Таку назву мало те, що відбувалося 31-го жовтня в нашій церкві. Так, це був вечір для дітей, бо саме вони сприймають це свято з величезним ентузіазмом, як ніхто інший. У залі спілкувань на другому поверсі зібралося чимало дітей різного віку. Наймолодшою серед них була Ізабелла, донька Тетяни Тригулов, симпатичної молодої жінки, що бере активну участь у багатьох заходах церкви; її доньці лише півтора року.
Спочатку було показано мультфільми, а потім розпочалися активні розваги. Діти ходили по колу під музику, а коли музика переривалася, кожен мав зайняти стільці, що стояли навколо, при цьому, щоразу на один менше, ніж кількість дітей. Учасник гри, що залишився без стільця, вибував. Кількість дітей весь час зменшувалася, аж поки не залишалося двоє учасників з одним стільцем. Це були фіналісти.
Ви бачите на фото переможницю Вікторію Причину, що повністю виправдала дане їй батьками ім’я, вигравши ще раз, коли треба було вгадати, скільки в двох пластикових баночках дрібних цукерок. Таким чином, Вікторія стала переможницею двох змагань. Як всі ви знаєте, Вікторія означає «перемога». Звичайно, не обійшлося без скривджених, одним із таких був онук пастора Олександра Калініна – Пилип. Програвши в одному зі змагань, він сів осторонь, всім своїм виглядом показуючи, як несправедливо з ним обійшлися.
Серед переможців опинилася й онучка пастора – білява Каріна. Підсумовуючи, можу сказати, що дівчатка в певному віці більш спритні, ніж хлопчики, в більш старшому, за моїми спостереженнями, теж, але я можу бути необ’єктивною. Протягом усього вечора звучали уривки з Біблії та згадувалося їм я Бога. Після розваг на дітей чекало частування: соки й солодке, тут, крім традиційних доналдсів були й пироги, кекси та тістечка домашнього приготування, а окрасою солодкого столу був торт у вигляді ведмедика. Також привезли коробки з піцою шести найменувань. Перед тим, як почати їсти, діти помолилися.
Свято для дітей принесло багато радості дітям та їхнім батькам й не було схоже на Хелловін із страховиськами, але нечиста сила, все ж таки, встромила свого носа. Це позначилося на погоді того вечора, вона була препоганою – сіяв дощ зі снігом, дув холодний вітер. Та все ж, йдучи додому, я бачила групки дітей, що не квапилися й збирали свою солодку подать.