В пресі ця війна виглядає, як Перша Світова – піхота бере міста, артилерія стріляє, зрідка застосовуються танки. Але ми живемо в 21 сторіччі, коли головною зброєю, яке вирішує результат війни, є ракети та авіація.

Хоча РНБО в своїх звітах майже нічого не говорить про використання цієї зброї, зараз спливли деякі факти, з яких можна скласти загальну картину. Про це повідомляється в блозі garmata.org.

Логістика вирішує все

Кожній гарматі – машина боєприпасів. Такі тенти використовують тільки ВС РФ

Найважливіше на будь-якій війні – це логістика. Один артилерійський обстріл – це ціла вантажівка боєприпасів. Одна атака силами батальйону, це вантажівка боєприпасів – патронів, гранат, димових шашок. А ще потрібні продукти, вода, обмундирування, список можна продовжувати до нескінченності.


Терористи на Донбасі не захопили жодного складу з боєприпасами для артилерійських знарядь і мінометів. Майже всю техніку та амуніцію їм постачає Росія. Майже кожен день РНБО або незалежні журналісти повідомляли нам про перетин кордону колонами з російською технікою.
Тут виникає два питання.
Чому кожен день?
Чому їх не знищували?
Відповімо відразу на друге питання – їх знищували. Тому й возили кожен день, маленькими партіями. Колона техніки складалася з трьох, максимум – п’яти одиниць. Наприклад, один танк, два БТР і дві вантажівки. Це – максимум.
Екіпажі, крім водіїв, пересувалися в пішому порядку, вночі. Їх зустрічали «ополченці» і проводили в точку збору. Там техніка та боєприпаси розподілялися між бандами бойовиків і розходилися по Донбасу. До початку серпня більше боєприпасів і спорядження отримувала та банда, яка більше стріляла. Звідси і безладна стрілянина по житловим кварталам.

Рідкісне фото. Колона «воєнторгу» РФ входить в Україну

Точка збору для ДНР – в районі Сніжного. Точка збору для ЛНР – в районі Краснодону. До Сніжного колони постачання підходили через Дмитрівку. До Краснодону – через Ізварине (після його захоплення терористами, до цього ЛНР не отримувала багато зброї – постачання йшли теж через Сніжне).

Втрати нашої авіації

Проти невеликих скупчень техніки і живої сили, як і проти колон на марші, застосовується штурмовик Су-25. Він йде до мети на висоті близько 50 метрів, щоб залишатися непомітним для радарів, здійснює декілька бойових заходів (зброї на нього начепити можна дуже багато), потім повертається.
Усього ми втратили 6 штурмовиків Су-25. Перший розбився в Дніпропетровську під час посадки, його не рахуємо.
17 липня Су-25 був збитий російським МіГ-29 в районі Амвросіївки (це за 24 кілометри, три хвилини польоту до Сніжного).
21 липня Су-25 з обладнанням РЕБ (радіоелектронної боротьби) збитий над Маринівкою, передмістям Сніжного, із ЗРК.
23 липня одразу дві «Сушки» збиті над Дмитрівкою, тією самою, що знаходиться між Сніжним і кордоном з РФ, із ЗРК.
29 серпня збитий останній Су-25. Місце не уточнюється, але воно і не важливе, адже РНБО повідомило про те, що літак збили під час повернення із завдання.
Практично всі штурмовики були втрачені саме в районі збірного пункту російського «воєнторгу».
Але це зовсім не означає, що штурмовики діяли тільки там. Вони також надавали безпосередню підтримку атакуючій піхоті і в інших районах. Хоча це й відбувалося досить рідко, взаємодія піхоти та авіації – це штука складна, налагодити її вдавалося нечасто.
Збити «Сушку» набагато складніше, ніж вертоліт. Це під Слов’янськом бойовики Стрєлкова валили тихохідні вертольоти один за іншим з ПЗРК. Штурмовик йде на малій висоті і на високій швидкості, близько 750 км / год. Дістати і спорядити «Голку» просто не встигнеш. Але коли Су працює, він робить декілька заходів, у зенітників з’являється час для прицілювання.
Авіація – грізна сила. Тому РФ робила все можливе, щоб перешкодити нашим пілотам. Росія не тільки постачала зенітні комплекси для «ополченців», за допомогою своєї агентури вона намагалася також вербувати льотчиків і погрожувати їхнім сім’ям.
Для українського льотчика кожен політ був як останній. Проти них працювало і ППО терористів, і ППО регулярної російської армії, розташоване на території РФ. Придушити його було неможливо, в таких умовах американці не літають. Льотчики прекрасно усвідомлювали, які тортурні підвали їх чекають, якщо бойовикам вдасться взяти їх у полон після катапультування. Але вони літали і воювали. Справжні герої, їх імена не розголошуються, оскільки на дружин і дітей наших пілотів йде полювання.

