Історія твориться у нас на очах. Події, які ми всі чудово пам’ятаємо, стають уже приводом для ювілеїв, нехай і найменших. Ось і свіжий приклад: 21 листопада українці відзначили першу річницю Євромайдану.

Ця річниця дає чимало приводів для запитань і роздумів.

Євромайдан: різнобій поглядів і оцінок

Поки одна частина суспільства підтримує Євромайдан та нині відзначає його річницю, інша частина мовчить. Поки що мовчить.
Тих, хто говорить, добре чути. Вони підкреслюють роль Євромайдану у скиданні режиму Януковича, у поновленні напряму євроінтеграції України, демократизації суспільства, початку очищення влади тощо.
В їхніх вустах оцінки Євромайдану, здебільшого, а то й безумовно, позитивні. Хоча найбільш тверезомислячі підкреслюють, що більшість вимог Євромайдану новою владою не виконано. Дехто, як от сотник, а тепер і нардеп Володимир Парасюк, наголошують, що не те, що багатьох, а жодної вимоги ще не виконано.
Навіть так – жодної. Ось і думай після таких заяв, та не кого-небудь, а людини, після ультиматуму якої зі сцени Майдану Янукович ганебно втік із країни.
Іншу частину України, мовчазну, поки що майже не чути. Та частка суспільства, що нині здебільшого мовчить, річницю Євромайдану не відзначає і тим більше, не святкує. Критичні оцінки євромайданівців ця мовчазна меншість (чи, може, й більшість?) різко загострює і запитує: а що приніс Україні Євромайдан? Втрату Криму, війну на Сході, економічну кризу, долар по 16 гривень, загрозу економічного колапсу, небезпеку повномасштабної війни з Росією та ймовірної втрати державності?
І все це заради того, щоб вигнати Януковича та його режим, нехай і злодійський, чи бандитський? Чи варта була ця овчинка вичинки? – запитують ці люди.

	Свято зі слізьми на очах. 21 листопада, Майдан

Запитують поки що у безпосередньому спілкуванні, або в соціальних мережах, чи в Інтернет-обговореннях під анонімними підписами-ніками.
Але може настати така ситуація, що ці питання у повен голос почнуть звучати на мітингах, у протестних акціях, на засіданнях Верховної Ради, куди були обрані біля трьох десятків представників цієї самої, поки що достатньо мовчазної, частини суспільства.
Судячи з результатів жовтневих дострокових парламентських виборів, більшість активних виборців, що мала змогу і захотіла взяти участь у голосуванні, підтримала постмайданівські проукраїнські політичні сили.
Опозиція в нинішніх неординарних умовах отримала набагато менше – і тому, що настрої людей змінилися, і тому, що значна частина їхніх постійних виборців не взяла участь у голосуванні.
Однак, розуміємо: якби у жовтні 2014-го на виборах Верховної Ради України голосував весь Донбас, а на додачу ще й Крим, на поверненні якого наполягає влада і сподіваються українці, то співвідношення політичних сил у новій Раді було б набагато менш проукраїнським.
Тому для прогнозу подальшого розвитку політичних процесів в Україні важливо розуміти – чому перша річниця Євромайдану сприймалася всіма не як святкування, а, як максимум, відзначення, чому обличчя учасників були суворими, а в натовпі звучав плач, чому на адресу влади звучала не тільки критика, але й вигуки «Ганьба!»
І це при тому, що річницю відзначали не противники Євромайдану, а його учасники, прихильники та співчуваючі.

