Пригадується картинка з раннього дитинства, коли я під самою стелею лежав у яворовій колисочці, а тато колисав мене за лляні вервечки. Мати тим часом сиділа біля каганця (електрики ще тоді не було) і чаклувала над золотистими соломинками. Я не міг збагнути, що з того буде, і тільки тоді, коли мати вже мала в руках готову конструкцію і почепила її на сволок, я пильно стежив маленькими оченятами, як мамин виріб дивовижно крутиться під стелею, а його наздогнати квапиться чудернацька тінь. Це все діялося акурат перед Різдвяними святами, а вже коли приходили колядники та гості, то всі залюбки милувалися маминим павуком.

Відтоді немало води спливло в космацьких річках, сталося в історії мого села Космача хтозна-скільки змін, як і в моєму житті, та цей спомин з мого дитинства й досі не дає мені спокою. І надумав я сплести з чарівних соломинок такого павука, який запам’ятався з мого дитинства. Почав відтворювати спогади в своїй пам`яті, зшукувати соломку, нитки, голку, пацьорки та лелітки. Найкраще до цієї справи надається, на мій погляд, солома з жита, хоча можна використовувати і пшеничну та вівсяну солому. Проте, саме житня солома найбільш витривала, не колеться.
Соломинки треба нарізати гострими ножицями розміром сім сантиметрів. Таких соломинок повинно бути 85. Зрештою, процес виготовлення павука полягає в тому, щоб зробити сім своєрідних циліндрів у формі ромба, на кожний з яких витрачається 12 соломинок. Спочатку на нитку нанизують чотири соломинки і скріплюють їх у формі квадрата, а відтак, до кожної лінії квадрата додають ще по дві, які утворюють своєрідні чотири трикутники. Вершину трикутника треба перекинути через основу в напрямку до центру квадрата. Далі так само послідовно перекручують три пари соломин, які залишились на нитці. При цьому, щоразу необхідно перемінювати напрям перекидання: якщо перша пара – до центру, то друга – від центру, третя – до центру, четверта – від центру. Коли перекручено четверту пару, кінець нитки зав’язують на вузол, тоді утвориться плоска фігура з квадратом у центрі.
Щоб отримати об’ємну фігуру ромбічної форми, треба підняти вгору другий та четвертий трикутники і зв’язати докупи їхні вершини; перший та третій трикутники відвести в протилежний бік і теж зв’язати. Щоб нитка не розколювала соломини, їх перед роботою зволожують водою.
Таких малих ромбів-ліхтарів має бути 7. Тоді починаємо робити великий ромб, кожна з 12 соломин якого має мати 24 сантиметри. Тоді зусібіч до основного ромба прикріплюємо маленькі ромби-ліхтарі, й утворюється, таким чином, найпростіша конструкція різдвяного павука. Тут доречно зробити акцент, що число сім є символом святості, бо залучає в себе Святу Трійцю (три), Творця світу, та «четвірку», як знак міцності народженого Богом світу. Сім днів плинуло створення світу, і сім днів має тиждень, сім таїнств у Святої церкви і сім забарвлень у Небесної веселки, сім струн має ліра Орфея та сім нот у нотному стані...
Сім разів міряють і лише один раз відрізають – гласить українське народне прислів`я. Бо сьомий раз – найточніший. Адже він – святий...
Сім має ще одну життєво важливу християнську символіку: дитя до семи років – невинна душа. Навіть вважається, що при ній ангели не сидять, а стоять; і при дитяті не можна спогадувати ім’я лукавого. А по семи роках дитина вперше йде до сповіді, що означає: сім – це ще й символ духовної відповідальності людини перед Господом...
Зрештою, таких семисантиметрових соломинок має бути 12, а число 12 має своє значення. Дванадцять – символ Космічного порядку і Зодіаку, завершеності, вічності та повноти. Дванадцять знаків Зодіаку панують над Землею, і дванадцять позначок має часове коло годинника; дванадцять місяців має рік, і через дванадцять воріт можна було ввійти до Єрусалима. А ще – дванадцять апостолів вибрав Христос і дванадцять страв до святкової вечері подає справжня господиня. Як бачимо, дванадцять страв має бути на Святвечір в українців і по дванадцять золотистих соломинок на павуку на сволоку або стелі.
Дванадцять особливе тим, що складається з освяченої трійці четвірок: перша четвірка – символ єдності чотирьох сторін вічного простору; друга четвірка – уособлення єдності чотирьох пір року; третя четвірка – вираз єдності чотирьох етапів доби. А сторони світу, пори року та етапи доби – це те, серед чого і завдяки чому проходить наше життя.
Солом`яні конструкції зі соломи практичні, бо солома дуже легка, і нитка її успішно витримує. Щоправда, в космацьких павуках традиційними є додавання до завершень павуків різних китиць (кутасів) або дзвіночків золотистого кольору. А такі космацькі майстри, як Анастасія Миколаївна Упирук, 1952 р. н., Марія Кирилівна Семчук, 1932 р. н., Ганна Григорівна Никорак, 1941 р. н. обмотують кожну соломинку нарізаною смужкою кольорового паперу (найчастіше, синього або голубого кольору) закріплюючи її на клей, а раніше замість клею використовували пшеничне тісто.
Павук – це символ центру світу, його родоначальника; плетіння павуком сітки та її руйнування символізують діалектику, невпинне чергування сил природи; відображення громіздкого павука – знак місяця; у Біблії павук із павутиною – символ марних надій боговідступних, лукавих людей; диявола, що спокушує нечестивців.

