Доля поранених часто залежить від людини, що перша надає їм допомогу. До 87% смертей у бою стаються ще до того, коли поранений прибуде до лікарняного закладу. Медик може бути пораненим або відсутнім. Тому саме боєць-рятувальник може врятувати більшість поранених. Навики бійця-рятувальника легко забуваються, тому вимагають постійного відпрацювання.

На полі бою є три категорії поранених:

– солдати, які помруть – з чи без втручання медика;
– солдати, які однозначно виживуть;
– солдати, смерті яких можна запобігти, якщо негайно вжити правильних рятувальних заходів (7-15%).
Цю категорію солдатів можна врятувати, пройшовши курс бійця-рятувальника!

Причини смерті на полі бою, яким можна запобігти:

– стікання кров’ю з ран кінцівок (60%);
– напружений пневмоторакс (33%);
– порушення прохідності дихальних шляхів (6%);
Як і медик, боєць-рятувальник повинен думати як про медичні, так і про тактичні перспективи ситуації:
– медик надає допомогу пораненому, але командир продовжує керувати місією;
– хороша медична допомога може бути поганою тактикою;
– знати що і коли робити.
Медично правильне втручання, виконане у невідповідний момент у бою, може призвести до нових поранень і поставити під ризик завдання.
Тактична бойова допомога пораненим (TCCC) була створена для того, щоб медична допомога відповідала тактичним міркуванням.

Три цілі TCCC:

– запобігти появі нових поранених;
– допомогти пораненому;
– виконати завдання.
TCCC у операціях «Нескорена свобода» та «Свободу Іраку» допомогли військовим силам США досягнути найвищого в історії рівня виживання поранених.

Фази допомоги ТССС:

– допомога під вогнем (CUF);
– тактична польова допомога (TFC);
– тактична евакуаційна (TACEVEAC) допомога.

Допомога під вогнем:

допомога під вогнем надається медиком/бійцем-рятувальником на місці поранення, в той час, коли він і поранений перебувають під ворожим вогнем. Медичне спорядження обмежене спорядженням, яке є у пораненого або у медика.
Заходи допомоги під вогнем:
– відстрілюйтеся та перемістіться в укриття;
– скомандуйте пораненому переміститися в укриття та надати собі допомогу, якщо це можливо;
– намагайтеся захистити його від нових ушкоджень;
– зупиніть кровотечу, що загрожує життю, якщо це тактично можливо;
– найкращими ліками на полі бою є вогнева перевага;
– тактичні командири (командир групи, відділення, взводу) повинні контролювати ситуацію для ефективної допомоги пораненим.

Тактична польова допомога

Тактична польова допомога – це допомога, що надається бійцем-рятувальником/медиком тоді, коли він та поранений уже не в зоні ворожого вогню. Також стосується ситуацій, коли відбулося поранення, проте не було ворожого вогню. Наявне медичне спорядження досі обмежене індивідуальним спорядженням кожного. Час евакуації до лікувального закладу може значно різнитися.

Заходи тактичної польової допомоги:

– роззбройте розгублених та дезорієнтованих поранених;
– зупиніть кровотечу, забезпечте вільну прохідність верхніх дихальних шляхів, слідкуйте за ознаками погіршення циркуляції крові;
– відкрийте судинний доступ та виконуйте рідинну реанімацію згідно з показаннями;
– запобіжіть переохолодженню;
– перев’яжіть рани;
–дайте знеболюючі та введіть антибіотики;
– підбадьорте пацієнта;
– задокументуйте надану допомогу та приготуйтеся до евакуації.

Тактична евакуація

Тактична евакуаційна допомога (медична та немедична евакуація) – це допомога, яку надають пораненому, котрий перебуває на борту повітряного судна чи автомобіля.
Додатковий медичний персонал та обладнання, яке може бути попередньо підготоване, повинні бути доступними у цій фазі допомоги пораненим.

