Коли багатотонна вантажівка лоб в лоб врізається у легковик, наслідки очевидні. Як мінімум, це розбитий бампер, як максимум – знівечена машина.

Такий от образ виник у моїй уяві, коли я вкотре намагаюся осмислити нинішню українську ситуацію.
Через 10 місяців після початку подій у Криму і на Сході більшості українців стало ясно, що країна зіштовхнулась з могутньою «вантажівкою» антиукраїнської агресії і простим «пошкодженням бампера» вже не відбутися.
Пора викликати рятувальників і на ходу вирішувати, що і як робити.

Розпорядження уряду

Таким от «викликом рятувальників» бачиться мені, зокрема, прийнятий Кабінетом міністрів України документ. Він невеликий, тому навожу повністю:

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ РОЗПОРЯДЖЕННЯ

від 26 січня 2015 р. № 47-р. Київ
Про встановлення режимів підвищеної готовності та надзвичайної ситуації
З метою координації дій державних органів, спрямованих на забезпечення захисту населення, територій та майна, функціонування єдиної державної системи цивільного захисту для подолання наслідків надзвичайної ситуації державного рівня соціального та воєнного характеру, яку спричинили загострення ситуації на деяких територіях України, загроза вчинення терористичних актів, та відповідно до статей 13 і 14 Кодексу цивільного захисту України.
1. Установити:
режим надзвичайної ситуації в Донецькій та Луганській областях;
режим підвищеної готовності для Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя і Автономної Республіки Крим (з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).
2. Забезпечити стале та належне функціонування комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

Отже, цим урядовим документом встановлено в Україні два стани: режим надзвичайної ситуації для зони АТО і режим підвищеної готовності для всієї іншої території країни.
Що це означає? До чого потрібно готуватися? Що конкретно запровадять?
Ці та інші подібні питання постають від сьогодні перед кожним українцем, котрий слідкує за подіями в країні.

Чому не воєнний стан?

Нагадаю, що деякі політики, нардепи, партії давно вже очікують від президента, Верховної Ради України, Кабміну, запровадження більш суворих станів. Так днями Політрада ВО «Свобода» вимагала від президента України виконати свій конституційний обов’язок та видати Указ про запровадження воєнного стану:
«Останні кілька діб регулярна російська армія здійснює наступ на позиції української армії на Донбасі. Щодня гинуть українські солдати та мирні громадяни. Сьогодні сталася страшна трагедія в Маріуполі – від артилерійського вогню російських терористів загинуло понад 30 мирних мешканців міста», – йдеться у повідомленні.

Обстріляний Маріуполь

«Свободівці» наголошують, що українська влада має оголосити, що Росія намагається знищити Україну.
«Українська влада вголос має сказати те, що і так очевидно для всіх українців – проти нас ведуть повномасштабну війну. Російська Федерація є агресором, який прагне знищення України», – вважають свободівці.
«Вимагаємо від президента України виконати свій конституційний обов’язок та видати Указ про запровадження воєнного стану. Вимагаємо від керівництва Верховної Ради України негайно скликати позачергове засідання. Закликаємо українців згуртуватися і дати відсіч агресору», – йдеться у заяві «Свободи».
Подібне заявляла «Батьківщина» і багато інших політичних сил.

Після обстрілу Маріуполя і загибелі багатьох мирних мешканців ЗМІ інформували, що президент України Петро Порошенко терміново повертається в Україну для проведення засідання РНБОУ задля рішучої координації дій у зв’язку з цим жахливим злочином.

Посилення координації

Я тут виокремлю слова «задля рішучої координації дій». Дії координувалися і раніше, але ця координація явно не відповідала серйозності ситуації. Масована критика безпекового, військового секторів пояснювалася тим, що нитки управління рвалися то тут, то там.
Вимальовувалася ситуація управлінського глухого кута. Щоб ефективно керувати військовими діями, об’єктивно потрібен військовий стан, утворення Ставки Верховного Головнокомандування, мобілізація не тільки війська, але і всієї країни на стан війни.
Як це, наприклад, було зроблено у СРСР (зокрема, і на території України) у роки Другої світової війни. Про це добре знає у подробицях більшість українців, дякуючи величезній масі книг і фільмів про Велику Вітчизняну війну – як вона тоді в СРСР називалася.
У нинішній Україні все гібридне – і війна, і мир, і управління, і торгівля, й інформаційна політика. Справжні тільки трагічні речі: загибелі, поранення, каліцтва, зокрема, і мирного населення.

