Страшно, що деякі канадці підтримують вторгнення президента Володимира Путіна в Україну, а не цінності національного суверенітету і територіальної цілісності Канади. Чи у засобах масової інформації, чи під час публічних демонстрацій.
Війна російського терору – анексія Криму, етнічні чистки, викрадення, тортури і вбивства, збитий літак Малайзії – є огидною. Злочинцем є Путін, а не бійці за українську свободу, які мають право на захист своєї країни. Його необхідно засудити за порушення міжнародного права, за те, що він каже, ніби Росія не «бере участь» у війні. Його «гуманітарні» конвої і дивні референдуми в Україні є паноптикумом. Його злочинність спростовує велич Росії і відкидає її назад в огидне минуле, до компанії знехтуваних деспотів.
Це сумно, що напрямок, який обрала Росія, імітує варварство Радянського Союзу. «1984» Джорджа Оруелла, белетризована реальність України при комунізмі, розігрується в даний час. Але це може бути будь-яке місце, де свобода та істина втратили свою силу.
Путін веде війну, його пропагандистські зусилля мають на меті зрівняти зі землею правду, відбілити злочинця і звинуватити жертву: мовляв, Росія не бере участь у війні, російські військові – не в Україні; Росія хоче миру. Це змушує нас повірити в те, що Захід і Україна є агресорами.
Деякі канадці купуються на цю Велику Брехню. Чому так?
Однією з цінностей канадців є те, що ми цінуємо право на свободу слова. Це має фундаментальне значення для демократії. Тим не менше, це дорогоцінне право вимагає серйозної відповідальності: громадяни повинні побоюватися дезінформації і прямого шахрайства. Легко бути обманутим, коли розгортається така криза, як в Україні. Легкодоступна пропаганда створює суспільну думку. Путін знає це. Його державні ЗМІ штампують пропаганду напоказ, як істину. Їхні бюджети пішли в мультимільярдні проекти.
Джордж Оруелл назвав цю патологічну зневагу до істини «звичкою нахабно стверджувати, що чорне є білим, всупереч очевидним фактам».
Колишній полковник КДБ стверджує, що розпад СРСР є однією з найбільших трагедій минулого сторіччя і планує експортувати його по всьому світу, «де звучить російська мова». Не має значення, що це є абсурдом у міжнародному праві, або що українці хочуть бути більше європейцями, ніж росіянами. Він хоче володіти Україною і не хоче чути критику з боку таких країн, як Канада, чи чути про військову допомогу від НАТО, що стоїть у нього на шляху.
Він «розцвів» на війні, поневоленні, брехні та аморальності – державній корупції, наркотиках, торгівлі людьми та зброєю, кумівстві – після приходу до влади. Президент України, що втік до Росії, виплатив близько 50 відсотків свого прибутку кремлівському босу перед тим, коли протестувальники Майдану повалили його. Не дивно, що, як повідомляють, багатство Путіна складає близько $40 мільярдів, які зберігаються в сейфах по всьому світі.
Такі країни воліють вести бізнес з Росією, як і раніше, ніж запроваджувати санкції й осуджувати її. Тому канадці, які підтримують Путіна, а не наші власні цінності, стояти на боці права не можуть. Або вони беруться відбілювати жорстоку реальність.
Це – неправильно. Давайте не дозволимо маленькій людині, яка править без нагляду політичної опозиції та незалежних засобів масової інформації, вводити нас в оману. Він (Путін) – людина з шоу жахів; може здатися, що він – цілком надуманий. Тому, канадці, будьте обережними: є російськомовні в Канаді, яких Путін, можливо, забажає «звільнити». Або ще є канадська Арктика, яку він, можливо, забажає анексувати.