Ірина Лончина (в центрі) – гість американської телепрограми «The Sam Lesante». Ведучий – Сем Лесанте, перекладач – Марина Кучер. 15 липня 2014 р., Філадельфія

Ірина Лончина із земляками з Івано-Франківщини на фестивалі в Пассейку, Нью-Джерсі. 21 вересня 2014 р.

Виступ Ірини Лончини в Українському культурному центрі м. Лігайтон, Пенсільванія. 21 червня 2014 р.

Зустріч української Америки із заслуженою артисткою України, лауреатом всеукраїнських та міжнародних конкурсів – співачкою з Івано-Франківщини Іриною Лончиною (www. irunalonchyna.at.ua ) – відбулася цього літньо-осіннього сезону 2014-го вже втретє за останні три роки.
Вкотре Ірина подарувала нам, українцям, хто ностальгує за Батьківщиною та кохається в справжньому мистецтві, свій божественний голос, талант поетеси та композитора. Адже добру долю пісенного репертуару Ірини складають пісні, які написала вона сама – і тексти, і музику. Саме ці її твори найбільш потрібні, популярні, тому що в них виразно проглядає не тільки її щира душа, а й громадянська позиція патріотки, яка вболіває за долю своєї Батьківщини, її людей, а сьогодні – ще й за збереження її незалежності. Кожний її виступ тут, в Америці, включає її хіти громадянсько-патріотичного звучання на кшталт авторських «Україно, пробудися!», «Давай запалимо зірки» або «Молитва» В. Крищенка та Г. Татарченка (https://www.youtube.com – тут можна знайти «Молитву» у виконанні І. Лончини на Івано-Франківському майдані 8 грудня 2013 р.) На фоні пробудженого та дієвого патріотизму українців усього світу, зокрема і насамперед, українців США та Канади, її репертуар сприймається саме тепер по-особливому. Бо проникає в душу і співзвучний настроям. А в цілому, репертуар співачки багатожанровий: окрім названих, це ще і повстанські пісні, колядки та щедрівки, посвяти матерям та пісні про кохання. Її репертуар для будь якої аудиторії – вікової та соціальної.

***

Наш часопис уже писав про творчість Ірини в 2012 р. у дні її гастролей тут, у метрополії Нью-Йорка (авторська стаття «Українська мадонна з Івано-Франківщини») та вичерпне інтерв’ю Світлани Угриної в час виступів Ірини в Чикаго в 2013 р. Одна з авторів пропонувала устами слухачів (за відгуками на Форумі) йти по шляху обраного музичного стилю (народна та естрадна музика), не зраджувати своїм переконанням. Інша, побачивши широкі можливості Ірини як співачки (навіть проведені паралелі зі Селін Діон), пропонувала спробувати сучасні, популярні серед молоді, стилі, розширювати аудиторію за рахунок попиту на модне. Але це б означало піти в шоу-бізнес. Вважаю заслугою Ірини рішення залишитися в стилі свого покликання народної та естрадної співачки. Сьогодні Україна потребує відданості саме своїм національним витокам пісенного мистецтва, і чи варто йти в шоу-бізнес, який, здебільшого, є копіюванням найгіршого із сучасної західної та американської маскультури.