Заходи тактичної евакуації:

– проведіть роботу з дихальними шляхами, диханням, судинним доступом та переохолодженням, як у Польовій фазі;
– продовжуйте заходи Тактичної польової допомоги згідно з показаннями;
– СЛР (серцево-легенева реанімація);
– виконайте двосторонню голкову декомпресію пораненим із численними травмами/ушкодженнями грудної клітки та з відсутнім пульсом чи диханням;
– проведення СЛР під час тактичної польової допомоги чи немедичної евакуації не заохочується.

Індивідуальна аптечка першої допомоги IFAK:

– джгут CAT,
– ножиці для зрізання одягу,
– назофарингіальна трубка,
– ізраїльський бандаж,
– гемостатичний бинт,
– латексні рукавички,
– голка для декомпресії,
– оклюзивна наліпка Halo.

Наплічник військового медика:

– джгути CAT,
– шини SAM,
– витягуюча шина Kendrick,
– стискуючі бандажі,
– абдомінальний стискуючий бандаж,
– ларингоскоп,
– трахеостомічна трубка,
– надгортанний повітровід I-gel,
– назофарингіальний повітровід,
– орофарингіальний повітровід,
– мішок Амбу,
– стетоскоп,
– голка для декомпресії,
– плевральна дренажна трубка,
– трубка для відсмоктування Yankauer,
– хірургічний шовний набір,
– пов’язка для опіків,
– набори для крапельниць.
Швидкий огляд ран – короткий огляд для виявлення станів, що загрожують життю. На місці виконується лише декілька невідкладних процедур.

Швидкий огляд ран:

C (critical bleeding) – критична кровотеча;
A (airways) – дихальні шляхи;
B (breathing) – дихання;
C (circulation) – циркуляція.

Як боєць-рятувальник рятує життя

Захист від зовнішнього середовища:
– заберіть пацієнта зі землі;
– використовуйте термоковдри;
– пацієнт повинен бути зажди накритим.
Запобігання шоку:
– вставте перфузійний катетер для внутрішньовенного доступу;
– лікуйте шок.
Циркуляція:
– зупиніть масивну кровотечу;
– швидко накладіть джгут;
– швидко накладіть пов’язку.

Смерть на полі бою

Незупинена кровотеча є найпоширенішою причиною смерті на полі бою. Тому запобігання кровотечі в або біля точки поранення має бути єдиним найважливішим медичним завданням. Адже жодна лікарня, якою спеціалізованою вона б не була, жоден хірург, яким би він не був професіоналом, не може врятувати пацієнта, який помер раніше, ніж потрапив до них. Більшість тих, хто гине на полі бою, вмирають впродовж кількох хвилин після поранення. Від повного розриву стегнової артерії та вени можна стекти кров’ю лише за одну хвилину.

Джгути

Джгути є найдоцільнішим первинним способом зупинити масивну кровотечу у фазі Допомоги під вогнем. Майже неможливо підтримувати необхідний прямий тиск при транспортуванні пораненого під вогнем. Спосіб накладання джгута необхідно відпрацьовувати у реалістичних умовах.
Джут CAT – зупиняє кровотечу, легкий, простий у використанні.

Основні помилки у роботі з джгутами:

– не використовують, коли потрібно;
– не затягують достатньо сильно перш ніж закручувати;
– не перевіряють ефективність;
– використовують старий чи джгут, що був у використанні.
Джгут потрібно перевіряти щомісяця. Його необхідно завжди носити в аптечці, він має бути зверху, щоб його можна було легко дістати будь-якою рукою. При перенесенні джгут має бути складений, проходячи через пряжку для накладання одною рукою.
Пам’ятайте: і поранений, і боєць-рятувальник перебувають у серозній небезпеці під час накладання джгута у фазі допомоги під вогнем. Кровотечу, яка не загрожує життю, слід ігнорувати до фази Тактичної польової допомоги.

