Проливаючи крокодилячі сльози, Владімір Путін без угаву повторює, що російськомовні українці зазнають геноциду, що їх жорстоко переслідують «бандерівці». Більше того, Кремль і анексію Криму, і свою військову агресію на Донбасі силкується виправдати тим, що він, нібито, став на захист прав і свобод наших російськомовних громадян. А тим часом майже на кожній масовій акції українці виходять із плакатами: «Путін, іди геть! Я – росіянка і хочу жити в Україні», «Я – росіянин. Путін, захисти мене від самого себе!»

Емблема РУН

Щоб переконатися в абсолютно безпардонній брехливості путінської пропаганди про «пригноблених російськомовних українців», варто познайомитися з ними самими. Для цього варто зустрітися з активістами РУН. Ця абревіатура є назвою всеукраїнської громадської організації «Російськомовні українські націоналісти».
Пригадую, як уперше я зустрівся з ними у день народження Тараса Шевченка біля пам’ятника Кобзареві в Одесі. Вони не виголошували полум’яних промов, а обмежилися покладанням квітів до монумента й спілкуванням з одеситами, яких, як і мене, заінтригувала емблема на їхніх футболках. На подив тим, хто вперше чув назву РУН, юнаки відповідали по-одеськи – запитанням на запитання: «А хто сьогодні справжній український націоналіст? Чи тільки той, хто у Львові виріс в українській колисці, чи й той, хто в Одесі або Донецьку пробиває свій шлях, як квітка крізь асфальт?» Нині російськомовний, хоч й потихеньку, вже розмовляє українською. А до українства він прийшов усвідомлено, з розумінням цієї необхідності.

Рунівці російськомовні тимчасово

Пізніше я не раз зустрічав одеських рунівців поруч із свободівцями на мітингах і акціях протесту, під час пікетування будівлі Управління міліції з вимогою покарати вбивць юного націоналіста Максима Чайки, серед учасників ходи на ознаменування національних свят та з нагоди роковин створення УПА. Були вони і на піднятті Державного прапора України над Потьомкінськими сходами, і на вишиванковому фестивалі, а ще стали активними учасниками одеського Євромайдану.
Поділяючи ідеологію ВО «Свобода», рунівці, наражаючись на критику українофобів, не соромляться називати себе бандерівцями, а своїми ідеологами вважають народних героїв Романа Шухевича і Степана Бандеру. Їхнім кредо є гасло: «Україна – понад усе!» Керуючись ним, вони всі зусилля спрямовують на її зміцнення, на те, щоб наша держава була незалежною, сильною і багатою.
Але, за моїми спостереженнями, рунівці не сприймають крайній радикалізм своїх побратимів – свободівців. На відміну від них, вони називають себе м’якими націоналістами. Ті, що прагнуть поповнити їхні лави, але не володіють державною мовою, ніколи не почують від них відмови. Бо головне – бути всією душею українцем, а російськомовність – це, на думку рунівців, тимчасове, зумовлене багатовіковим переслідуванням української мови Російською імперією. РУН рішуче став на захист традиційного українського націоналізму, в якому не місце антисемітизму, шовінізму та ксенофобії. Така позиція привертає до нього увагу мешканців найбільш зросійщених південних та східних регіонів країни. Осередки РУН уже діють не лише у Львові та Києві, а й у Дніпропетровську, Донецьку, Запоріжжі, Луганську, Одесі й Харкові.
Не маючи поки що свого періодичного видання, рунівці активно використовують популярну нині соціальну мережу Інтернет. Там вони відкрили безліч сторінок «Уконтакті». Тож фактично нині довкола РУН групується допитлива, вимоглива і здатна на активні дії молодіжна Інтернет-спільнота. Спілкуються тут і українською й російською мовами, жваво обговорюючи численні просвітницькі матеріали з питань історії та культури, дискутуючи з приводу оцінок останніх подій у громадському житті. Але найбільший відгук у всіх знаходять повідомлення про масові акції чи то на захист державної мови, чи на протидію влаштованим регіоналами «русскім маршам», чи на підтримку столичного Євромайдану.

Установчий з’їзд партії РУН	Сергій Замілюхін (праворуч) із своїми однодумцями на Майдані

За словами ініціатора й очільника РУН Сергія Замілюхіна, російськомовні українці – не москалі, вони – невіддільна частина української нації. Легіонери й волонтери РУН свідомі своєї відповідальної об'єднавчої місії між Заходом і Сходом. Це вони ще раз підтвердили на початку листопада цього року на установчому з'їзді партії РУН у Києві. Так, так, віднині РУН, вирісши з молодіжної Інтернет-спільноти, пройшовши двадцятирічне загартування в ранзі громадської організації, претендує на статус повноцінної партії. Вона створюється на базі громадських організацій, як то РУН, «Народна сила Дніпра» та інші, а також місцевих активістів Євромайданів по всій країні.
З’їзд – це ще не реєстрація партії, це – лише початок роботи з її підготовки. За ним буде кропітка робота зі збирання підписів (їх потрібно не менше, ніж 10 000), оформлення всіх документів; потім заявку на реєстрацію буде подано в Мін'юст. Добре, що РУН розпочинає свій політичний рух одразу після парламентських виборів У нього є час для того, щоб структурувати свою організацію і як слід підготуватися до наступних місцевих виборів, які відбудуться наступного року.
Про те, чим зумовлене рішення рунівців створити свою партію, розповів її голова Сергій Замілюхін. «Ще до Майдану було багато членів РУН, які приходили в організацію з чіткою заявою «Ми будемо тут лише в плані культурно-освітнього проекту, якщо РУН не буде йти у політику». І таких була більшість – політика всім остогидла, і туди лізти не хотілося. Але ті, що тоді так казали, під час Майдану змінили свої погляди – і погодилися з тим, що РУН не може, не має права залишатися осторонь будівництва нової України, за яку заплатили життям наші побратими на Майдані й на фронті. Коротко кажучи, хочеш мати хороших і чесних політиків – іди в політику, якщо вважаєш себе чесним і гідним цього», – стверджує Сергій Замілюхін.
За його словами, російськомовні українські націоналісти – це соціальне явище і зріз у громадянському суспільстві, що народилися у роки Незалежності України і загартувалися, ставши більш значимим під час т. з. путінського «порятунку російськомовних» на Сході України, а по суті – відкритої агресії совкової Росії проти тих же російськомовних у самій Україні. Не важко собі уявити, з якою люттю коментуватимуть повідомлення про створення партії РУН такі російські політики, як міністр зовнішніх справ РФ Сергій Лавров.
Нині російська пропаганда й особисто Владімір Путін, не бажаючи того, роблять реальну бандеризацію південних і східних регіонів України. І з кожним днем ця тенденція зростає. Послідовними націоналістами-бандерівцями називають себе і рунівці. Для них головними й первинними є не корпоративні інтереси партії, а загальнодержавні інтереси нації.
Завершуючи свій виступ на з’їзді, Сергій Замілюхін сказав: «РУН буде вибудовувати найкращу і майже фантастичну Україну. Приєднуйтеся, панове! Одягайте шоломи й освоюйте професію будівника своєї держави! Україна майбутнього просто приречена стати центром притягання й лідером на європейському просторі».