Чиста і непорочна побожність перед Богом і Отцем: зглянутися над сиротами та вдовицями...
Я виросла з людиною, яка жила в сиротинці. Ніколи не розуміла свою маму, не могла знайти пояснення її вчинкам. В дитинстві часто ображалась, завжди думала, що мама мене не любить. Це така глибока рана, яка й досі болить.

Задумувалась про її дитинство. Перша поїздка в школу-інтернат назавжди залишиться в моїй пам'яті. Тоді я не думала, що той день змінить все моє життя. Весь час мого перебування в спеціалізованій школі-інтернаті м. Снятин, Івано-Франківської обл., у мене з очей котились сльози, я нічого не могла зі собою зробити. Ці хлопці – інваліди, але вони не сидять, склавши руки, вони працюють. У них є столярня, вони виливають свічки, роблять віники і ще багато інших речей.
У Снятинському дитячому будинку-інтернаті для дітей-інвалідів та сиріт (м. Снятин, Івано-Франківська обл., вул. Воєводи Коснятина, 102. Директор – Шимчук Леонід Онуфрійович; тел. моб. (050) 172-94-84) проживають 110 вихованців з різних областей України. Всі вони є інвалідами І та II груп інвалідності з розумовими та фізичними вадами. Директор закладу Леонтій Шимчук стверджує, що за таких умов будинкові-інтернату існувати надзвичайно важко: «З кожним днем у нас стає дедалі гірше і гірше. На сьогоднішній день у нас є близько 50 тис. грн. на спецрахунку, які ми не можемо використати на прості речі, наприклад, придбання подушок для дітей, літнього взуття та одягу, хоча літо вже минуло. Із загального фонду держава виділяє на харчування однієї особи в день 1,38 гривні і на лікування хворої дитини-інваліда І-ІІ групи – 20 копійок. Це – захищені видатки бюджету. Без благодійницької допомоги нам було би дуже тяжко вижити».

Тоді ми з волонтерами приготували дітям подарунки, піжами, цукерки, печиво. Їхні очі неможливо забути. Вони з нетерпінням чекали моменту, коли отримають подаруночки. З нами була рок-група, яка  влаштувала їм концерт, але дітки чекали саме подарунків, для мене це було найважче. Весь час, дивлячись на них, я бачила свою маму… Батьки для нас роблять все, оберігають, піклуються, пестять, а нам часом все мало. Обійми батьків, їхні поради, навіть просто присутність дає таку силу. У дітей з інтернату цього немає.

Волонтер Катерина Мандяк	Волонтери – членкині Юлія Скуйбіда та Ольга Наконечна. Акція на концерті «Різдвяний зорепад»

Нічим не можна замінити любов батьків... Діти накинулися на нас, за пазуху ховали все, скільки могли – їли, по декілька разів повертались. А я сиділа, не могла поворухнутись, з таким гнітючим, сильним болем у грудях. Прийшла додому і кажу: «Розкажи, мамо, як тобі було там жити». У відповідь: «Краще тобі ніколи того не знати». Але я наполягла і таки отримала коротку болючу відповідь: «Хліб під подушки ховали, старші забирали все. В 16 років випустили на вулицю в тоненькому платті, і кілька карбованців у кишені, а надворі – осінь». Ніхто не навчив їх любити, ніхто не запитав, що на серці... А скільки часу ми просто гаємо і заповнюємо, хто чим. Скільки разів філософствуємо над змістом життя, коли вже зараз нашої любові потребує так багато беззахисних дітей. Ви думаєте, їм потрібні подарунки чи фінансова допомога? Насамперед, вони хочуть уваги, турботи та щирої любові.

Акція на концерті Дзідзя

Просто подаруйте трохи свого часу, хоча б одній сироті, це змінить і ваше, й її життя. Всі ми потребуємо того, що неможливо купити за гроші, трішки любові, обіймів, душевної розмови і щирої посмішки.
Коли віддаєш часточку себе, отримуєш збагачення душі і фізичну силу. Мене завжди переповнюють позитивні почуття, коли я роблю щось для цих особливих людей. Напевно, мої зусилля – це крапля в морі. Я мала багато спроб допомогти різним закладам і окремим людям, та завжди виходило так, що цим займалися організації чи люди, до яких в мене виникали підозри. І допомога перетворювалась у перевірки, на серці був неспокій. Тому зараз я особливо тішуся з того, що з допомогою добродійки п. Оксани Кушнір моя життєва дорога пересіклась з волонтерами благодійної організації «Українські жінки в бізнесі», які не словом, а ділом змінюють життя не в одному сиротинці.  Перебуваючи на відстані тисячі кілометрів, доброчинці здатні дати радість дітям, які обділені батьківською ласкою і материнським теплом.