Павук, який сидить у своїй сіті, співвідноситься з центром світу. Павук із давніх-давен приймався довгоочікуваним у людській оселі, бо, буцімто, «заснував світ». За повір’ям, той, хто вб’є павука, накличе на себе лихо. До обідньої пори заборонялося навіть викидати оцих комах із помешкання; жінка, котра зробить таку наругу, доконче втратить відчуття смаку.

У зв’язку з уявленням українців про світотворчу функцію павуків, особливо на Гуцульщині і, зокрема, в Космачі, перед Різдвом, створювали їхні спрощені копії зі соломи. Цим, здебільшого, займалися дівчата, але є в Україні й чудові майстри-чоловіки, як Микола Огородник з Рівненщини, Ярослав Осадца з Тернополя... У Космачі на Гуцульщині павукоплетінням займалися Дмитро Юрійович Топузяк, 1904 р. н., Микола Миколайович Варцаб`юк, 1927 р. н., Танасій Васильович Деренович, 1906 р. н. та інші.
«Павуків» чіпляли в хаті до головного сволока на довгій волосіні з кінського хвоста. Завдяки циркуляції повітря через вхідні двері та з палаючої ватри в печі – великий «павук» спільно з прив`язаними до нього близнюками крутився в різні боки, справляючи враження живої істоти.
«Павуки з їхнім невпинним плетінням сітки, з хистом до вбивств /творення і нищення/ символізують діалектику, повсякчасне чергування сил, від яких залежить стабільність світу», – стверджує народна майстриня з Могилева-Подільського Марія Гоцуляк. – «Саме тому символіка павука ніби вимальовує змотування нитки попереднього життя для того, щоб почати прясти нове життя».


Різдвяного павука і дідуха українці шанували з незапам’ятних часів. Вони символізували достаток у кожній родині, і про жодну ялинку в нашого народу навіть не могло бути й мови. І тільки тоді, коли московський цар Петро І запровадив у Московії ялинку, вона поширилась і на українські землі, хоч наші предки свято берегли кожне деревце і не хотіли рубати ялинки та знищувати ліси. А жито, пшениця, овес віддавна були на наших полях у пошані, адже ми – діти хліборобського роду. Певна річ, павук є улюбленим атрибутом Різдва і в інших слов`янських народів, окрім росіян.
Чому саме павука так шанують українці? Насамперед, тому, що, сплетений із соломи, він відганяє злих духів і вбирає весь негатив. Зроду-віку в українців існувала традиція плести павука всією сім`єю, а відтак, коли він повисить на сволоку рік, усі разом його спалюють, а це значить, що палять негативну енергію, яка накопичилася в ньому протягом року. Тоді починають робити нового павука перед святом Анни, коли перестає довшати ніч, бо на неї вже наступає збільшення дня.