День Гідності і Свободи – нове свято України

21 листопада 2014, Майдан

За тиждень до цього, 13 листопада 2014 року, Указом президента України Петра Порошенка день 21 листопада у пам’ять про початок Євромайдану-2013 оголошено Днем Гідності і Свободи зі щорічним циклом його відзначення.
У цій назві ініціатори сконцентрували сутність тих протестів річної давнини – прагнення до свободи і боротьбу за зневажену гідність людей.
Міністр закордонних справ України Павло Клімкін запропонував навіть обрати національним девізом України ці 2 ключові слова – «Свобода і Гідність». Гарний девіз до дворянського герба і навіть для Герба державного.
Однак програму відзначення цього Дня чомусь було оприлюднено на сайті Міністерства культури України, а не на урядовому чи президентському сайтах.
А це сприйнялося як певне зниження статусу відзначення першої річниці.
Може, тому, що керівництву уряду і держави не дуже хотілося виходити на люди в ситуації, коли питань і критики вони почули б набагато більше, ніж схвалення.
Власне, на Майдан цього дня прийшов лише президент Порошенко. Інші керівники, треба думати, мали більш важливі справи, ніж вислуховувати запитання з народу – чому настанови Євромайдану не втілюються у життя?
Програма відзначення була лаконічною. Зранку покладання квітів до меморіального знаку на честь Героїв Небесної Сотні на тому відрізку вулиці Інститутської, яка вже має назву вулиці Небесної Сотні.
Потім – відкриття двох фотовиставок, марш Самооборони вулицями Києва, о 18-й годині – віче на Майдані і пам’ятний концерт «Пісні Свободи» – до 22 годин.
Змушений констатувати, що програма ця виглядала більш ніж скромною і на рівень державного свята явно не тягнула.