Наші ракетники

На озброєнні нашої армії є тільки один вид тактичних ракет – це знаменита «Точка-У». На момент початку війни у нас було не менше, ніж 90 таких ракет. РНБО жодного разу не підтвердило використання даного виду озброєнь. Але з протилежного боку дуже часто лунають зовсім інші заяви.
Різниця між «Точкою» і всіма цими «Смерчами», «Ураганами» і «Градами» в тому, що у «Точки» є система навігації. Не потрібно прицілюватися направляючими, просто ввів координати, натиснув на «пуск» – і від ворога нічого не залишилося.
У даної ракети є два типи боєголовок – осколково-фугасна і касетна. Перша накриває територію до 3 гектарів, друга – до 7. Підрив здійснюється на висоті близько 20 метрів, все навколо знищується.
На російських сайтах ви не знайдете жодної фотографії місця попадання «Точки», тільки знімки залишків хвостової частини. Чому ж пропагандистська машина не публікує такі знімки? Адже вони б так добре підійшли під легенду про «криваву хунту»? Просто на них можна побачити, скільки техніки з «воєнторгу» знищила ракета.
Беремо на себе сміливість сказати, що подібні фото все-таки з’являлися в мережі. Їх публікували «геройські» терористи, які найбільше люблять фотографуватися на тлі знищеної бронетехніки. Біда в тому, що обидві сторони використовують одні й ті ж типи озброєнь, тому точно сказати, кому належить спалений танк або БТР, неможливо.
Зауважте, що ВСІ повідомлення від російських і проросійських ЗМІ про застосування «Точки» стосуються саме району Сніжне-Дмитрівка або Краснодон-Ізварине. Ми схиляємося до думки, що ракети все-таки застосовувалися, причому, дуже успішно.

Авіаційна розвідка

Щоб посилати літаки на ціль, необхідно знати координати цієї мети. Про ракету і говорити нема чого. МіГ-29, які теж використовувалися в АТО, взагалі не мають засобів пошуку і виявлення наземних цілей, вони можуть бомбардувати заздалегідь зазначений квадрат. На Су-25 таке обладнання є, але краще не ризикувати літаком і льотчиком, змушуючи його шукати ворожу техніку в якомусь квадраті. Льотчику потрібно дати досить точні координати, а він, вже на місці, знаходитиме окремі танки і бронемашини, за допомогою потужного телевізійного комплексу на своєму літаку.
Розвідувальна авіація України фактично складалася з одного літака Ан-30Б. Ще чотири таких літаки знаходилися на консервації. Фронтових розвідників Су-24МР у нас було два десятки, 12 з них перебували в Старокостянтинові, 6 літали. Але у льотчиків було дуже мало практики.
Екіпаж єдиного Ан-30Б мав непогану підготовку, тому він працював над Слов’янськом ще з травня місяця. ПЗРК «Голка» вражає цілі на висоті до 3,5 км, льотчики брали трохи вище. Росія постачала до Слов’янська ті «Голки», які захопила в Грузії, під час війни 2008 року. Грузія їх купила у Польщі. Щоб збити нашого розвідника, РФ довелося направити Стрєлкову свою новітню ПЗРК «Верба», яка була прийнята на озброєння лише в цьому році. Її ракета діставала на кілометр вище, саме туди, де літали наші.
Тому в подальших бойових діях наша авіація вже не використовувала Ан, а застосовувала фронтовий розвідник Су-24МР. Він якраз і розроблений для таких цілей – вести розвідку за лінією фронту, в умовах протидії ППО противника.
Уже в 1985 році на ньому встановлювався тепловізор, лазерний сканер, два фотоапарати, відеокамера, і система РЛС, яка знаходить наземні цілі. Американці не мають таких літаків – вони віддають перевагу супутникам. Але Україна і РФ робить ставку саме на них.
З таким радянським набором апаратури, літак летить на висоті 400 метрів, зі швидкістю близько 900 км/год і знімає деталі розміром всього 0,3 метра – 30 сантиметрів! Можна читати дорожні знаки. Тепловізор легко знаходить техніку з працюючим двигуном, а лазерний сканер допомагає працювати навіть в умовах сильної хмарності, туману або в нічний час.
Відео, дані лазерного сканера, радара та інфрачервоного тепловізора передаються на КП в режимі онлайн. Фотографії можна скинути на парашуті, пролітаючи над польовим КП армії, навіть на аеродром не потрібно сідати, щоб донести до штабу всі зібрані розвіддані. Самі льотчики не бачать результати розвідки, вони лише дотримуються вказаного маршруту.
Яка апаратура стоїть на розвідниках зараз, сказати складно. Спочатку літак був розрахований на роботу на низькій висоті і великій швидкості – щоб втекти від ППО противника, в тому числі і ПЗРК. Ми висуваємо припущення, що наші Су-24МР вели розвідку на висоті близько 10 000 метрів, майже біля своєї «стелі».
Цілком можливо, що навіть з такої висоти можна було знайти пересувний ярмарок «воєнторгу», за яким потім летіла «Точка-У» або працювали «Сушки». Адже район збору російських колон був приблизно відомий, як і маршрути проходження. Тому літаки летіли дуже високо, поза зоною дії ППО. У штабі, по найдрібніших ознаками встановлювали координати противника і працювали по них.

