rss
04/23/2024
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ Звернення президента України в контексті конкретних кроків
Title 
 Title
У розпал виборчої кампанії, 12 жовтня, президент України Петро Порошенко звернувся до народу і здійснив декілька кроків кадрового, організаційного та дипломатичного характеру.
Наголошу, що ці кроки були давно назрілими. Прихильники президента підкреслюють, що кроки, врешті-решт, зроблено. Критики президента вказують, що зроблені вони із запізненням.
Звичайно, перебіг виборчої кампанії накладає відбиток на внутрішньополітичне життя. Тому критика лунає з особливою загостреністю, а дії влади інколи продиктовані намаганням поліпшити свій імідж і завоювати додаткові голоси.

Характеристика президентом поточного моменту

У Зверненні Петро Порошенко визначив поточний момент як певний стан реалізації свого Мирного плану та зміцнення обороноздатності держави.
Таке нагадування, можливо, було не зайвим, оскільки масовий виборець вже встиг забути пункти цього Мирного плану, пам’ятаючи лише його сутність – спробу призупинити воєнні дії на Донбасі.
Конкуренти по виборах критикують, подекуди дуже гостро, і Мирний план, і Мінські домовленості як його часткову реалізацію.
Президент же намагається підкреслити його необхідність, тому наводить п’ять позитивних результатів

Перший результат

Президент сформулював його так: «Ми змогли зупинити по всьому фронту наступ ворога. Причому, не найманців, не бойовиків-терористів, а добре вишколені підрозділи регулярної армії сусідньої країни.
Зусиллями наших воїнів були зупинені сотні інтервентів, яким вже ніколи не повернутися додому. По той бік кордону це стало вагомим аргументом на користь миру».
Цей результат дійсно досягнуто. Проте критики вказують, що і наступ українських військ також зупинено. Таким чином, фактично зафіксована ситуація окупації частини Донбасу без конкретної перспективи її звільнення. Обіцяється, що така ситуація є тимчасовою, називається і термін її продовження – три роки.
Але дивлячись, як люто викорінюється на окупованій частині Донбасу все українське, просто жахаєшся від думки – а що там залишиться українського через обіцяні три роки?
Скоріше всього, там буде випалена українська культурно-мовна територія.
А втрати російських військ у ситуації жорсткого авторитарного правління, напевно, не дуже турбують Кремль. Адже поки що вони прагнуть заглушити це питання і не дають його вивести на рівень громадського обговорення.
Загиблих російських військових ховають без імен або на далеких кладовищах, сім’ї загиблих також, здебільшого, мовчать, бо бояться втратити соціальну допомогу.
Проте зупинка гострих бойових дій має, все-таки, низку позитивних моментів.

Результат номер два

Його глава держави сформулював так: «Режим припинення вогню встановлено вздовж значної частини лінії зіткнення.
Кількість жертв серед наших військових значно знизилася, і, на щастя, протягом останніх днів нам вдається не втрачати жодного нашого героя.
Ті ж, хто порушують режим припинення вогню, отримують гідну відсіч. Тут ніякого пацифізму бути не може.
Наші відважні воїни героїчно тримають оборону Донецького аеропорту, який вже став символом мужності і героїзму. З вражаючими мужністю і відвагою.
Українськими кіборгами прозвали вороги цих героїв.
Карбувати їхній подвиг у літописі української бойової слави треба буде золотими літерами. Держава належним чином оцінить їхню мужність».
Насправді вогонь не припиняється ні на один день. Тільки от хто його веде? Обидві сторони звинувачують одна одну. За повідомленнями Ради нацбезпеки та оборони України (РНБОУ), порушують режим припинення вогню так звані некеровані озброєні формування, які не підкоряються нікому і затято воюють проти українських військ АТО. З іншого боку, щоденні атаки на Донецький аеропорт здійснюються за допомогою танків і наразі складно сказати, чи в них екіпажі – суто російські, чи вже набрані з місцевих мешканців, колишніх танкістів.
Як би то не було, цей пункт Мінських домовленостей не виконується і, судячи з усього, виконуватися не буде ще довгий час.

Третій, важливий результат

Таким названо визволення полонених. «Вже майже півтори тисячі наших полонених, наших людей, які перебували в заручниках, вдалося звільнити з катівень терористів – наголосив президент. – Ми боремося за повернення всіх, без винятку, затриманих. І тих, кого утримують бойовики, і тих, кого мордують як політичних заручників у російських в'язницях».
Обмін полоненими став уже доволі системним. Цим займається спеціально створена українська установа, і її керівник натякнув, що процес обміну є складним, тонким і багато в чому базується на особистих контактах з бойовиками.
Відомо, що низка наших батальйонів перед атаками в порядку ініціативи набирає собі так званий фонд полонених бойовиків і російських найманців, тримає його про запас, щоб бути впевненими – якщо в результаті даного бою потрапиш у полон, то є на кого тебе виміняти.
Кожне повернення полоненого додому або в свою бойову частину – це велике свято, і тому даний пункт є, безперечно, важливим.