Звернення до співвітчизників

Смисловий камертон цього Дня було викладено у зверненнях керівництва Держави – президента України, Голови Верховної Ради та уряду.
Зокрема, Петро Порошенко сказав:
«Шановні співвітчизники! Цього дня рік тому Янукович зірвав стоп-кран. Щоб зупинити природній рух українського експресу до Європи, щоб повернути його назад – і в часі, і в просторі. Він не знає української історії. Бо вона для нього – чужа. А хоч би раз зазирнув до підручника, побачив би слова нашого гетьмана Пилипа Орлика. Того самого соратника Івана Мазепи, автора написаної ще триста років тому першої української конституції: «Народ завжди має право протестувати проти гніту…»
Гідні нащадки не забули настанов гідного пращура. Тому і вибухнула Революція Гідності. Проти купки негідників постали мільйони людей.
Те, що рік тому було лише мрією, перетворюється на реальність. Хоча і не так швидко, як хотілося б…
Чесні, прозорі, демократичні вибори оновили Раду більше, ніж на половину. Це і є та сама свіжа кров, яка має оздоровити весь наш політичний організм. Таким же позитивним буде й ефект від люстрації.
Мені не соромно звітувати вам. Попри зовнішню агресію, крок за кроком у важкій боротьбі зі силами минулого виконую те, що вимагали повсталі люди. Те, що сам обіцяв на Майдані.
Чи були у мене прорахунки? Звичайно, бо не помиляється лише той, хто нічого не робить. Я відкритий до критики, чую її і враховую.
Чим я і сам незадоволений, так це швидкістю реформ і темпами боротьби з корупцією…
Реформи мають стартувати негайно. Їхньою метою є поступове досягнення європейських стандартів життя, аби вже в 20-му році ми могли подати заявку на членство в Європейському Союзі. Саме про це – проект коаліційної угоди…
Любов до Вітчизни, спільна боротьба україномовних та російськомовних за свою Батьківщину, за свободу, гідність, за право на майбутнє – все це прибрало поділ країни за етнічною, мовною та конфесійною ознаками.
Ми маємо спільних ворогів, спільні проблеми, але, що найважливіше, – спільну країну.
І ті, хто стояв на Майдані, і ті, хто тоді залишився осторонь – тепер всі разом захищаємо Україну від зовнішньої агресії, від прямого вторгнення з боку Росії.
Разом будуємо нову країну. І потребуємо, як ніколи, загальнонаціональної єдності, бо конфлікт всередині країни знищить нас.
Спасибі вам, любі і рідні, за мужність, патріотизм, витримку і терпіння.
Дякую, що розумієте, наскільки складна ситуація, і що помахом чарівної палички її не виправиш.
Особливий уклін вам, доблесне українське воїнство, яке тримає оборону на Сході у Вітчизняній війні чотирнадцятого року.
І вам, волонтери і волонтерки. Всім, хто об’єднався в потужний загальноукраїнський рух на підтримку армії, Національної гвардії та добровольчих батальйонів.
Вітаю всіх з Днем Гідності і Свободи!
Слава Україні!»
Голова ВРУ О. Турчинов зазначив: «Майдан вистояв та переміг! Українці обрали свободу, вони захистили своє право жити в демократичній європейській країні. За цю свободу було заплачено кров’ю найкращих синів і доньок України. Пам’ять про Небесну Сотню назавжди закарбована в героїчну історію нашої країни.
У якому б форматі не формувалась нова влада в Україні, уроки Майдану повинні бути головним тестом, що засвідчує її здатність керувати країною. Майдан повинен стати постійним безперервно діючим механізмом, який ніколи більше не дозволить будь-якому чиновникові, незалежно від посади, вважати, що саме він визначає долю країни, що він може нехтувати позицією та волею свого народу. Українська влада повинна завжди бути гідною тих, хто піднявся проти диктатури, проти корупції, проти тотального безправ’я та свавілля.
Майдан та Революція Гідності не тільки очистили країну – зараз це реальна загроза для Путіна, як і для будь-якого іншого диктатора, який вважає, що прийшов назавжди і країна належить йому…
Тому наше сьогоднішнє свято – це свято перемоги над диктатурою, деспотизмом та тоталітаризмом. Це – свято Гідності та Свободи.
Зі святом, шановні друзі! Нехай Господь береже вас і Україну!»
У зверненнях інших проукраїнських політиків звучали схожі думки та оцінки Майдану. Опозиція промовчала. Сайт партії регіонів взагалі завмер – останнє повідомлення на ньому датується 17 вересня. А «Опозиційний блок» зробив вигляд, що не існує ні річниці Майдану, ні роковин Голодомору.
Зате відзначилися компартійці. Петро Симоненко на україномовному сайті КПУ чомусь російською мовою заявив, що урочистостями на честь річниці Майдану влада намагається прикрити великий обман. Лідер КПУ нагадав, що Майдан почався у відповідь на заяву Януковича про відтермінування підписання угоди про Асоціацію з ЄС, проте через рік Україна насправді не тільки не наблизилася до Європи, а й навіть ще більше віддалилася від неї: «Навіть про безвізовий режим з країнами Євросоюзу кажуть дедалі рідше і рідше. Україна втратила Крим, на Сході триває війна. Економіка перебуває на межі краху, гривня знецінилася на 100%. А разом з нею і людське життя.
Про суспільство судять за ставленням до людського життя. Чи безпечніше стало жити? На жаль, щоденна загибель людей стала повсякденною реальністю. Нам кажуть, що українці досягли свободи. Свободи для бойовиків зі зброєю і в камуфляжі», – саркастично зазначив лідер компартійців.
«Виходить, що загибель людей, економічні і територіальні втрати країни стали платою за те, щоб мерзотників у владі змінили негідники».
Розкритикувавши вибори, уряд і все, що робить нова влада, Симоненко оголосив свій прогноз: «Україну чекає загострення соціальної боротьби – боротьби між низами і верхами українського суспільства. І комуністи не мають іншого вибору, окрім як стати в перших лавах народу, що піднімається на соціальну боротьбу проти олігархії, капіталізму, міжнародної фінансової мафії і доморощених казнокрадів і псевдопатріотів».
Не моргнувши оком, Симоненко, що називається, «включив дурня», заявивши, що готовий очолити народ – той самий народ, який не пустив його з поплічниками до Верховної Ради і котрий у свої перші лави компартійців явно не запросить, навіть тоді, коли протестуватиме.

