І знову – Нью-Йорк. У столиці світу після тривалого перебування вдома, в Києві – столиці Батьківщини. В Україні, яку терзає, ґвалтує агресор...

Буквально наступного дня після приїзду (прильоту), 25 січня, поспішаю на концерт незнайомого мені гурту «Тріода», який розрекламували місцеві українські ЗМІ («Нова газета», «Закордонна газета») як суперфіналістів українського телешоу «Х-фактор» і який має відбутися в залі Академії церкви святого Юра, що на Сьомій вулиці «даунтауну» в Українській околиці Нью-Йорка. На підході до церкви за цією адресою – несподіванка – зі Сьомої вулиці на Третю авеню звернула колона з українською символікою. Колона українських маніфестантів протесту проти російського агресора.

«Тріода» у складі Андрія Гамбаля, Олександра Алекєєва, Володимира Рибака зустрілася з учасниками мітингу за звільнення Надії Савченко. Після хвилини мовчання виконали пісню «Пливе кача». 25 січня 2015 р., Нью-Йорк

Демонстранти прямують до Юніон Скверу

А ще цього дня – жалоба в пам’ять про тридцять душ невинно убієнних та сто покалічених російськими терористами мешканців Маріуполя, що сталося 24 січня... Поряд дві американки дивуються: «Що це таке, хто вони?!» На ходу кидаю репліку з поясненням... Вони моментально, з розумінням закивали головами: «О! Yes, yes, Russia!» Світ знає про наш біль. Це ж були звичайні перехожі. Приєднатися особисто до ходи перешкоджає попередньо дана обіцянка познайомитися з нашими найкращими, яким присутні «талант, щирість і добро», а їхній спів – «душевний, чистий, сильний». Це з відгуків у Фейсбуці в час їхніх конкурсних виступів на «X-факторі» протягом 2013 року.

Зустріч із громадою Нью-Йорка: поява на «білому Коні»

І ось на сцені – тріо зі славного Тернополя: хлопці молоді, привабливі, в чудових стилізованих українських строях мого улюбленого білого кольору з оригінальною вишивкою. Розпочали з колядки і вітання з публікою: «Ми пишаємося вами, ми тішимося, що ви тут є...» Запитання: «Тернополяни є?» Із реакції залу: є, і багато! Друга пісня – доречна в день жалоби. Після оголошеної акторами хвилини мовчання – тепер уже всесвітньовідома пісня «Плине кача»... Точніше, пісня всенародного плачу протягом останнього року з часу трагічних євромайданівських 18-22 лютого. О! Так вони ж повторюють таланти незрівняної «Піккардійської Терції»! Правда, зі своїм індивідуальним почерком: більше пристрасті, надриву, місцями – перехід на форте. Слухають їх стоячи. У залі хтось зі слухачів підняв на високому древку прапор, який майорів протягом майже двох годин концерту.

«Тріода» на сцені актового залу Академії церкви святого Юра. Нью-Йорк, 25 січня 2015 р.

А далі, як і кожен першовідкривач, намагалася вникнути та оцінити. Запропонований репертуар в артистів дуже добре продуманий, різноплановий: колядки, патріотична тематика, народні пісні, в їхньому ж аранжуванні дві відомі англомовні «Let My People Go» (авторства Луї Армстронга) і «Love you baby» (Франка Сінатри) та авторські композиції про кохання (власні слова та музика). Що ж, природно і зрозуміло: молодо-зелено! Одна з них: «Радій життю і веселися!», «Я так хочу щоранку тебе обнімати, я здолаю всі наші незгоди». Кілька пісень із репертуару Олександра Пономарьова, якого, поряд з Андреа Бочеллі, вважають своїм улюбленим артистом. Наприклад, його «Тільки раз цвіте любов...» стала також хітом цього тріо.


Ці жанри подавалися протягом концерту не блоками, а перепліталися почергово. Очевидно, щоб не послаблювати увагу шанувальників окремих жанрів. Зі всією щирістю шанувальниці співочих українських талантів стверджую: акторів з Тернополя дійсно можна назвати національними перлами щодо вокального та артистичного таланту; вони різносторонньо обдаровані, насправді співають душею, переконливо перспективні. Хвала вам, хлопці з «Тріоди»!


