Минули вихідні були вкрай сумними, однак у круговерті фактів подекуди випливали важливі, іноді – навіть доволі оптимістичні дрібниці.

Перша дрібниця, котра пройшла майже непомітно у хвилі моторошних новин – це новий етап «націоналізації», яку активно продовжує окупаційна влада Криму. Цікавою подробицею цього етапу були два підприємства – Севастопольський морський завод та підрозділ телекомунікаційної компанії «Vega».
Перше підприємство, як відомо, належить президентові України Петрові Порошенку. Він виставив підприємство на продаж, і донедавна окупаційна «влада» Криму навіть заявляла, що викупить завод. А потім, вочевидь, вирішила, що відібрати простіше. Коментарів самого Порошенка наразі не було.
«Vega» належить Рінату Ахметову. В керівництві компанії зазначили, що ««Vega» завжди в повному обсязі виконувала в Криму свої зобов’язання», і пообіцяли звернутися до міжнародних судів. На початку лютого у Криму було «націоналізовано» майно кримської філії компанії «Укртелеком», та компанію «ДТЕК Крименерго», що теж належать Ахметову.

Отже, варто було би сподіватися, що після такої «націоналізації» українська армія почне завзятіше воювати з противником. Однак наразі спостерігаємо зворотній процес. Речники АТО відверто і офіційно повідомляють, що з Росії в Україну заходять дедалі більші «каравани» танків, «градів» і тому подібного добра. І що робить українська влада? Відводить техніку подалі. Тобто ці, вибачте, недолугі істоти з однією звивиною, і тією від кашкета, бачать, що росіяни назбирують техніку, що буде бій – і при цьому холоднокровно вимагають від своїх солдат відверти всю тяжку техніку, і начальники штабів особисто забирають навіть «запаси», котрі рядові, знаючи «закидони» нашого командування, приховують «під матрацем» про всяк випадок.

«Тепер на нас вийшли ворожі танки на відстань 300-400 метрів і б’ють по наших позиціях! А нам відповісти нічим! Спочатку ми думали – задум такий: ворог висуватиметься і наші його накриють. Але ж ні. Навіть, якщо хтось і спробує огризнутися, крики зі штабу: ви нам перемир’я зриваєте! Нам просто нічим оборонятися!.. Маячня якась: вони завозять і завозять нову броню (очевидно, для параду?), А ми прибрали всю протитанкову оборону...», – це цитата із ФБ волонтера Георгія Туки.
За таку інформацію він регулярно отримує в блозі коментарі на кшталт «не розгойдуйте човна, нашого щура нудить». В мене нема питань ні до Туки, ні до коментаторів. Є питання до керівництва АТО і керівництва країни: панове, ви так чудово вмієте брехати своїм громадянам, що вам заважає збрехати ворогу?

Раніше була вагома причина – «Севморзавод», фабрика в Липецьку. Тепер однією причиною вже менше. Може би варто трохи схаменутися?
Ні, то зрозуміло, що ще є корпорація «Богдан», в якої є філії в Криму, співпраця з Волзьким автозаводом, і навіть виробництво у Росії корпорація колись збиралася налагоджувати, однак цей проект довелося закрити.
З 2009 року корпорація повністю контролюється бізнесменом Олегом Свинарчуком, який придбав контрольну частку у Порошенка. Але от цікаво – з 17 лютого 2015 року Свинарчук стає першим заступником Секретаря РНБО…
Звісно, куди ж тут воювати. Тут хіба можна тільки чекати, поки люди згадають про інші цікаві дрібниці. Наприклад, про те, що активи ПАТ «Міжнародний інвестиційний банк» з початку 2014 року виросли майже на 50%, до 2,5 млрд. грн. Належить цей банк, до речі, теж Порошенку…

Щоправда, громадяни наразі про ці дрібниці намагаються не згадувати – знову ж таки, аби «не розгойдувати човна». Але ще кілька Дебальцевих та Іловайськів, і людям доведеться вибирати – чи добре здоров’я «щурів», і при цьому безкінечні похорони героїв, котрі таки вмирають, якщо їх посилати під кулі без зброї, чи таки якось рятуватися...
Щоправда, є ще кілька варіантів – або ж щурі між собою перегризуться, або ж російський ворог візьметься за розум нарешті. Що цікаво, і той і той варіант можливі приблизно однаково.

Про те, що серед «щурів» починаються бої, свідчать, знову ж таки, події минулих вихідних. У ніч на суботу в Києві викинувся з вікна 17 поверху скандально відомий політик Михайло Чечетов. Він не тільки був «регіоналом», щедрим на яскраві метафори – за часів президента Леоніда Кучми він був головою Фонду держмайна. А той Фонд так хитро проводив приватизацію, що офіційно довести, що підприємство було куплене за копійки умисно, можна було тільки на основі свідчень голови ФДМ. Зокрема, саме так було доведено, що зять Кучми, Віктор Пінчук, купив «Криворіжсталь», м’яко кажучи, не зовсім чесно. Це були саме свідчення Чечетова.
І, як то не дивно, реприватизація цього заводу зовсім не відлякала поважного закордонного інвестора – і було проведено чи не першу прозору процедуру приватизації підприємства за всю історію незалежної України.
Як відомо, нещодавно його арештували за організацію голосування за закони від 16 січня 2014 року, але відпустили під чималу заставу – 5 млн. грн. Кажуть, заставу вніс російський бізнесмен, мільярдер Вадим Новінський. При цьому генпрокурор Шокін обіцяв відкрити ще одну справу, але не розказав, яку саме, тільки натякнув, що справа може стосуватися діяльності Чечетова на посаді голови ФДМ…
За підозрілим збігом, за півроку до цього, в серпні 2014 року з вогнепальним пораненням в голову знайшли мертвою екс-голову ФДМ Валентину Семенюк – вона якраз і проводила реприватизацію «Криворіжсталі»…