Більше «проти», ніж «за»

Проти запровадження воєнного стану є не менше аргументів, аніж «за». Основний із них – нібито – неможливість отримувати міжнародну макрофінансову допомогу, без чого українська економіка, швидше за все, доповзе до дефолту.
Але й інших загроз при цьому немало – це і комендантська година, примусовий призов, контроль ЗМІ, включно до ймовірної заборони, зокрема, й Інтернету, вилучення для потреб армії майна, транспорту, інших ресурсів, розташування військових і облаштування їхнього побуту.

Люди здають кров пораненим

А все ж таки, потрібно було щось робити. Тим більше, під зливою звинувачень зі всіх боків, що влада нічого чи майже нічого не робить.
Тому й прийняв уряд таке розпорядження.
Якщо виходити з визначення, то Надзвичайна ситуація (НС) – це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат.
Найбільшою мірою такий стан стосується, звісно, Донецької та Луганської областей. Інші області поки що не підпадають повною мірою під це визначення.

Чотири режими надзвичайної ситуації

	Надзвичайна ситуація стала буденною в зоні АТО

Після прийняття документа радник прем’єр-міністра України Данило Лубківський вніс ясність у термінологію: «Існує кілька режимів реакції на надзвичайні ситуації. В нас таких режимів є чотири.
Перший режим нашого нормального життя – це є режим повсякденного функціонування. Другий режим – це режим підвищеної готовності. Це координація, це є загальна поінформованість, оповіщення населення, це прогнозування тої чи іншої ситуації.
Третій режим – це режим надзвичайної ситуації, коли є загроза, коли є потреба мобілізації всіх державних зусиль, органів державної влади, сил і засобів. Зокрема, спецпідрозділів для локалізації загрози для того, щоб втримати ситуацію під контролем».
Важливо, уточнив радник прем’єр-міністра, що ці три режими не передбачають жодного обмеження для прав і свобод громадян на відміну від режиму надзвичайного та воєнного стану.
А до чого призведе оголошений стан?
Данило Лубківський конкретизував: «Таким чином, уряд в межах своєї компетенції прийняв рішення для запровадження режиму надзвичайної ситуації в Донецькій і Луганській областях і режиму підвищеної готовності по всій країні.
Це важливий крок – мобілізація державного апарату та єдиної системи цивільного захисту, силових структур, обміну інформацією, оповіщення людей, як діяти. В цьому є принципова різниця.
Є режим надзвичайного стану і режим воєнного стану.
Це є особливі правові режими, запровадження яких передбачає пропозицію від РНБО чи Кабміну, яка подається президентові держави після підписання указу про режим. Своє слово має сказати парламент і відповідним чином підтримати указ президента в межах двох днів», – додав Д. Лубківський.
Нагадаємо, голова фракції «Об’єднання «Самопоміч» Олег Березюк щодо можливості запровадження воєнного стану зазначив, що для такого кроку доцільно було б спочатку внести низку правок в існуючі закони у військовій сфері та здійснити адекватні кроки у дипломатичній та економічній площині.
Чи є у порядку денному сесії Верховної Ради питання щодо запровадження воєнного стану в країні?
Голова Верховної Ради Володимир Гройсман заявив, що ні, нема.

Пояснення прем’єра

А. Яценюк у соцмережі прокоментував прийняте урядове рішення: «Прошу не плутати це з надзвичайним станом і воєнним станом, які запроваджуються рішенням парламенту. Мета урядових рішень – повна координація всіх органів влади для безпеки громадян і цивільного захисту населення», – написав він.
Прем’єр повідомив, що в Україні створюється Державна надзвичайна комісія, а також регіональні координаційні центри з надзвичайної ситуації: «Завдання для державної комісії і для регіональних комісій – інвентаризація всіх об’єктів цивільного захисту, а також формування єдиного запиту на постачання матеріально-технічних цінностей, речового майна, ліків та продуктів харчування по всіх школах, по всіх лікарнях, по всіх засобах масової інформації по всіх областях – чітко в щоденному режимі інформувати громадян про стан безпеки, інформування громадян, що робити у випадку настання надзвичайної ситуації.
Інформування громадян, куди телефонувати, куди їхати у випадку надзвичайної ситуації. Повідомляти про наявність матеріально-технічних запасів, про наявність ліків, про наявність харчування, про наявність техніки», – зазначив він.
За пафосними словами А. Яценюка, органи влади мають працювати 24 години на добу і сім днів на тиждень, щоб гарантувати безпеку кожного громадянина.
Сказано дзвінко, віриться важко.