Колядки в їхньому виконанні («Небо і земля нині торжествують», «Нова радість стала...») звучать, як у високопрофесійних хорах: сильно, вражаюче чисто. Їхня всесвітньовідома, виконувана найзнаменитішими виконавцями світу «Алілуя», звучала дуже достойно серед знаменитих. Як кажуть, «мурашки по шкірі». Ще до традиційного завершення концерту виконанням «Ще не вмерла Україна» публіка оцінила їхню авторську «Вставай, Україно», написану ними в дні Майдану.


Високий професіоналізм засвідчила їхня оригінальна композиція з посвятою батькам «Два кольори». Але найбільше вдається їм народна пісня у виконанні акапела. Пісня «Ой, чий то кінь стоїть», виконана під кінець концерту разом із публікою, вразила всіх несподіваними музичними нюансами, оригінальністю. Артисти «виїхали» на цьому «коні», як на білому, справжніми переможцями. Не раз і не два нагороджував вокалістів «Тріоди» вигуком «браво» (цього разу як один із слухачів) народний артист України Іван Бернацький, до естетичних оцінок якого прислухаються українські слухачі та глядачі Нью-Йорка. Його та багатьох інших «браво!» саме на цю, улюблену народом, пісню була найгучнішою. Дійшло до того, що він, як художній керівник свого драматичного театру-студії та режисер, тут же загорівся ідеєю запросити їх для живого пісенного супроводу своєї чергової вистави, репетиції якої зараз в розпалі. Щасти всім!

Важливо й те, що артисти професійно, вільно, природно, з легким гумором, уникаючи пафосної риторики, контактували з публікою. Кілька разів виходили до залу. Тактовно обіграли день народження Андрія Гамбаля в цей день – 25-го січня. Публіка гаряче його привітала.
Все було би дуже добре. Якби не одне «але». Моє особисте. Були окремі моменти, коли музичний супровід глушив прекрасні, сильні голоси співаків. Жаль. Їх забивав синтезатор. (Даруйте, хлопці, але, як на мене, завищені, децибели синтезатора вашим сильним, чудовим, душевним голосам шкодили). Наприклад, при виконанні улюбленої народної пісні «Ніч яка місячна», присвяченої «ніжній половині людства». За драматургією, чуттєвістю – це була вдало зіграна вистава. Але хотілося для повноти сприйняття також ніжного звучання в деяких моментах цієї постановки. Можливо, я «зіпсований» слухач. Тому що напередодні слухала без супроводу у Київській філармонії асамблею хорів на честь Павла Муравського, а в Київському Будинку вчителя у клубі «Співуча родина» – колядки церковних хорів. Яка це краса невимовна! Чути природній голос, його незіпсовані новітньою технікою чари. Так, це мода. Мода для тих, хто шукає в пісні, музиці танцювальні збуджуючі ритми. Але якщо шукати в пісні душевні порухи (не рухи) тоді важливо, щоби превалювало мистецтво самого співу. Готова з вами продовжити розмову. Але це побажання ніяк не перекреслює ваші творчі досягнення, вашу працю над собою, ваше вміння і бажання дарувати людям її величність Пісню.

Знайомимося особисто

Та хто ж вони – ці талановиті хлопці? Серед слухачів було багато тих, хто спеціально прийшли послухати саме їх. Це – земляки з Тернопільщини та вболівальники під час їхніх виступів на «X-факторі». Для тих, хто слухав їх вперше, знайомство відбулося під кінець концерту. Між іншим, наші чиказькі читачі, які побували на їхньому першому концерті в Чикаго 11 січня 2015 р., знають цю історію появи «Тріоди». Варто повторити для інших...
Отож, зліва направо (див. фото) Андрій Гамбаль, 28 років, Олександр Алексєєв, 25 років, Володимир Рибак, 25 років. Неодружений лише Володимир. Українських красунь по цей бік океану теж немало. Та ще й працьовитих, настирних. Доля не дрімає, шукає... Щасти тобі, Доле!