Жорстка нота у свято

Контрастом до всіх інформаційних повідомлень прозвучала доволі різка заява Коаліції учасників Помаранчевої революції (КУПР):
«КУПР скликає на Майдан! Десята річниця Помаранчевої революції відбудеться без урочистостей та «диких танців».
Попри спроби нової влади в найкращих традиціях Януковича стерти з пам’яті українців згадки про події 2004 року, Коаліція учасників Помаранчевої революції скликає людей «відзначати» ювілейну дату народного волевиявлення загальними народними зборами на Майдані.
Участь у сьогоднішній акції беруть активісти трьох Майданів: Помаранчевої революції, податкового Майдану та Євромайдану. Незадоволені станом справ у державі люди хочуть почути від президента про результати виконання озвучених ним обіцянок.
Адже політв’язні досі сидять за ґратами, а міліцейське свавілля набрало ще більшого розмаху, вбивці Небесної Сотні не покарані, люстрація залишилася просто гучним гаслом. Кремлівська агентура досі перебуває на певних керівних посадах в Україні, а винуватцям здачі українських територій загарбникам і загибелі тисяч бійців АТО все сходить з рук.
Організатори очікують, що президент України Петро Порошенко як гарант Конституції та один з керманичів Помаранчевої революції і Революції Гідності, прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк та Голова Верховної Ради Олександр Турчинов особисто прозвітують перед людьми на Майдані про хід реалізації вимог Революції Гідності в Україні.
22 листопада, о 16 годині, на Майдані Незалежності розпочнеться організована Коаліцією учасників Помаранчевої революції (КУПР) та іншими об’єднаннями громадянська акція «Майдан 4.0».
Запрошуємо до спільних дій лідерів та польових командирів Помаранчевої революції, податкового Майдану та Революції Гідності.
P. S. КУПР нагадує, що спроби Януковича перешкодити відзначенню річниці не мали успіху».
Остання фраза цієї заяви була безглуздою і била в «молоко». Ніхто не мав наміру забороняти віче на Майдані. Однак на цьому прикладі можна переконатися про роль особистості в будь-яких масових рухах. Коли в КУПР сьогодні не входять відомі політики, що були на Майдані-2004, тодішні відомі польові командири – такі, наприклад, як Юрій Луценко, Роман Безсмертний і т. п., то і КУПР перетворилася на малопомітну організацію, голос якої не чує ні влада, ні народ.
Імена керівників та активістів коаліції невідомі широкому загалу. Тому, попри справедливі слова у заяві, можна було прогнозувати, що того дня КУПР на Майдані «погоди не зробить».
Намір членів КУПР зібрати увечері 21 листопада протестний Майдан і викликати «на килим» керівництво держави не збувся. КУПР дружно проігнорували.

Вшанування президентом Героїв Небесної Сотні

	Президент схилив коліна перед пам’ятним знаком героям Небесної Сотні

На Майдан президент Порошенко таки прийшов, але не на вимогу КУПР о 16-й годині, а зранку. Він став на коліна перед портретами загиблих, хрестився і молився. Потім підійшов до родичів героїв Небесної Сотні.
Він наголосив на важливості покарання винних у загибелі людей під час Революції Гідності. «Це дуже важкий день, дуже трагічний. Важливо, щоб ті, хто вбивав героїв Небесної Сотні, були покарані», – заявив президент.
Глава держави повідомив, що під час сьогоднішньої зустрічі з першими активістами Майдану, серед яких є новообрані депутати, було домовлено про те, що одним з невідкладних рішень нового Парламенту стане створення тимчасової слідчої комісії з розслідування злочинів на Майдані.
Президент розповів, що доручив Генеральному прокуророві Віталію Яремі регулярно доповідати родинам загиблих про хід розслідування.
Однак схвильовані рідні і близькі були не зовсім вдоволені почутим. Посипалися питання – чому й досі ніхто не покараний, чому нема публічного повного звіту про розслідування, адже комісія вже є, і вона, нібито, працює, як і прокуратура та інші правоохоронні органи з розслідування вбивств на Інститутській. Чому, нарешті, не присвоєні звання Героя загиблим?
Люди виставили саморобний плакат «Герої Небесної Сотні – Герої України!», і родини загиблих почали це гасло скандувати. Один з них, якщо не помиляюся, батько загиблого студента Устима Голоднюка, Володимир, закричав президентові: «Ви сіли в це крісло на крові!..» Прозвучали навіть крики «Ганьба!» Ситуація стрімко загострювалась.
Однак президент знайшов засіб трохи заспокоїти знервованих родичів загиблих. Він закликав до єдності і повідомив, що негайно підпише Указ про присвоєння героям Небесної Сотні почесного звання Герой України.
І дійсно, такий Указ ¹ 890/2014 було невідкладно підписано. В мотиваційній частині вказано: «За громадянську мужність, патріотизм, героїчний захист конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народові, проявлені під час Революції Гідності, постановляю: Присвоїти звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно)… І далі йде трагічний список за алфавітом.
У цьому списку – майже сотня загиблих, включно з журналістом Веремієм, якого застрелили тітушки неподалік Майдану. Найбільш відомі герої Небесної Сотні – перший загиблий, дніпропетровець Сергій Нігоян, викрадений і закатований львів’янин Юрій Вербицький, студент-киянин Устим Голоднюк та інші в Указі Президента є, безумовно, зазначеними.
Три іноземці з Небесної Сотні, яким, згідно із законом, не мають права присвоювати звання Героя України, будуть нагороджені посмертно Орденом Героя Небесної Сотні.
Повідомлення Президента про нагородження було зустрінуте рідними загиблих схвально, і вже зазвучали інші вигуки: «Молодець!», «Слава Україні!» та «Героям слава!»
Юрій Луценко прокоментував цю сценку, сказавши, що родини загиблих мають право на подібні гострі емоції, тим більше, на такому трагічному місці, і влада повинна брати відповідальність як за свої дії, так і за бездіяльність.
А президент знайшов у собі мужність вибачитися, що раніше не присвоїв звання Герой України загиблим героям Майдану.

