27 січня оприлюднено повідомлення про те, що Служба безпеки України оголосила в розшук російського актора Михайла Пореченкова.
Все, нібито, обставлено «серйозно». Так, наприклад, інформацію про розшук опублікували на сайті Міністерства внутрішніх справ у розділі «Особи, які переховуються від органів досудового розслідування».
Додається й обґрунтування: російського актора підозрюють у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 258 Кримінального Кодексу (терористичний акт або погроза його вчинення). Чи підпадають дії актора під таку грізну статтю?
Підпадають. Читачі, напевно, пам’ятають, що російський актор М. Пореченков під час візиту в самопроголошену «ДНР» стріляв по українських військових у Донецькому аеропорту. Стріляв чи робив вигляд, що стріляв. У військових чи у напрямку місцеперебування військових. Всерйоз чи для піару.
Адже відео цього епізоду дуже красномовне. Там зафіксована задоволена фізіономія Пореченкова, він раз по раз поглядає у відеокамеру й явно куражиться перед майбутніми глядачами, грає роль такого собі «мачо» зі зброєю.
Подібних ролей Пореченков переграв десятки. А тут йому стукнуло в голову зобразити із себе «солдата удачі» не на екрані, а в дійсності.
Зроблено це було явно не від великого розуму. Та й великим інтелектом фізія Пореченкова на відео не променіє.
Можливо, Пореченков вирішив просто похохмити, як це йому здавалося. Можливо, був і не зовсім в адекваті – «під градусом» чи ще під чимось більш міцним.
Як би то не було, а факт відбувся, і його зафіксовано. Персонаж на відео робив це не всерйоз?
Але відомо, що право не любить жартів і навіть на придуркуваті дії реагує сухо, ретельно оцінюючи дії особи відповідно до закону даної країни. Оцінювана законом дія Пореченкова була для правників очевидною: у зони АТО актор у шоломі з написом «Преса» та у бронежилеті на відео вів вогонь з крупнокаліберного кулемета.
Служба безпеки України відкрила кримінальне провадження проти громадянина Російської Федерації Михайла Пореченкова за ст. 258-3 Кримінального кодексу України за участь у терористичній діяльності т. зв. «ДНР».
Про що і повідомила прес-служба СБУ.
Стаття, що інкримінується Пореченкову, звучить так: «Створення терористичної групи чи терористичної організації (Створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній, а так само матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації».
Згідно з нею, караються позбавленням волі терміном від восьми до п’ятнадцяти років.
Нагадаємо, раніше щодо М. Пореченкова було відкрито кримінальне провадження Слідчим управлінням МВС України за ст. 260 ч. 4 КК України – участь у незаконному збройному формуванні.
МВС також відкрило кримінальне провадження проти нього після появи відеоматеріалів.
Почалися слідчі дії.
Зокрема, СБУ повідомило, що М. Пореченков зник у Донецькій області 31 жовтня 2014 року. Хоча був дозвіл на затримання підозрюваного з метою доправлення до суду.
Паралельно до цього процесу зреагувало і Державне агентство України з питань кіно. За зверненням Міністерства культури України, Служби безпеки України, а також Національної спілки кінематографістів України агентство заборонило показ в Україні 69 фільмів за участю Пореченкова.
Фільми ці жодного стосунку до інциденту у зоні АТО не мають. Є там і бойовики, кримінальні стрічки, ліричні і навіть комедійні фільми. Пореченков не тільки в Росії, але і в Україні є актором відомим, має певну популярність.
Виникає просте питання: як громадськості реагувати на вищеперераховані дії наших правоохоронних органів?
Хочеться сприймати їх серйозно, а не як певний спектакль, котрий не досягає жодної із своїх цілей.
Ну дійсно, давайте усвідомимо прості факти: Пореченков живе собі у Москві, продовжує зніматися, ходить вільно по вулицях, нічого і нікого не боїться.
Як його доправити до суду? Надіслати запит до Інтерполу? До правоохоронців Росії?
Не знаю, наскільки серйозним обґрунтування українських слідчих вважав би Інтерпол, а Росія своїх громадян не видає, і це добре всім відомо.
Чи можна було його затримати у Донецьку? Ясно, що ні. Спецоперацію з викрадення такого «важливого терориста» проводити не було сенсу.
От і провели 31 жовтня 2014 року слідчі Пореченкова – тільки поглядом, коли він спокійнісінько рвонув з Донецька.
У інтерв’ю радіостанції «Говорить Москва» на питання, як він розцінює дії українських слідчих, Пореченков знизав плечима: «Нехай розшукують, що робити. Ну, оголосили в розшук і оголосили. Ну що ж мені з цим робити?! Я що ж, якось вплинути на це можу? Вже така політика йде у них, ну й добре. Тепер, розумієте, українці виявляється й Освенцім звільняли. Біда в головах така важка. Будемо чекати, поки біда пройде».
Яка біда у його голові, і чи пройде вона, Пореченков скромно не уточнював.
Чому я пишу про російського актора?
Та тому, що за подібними схемами наші слідчі відкривають кримінальні справи проти всіх, хто нашкодив Україні: грабував, віддавав незаконні накази, судив, переслідував, стріляв, насміхався чи знущався над Україною та українцями.
Абсолютно вільно ходять по Росії В. Янукович, М. Азаров, Пшонка, А. Клюєв, Захарченко, О. Клименко із синами та іншими домочадцями. Москва переповнена колишніми посадовцями з України, які масово скуповують елітну нерухомість за награбовані в Україні кошти, легалізують бізнес, дають інтерв’ю, навіть поради українській владі.
Деякі з них, як от А. Портнов, С. Арбузов, інші навіть подають до суду з метою отримати рішення про свою ангельську невинність перед Україною.
Комфортно почуваються у Криму екс-голова СБУ Якименко, всі екс-нардепи від Криму, зокрема, і В. Колесніченко, суддя Кіреєв, що засудив Юлію Тимошенко та багато інших.
Усім їм дали втекти з України. Щодо одних робили вигляд, що доганяють, не пускають в аеропортах, щодо інших навіть і вигляду такого не робили.
А українські слідчі тим часом у поті чола клепають кримінальні справи, обґрунтовують позови проти колишніх можновладців та бізнесменів часів Януковича. Правда, із запізненням у декілька місяців, та й то тільки щодо декотрих з них.
ЗМІ писали, що екс-перший віце-прем’єр С. Арбузов прилітав до Києва. Усього, нібито, на один день. За співпадінням на один день суд скасував арешт його статків в Україні. Потім знову наклав арешт, бо резонанс вийшов значний і негативний. Чи вистачило Арбузову одного дня, щоб ці статки врятувати, покажуть час і слідство.
Чи шукали у той день Арбузова українські слідчі? Достеменно невідомо.
Але й Арбузов, і Янукович зі своїми прісними обличчями можуть услід за Пореченковим здвигнути плечима: «Нехай шукають»…
Народу хочеться справедливості щодо всіх, хто знущався і знущається над Україною. Народу хочеться побачити, як доблесні правоохоронці чітко і вчасно затримують антиукраїнських «акул» і доправляють їх у в’язницю. А їм підсовують «тюльку» Пореченкова, із серйозним виглядом надувають щоки і здіймають з цього приводу величезний галас.
Колись мають знайти і взяти за шкірку не тільки банду Януковича, але й усіх, хто минулого року так «результативно» і вчасно її «шукав» і продовжує «шукати».
Інакше історія цього не зрозуміє.