Дорожня карта гастролей-2014

Як і попередні рази, напередодні цього приїзду Ірина не організовувала і не розраховувала на гучні реклами. Адже вони потребують шалених коштів. Важко повірити, але рекламу робили їй ті, хто хоч раз послухав і вподобав її пісню. Серед своєрідних рекламних «агентів» і звичайні слухачі, і служителі українських церков. Останні мають можливість запропонувати і сцену, і зібрати аудиторію з парафіян, виступаючи справжніми популяризаторами духовної та світської національної культури. Ось як це відбувалося:
По дорозі в Нью-Йорк, виїхавши зі своєї Івано-Франківщини, Ірина зупинилася у Львові. Там її розшукала та вмовила виступити в греко-католицькій церкві Запоріжжя монахиня Йосафата. Остання задовго до цього почула в ефірі одну з авторських пісень Ірини. Її голос та виконання так сподобався цій служниці Богу, що вона почала розшукувати співачку. І знайшла. У Львові. Ірина не пошкодувала сил і часу «заглянути» на кілька днів до Запоріжжя для доброчинного концерту. Для тих, хто його хотів і чекав. При поверненні – одразу ж в аеропорт – і курс на Нью-Йорк...
Буквально наступного дня по прибутті в столицю світу бере участь у триденному українському фестивалі, який 37 разів поспіль у травні місяці проводить католицька церква святого Юра в українській околиці Мангеттена, Нью-Йорк. Виступала на цьому фестивалі уже вдруге, і багато відвідувачів сприймали її як знайому улюблену артистку. А репертуар, манера поведінки на сцені, її особлива привабливість та її спів подобаються всім – і людям поважного віку, і зовсім юним.
Своєрідна подяка від запорізьких слухачів не забарилася. Це – лист священика з невеличкої церкви зі Сходу України до свого однокурсника по семінарії в одну з церков в околиці Філадельфії – отцеві Василю Чепельському: «До Нью-Йорка їде файна співачка Ірина Лончина. Рекомендуємо». Отець Чепельський сам розшукав Ірину і запропонував виступити в Українському культурному центрі в містечку Лігайтон (там, де є оселя ОДВУ). Ця місцевість густо населена українцями, які, як свято, сприйняли творчий концерт гості-співачки, що складався з двох частин.
Змогла в цей приїзд відгукнутися на давнє запрошення лемківської громади метрополії Нью-Йорка і взяти участь у їхньому фестивалі «Лемківська ватра». Він відбувся 28 липня, на оселі СУМ в м. Еленвіл, штат Нью-Йорк.
Отець Василь Чепельський, своєю чергою, рекомендує своєму колезі – отцю греко-католицької церкви у м. Вільмінгтон, штат Делавар, Володимирові Кланічку запросити Лончину з концертом. Той якраз розшукував її, адже вони є земляками по малій батьківщині (с. Побережжя Тисменицького району). Ірина запрошення прийняла, виступивши за день до цього в греко-католицькій церкві м. Тінексвіл (отець Степан Білик), у Пенсільванії. У Вільмінгтоні, здебільшого, англомовні українці, яким на генному рівні були близькі ті почуття, з якими вона так щемно передає любов до рідної землі, до людей, закликає любити одне одного.
І знову штат Нью-Джерсі. Ірина – головна гостя українського фестивалю (21 вересня), організованого церквою святого Миколая в м. Пассейк (отець Андрій Дудкевич). Творчий концерт з двох відділень. Її слухачі – не тільки парафіяни церкви, а й мешканці сусідніх містечок. І як завжди, після виступу слухачі довго не відпускають співачку: душевні бесіди, запитання, подяки, нові запрошення, відгуки. З яких найдорожчий ось цей: «Ваші пісні – як проповіді».
З таким же ентузіазмом зустріли Ірину в м. Парма, штат Огайо, на фестивалі української культури, який провела у вересні місцева греко-католицька церква (отець Ігор Касіян).

   І, накінець, благодійний концерт , організований   головною управою ООЧСУ (голова-Степан Качурак ) в  церкві Святого  Духа, Бруклін, Нью-Йоркв неділю 12 жовтня.  Ірина присвятила цей концерт  героям України, які нині  виборють  її волю , незалежність   у  сьогодняшній   війні   проти російського агресора  на Сході  Батьківщини.  Більша  доля  зібраних від концерту  коштів  в сумі 1045 дол  головна управа ООЧСУ використає для закупівліаптечок IFAK для  українських військових  в зоні АТО.   До речі , ООЧСУ  займається цією волонтерською  працею уже кілька місяців ,приймаючи участь у відомій   міжнародній   програмі  «Захист патріотів» , ініціюваною  подружжям Уляни та Марка  Супрун (СКУ, Канада) . Загалом  вже передано в Україну  більше  9 тисяч   аптечок на суму  близько 1 млн доларів.  А 500 дол. із зібраних коштів  Ірина передала  на придбання зимового одягу для  бійців  25-го батальйону  «Київська Русь» через збірку голови  Нью- Йоркського  відділу УККА  Іванки Заяць.