Марш Самооборони

Цього дня на Михайлівській площі столиці відбулася всеукраїнська зустріч учасників Самооборони, утвореної під час Революції Гідності. Учасники Маршу збиралися біля Михайлівського собору.
Організатор Маршу, колишній керівник Самооборони Майдану Андрій Парубій, підкреслив невипадковість як висхідного пункту, так і маршруту Маршу: «Михайлівський собор став духовним символом Майдану. Саме тут ми зібралися в ніч на 1 грудня, вирушили звідси на Майдан і сюди зносили поранених майданівців».
Спочатку освятили відновлені знамена Самооборони.
За повідомленням диякона Михайла Омельяна, опісля урочистостей у Михайлівському Золотоверхому соборі насельник обителі архімандрит Лаврентій (Живчик), з благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета освятив прапори сотень Самооборони Майдану. Перші прапори сотень Самооборони були втрачені під час пожежі у Будинку профспілок або під час сутичок. З нагоди першої річниці Революції Гідності учасники Самооборони вирішили відновити свої знамена та освятити їх за благочестивою православною традицією.
Акція розпочалася і кількатисячною ходою вирушила по вул. Володимирській до пам’ятника Т. Шевченку, на Бессарабку і по Хрещатику – до Майдану.
Звідси хода підійшла до каплички на Інститутській, де відслужили панахиду за загиблими на Майдані та у зоні АТО. А. Парубій підкреслив: «Два сотники і понад сотню представників «Самооборони Майдану» загинули у зоні АТО».

Освячення відновлених прапорів

Далі Марш через Кріпосний провулок продовжився у Маріїнському парку біля Верховної Ради, звідки спустився по вул. Грушевського до Українського дому, після чого учасники ходи приєдналися до загальних урочистостей на Майдані.
До слова, А. Парубій зазначив, що у «Самооборони» була інформація щодо можливих провокацій під час Маршу. При цьому він зазначив, що майданці прийшли на акцію беззбройними. Але провокацій не було.

	Громадянський лідер Євромайдану Руслана

На центральну площу столиці прийшли як представники народної Самооборони, так і місцеві мешканці з українськими прапорами і національною символікою. Було багато міліції, сумки людей перевіряли – чи немає там чогось підозрілого.
Декілька тисяч зібралися на площі поблизу стели Незалежності, де транслювали відео про воїнів у зоні АТО. Виступали самооборонці, активісти Євромайдану, бажаючі, потім артисти. Все було дуже емоційно.