Надзвичайна ситуація і надзвичайні дії

Міністерство надзвичайних ситуацій у координації з місцевими адміністраціями і під керівництвом Кабміну знає, що робити у надзвичайних ситуаціях. Режими функціонування єдиної системи захисту давно відпрацьовані і під час Чорнобильської катастрофи, і під час повеней у Західній Україні тощо.
Але глобальна надзвичайна ситуація в Україні є такою, що потребує дій, що своїм рівнем і масштабом виходять далеко за межі дій рятувальників.

Рада оголосила звернення до світу

Хоча за своєю суттю також є спробами врятуватися. Це і законодавчі, і політичні і дипломатичні дії.

Дії законодавчі і політичні

На позачерговому засіданні 27 січня цього року Верховна Рада України прийняла рішення визнати РФ державою агресором та ухвалила звернення до ООН, Європейського парламенту, ПАРЄ, Парламентської асамблеї НАТО, Парламентської асамблеї ГУАМ та національних парламентів світу про визнання РФ державою-агресором.
За відповідне рішення проголосував 271 народний депутат. Значна частина депутатів – практично півтори сотні – з різних причин або не голосували, або не підтримали його.
У зверненні йдеться про те, що Україна залишається об’єктом воєнної агресії з боку РФ, яку вона здійснює серед іншого через підтримку та забезпечення масштабних терористичних атак.
Також зазначається, що Росія не виконує своїх зобов’язань щодо дотримання загальновизнаних норм міжнародного права та досягнутих домовленостей.
Також зазначається, що Крим залишається анексованим, а вимоги щодо припинення агресій та постачання зброї, техніки людських ресурсів терористам ігноруються Кремлем.
«У зв’язку з цим, беручи до увагу норми статуту ООН та положень резолюції Генасамблеї ООН, ВР визнає РФ державою-агресором та закликає міжнародних партнерів України... визнати РФ державою-агресором, що всебічно підтримує тероризм та блокує діяльність Радбезу ООН,.. а так звані «ЛНР» та «ДНР» терористичними організаціями», – йдеться у зверненні.
Крім того, у заяві зазначається необхідність запровадження нових секторальних обмежувальних заходів, тобто, санкцій щодо РФ.
Також, серед іншого, в зверненні йдеться про необхідність обмеження повноважень російської делегації в ПАРЄ доти, доки РФ не припинить ігнорувати вимоги міжнародної спільноти.
Крім того, ВР закликала надати Україні військову допомогу з метою посилення її обороноздатності.
А президент Порошенко заявив, що загроза континентальної війни велика, як ніколи.

Реакція Росії

Вона була очікувано загостреною. Звернення українського парламенту назвали маячнею. Таку «професійну» характеристику дав українським колегам спікер Державної Думи Росії Сергій Наришкін.
Російські дипломати, зокрема, заступник міністра закордонних справ Росії Григорій Карасін – намагалися виглядати коректніше й охарактеризували документ ВРУ лише безвідповідальною і бездумною акцією.
Думні акції, треба розуміти Карасіна, приймаються лише у Держдумі. Російський яструб антиукраїнець В. Жиріновський, як завжди, у висловлюваннях не соромився. Він не знайшов нічого кращого, як за принципом «сам дурень» заявити. що агресор – це сама Україна: «ДНР і ЛНР вважають себе відокремленими від Києва і будь-які спроби силового впливу – для них це агресія з боку України», – заявив В. Жириновський.
Йому підспівував російський сенатор від анексованого Криму Сергій Цеков, назвавши агресором саме Україну. Зате Росію Цеков вважає творцем української державності: «Вони не хочуть пам’ятати, що завдяки Росії Україна стала державою, здобула завдяки Росії Західну Україну, яка була частиною Польщі та Угорщини».
«Великий історик» Цеков свідомо перекручує. Якщо бути точним, то не Росія, а СРСР була суб’єктом міжнародних відносин того часу, коли вищевказані землі возз’єднувалися з Великою Україною. І Україна у формі УРСР тоді була офіційною повноправною частиною СРСР. Не Росії частиною, а Радянського Союзу, хоча й не мала політичної самостійності.
А українська державність за великим рахунком формується і досі, хоча й переживає найскрутніший момент своєї новітньої історії.
При цьому, російські політики вкотре запевнили, що люблять Україну і наш народ. Дивна любов, треба сказати.
Він також звинуватив Україну у використанні проти сепаратистів «забороненого важкого озброєння».