Співають разом з першого курсу навчання на мистецькому факультеті Тернопільського педагогічного університету імені В. Гнатюка. Розповідає Андрій: випадково їх поселили разом в одній кімнаті. Це був 2008 рік. Думають, що не випадково. Це, напевно, Боже провидіння. Але для них на початку це була проста студентська забава: «Вчилися, вечорами смажили картоплю і... співали». Якось прийшла ідея виступити в ролі середньовічних трубадурів і заспівати вночі під вікнами гуртожитку коханої дівчина одного з них. Їх тоді слухали мешканці двох сусідніх будинків: повідкривали вікна, заслухалися... Начальство вишу навіть міліцію викликало, покарало доганою. А пізніше попросило виступити веред столичною комісією, що несподівано прибула до їхнього вишу. Довелося хлопців реабілітувати... і скористатися їхнім талантом... З цього часу почалися виступи перед студентськими аудиторіями... Так, власне, народився гурт, якому згодом дали назву «Тріода». Я би її розшифрувала як «Ода на честь тріо (трьох)». Хлопці ж перекладають як «Пісня трьох».
По закінченні університету (2012) почали виступати на сценах міста та області. У 2013 р. їх беруть на конкурс «Х-фактор». Мали близько 12 ефірів. Про них дізналася Україна. У фінал вийшло двоє претендентів. Підліткові Сашку Порядинському з бідної родини глядачі (або ж журі) віддали перше місце. Тріодівців публіка у Фейсбуці назвала «найкращими». Після такої перемоги (це сталося 4 січня 2014 р.) розпочалися їхні гастролі по всій Україні – в обласних, районних центрах. Переважна більшість із них – доброчинні. Спочатку – на користь Майдану, потім завдяки волонтерам – виступали перед нашими бійцями в АТО. І так по сьогодні.


Шлях до широкого визнання був поступовим, але впевненим. У жовтні 2014 року виступили зі сольним концертом у Львівському театрі опери і балету і того ж дня в театрі ім. Марії Заньковецької разом з народною артисткою України Ніною Матвієнко. Це була велика честь. Тоді здійснилася перша їхня мрія: виступити у західній столиці України – Львові. Цього року здійснилася ще одна мрія: зустрітися з українськими громадами Сполучених Штатів Америки.


Гастролі розпочалися в Чикаго (разом з Ніною Матвієнко та братами Яремчуками) і продовжилися в містечку Виппані, штат Нью-Джерсі, м. Йонкерс (штат Нью-Йорк), Клівленді та Детройті (штат Огайо). І ось тріо у Нью-Йорку, який продовжують величати столицею світу. «Тріода» з невеликою командою повертається до нашого Чикаго на «біс» для повторного концерту, який відбудеться 31 січня. В команді – менеджер Даша Дьяченко та, згідно зі сьогоднішніми визначеннями, – продюсер Любов Яковенко – президент доброчинного фонду «Лелека» (Чикаго). Вона ж – очільник Чиказького осередку спільноти «Матері в молитві». Зі слів пані Люби – це її ідея та її втілення – запросити «Тріоду» на гастролі. Вдала ідея. Гастролі – успішні. Незважаючи на те, що цими днями українська громада США, як і всього закордоння, разом з народом України боляче переживає трагічні події на Сході, власне, початок російсько-української війни широким фронтом. Добра частина потенційних слухачів «Тріоди» метрополії Нью-Йорка взяла участь у демонстрації протесту проти агресії несамовитого Путіна та за звільнення Надії Савченко.

Опісля концерту включила «Громадське ТБ» в онлайні. На екрані – відеоурок «Як надати собі допомогу в час поранень від уламків вогнепальної зброї». Інструктор показує наочно, на прикладі. Скажімо, як скрученим шматком тканини закривати розірвану рану, як зупинити кров.... як.... Страшна реальність.


Пісня, слово, музика – це теж зброя. Не забуваймо, артисти і шанувальники їхнього мистецтва, що пріоритетним зараз у суспільному та мистецькому житті є допомога Україні. Хто чим може. Навіть думкою, спільною молитвою, як палко закликала представниця спільноти «Матері в молитві» на завершенні концерту в залі Академії церкви святого Юра. «Тріода» разом з продюсером обіцяли частину коштів передати на допомогу тим, хто воює... Воює за ідею, хто захищає країну. Тим часом, воює лише кожен тисячний із 40-мільйонного населення України.
На вулиці в день теракту 24 січня та в день жалоби 25-го могли б вийти в тисячі разів більше людей. І хоч наші артисти зі сцени висловили правильну думку, що «важлива не кількість, а якість», у випадку війни кількість теж є надзвичайно важливою...
Щасти вам, наше Тріо! Ми вас полюбили. Намагайтеся не заблукати в успіхах, у зірковості. Бажаємо вдосконалення в пошуках свого шляху у високому мистецтві. Тільки високому, національному, українському. Все – попереду! До нових зустрічей у недалекому майбутньому!