Відзначення річниці по країні і за її межами

Практично по всій Україні першу річницю Євромайдану відзначили різноманітними заходами патріотичного спрямування. Найчастіше це були вуличні акції.
Як це типово проходило? Про це розповідають агентства новин, ЗМІ.
Наприклад, в Івано-Франківську День гідності і свободи відзначили на Вічевому майдані в центрі. Адже з кількох наметів на цій площі в обласному центрі Прикарпаття рік тому розпочинався місцевий Майдан. Після спільного виконання гімну України, молитви і хвилини мовчання за загиблими героями Небесної Сотні і полеглими в АТО студенти внесли свої зміни в сценарій віча.
Активна учасниця івано-франківського Майдану, а тепер волонтер Наталія Сербин заявила, що сьогоднішній день не є святом: «Це, швидше, день, коли ми повинні підбити підсумки, що за рік здобули», – сказала активістка. Вона переконана, що свою місію студенти виконали, розпочавши процеси змін у країні, «сьогодні наступні кроки – робити революцію в економіці – повинна влада».
Лише після виступів молоді до слова запросили представників влади міста. Мер Івано-Франківська Віктор Анушкевичус підтвердив свою демократичну репутацію і сказав, що «Майдан не закінчився, Революція Гідності триває… Не мовчіть, ламайте і далі систему!» – закликав Анушкевичус студентів. Одного не врахував пан мер, що він також є елементом системи, отож, студенти можуть його зрозуміти буквально і конкретно, зламавши мерську кар’єру сміливому ораторові.
Після віча його учасники пішою ходою рушили до Меморіального скверу, де біля могили героя Небесної Сотні, 19-річного студента Романа Гурика, відбулася поминальна панахида за загиблими під час Революції Гідності.
З нагоди першої річниці Євромайдану в Івано-Франківську відкрили фотовиставку про івано-франківський Майдан, виставили хрест зі свічок перед куточком загиблих прикарпатських майданівців.
За подібним сценарієм проходили й інші віча по Україні.
Донбас, природно, розколовся. У Слов’янську, який нині контролює українська влада, біля міської ради відбулась церемонія урочистого підняття Державного прапора України та прапора Європейського Союзу.
На мітингу в. о. Слов’янської міської ради Олег Зонтов проголосив: «Це свято відзначається на честь початку двох українських революцій: Помаранчевої революції та Революції Гідності, коли громадяни, проявляючи дива мужності і патріотизму, повстали на захист Конституції, демократичних цінностей, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору, довівши всьому світові, що ми є сучасна європейська нація».
Те, що такі слова звучали у містах Донбасу, ще недавно контрольованих бойовиками та сепаратистами, де з весни по кінець літа зривали і топтали українські прапори, само по собі диво. Уявляю собі реакцію цих містян, яких ще недавно за українськість нещадно мордували.
А ось в окупованому Луганську жалюгідна купка з десятка явно проплачених хлопаків вирядилася в овечі шкіри і знущально зображала український народ, який, нібито, на Майдані продався американцям за печиво та інші подачки.
Один з учасників флешмобу був переодягнений у свиню, інші мали штучні роги. Що характерно, молоді найманці і серед своїх боялися показати обличчя – соромилися, що продалися за 30 срібняків.
Але навіть у зоні бойовиків та сепаратистів примітивний антиукраїнський цирк ніхто не підтримав. Цей тупий флешмоб під назвою «Євромайдаун», де вівці уособлюють учасників Майдану, що тягнуться за шматком сала «від дядечка Сема», виразно показав їхній низький рівень розуміння історичних подій.
Для порівняння того, як розуміють історичні події розумні люди, наведу слова єпископа Євстратія (УПЦ КП), який в ефірі «5 каналу» сказав: «Революція Гідності – це, зокрема, плід 25 років духовного відродження України… бо все, що було на Майдані – це вияв внутрішніх духовних змін, які відбулися в українському народі за останні роки».
Закордонні українці по усьому світу також відзначили День Свободи і Гідності, про що наші читачі можуть знати з безпосередніх вражень, бо на Чикажчині та в інших місцях самі брали в ньому участь, або ж бачили, як це робили їхні родичі, друзі, знайомі.
Перед підписанням Указу про запровадження свята Свободи і Гідності президент Порошенко сказав: «Україна – це територія гідності і свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004 року, який був святом Свободи, і революція 2013 року, Революція Гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи. Мені, як президентові України, залишається лише документально засвідчити це і підписати Указ про День Гідності та Свободи, який українці віднині і навіки будуть відзначати 21 листопада».
А речник президента України Святослав Цеголко напівжартівливо повідомив, що всі картини на стінах в Адміністрації президента (серед них було немало коштовних оригінальних полотен) замінили на світлини з Революції Гідності: «Революція Гідності на стінах Адміністрації президента. Усі картини замінили на світлини».
Якщо українська революція-2013 не обмежиться заміною картин в урядових будинках і зміною портретів очільників країни, то можна сподіватися, що кращі ідеї Майдану оздоровлять Україну – якщо на це буде політична воля оновленої влади та більш активного і зрілого після Майдану народу.