Українські новини традиційно тішать різноманітністю. І в цій різноманітності навіть можна відшукати чимало позитивних моментів. Однак найголовнішого таки бракує – сподіваємося, Святий Миколай нам в цьому зарадить.

Звісно, одне з найцікавіших реаліті-шоу для українців – це курс рубля та ціни на нафту. За цим мало хто відмовиться поспостерігати. Ну і, звісно, за реакцією росіян на ці явища. Якщо ще тиждень-два тому на російських порталах новин можна було запросто зустріти статті з назвою «Як Путін дотисне США»  чи «Як Путін знову всіх перехитрував», то зараз набагато частіше трапляються заголовки «Росія повторює сценарій СРСР», «Гроші розтанули» та рецепти «супу з корнеплодів», чаю з соснових голочок та тому подібних делікатесів.

Дещо змінилася і тональність російських політиків.
"Петро Порошенко – найкращий шанс, який на цей час є в України… Не можу сказати, що в нас є якісь складнощі в контактах із президентом України Петром Порошенком. Принаймні, на рівні керівників двох країн. Іде регулярний діалог. Щодо… автономії Донецької й Луганської областей… Це вирішувати самим українцям. Ми не пропонуємо федералізацію або автономію". Це – Сергій Лавров, глава МЗС РФ.

За дивним і дуже промовистим збігом, головний годинник Росії перед Новим роком зламався. Загадувати бажання під бій курантів буде трохи проблематично…

 

Щоправда, слова про добрі стосунки «на рівні керівників двох країн» – це швидше неприємна новина, до того ж, підозріло схожа на правду.
Наразі деяка, хоч і незначна поступливість російської сторони – це заслуга Заходу, а не України.
Український президент натомість старанно говорить про мир, прес-центр АТО час від часу рапортує, що «жертв за добу не було», а волонтери і добровольці з батальйонів, котрі відправляють додому труни із загиблими товаришами, тільки обурюються – як не було? А це тоді що?

Про полонених і мови нема – те, як над ними знущаються посіпаки ФСБ, давно відомо, описи очевидців, котрі знаходили залишки тіл українських військових, пересилять будь-які твори Стівена Кінга і всіх його послідовників, разом узятих.
В якийсь певний момент склалося так, що добровольчим батальйонам це набридло.
Бо й справді – по українцям стріляють, з українців знущаються, а нашим воякам навіть у відповідь стріляти не дають, мовляв, «режим тиші», «перемир’я». Виявилося, що трохи підправити ситуацію можна і без пострілів.

Першим оговтався полк добровольців «Дніпро-1». За фури з їжею, котрі відправляв терористам Рінат Ахметов, хлопці виміняли 6 українських полонених.
"Кожен день їдуть фури з продуктами харчування з України на Донбас, щоб не померли з голоду сепаратисти. ...Тепер вони перестануть їздити і годувати вас, пане Захарченко ("глава ДНР"), поки ви не віддасте нам наших людей, як і було домовлено раніше. І в нас це чудово виходить, ми вам продукти - а ви нам полонених. Вчора таким чином ми забрали 6 осіб, наших хлопців", - написав заступник командира "Дніпро-1" Валентин Манько у своєму Фейсбуці.
Також Манько зазначив, що "гумконвой" Ріната Ахметова кожен день везе в Донецьк приблизно 20 фур харчів, термобілизни і теплих речей".
Що цілком логічно – свідчень про те, що саме Ахметов фінансував батальйон терористів "Восток", є чимало.
Таким чином, поки вся Україна відправляє на фронт допомогу бійцям, найбагатший її олігарх великими фурами возить допомогу терористам.