Дії дипломатичні

Україна веде інтенсивну дипломатичну діяльність зі захисту своїх інтересів.
Зокрема, тиск на Росію вона здійснює у ПАРЄ. Нагадаю, що на квітневій сесії в 2014 році ПАРЄ позбавила російську делегацію до січня 2015 права голосу і виключила з усіх керівних органів асамблеї за анексію Криму РФ.
Відтоді делегація РФ не приїжджала в Страсбург, пропустивши таким чином літню і осінню сесії.
На нинішній сесії у Парламентській асамблеї Ради Європи повноваження делегації РФ оскаржені. З ініціативою на відкритті зимової сесії Асамблеї, 26 січня, виступив представник Великобританії Роберт Уолтер. Його підтримала група з більш, ніж 30 членів ПАРЄ, які встали зі своїх місць.
Але рівень обмеження Росії в ПАРЄ ще дискутується.
Так у документі, запропонованому моніторинговим комітетом Парламентської Асамблеї Ради Європи, визначені лише мінімальні обмеження повноважень російської делегації в ПАРЄ. Не згодна з цим українська делегація вже готує поправки до документу.
Росія жорстко обороняється – глава комітету Державної Думи Росії з міжнародних справ Олексій Пушков зазначив, якщо ПАРЄ застосує санкції, то РФ припинить членство.
Не змовчали й українські делегати.
«Українська делегація має намір покинути ПАРЄ, якщо туди повернеться російська делегація» – про це заявив нардеп, делегат у ПАРЄ від України Борислав Береза.
Водночас, якісь активісти діяли і поза межею дипломатичних канонів.
26 січня представників російської делегації, а саме главу Компартії Росії Г. Зюганова, перед засіданням ПАРЄ у Страсбурзі облили кров’ю.
Наполегливо вимагає свого Україна і в Раді Безпеки ООН. Вона закликала світ визнати «ДНР» і «ЛНР» терористичними організаціями – про це заявив постійний представник України в цій організації Юрій Сергєєв:
«Наша позиція залишається незмінною – так звані «ДНР» і «ЛНР» мають бути визнані терористичними організаціями. Ми закликаємо Раду Безпеки нарешті скористатися своїм обов’язком за статутом і запобігти подальшим злочинам терористів. Єдиний спосіб це зробити – покінчити з агресією Росії проти України», – сказав він.
Маючи на увазі обстріл житлових кварталів Маріуполя бойовиками, Сергєєв наголосив: «Ми закликаємо світ рішуче відреагувати на злочини терористів і чинити більший тиск на тих, хто їх підтримує».
Декілька поспіль засідань Ради Безпеки ООН продемонстрували підтримку України більшістю країн. Але Росія використовує своє право вето і не дає прийняти жодної резолюції по Україні, з якою незгодна.
Своєю чергою, Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила поправку в резолюції щодо України, в якій ідеться про неприпустимість фінансування тероризму з боку РФ.
Парламентська асамблея Ради Європи також схвалила поправку до резолюції щодо України, в якій йдеться про необхідність звільнення народного депутата Надії Савченко.
Що важливо, жоден із депутатів, зокрема, російських, не виступив проти, голосування профільного комітету було одностайним – на ньому росіяни також голосували «за».

Висновок:

Запровадження двох вищезгаданих режимів є мірою половинчастою. По-перше, це рішення має скромний правовий статус. Це не Указ президента, не Закон України. Тим не менше, це перший, хоча й недостатній, крок. Але проблема в тому, що розбалансована система державного і воєнного управління робить подібний скромний документ ще менш дієвим.
Адже досі Україна мала абсолютно достатню нормативно-правову базу для адекватної реакції на всі виклики, що ставали перед нею минулого року і стають нинішнього.
Не було політичної волі і відповідного кадрового потенціалу.
Так що саме рішення ще нічого не гарантує. Побачимо – чи почне воно виконуватися і втілюватися у систему чітких своєчасних і жорстких заходів. Насамперед, у зоні АТО.
Тоді можна буде судити – в якому стані Україна і чим допомогло їй запровадження режиму надзвичайної ситуації на Донбасі та підготовки до неї в решті України.
Але головне – Україна має і право на самозахист і обов’язок захищатися.

