитарного режиму президента Володимира Путіна», – заявив президент СКУ Євген Чолій.
«Борис Нємцов був одним із небагатьох російських політиків, хто відкрито підтримував український Євромайдан, заявляв про незаконність анексії Російською Федерацією Криму, засуджував військову агресію президента Володимира Путіна на сході України та вимагав звільнення депутата Верховної Ради України Надії Савченко, незаконно ув’язненої російськими владними структурами», – йдеться в заяві.

	Прощання у Києві

Кияни засипали квітами і написами посольство РФ у Києві.
Президент України Петро Порошенко також відгукнувся: «Кілька тижнів тому я з ним розмовляв про те, як будувати відносини між Україною і Росією. Таким чином, як ми хотіли б їх бачити. Борис задекларував, що має оприлюднити переконливі докази участі російських Збройних сил в Україні. Хтось дуже цього боявся. Борис не боявся, кати боялися. Вони його вбили», – сказав президент.
За його словами, Нємцов був великим другом України і великим патріотом Росії. Людиною, яка, як міст, пов’язувала наші держави, вибудовувала ті відносини між Україною і Росією, які хотіли б бачити українці.
Порошенко зазначив, що Нємцов є символом росіянина, який щиро і з повагою ставився до України, людиною, яка боролася і віддавав все можливе для того, щоб захистити свободу в своїй країні.
«Першого березня він повинен був виходити на марш на чолі багатотисячного мітингу, щоб продемонструвати, що є інша Росія, яка любить Україну, поважає права людини, для якої свобода – не порожній звук. І заради свободи та демократії він був готовий віддати своє життя», – підкреслив президент.
Сайт президента оприлюднив Указ президента України ¹ 118/2015 «Про нагородження Б. Нємцова орденом Свободи». В ньому йдеться: «За видатні особисті заслуги у розвитку демократії, захисті конституційних прав та свобод людини і громадянина, самовіддану громадсько-політичну діяльність постановляю: нагородити орденом Свободи (посмертно) НЄМЦОВА Бориса Юхимовича – російського політика і державного діяча, м. Москва.
Президент України Петро ПОРОШЕНКО. 2 березня 2015 року».

Прощання з Нємцовим

У пам’ять про Бориса Нємцова центром Москви першого березня пройшла чисельна хода. Міліція Москви заявила про 5-7 тисяч учасників, опозиція – про 50 тисяч і більше. Український нардеп Олексій Гончаренко, який був присутнім на цій ході і потім затриманий міліцією, сказав, що могло бути на око і до ста тисяч.
Прощання з покійним відбулося у тісній невеликій залі Сахаровського центру у Москві. Ні Путін, ні Медведєв не прийшли. У ці години у Кремлі вони проводили зустріч з керівництвом Білорусі за участю всіх вищих керівників обох країн.

Прощання у Москві

Від керівництва прийшли представники президента РФ та уряду РФ. Присутні розуміли їхній подвійний стан і не чіпали.
Говорили соратники Нємцова, було багато квітів. Єдиним російським телеканалом, що вів прямі багаточасові трансляції і достойно пом’янув покійного, був відомий незалежний московський канал «Дождь».
Коли від’їжджала машина з труною, чулися з-поміж інших вигуків українське: «Герої не вмирають!» Деякі букети були перев’язані жовто-блакитними стрічками.
Похорон Бориса відбувся на другорядному московському Троєкурівському цвинтарі. Місця на найбільш престижному – Новодівочому – де похована вся еліта СРСР і Росії, влада Нємцову не виділила. Не вийшов, на їхній погляд, калібром цей убитий.

Нємцов і Україна

Усе життя Борис Нємцов добре ставився до України і підтримував її демократизацію. Він був радником президента Ющенка. Він підтримував перший і другий Майдани. Він засуджував російське вторгнення в Україну і наголошував, що навіть добровольців Росія повинна вивести з Донбасу, не кажучи вже про кадрових військових і солдатів строкової служби.
Не знаю, як увічнить сучасна Росія пам’ять про Бориса Нємцова. Мерія Москви обіцяла подумати.
А влада України, думаю, увічнить. Значить, варто чекати у Києві вулиці Бориса Нємцова.
Найстрашніше, що може настати після вбивства Нємцова – це посилення терору всередині країни й активізація війни проти України в інформаційному та бойовому варіантах.
Багато російських соратників Нємцова цього побоюються. Багато українців поділяють їхню тривогу. Чекатимемо результатів розслідування. Якщо вони будуть. Бо прецедентів нерозкритості резонансних злочинів вистачає.
Адже світ досі не має переконливої версії вбивства Кеннеді. Через день після загибелі Бориса Нємцова, 1 березня 2015 року, виповнилося 20 років з дня так і нерозкритого вбивства знаменитого московського телеведучого Влада Лістьєва. Та й в Україні нерозкритих смертей вистачає.