Українці залюбки стають «укропами». Появі цього неологізму вони завдячують російським ватникам, що анексували Крим, а тепер ведуть війну на Донбасі, та сепаратистам-колорадам. Саме вони й прозвали українців із проєвропейськими настроями украми або ж «укропами». Із притаманним нашому народові гумором ці прізвиська стали сприйматися не з образою, а навпаки – викликати гордість. Без грама перебільшення можна сказати, що в наш буремний час народилася й згуртувалася на славетних козацьких традиціях нація «укропів».

Серед перших, хто усвідомив себе «укропами», були одесити, які ніколи не пасли задніх, а прагнули бути попереду Європи всієї. Усупереч брехливим твердженням ЗМІ «Раші», що Одеса – російське місто, наперекір сепаратистам, які мали намір створити тут Одеську народну республіку на кшталт терористичних організацій ДНР та ЛНР, Одеса завжди була й залишається українським містом. Ще у березні-квітні місто зарясніло білбордами зі зверненнями до Путіна: «Вова, не роби мамі нерви», «Одеса тобі не мама». Тоді ж одесити буквально підірвали YouTube своїм роликом «Дзвінок Путіну», записаним відомими гумористами.
Гідну відсіч вони дали йому і за Новоросію, заявивши, що «Одеса бачила таких фраєрів, шо Вова, порівняно з ними, просто жалюгідний поц». Водночас, у місті відбулися багатотисячні мітинги і масові марші під гаслом «Одна єдина соборна Україна», а генконсульство РФ закидали локшиною на знак протесту проти російської брехні.
Хвилю обурення викликали місцеві міліціонери, які у серпні жорстоко розганяли пікетувальників концерту Ані Лорак із вигуками «Бий укропів!» Після цього мешканці міста провели акцію протесту біля приміщення міського управління МВС в Одеській області і вручили правоохоронцям сніп кропу.
Своїм вважають одесити і київського вигадливого художника Андрія Єрмоленка – автора надзвичайно популярних нині шевронів для української армії з написом «Укроп». Серед його робіт є і кілька гербів Одеси, оформлених українським орнаментом. Свої малюнки пан Андрій безкоштовно виставляє в мережі, щоб усі бажаючі мали змогу ними користуватися. «Якщо подивитися на суцвіття кропу, то невеличкі квітки-парасольки утворюють величезну квітку. Це, фактично, модель армії, де невеличкі загони збираються у величезну армію. Усе дуже просто – нас намагаються принизити, а ми з того всього сміємося. Знаєте, як кажуть: «Б’ються, б’ються, не здаються, йдуть до бою, ще й сміються». Ми маємо вигаданими неологізмами добивати свого ворога. «Укри» скоро будуть популярними. У цьому є щось таке козацьке, українське.

Ескіз патріотичних шевронів для українських бійців створив Андрій Єрмоленко

Мені захотілося робити шеврони, символіку, тотеми, щоб вони охороняли хлопців», – каже Андрій Єрмоленко «Укроп (українською – кріп – ред.) – суцвіття, яке відлякує колорадського жука. Загони квіточок та зернинок, які складаються в армію! Вони нас так назвали, вони нас мають боятися», – ці слова Андрія Єрмоленка у майстерні «Морячок» на видному місці у рамочці на стіні. Там, у приміщенні металобази Дарницького району Києва за його ескізами швачки і виготовляють ці шеврони. Вибір «тотемів» від Єрмоленка великий: є парадний варіант шевронів, є на чорну польову форму, на «зеленку» чи «піщанку». Крім того, іменні нашивки вже мають батальйони «Черкаси», «Донбас», «Кривбас», «Азов» та «Крук». «Це в нас такі добрі шеврончики-кропчики для справжніх українських патріотів. Хочемо, щоб наші герої, пересічні громадяни, студенти – всі носили і пишалися тим, що вони українці, «укропчики». Зароблені від продажу шевронів кошти йдуть на потреби армії, а кожен четвертий виріб потрапляє на фронт», – розповідає завідуюча виробництвом Тетяна Сопіна.
Під час перебування у Маріуполі помилувався патріотичними шевронами і наш президент Петро Порошенко. Він вважає, що слово «укроп» означає «український патріот». З цього приводу в мережі дописувачі зауважили: «Укропи» непогано, але «укри» – звучить більш грізно. А «Укроп» слід розшифровувати так: «УКРаїнський озброєний патріот». Викладені у мережі фото та відео Петра Порошенка з патріотичними шевронами викликали неабияке роздратування російських мас-медіа. Натомість, вони полюбляють фотографувати Путіна та Медведєва з георгіївськими стрічками на грудях, які українці через схожість стрічок із жуками-паразитами картоплі називають колорадськими.