Застосування та використання джгута (Допомога під вогнем)

Оцінка кровотечі:
Незначна кровотеча, продовжуйте бій, поки ситуація не стабілізується, тоді перемістіться до безпечного укриття. Застосуйте прямий тиск на рану, підніміть кінцівку. Перемістіться до пункту збору поранених.
CABC – значна кровотеча. Якщо ви перебуваєте у бою, накладіть джгут CAT, продовжуйте бій та спробуйте переміститися в укриття, там зачекайте на евакуацію до місця збору поранених. Перев’яжіть рану, використайте гемостатичну речовину або затампонуйте рану, а тоді попустіть джгут, проте не знімайте його. Оцініть кровотечу. Якщо кровотеча зупинилася, перемістіться до місця надання медичної допомоги. Якщо кровотеча знову відкрилася, знову затягніть джгут.

Тактична польова допомога

Допомога під час евакуації (Допомога пораненим у бою)

Зніміть тільки той одяг, який заважає відкрити та обробити рану.
Огляньте пацієнта, визначте, чи потрібен досі джгут.
Промийте рану фізрозчином (використовуйте велику кількість рідини), 100 мл на 3см.
Якщо можливо, спробуйте затампонувати рану/накласти пов’язку з прямим тиском. Перевірте стан пацієнта: температуру, пульс, частоту дихання, тиск, вигляд шкіри (бліда, холодна, спітніла, рожева, тепла, суха), сатурація О2, стан свідомості, психічний стан, шкала болю (1-10), рівень глюкози (глюкометр).
Повільно розпустіть джгут і перевірте, чи продовжується кровотеча. Якщо кровотеча зупинилася, залиште джгут на кінцівці, проте не затягуйте.
Якщо кровотеча знову відкривається, перемістіть джгут на 8-10 см над раною (якщо рана на нижній частині руки чи ноги, ймовірно, що джгут не зможе повністю перекрити артеріальну кров і може сильніше пошкодити зламані кістки. Переміщати джгут повинен тільки медперсонал) і затягуйте його, поки кровотеча не зупиниться.
Якщо неможливо зупинити циркуляцію крові, коли джгут перенесено ближче до рани, тоді накладіть другий джгут на медіальну частину кінцівки (ближчу до серця) та затягніть. Повинно вистарчити трьох поворотів на 180°.
Перевірте наявність дистального пульсу. Якщо кровотеча зупинилася, проте ви все ще відчуваєте пульс, не затягуйте джгут сильніше, а накладіть другий над першим, щоб уникнути ушкодження м’язів та нервів. Запишіть час накладання джгута.
Поставте крапельницю з фізрозчином (розгляньте можливість швидкого введення рідини або плазмозамінних речовин, таких, як «Геспан» (гідкроесил крохмалю) 500-1000мл (30-60г) внутрішньовенно.
Введіть знеболююче, наприклад, морфій. Потім – антибіотики.
Перевірте стан пацієнта: температуру, пульс, частоту дихання, тиск, вигляд шкіри (бліда, холодна, спітніла, рожева, тепла, суха), сатурація О2, стан свідомості, психічний стан, шкала болю (1-10), рівень глюкози (глюкометр).
Запобіжіть гіпотермії (використовуйте зігріваючі пакети, термоковдри, накрийте голову).
Охолодіть кінцівку на 5°-10°C, або 20 хв. охолодження і 40 хв. перерва.
Стежте за станом пацієнта. Джгути викликають біль, й іноді солдати намагаються їх послабити.
Через 2 години огляньте пацієнта і визначте, чи варто послабити джгут і використати інші способи зупинки кровотечі, такі, як тампонування ран антигеморагічними засобами та прямий тиск.
Перед тим, як послабити джгут, використайте транексамову кислоту впродовж перших трьох годин після поранення.
1г/100мл фізрозчину під’єднати до основної крапельниці на 10 хв. перед послабленням джгута.

Біль при використанні джгута

Біль при використанні джгута є найчастішим ускладненням у клінічній практиці. Підвищений тиск і тупий біль (від використання джгута) у кінцівці можуть розвинутися під час і після використання джгута, незважаючи на необхідну анестезію. Початкове відчуття тиску на місці накладення джгута змінюється на прогресуюче заніміння та параліч, який прогресує до повного паралічу. Розвивається гостре болюче відчуття на місці накладення джгута чи в дистальній частині кінцівки. Після послаблення джгута спостерігається інше болісне відчуття, пов’язане з реперфузією кінцівки. Це відчуття описується як рівноцінне або сильніше, ніж дискомфорт, спричинений джгутом перед послабленням. Зазвичай, час больового порогу після накладання джгута – приблизно 30 хв. у пацієнтів без знеболюючих препаратів.