Тероризм не ділиться на «категорії» – ОУН(б)

Зухвалий теракт у Маріуполі став черговим злочином проти людяності, який вчинив режим Путіна і його маріонетка з так званих ДНР і ЛНР.
Обстріл Маріуполя став в один ряд з найбільш жорстокими розправами над людьми в останні 20 років. Проросійські терористи чинять свої злочини так само, як це робив «Талібан», «Аль-Каїда» та «Ісламська держава».
Світовій спільноті давно час зізнатися чесно самій собі: не можна по-одному ставитися до терактів у Парижі, Лондоні, Мадриді і зовсім по-іншому – до терактів у Маріуполі, Волновасі, Одесі чи Харкові. Ініціатори терактів заслуговують однакової міри покарання – чи це був би Бен-Ладен, чи Каддафі, чи Аль-Багдаді, чи Путін.
Країнам ЄС, НАТО, Австралії, Японії та іншим державам, які заявляють, що сповідують демократичні цінності, не тільки варто визнати ДНР та ЛНР терористичними організаціями, але й саму Росії – терористичною державою. Санкції проти режиму Путіна слід посилити негайно, а Україні нарешті почати постачати летальну зброю, адже в іншому випадку Європа буде спостерігати російські танки на вулицях своїх міст і здригатися від терактів у Варшаві, Ризі, Вільнюсі чи Братиславі.
Організація Українських Націоналістів (бандерівців) закликає українське суспільство і світову спільноту підтримати намагання президента України через дипломатичні методи вимагати адекватної підтримки для нашої країни в боротьбі зі світовим злом – російським тероризмом – і згуртуватися задля відпору путінським бойовикам.

Канада надасть Україні додаткових 52 млн. доларів – Ед Фаст

«Уряд Канади виділить 52 млн. доларів допомоги Україні. Насамперед, вони будуть скеровані на підтримку малого та середнього бізнесу, який виробляє молочну продукцію, на обладнання та будівництво зернових елеваторів. Також Канада буде надавати консультативну допомогу, як вийти українському агросектору на світовий ринок».
Про це заявив Міністр торгівлі Канади Ед Фаст під час зустрічі з журналістами та волонтерами ініціативи Світового Конгресу Українців «Захист патріотів».
«Я зустрічався з українськими міністрами, і ми домовилися про канадську підтримку з налагодження економічних зв’язків, торгівлі між Україною і Канадою, про залучення інвестицій в економіку України», – повідомив Ед Фаст.
Він також додав, що Канада надалі буде надавати Україні нелетальну зброю та готова підтримати посилення санкцій проти Росії після консультацій зі США та ЄС.
«Ми обурені російською агресією й окупацією частини української території. Канада допоможе Україні відновитися, відновитися її економіці. Наш уряд також підтримує кампанію за звільнення Надії Савченко», – наголосив міністр торгівлі Канади. Ед Фаст згадав і про програму СКУ «Захист патріотів» і зазначив, що надання аптечок першої допомоги для українських військових є одним із прикладів інвестицій Канади в майбутнє України.

Захід має зупинити Путіна, інакше нові жертви й гуманітарна катастрофа неминучі – Стефан Романів

«Якщо Захід не втрутиться в події України і не зупинить Російську агресію, незабаром в Світі постане нова Російська імперія, як стане головною загрозою демократичному світові».
Про це заявив Голова ОУН(б), очільник Австралійського союзу українських організацій Стефан Романів.
«Російські війська в незліченній кількості перетинають український кордон, лише в Донецькому аеропорту зосереджено до 9000 російських військових. Є низка договорів і законів, які вимагають від Заходу підтримувати незалежність України та її територіальну цілісність, але на сьогоднішній день допомога є дуже обмеженою. Не дотримуючись своїх власних зобов'язань, Захід відкриває двері для Путіна. Скоро може відбутися повномасштабне вторгнення в Україну регулярної російської армії, що понесе за собою тисячі невинних життів. Світ має нарешті прокинутися й надати реальну допомогу Україні – за словами нарешті має слідувати дія», – так прокоментував Стефан Романів наслідки млявої і несвоєчасної реакції Заходу на події в Україні.