Бук і Боїнг

Перші повідомлення про «Бук» у «ополченців» з’явилися 29 червня. Мабуть, російському Генштабу набридло отримувати повідомлення про згорілі танки, гармати і машини з боєприпасами. Згадайте, одну «Сушку» росіяни навіть збили своїм винищувачем – видно, занадто велика колона входила, потрібно було прикрити її будь-якими засобами.
Але розгорнути тотальну війну проти нашої авіації Путін в той час ще не наважувався. Та це й не потрібно – достатньо збити літак-розвідник, і українські ракетники і штурмовики залишаться без «всевидючого ока», й можна буде ганяти колони і далі.
Спочатку Путін закинув вудку – розповсюдив інформацію про Бук-М1 у терористів. А раптом українські льотчики злякаються, коли дізнаються, що й вище, ніж 7000 метрів, їх можна дістати. Не вийшло, наші герої і далі продовжували свої вильоти, які приносили добрі результати.
Довелося Росії відправити нишком один Бук. Який мав знищити всього одну ціль – нашого розвідника Су-24МР.
В перехоплених переговорах терористів мова йде про КОНКРЕТНИЙ літак. І це явно не Боїнг – згадайте істерику в російських ЗМІ, у них не було єдиної, заздалегідь підготованої версії.
Тепер стає зрозуміло, чому російський Генштаб заспівав саме про Су-25. Секретарка, що складала текст для генерала, який виступав на прес-конференції, помилилася однією цифрою. А в іншому все сходиться – єдине озброєння, яке може нести Су-24МР, це дві ракети Р-60, точно так само, як і Су-25! І практична стеля розвідника – за різними даними від 11 100 до 13 000 метрів, якраз підходить. І швидкість – 1200 км/год на висоті, теж достатня, щоб атакувати Боїнг.
І на російських радарах теж був саме Су-24МР.
Коротенько, наша версія така.
Росіяни хотіли збити український літак-розвідник, який виявляв колони їх «воєнторгу», які потім потрапляли під вогонь авіації або ракет. Для цього на територію, підконтрольну бойовикам, був посланий один комплекс Бук-М1 разом з кваліфікованим розрахунком.
Ці зенітники не могли сплутати Боїнг, що летить на 10 000 зі швидкістю 900 з Ан-26, у якого максимальні показники – «стеля» 7300 і швидкість – 540 км/год. На екрані радара в кабіні «Бука» можна сплутати літаки, але швидкість і висоту там видно дуже добре.
А ось сплутати Боїнг і Су-24МР, які мають схожі параметри польоту, вони могли. Що було далі, ви знаєте – російський сержант натиснув на «пуск» і 298 ні в чому не винних людей загинули.
Росіяни продовжили полювання за літаком-розвідником Су-24МР українських ВПС
22 вересня, вже після всіх цих Мінських домовленостей і перемир’їв, СБУ затримала заступника командира розвідувальної ескадрильї. 1 жовтня відповідне повідомлення з’явилося на офіційному сайті СБУ. Це він літав на Су-24МР і вів розвідку в зоні АТО.
Зауважимо, що вербувати льотчика почали ще в червні. Добре, що СБУ працює, і льотчика відсторонили від польотів вчасно. Якби «фокус» вдався, РФ отримала б відразу два козирі – Україна позбулася б літака-розвідника (цілком можливо, що він існує в єдиному екземплярі, на якому встановлено обладнання, куплене, наприклад, в американському воєнторзі), а ЗМІ роздули б чергову істерику. Сказали б, ось, не захотів бомбардувати Донбас – і полетів. А то, що на Су-24МР неможливо підвісити бомби, ватників б не збентежило. Хто з них звертає увагу на такі дрібниці, як одна буква в індексі?