Питання значення безпеки через членство в НАТО стало тактикою умиротворців Росії. Передбачувана логіка цієї аргументації є подвійною: ніщо не турбує Володимира Путіна більше, ніж розширення НАТО; і ніщо не буде посилювати нинішню кризу Україна-Росія більше, ніж членство України в НАТО. У кожному випадку миротворці пропонують, що оскільки членство в НАТО навряд чи дає повний доказ системи безпеки, оскільки кожна країна – член НАТО – діє на свій розсуд, то таким чином, Україна повинна відмовитися від свого бажання вступити в НАТО. Такий йде аргумент.

Стаття 5 Північноатлантичного договору передбачає, що збройний напад на одного вважається нападом на всіх, і кожен з них буде допомагати тому, на кого здійснили напад. Скептики цієї статті зазначають, що після «всі за одного і один за всіх» можна зробити висновок, що країна-член НАТО застосовує «такі дії, які вона вважає необхідними», тим самим роблячи добровільною будь-яку допомогу від кожного члена.
У даний час є 28 членів НАТО. Припустимо, члени вирішать, що блок НАТО більше не потрібний. Що ще більш важливо, можна логічно допустити, що всі країни-учасниці будуть почувати себе так впевнено у власній безпеці, що не роблячи нічого, або дуже мало, вони все рівно будуть готові до взаємних дій у випадку, коли їхня власна безпека буде перебувати під загрозою. Тоді виникає питання, навіщо ці країни вступили в НАТО, хіба не тому, що вони шукали колективної безпеки?!
Реальність сильно відрізняється. Насправді після російської атаки на Україну Польща, як близький сусід України та член НАТО, посилаючись на статтю 4, вимагала консультацій у НАТО. НАТО у відповідь скликав саміт та впровадив спеціальні підрозділи в Польщі та країнах Балтії. Кілька членів НАТО в даний час надали військову техніку самій Україні.
Єдиним прикладом нападу на країну НАТО з моменту утворення НАТО був терористичний напад на США 11 вересня 2001 року. США послалися на статтю 5. Після визначення того, що агресор перебуває в Афганістані, Альянс скерував Міжнародні сили сприяння безпеці проти тамтешнього агресора. За словами джерел у НАТО, всі 28 країн-членів НАТО взяли в цьому участь. Тільки Люксембург не забезпечив війська. Навіть такі невеликі держави-члени НАТО, як Словенія, Естонія, Ісландія та Албанія зробили це.
Звичайно, це був напад на Сполучені Штати і, можливо, жоден член НАТО не хотів розчаровувати основного гаранта своєї безпеки. Проте, з іншого боку, театр військових дій був не в Північноатлантичному регіоні, який є в географічному розташуванні, перерахованому в договорі НАТО. Стаття 5 передбачає «застосування збройної сили з метою відновлення і збереження безпеки у Північноатлантичному регіоні». Також прихід на допомогу США приніс іншим членам НАТО вогонь на їхні власні території.
Розширення НАТО і російська агресія не причина і наслідок феномену, як це запропоновано умиротворцями Росії. Молдова не була серйозним кандидатом на членство в НАТО в 1992 році, коли 14-а армія вирішила закріпити кордони Росії, спровокувавши відокремлення району Придністров'я. Бажанню Грузії вступити в НАТО було завдано серйозного удару на саміті НАТО в Бухаресті в квітні 2008 року, за чотири місяці до того, коли Росія вирішила вторгнутися на територію Грузії (Абхазію та Південну Осетію). Дуже відчутні прагнення України щодо вступу до НАТО також були відхилені в Бухаресті, крім того, Україна, вже напевно, не відроджувала свої прагнення вступити до НАТО і не отримувала запрошення це робити, коли Росія вторглася до Криму в лютому 2014 р.
Навпаки, історія Росії рясніє прикладами російської агресії, здебільшого, не тоді, коли його жертва була особливо безпечною в своєму захисті, а тоді, коли Росія бачила свою жертву слабкою. Сьогодні Російська Федерація охоплює 10 часових поясів. 150 національностей проживає в цій федерації, не тому, що Росія є країною іммігрантів, а тому, що Росія , навіть сьогодні, є погано прихованою імперією. Проблема України та Росії походить з 1654 р., коли Україна була в облозі татар і Польщі. Тоді здавалось, що потрібен був союз із Росією. Росія несправедливо скористалася потребою України в питаннях безпеки в той час, просто захопивши контроль над територією України. Чесно кажучи, Україна так і не оговталася від цього союзу.
Зняття для України, Грузії та Молдови можливості членства в НАТО чинить серйозний негативний вплив на безпеку цих країн. Вона значно ослаблюється, оскільки Росія стає сміливішою. Чому? Тому що так поводять себе хулігани. Крім того, це впливає на безпеку країн – членів НАТО, котрі межують з цими країнами. У кінцевому рахунку, вся глобальна безпека перебуває під загрозою. Якщо події 20-го сторіччя щодо нацистської Німеччини та Радянського Союзу навчили нас чому-небудь, так це тому, що політика умиротворення служить тільки для надання агресору сміливості.