Схоже, певні сили збираються таки провести перерозподіл власності, а інші сили цьому де відчайдушно, а де – і нахабно – опираються…

До речі, про нахабних.
Цих же вихідних майже непомітною пройшла ще одна майже дріб’язкова новина. У Відні зазнимкували прогулянку скандально відомого олігарха Дмитра Фірташа у компанії депутата від Опоблоку Михайла Папієва і політтехнолога Володимира Грановського. Фото виставив нардеп Сергій Лещенко.
А вже третього березня цей заарештований олігарх виступив на інвестиційному форумі і заявив, що «через 200 днів Україна отримає майстер-план з комплексної модернізації країни». Для цього він, Фірташ, створив ціле «Агентство модернізації України». На його роботу потрібно всього лишень… 300 млрд. доларів.
Мало нам фонду «Нова Україна» Сергія Льовочкіна, то тепер будемо мати ще й агентство Фірташа. Льовочкін, до речі, вже заявив, що це «своєчасна ініціатива професійних і компетентних людей», і його «Нова країна» з радістю долучиться. Знаємо ми, панове, ваші ініціативи, досі ніяк країна не оговтається.

Але от оці «200 днів» змушують задуматися. «Розгойдати човна» зараз – раз плюнути, чинна влада себе поводить так, ніби війна все спише. А «професійна ініціатива» вже на поготові. І, що цікаво, ця «професійна ініціатива» жодного слова не каже про те, що робити з війною… Щоб ці «щури» часом у своїх «перегонах» геть країну не розвалили…

На наше щастя, на теренах ворога проходить хоч і повільна, але таки «розгерметизація мізків». Дорогою ціною, однак державотворчий досвід рідко коли приходить легко, в Україні це вже знають. Починають здогадуватися про це і в Росії.
І свідчення цього можна було побачити, знову ж таки, минулих вихідних. Як відомо, в ніч на суботу в Москві, під стінами Кремля вбили Бориса Нємцова. Прямий ефір з місця події вела купа російських каналів, і серед них – портал Михайла Ходорковського «Відкрита Росія».

Репортер в прямому ефірі процитував слова Нємцова про те, що його може вбити Путін, припустив, що вбивство може бути спричиненим політичною діяльністю, і т. д. Потім на телеканалі відбувався ефір зі студії, ось кілька цитат: «Це вбивство, приурочене до дати....Політковську подарували. І це вбивство подарували. Сьогодні якраз день народження у «кримнаш»...В країні йде війна. Якщо ви думаєте, що це десь далеко, і сюди нічого не долітає, ви помиляєтеся… Росією сьогодні керують люди, які вважають, що вони можуть контролювати все. Це релігійні фанатики. Їхній бог – гроші. Вони вважають, що маючи гроші, вони можуть купити все. Це безсумнівно, не так, і їм доведеться в цьому переконатися. Але переконуватися вони будуть на нашому з вами житті…».
Далі – ще цікавіше. У неділю в Москві та Санкт-Петербурзі проходили мітинги на вшанування пам’яті Нємцова.
Політичні лозунги людям нести заборонялося, тому більшість громадян писали їх на папері формату А4. Кумедно почувалися поліцейські, котрі в когось відібрали транспарант «Ми не боїмося», і не знали, куди то подіти – так і стояли з цим лозунгом.

Адвокат Марк Фейгін організував чималу окрему колону з транспарантом «Звільніть Надію Савченко». Біля Кремля в результаті було чимало українських прапорів – ще рік тому це було тяжко уявити.
Мітинг опозиція проводила напівнелегально – за усними домовленостями з владою міста. І однією з умов влади Москви була вимога поводити себе тихо і не викрикувати жодних лозунгів. Тим не менш, над мітингом лунало «Росія без Путіна», «В Києві – брати, фашисти – в Кремлі», «Вбивця – Путін».

Під кінець мітингу коментатор почав підходити до людей. І от що цікаво – чоловіки, навіть соратники Нємцова, переважно наголошували, що акція неполітична.
А от бабусі відразу починали говорити, що Росія вчинила з Україною як мародер, що Путін посилає молодих росіян вбивати українців, це треба припинити. Репортер опитав десь зо п’ять бабусь, до нього почали підходити ще бабусі – і на тому ефір припинився.

Але певна група громадян, котрій вдалося втримати здоровий глузд, отримала трибуну для висловлювань. Спрацював так званий ефект «мертвої петлі» навпаки – коли в суспільстві звучать тільки думки агресивної меншості, більшість думає, що всі думають та само, як агресивна меншість, і тримає свої думки при собі. Але як тільки думки більшості починають озвучуватися – ситуація різко змінюється. Що ж, будемо сподіватися, східним сусідам України таким чином таки вдасться подолати тотальне агресивне глупство. А там і війна зійде на ніц. Ну а з жадібними «щурами» вже нам самим доведеться раду давати.
На світлинах:
Марш вшанування пам’яті
Бориса Нємцова в Москві