Верхні дихальні шляхи

Показання для роботи з дихальними шляхами:

– порушена прохідність дихальних шляхів;
– лицеві опіки та опіки дихальних шляхів;
– важкі лицеві травми;
– дихальна недостатність/зупинка дихання, потребує штучної вентиляції;
– неконтрольована судомна активність;
– пригнічений рівень притомності у травматологічних пацієнтів.

Перевірити на наявність порушення прохідності дихальних шляхів:

– ускладнене дихання;
– поведінка пацієнта (стурбована, агресивна);
– аномальні звуки;
– не може розмовляти.

Назофарингіальна трубка

Є кращою в застосуванні, ніж гортанна трубка, коли пацієнт опритомніє. Менш імовірно, що буде зміщатися під час транспортування пацієнта.

Ушкодження грудної клітини та дихальних шляхів

Відкритий пневмоторакс

Напружений пневмоторакс – одна з трьох найпоширеніших причин смерті, якій можна запобігти (33%).

Допомога при відкритому пневмотораксі:

– оклюзивна наліпка;
– якщо є вентильована грудна наліпка, використовуйте її;
– стежте, чи розвивається напружений пневмоторакс.

Оклюзивна наліпка HALO

Напружений пневмоторакс

Голкова декомпресія не погіршить стан пораненого, якщо в нього нема напруженого пневмотораксу. Проте, якщо у нього є напружений пневмоторакс, ви врятуєте його життя.

Проведення голкової декомпресії:

знайдіть місце введення голки, другий міжреберний простір, над третім ребром по середньоключичній лінії (над соском) з ураженого боку. Впевнено введіть голку над ребром з ураженого боку і вводьте далі по верху ребра, щоб уникнути нервів артерій, венних вузлів, які розташовані під ребрами.


Зауважте, що при введенні (А) кришка все ще кріпиться до голки. Після введення голки і катетера кришка витягається з голки (В).
Шок – це втрата крові. Недостатнє забезпечення органів кров’ю призводить до зменшення насичення киснем тканин. Може виникнути навіть при втраті 1 літра крові. Без лікування шок може призвести до смерті.

Роль кисню

Кисень каталізує виробництво палива, надаючи енергію клітинам та тканинам. Нема кисню – нема енергії. Нема енергії – нема життя.

Лікування шоку від крововтрати:

– мета лікування шоку – відновити перфузію тканин та притік кисню;
– пам’ятайте CABC;
– зупиніть кровотечу.

Підтримуйте дихальні шляхи та дихання:

– покладіть пацієнта на спину та підніміть його ноги;
– запобігайте втраті тепла;
– поставте крапельницю;
– максимально швидко евакуюйте пораненого до хірургічного закладу;
– запобігайте переохолодженню.

Упаковка з таблетками

Для знеболювання та запобігання зараженню:
– знеболюючі препарати;
– протизапальні;
– антибіотик.
Давайте кожному притомному пацієнтові, в якого є поранення, що розривають шкіру (уламки, кульові поранення, рвані рани, відкриті переломи).

Карта пораненого

Карту заповнюють даними про всі поранення, отримані під час виконання завдання. При евакуації карту передають приймаючому медперсоналу. Чим більше інформації записано, тим краще. Карту прикріпіть до пряжки ременя або біля шиї пораненого.

Військові собаки:

– допомога військовим собакам надається відповідно до принципів тактичної бойової допомоги людям;
– захистіть себе від укусів (намордник);
– кінолог переміститься до укриття, проведе базовий огляд (CABC) та за можливості залишатиметься зі собакою під час медичної допомоги;
– при пораненні кінолог важливіший за собаку;
– у пункті збору поранених посортуйте поранених перш ніж переходити до ран собаки;
– потім заповніть карту поранених.