Український журналіст Роман Цимбалюк на зустрічі з Путіним не уподобився ватнику

У светрі з емблемою «Укроп» з’явився на прес-конференцію Владіміра Путіна український журналіст Роман Цимбалюк. Та шокував юнак президента РФ не лише своїм виглядом, але і гострими запитаннями. «У мене запитання стосовно каральної операції, яку ви влаштували на Сході України, насамперед, проти населення Сходу України. Що ви сказали їм, відряджаючи в Україну? Що ви сказали матерям убитих   російських офіцерів, що загинули в Україні? І ще одне запитання. Колишній президент України Янукович, який переховується у Росії, посадив до в’язниці Юлію Тимошенко. Зараз номер перший Блоку Юлії Тимошенко – Савченко – перебуває в ув’язненні в Росії. Коли її звільнять? Льотчиця Савченко, Олег Сенцов і ще 30, як мінімум, українських військовополонених, які перебувають у Росії», – сказав Роман Цимбалюк. У відповідь на це Путін, не моргнувши оком, заявив, що російських терористів, які орудують на Донбасі, не можна називати найманцями. Вони, мовляв, «за покликом серця добровільно виконують там свій обов’язок і не є найманцями, остільки не отримують за це гроші». Та Роман Цимбалюк не уподобився ватнику й дав усім зрозуміти, що слова Путіна – це така ж правда, як на вербі груші.
Пізніше на прес-конференції Роман Цимбалюк зазначив: «Як на мене, цього разу президент РФ вперше не спростовував очевидний факт – введення російських окупаційних військ в Україну. Це надзвичайно важливо, причому, насамперед, для громадян Росії, більшість з яких справді вважають, що їхні військові гинуть на навчаннях десь у Ростовській області. Крім того, Путін уперше публічно сказав, що несе відповідальність за російських військових як верховний головнокомандувач, тобто, знову ж таки фактично визнав російську агресію проти України».
Не зважаючи на рішучу відсіч російській агресії наших Збройних сил і на санкції з боку Європи та США, Путін усе ще гороїжиться і навіть погрожує світові застосуванням ядерної зброї. Та трон під диктатором уже хитається, а Російська імперія в умовах небувалої економічної кризи опинилася на грані розвалу.
Тим часом, українські воїни-«укропи» зустрічають на фронтах ватників і колорадів нищівним вогнем. Неоціненну допомогу нашим військовим щоденно надають волонтери. Цими днями батальйон «Азов» отримав на озброєння реанімобіль «Укропчик», який передали йому волонтери з Івано-Франківська. У Києві, Одесі та інших містах народні умільці влаштували ярмарки під назвою «Укроп» з патріотичними сувенірами і значну частину виторгу віддали на потреби військових. Кияни ще й поглузували з Путіна, виготовивши його копію у вигляді пластикової ляльки. Їй можна дати копняка, можна поспівати ла-ла-ла, а можна всістися верхи: Путін надає платні послуги і служить Україні.
Тим часом, уже з’явилося безліч анекдотів на злобу дня. В одному з них на запитання, що ви маєте проти ватників, дається відповідь: бронетехніку, артилерію, авіацію…
Наостанок переповім історію про тримісячне щеня, яке цими днями перейменували із Сепара на Укропчика. Коли тернопільські волонтери привезли допомогу 128-й бригаді, яка воює у зоні АТО, біля Дебальцевого, бійці попросили їх забрати зі собою додому щеня. Десь там воно до них прибилося, то вони його під час обстрілів ховали із собою у бліндажах. Назвали жартома Сепаратистом, скорочено – Сепаром. Але одного разу щеня все ж не догледіли.
Недалеко від місця дислокації бригади є став. Під час ранкових заморозків ставок зверху замерз. І щеня, яке по ньому бігало, провалилося у воду. Песик не міг сам виборсається з пастки, тож Михайло Собків роздягнувся й стрибнув за Сепаром у воду і таки витяг собача. Хлопці вже думали, що собаку не врятують, бо той так замерз і вибився із сил… «Але пес – сильний духом, справжній український козак, – сміються бійці. – Отож, відігріли його, відгодували, і зараз він – як новенький».
До слова, Михайло Собків сам зі Зборівщини. У них у сім’ї – троє синів і молодша сестричка. Найстаршому саме прийшла повістка на мобілізацію, а в нього – п’ятимісячна дитина. То Михайло й пішов добровольцем, щоби брата не забрали. У день приїзду волонтерів у Михайла саме був день народження. Тож вони привезли йому два відра пирогів від батьків. А натомість, відвезли їм додому песика в подарунок сестричці Наталі, якій якраз виповнювалося 15 років. Волонтери зав’язали песикові на шию синьо-жовті стрічки, які його захищають від поганих людей. Окрім того, тепер уже його звати не Сепаром, а Укропчиком. Отож, все у нього буде добре.