   А щодо концерту , який  відбувся незважаючи на хворобу артистки ,то глядачі  особливо  сприймали  її патріотичні пісні. Із «Молитви»  Вадима   Крищенка:

Ірина просила передати через газету подяку голові головної управи ООЧСУ Степанові Качураку за ідею та організацію цього доброчинного концерту.

Ірина Лончина з отцем Василем Чепельським, його дружиною Марією і сином Віталієм. Лігайтон	Заслужена артистка України Ірина Лончина	Ірина Лончина з маленьким прихильником-земляком Ярославчиком. Церква святого Духа. Нью-Йорк, 12 жовтня 2014 р.

Меседжі Ірини американським слухачам

Під час цього приїзду про творчість Ірини Лончини дізналися й англомовні американці. У Філадельфії її запросила на 20-хвилинний ефір телепрограма «The Sam Lesante» (http://www.ssptv.com/international-singer-iryna-lonchyna/). Це програма, яка запрошує цікавих людей різних напрямків людської діяльності. Ведучий Сем Лесанте представив Ірину як співачку супер-стар, а також як автора своїх пісень з України, яку знають у країнах Європи, в Канаді і Америці. Розпитував (перекладачка Марина Кучер), коли почала співати (відповідь: «Скільки себе пам’ятаю, з раннього дитинства»), хто вплинув на цей вибір (відповідь: «Закохані в українську пісню батьки»), де навчалася музиці (відповідь: «Музична школа та Інститут мистецтв»), про її виступи та альбоми пісень (прозвучали уривки з її кліпів).
Низка запитань – про трагічні події на Сході України та її особисте ставлення до них. Відповідь: «Як свідома українка, дуже переживаю, вишукую і несу до людей ті пісні, які закликають до навернення до Бога, любові до рідного краю, любові одне до одного, до миру, на який так надіюся». Висловила вдячність усім землякам діаспори, хто нині допомагає Україні. Коментуючи відповіді Ірини, Сем Лесанте сказав, що на фоні «буденної», як він висловився, голлівудської та телевізійної місцевої продукції її меседжі до людей є дуже сильними, похвальними. «Я аплодую тобі, –сказав на закінчення Сем, – бо ти маєш прекрасний талант, прекрасний голос і є прекрасною людиною» (слово «beautiful» в його устах прозвучало тричі).
Як для «супер-стар», Ірина виглядала скромною, звичайною, щирою, душевною і відвертою, без награності та пафосу. Такою, якою вона є насправді. На прохання ведучого Ірина на завершення проспівала акапела уривок зі своєї авторської пісні, який є одним з її меседжів до людей:

***

Боротися проти пітьми сьогодні встав весь український люд планети. Нас підтримують усі прогресивні люди. Свій посильний внесок у боротьбу з пітьмою вносить наша мадонна з Івано-Франківська – Ірина Лончина.
На запитання про враження від цьогорічної аудиторії відповіла: «Я полюбила Америку. Їду сюди, як додому. Адже тут так багато земляків. Тут люди дуже тяжко працюють, дехто – на кількох роботах. Немає часу на відпочинок. Тому українські фестивалі, концерти дуже потрібні. Вони згуртовують людей, а українські пісні надихають, заряджають позитивною енергією. Дуже раді артистам, які приїжджають з України. Це як вісточка з рідного дому. Особливо цього року відчувається патріотичний настрій кожного. Усі переживають і моляться за Батьківщину. Зі Сполучених Штатів Америки в Україну надходить велика доброчинна матеріальна допомога на підтримку нашої армії. І всі щиро вірять у перемогу».
Отримавши низку нових запрошень, артистка поспішає нині в Україну. Вдома чекають справи – і творчі, і житейські. «Щасливого лету! І творчого злету, Ірино! До побачення!»