Я декілька років шукала варіанти: як, де і кому потрібні мої старання. Мої довготривалі пошуки і роздуми навели мене на висновки, що здоровим дітям-сиротам разова допомога у вигляді цукерок, іграшок і одягу зовсім не робить добра, а навпаки. Замість того, щоб надати їм можливість здобути знання і навики, які залишаться на все життя з ними, ми просто відкупляємося від своєї совісті та виховуємо суспільство споживачів.
Моя мама, яка виросла в сиротинці, не вміє любити, вона вміє проявляти жалість.


Потреба в матеріальних благах перевищує все інше. Я зрозуміла, що ніхто не хоче задуматися над своїми діями, людям простіше дати трохи грошей. Ми завжди відповідаємо за свої вчинки. І навіть справи, які виглядають добрими, з часом не тільки не дають жодної користі, але й стають причиною ненавмисного зла.


Організація «Українські жінки в бізнесі» робить дуже правильно, що бере під опіку найважчі школи-інтернати і починає з найнеобхіднішого: ремонтних робіт, постійної гуманітарної допомоги та залучення кваліфікованих волонтерів, що постійно відвідують діток та займаються з ними. З дітьми проводять розвиваючі ігри, цікаві проекти з популяризації ремесел, народного декоративно-прикладного мистецтва, обрядів, фізичні вправи на свіжому повітрі, з візитами приїжджають представники фабрик. Справжня турбота в дії.
Хочеться подякувати всім, хто долучився до останнього проекту з розповсюдження Українського календаря від цієї благочинної організації, парафіям низки Українських церков, громадським організаціям, власникам Українсько-Американського бізнесу та всім і кожному, хто придбав чудовий календар від «Українських жінок у бізнесі», дарунок, що продовжує дарувати і допомагати.
Проект успішно продовжується, і ви можете долучитись теж. На сайті організації, а також на їхній сторінці у ФБ оголошений детальний перелік точок, де можна придбати календар, зокрема, і на eBay.
Вже успішно передано $1,000 в спеціалізовану Снятинську школу-інтернат, приблизно така ж сума скерована в Краковецьку спеціалізовану школу-інтернат, куди вкотре з візитом цього місяця їде членкиня і волонтер організації Ольга Наконечна.
Цієї весни, в березні, планується чергова акція зі збору речей для сиріт, які планують привезти дітям на Паску. А в липні 2015, вже вдруге, відбудеться великий благодійний вечір з метою збору коштів на запровадження постійної навчальної-розвиваючої соціальної програми (кваліфікованого вчителя) в спеціалізованій Краковецькій школі-інтернаті.
Ще раз хочеться подякувати всім волонтерам, про яких я ще не згадала, котрі продовжують робити цей проект календаря – дарунка, що дарує, успішним: Уляні Третяк, Каріні Мнатсаканян, Оксані Сахнюк, Майк Салдана, Оксані Ханас, Юлії Скуйбіді, Ользі Наконечній. А також – фотографові-волонтеру Левент Ериілмаз та всім дівчатам-моделям.
Особлива подяка пароху о. Миколі Буряднику та добродійці п. Оксані Кушнір і всьому сестринству парафії церкви св. Йосипа Обручника; пароху церкви св. Володимира й Ольги о. Олегові Кривокульському та добродійці п. Христині Сютрик.
А також – організаторам концертів «Різдвяний зорепад» та Дзідзя.
Нехай щастить.

Для тих читачів, кого зацікавила діяльність організації «Українські жінки в бізнесі», подаємо контактну інформацію:
www.ukrainianwomeninbusiness.com
PayPal: [email protected]
773-837-6262
Ukrainian Women in Busines accounts at:
Selfreliance UAFCU # 16383.1 or # 16383.2

Офіс розташований за адресою:
1702 W. Chicago Ave,
Chicago, IL 60622
(офіс Юлії Скуйбіди – American Family Insurance)