Ініціативу «Дніпра-1» підхопили «Донбас» з Семеном Семенченком, Дмитро Ярош з «Правим сектором», сотник Парасюк та Єгор Соболєв.
Ця вся барвиста компанія врешті-решт зрозуміла, що в так звану «зону АТО», а простіше кажучи – на фронт, їздять всі, кому не ліньки. І возять все, що хочуть. Під час війни такого бути не повинно – принаймні, якщо керівництво держави, яка веде війну, хоче, щоб від цієї держави щось лишилося.
Семен Семенченко висловився про це ще радикальніше:
«Нас дістало. Три місяці після Іловайська наші хлопці в полоні. Терористи плювати хотіли на державу Україна. Жодне з положень Мінських угод не виконано. Всі обміни заблоковані терористами.
Ситуація в країні, починаючи з серпня, розгортається в напрямку навпаки. "Старих політиків", породження тієї системи, 2005 рік нічому не навчив. Знову "компроміси і договірняки".
У Раді тільки відбили перші спроби "оппи" («Опозиційного блоку» - ред.) сісти "на посади". Тепер треба повернути хлопців додому. Відповідальні діють старими методами. …Батальйон «Донбас» із завтрашнього дня розширює зону вилову "незаконно переміщуваних вантажів", вводить мобільні блокпости в Луганській області. Підтримуємо ініціативу наших товаришів з полку "Дніпро" заблокувати доступ незліченних колон з фур в Донецькій області. Пити, курити, і їздити на авто будете після виконання своїх обіцянок щодо полонених, панове терористи!»

Військові та депутати таки влаштували в понеділок, 15 грудня, «полювання» на гуманітарку фонду Ахметова. Досі сперечаються – була горілка саме в тій гуманітарці, чи в машинах, котрі разом з тією гуманітаркою їхали?
Як би там не було, але, по-перше, горілка до терористів таки прямувала.
По-друге, що б там не було в тій гуманітарці – потрапить вона всеодно в першу чергу до терористів. Годувати їх просто так – занадто велика розкіш для країни, котра на всьому економить. Окрім того, в полоні в тих терористів – сотні українських вояків і сотні українських громадян – патріотів. І найліпша їм допомога – витягнути їх з того полону, поки вони ще живі. Бо знівечені тіла українських патріотів знаходять в тих краях вже аж занадто часто. А немічним і безпомічним терористи харч віддають і так в останню чергу.
Та й крім того – «гуманітарні конвої» від Путіна в ті краї ходять і так регулярніше, ніж будь-який пасажирський транспорт. От тільки возять вони військову техніку і набої, а не харчі. Звісно, без української допомоги в такій ситуації ніяк не обійтися. Терористи просто можуть банально вимерти з голоду.
В середовищі українських військових це вже давно не секрет. От тільки українська влада донедавна тим секретом не користувалася.

Фото з ФБ Семена Семенченка

 

Тепер, коли за контроль вантажів, котрі прямують за лінію фронту, взялися добровольчі батальйони, можливо, ситуація на фронті таки зміниться в кращий бік. Щоправда, політологи відзначають, що таким чином олігарх Ігор Коломойський (заступник якого -- депутат  Борис Філатов особисто їздив з комбатами полювати на гуманітарку) знов «тролитиме» олігарха Рината Ахметова. Але допоки Коломойський підтримує Україну, а Ахметов – Росію і терористів, в такому «тролінгу» тяжко побачити щось погане. Інша справа – що вкотре добровольці таки беруться за проблеми, які мала би вирішувати держава. А держава не те що не соромиться своєї злочинної недбалості, а навіть не береться ту недбалість якось виправляти.

Тим часом у вівторок, 16 грудня, вже після полювання комбатів на вантажівки з харчами та горілкою, в стрічках новин з’явилася ще одна порівняно позитивна новина.
В Україні нарешті з’явився секретар РНБО, та ще й з розширеними повноваженнями.
Цю посаду віддали Олександру Турчинову.
Підозри про це з’явилися ще в неділю – коли з’ясувалося, що на нараді Порошенка з главою уряду та спікером парламенту присутні ще й голова АП та екс-спікер парламенту.
Присутність Турчинова, котрий ще в неділю був звичайним депутатом, явно кидалася в око – було зрозуміло, що десь на горизонті блимає якась посада. А про те, що пусте крісло голови РНБО Україна собі просто не може дозволити, ми вже неодноразово згадували.

До Турчинова можна ставитися по-різному. Найнегативніший момент в його кар’єрі – це те, що він тихенько мовчав, поки всі його прорахунки на посаді в. о. президента громадськість радо списувала на «кляту Юльку». Мовляв, то все вона тишком-нишком всім командує, все Путіну здає, а він – тільки підставна особа. А потім, коли фактично весь іміджевий негатив дістався Тимошенко, Турчинов так само тихенько пішов до Яценюка. За що його деякі громадяни навіть похвалили – он, мовляв, який молодець, таки від тої «клятої баби» втік. В порівнянні з «гріхами» інших українських політиків, це, звісно, дрібниця. Але доволі неприглядна…

А найпозитивніший момент – те, що він таки в найскладніший час зумів із залишків української армії створити цілком боєздатне військо. І як його не критикував тодішній кандидат в президенти Порошенко (пам’ятаєте? – «АТО має тривати не кілька місяців, а кілька годин!»), а перевершити не зміг. Більше того – Турчинову тоді вдалося зібрати експертів, котрі хоча б приблизно тямили у військовій справі, і вислуховувати від них як поради, так і критику. Подивимося, що в нього вийде цього разу – тепер йому доведеться мати справу не тільки з Росією, а й з Порошенком, котрий критики не любить. Однак схоже, тепер вже саме з Турчинова спробують зробити цапа-відбувайла. Бо скидається на те, що всі повідомлення про війну озвучуватиме саме Турчинов, а Порошенко говоритиме про мир…

До речі, про промови пана Порошенка.
З АТО за години в нього не склалося, з продажем бізнесу – теж. Гірше того, на носі – ще одна халепа, теж безпосередньо пов’язана з обіцянками. Зокрема – з обіцянками гідно віддячити попередній владі за її титанічний труд.

«Скажу чесно, назріває великий шухєр. Говорив сьогодні з послом однієї західної держави. Кажу: "Чув, що Євросоюз збирається зняти санкції відносно трьох фігурантів оточення Януковича". На що посол відповів: "Я чув, що список не обмежується трьома". Запитую: "Чому так?" Той відповідає: "Ми, європейці, не розуміємо, чому щодо цих людей немає кримінальних проваджень в Україні - через брак доказів або політичної волі? Але ми не можемо тримати людей під санкціями безпідставно". В разі, якщо санкції відносно Іванющенка, Якименка та Азарова-молодшого справді знімуть, це завдасть катастрофічного і, можливо, останнього удару по репутації генпрокурора. Судячи з настроїв депутатів різних фракцій, справа може дійти до ініціювання питання про його відставку», - написав в ніч на 17 грудня тепер вже народний депутат Сергій Лещенко.
Репутації генпрокурора вже тяжко щось зробити, вона вже й так кепськувата. Та й з репутацією президента в Україні теж тяжко щось зробити – надто вже добре люди пам’ятають його передвиборчі обіцянки, і надто вже багато його друзів-кумів-родичів опинилося на посадах, до яких вони не зовсім пасують.
Одна є ще репутація президента України за кордоном.

Коли Захід допомагав Україні переважно «глибоким занепокоєнням», цим фактором можна було знехтувати. Однак зараз Захід, і США зокрема, нарешті якимось дивом почали розуміти, що всі ми – в одному човні, на одній планеті, і якщо не зупинити Путіна, то цей човен може не тільки добряче погойдати, а й розтрощити на кавалки. А в космосі – воно якось некомфортно…
Таким чином фактично Захід нам допомагає не заради України, а заради себе. Однак якщо українські чиновники будуть аж так явно підтримувати своїх ворогів – то можуть «за компанію» рано чи пізно отримати, образно кажучи, «по шапці». Біда тільки в тому, чи лишиться щось від України до того часу…

Отже, напередодні Дня Святого Миколая цілком можемо попросити всією українською громадою у всьому світі, аби він послав українським чиновникам хоч трохи клепки. Хоча б одну на всіх. Аби вони зрозуміли, що вони теж з нами в одному човні. А там і до Перемоги недалеко. Тож просімо – як бачимо, Святий Миколай, як то не дивно, до нас досить добре ставиться…