По-четверте

Четвертим результатом військової паузи є можливість тимчасового перепочинку: «Ми отримали можливість частково здійснити ротацію військових, загоїти рани, відремонтувати пошкоджену та доставити нову техніку в зону АТО. Звести кілька ліній оборонних споруд на Донбасі і надійно прикрити решту української території від розповзання тероризму».
Пауза дійсно потрібна. Але критики наполягають на тому, що високопосадовці використовують її недостатньо плідно. Заявляється на різних телевізійних ток-шоу політиками-опонентами, що минають тижні, а помітних зрушень у термінових мобілізаційних заходах не видно.
Частково це є виборчим рекламним ходом, але частково ці заяви мають підстави. Неповоротка управлінська система, пронизана мафіозними елементами і зрадниками з п’ятої колони, не поспішає виконувати ні накази президента, ні урядові рішення, ні свої прямі службові обов’язки.
Тому й доводиться главі держави використовувати ручне управління, тиснути на виконавців щосили.

І, нарешті, п'яте

Президент із помітною гордістю підкреслив: «У тих містах, селах і районах, над якими знову майорить український прапор, вже панує мир.
Там платять зарплати і пенсії. Там є вода, світло, тепло. Там працюють школи, дитячі садки. Там налагоджується нормальне життя.
Призначено нових голів обласних адміністрацій Донецької і Луганської областей.
Ними стали два генерали. Відповідно, Олександр Кіхтенко та Геннадій Москаль.
Умовно ми їх називаємо генерал-губернаторами. Таке поєднання є оптимальним рішенням для того часу й тих умов, в яких нині перебуває Донбас. Для тих викликів, які ми спільно маємо вирішити. Я чітко поставив перед ними завдання – повною мірою відновити роботу всіх органів державної влади в кожному звільненому місті і селі».
Усім відомо, що на окупованих територіях соціальна ситуація є набагато гіршою. Там по декілька місяців не платять зарплати і пенсії. Дехто з опонентів президента закликає, все-таки, налагодити ці виплати. Але попередній досвід свідчить – будь-яка спроба завезти гроші на окуповану територію закінчується тим, що невстановлені бандити грабують банки, пенсійні фонди, і виділені для людей кошти безслідно щезають.
То як у такому випадку здійснювати соціальні виплати?
Тим більше, що на окупованих територіях продовжуються вперті спроби запровадити обіг російських рублів.
Але треба казати правду до кінця. Частина окупованого населення – і немала – незважаючи на пекельні умови, нав’язані їм бойовиками і бандитами, все одно дотримується антиукраїнських поглядів і вороже налаштована до України.
Отож, психологічне «перевербування» цих людей на український лад буде ще довгим і частково безнадійним. Який відсоток нині окупованого населення Донбасу залишиться антиукраїнським, сказати важко, але, боюсь, це будуть тисячі мешканців. Вони міцно зазомбовані російським телебаченням, яке продовжує вести небачену антиукраїнську пропаганду, і частина населення України до цього прислухається.
Щодо кадрових рішень, то обидва «генерал-губернатори» є, безумовно, сильнішими, ніж попередні очільники обох окупованих областей. Очікуємо від них більш впевненого керівництва у страшенно важких умовах. Президент у своєму зверненні також окреслив подальші кроки в боротьбі за мир.
Як не складно це зробити, але керівництво держави сподівається вже найближчими днями досягти таки повного припинення вогню.
Якщо це вдасться, то почнеться створення буферної зони. Обидві сторони мають відвести важкі озброєння, як мінімум, на 15 кілометрів вглиб контрольованих територій.
Значна частина, сподівається Президент, покине територію України.
Як наслідок – утвориться тридцятикілометровий пояс безпеки. Це унеможливить обстріл бойовиками населених пунктів Донбасу і принесе довгоочікувану безпеку мирним мешканцям.
Відведення важкої зброї і важкої техніки калібру понад сто міліметрів стане додатковою гарантією дотримання режиму припинення вогню. Його неможливо буде більше порушити спонтанно і безкарно.
Роблячи ці кроки, треба пам’ятати досвід подібних ситуацій, наприклад, у Придністров’ї, коли російські війська зненацька атакували і зайняли подібну буферну зону, чим значно приростили територію свого контролю.
«Ключове ж з ключових наших завдань, – сказав Президент, – встановлення контролю на українсько-російському кордоні. Бо кордони України – це святе. Вони незмінні, і ми не віддамо жодного клаптика нашої землі. Ми поновимо суверенітет над кожним квадратним метром. Але для цього потрібен час».
Ось тут криється одна з точок постійних атак на позицію президента. Опоненти звинувачують його, що частина України вже фактично віддана, і не клаптик, а третина території двох областей – Донецької та Луганської.
Проте президент намагався переконати громадськість у тому, що є вагомі підстави здобути контроль над кордонами: «І щоби забезпечити спостереження за ситуацією на кордоні, в Україну з Австрії вже надійшли перші безпілотні літальні апарати. Такі ж самі прилади незабаром привезуть із Німеччини та Франції. Їхня загальна кількість, – я сподіваюсь, – буде достатньою для того, щоб протягом 24 годин на добу забезпечити спостереження за всією територією вздовж українсько-російського кордону. Завдяки такому контролю я маю велику надію, що буде припинено постачання через кордон техніки, нової зброї, свіжих найманців».
Глава держави розповів, що він звернувся до ОБСЄ й отримав позитивну відповідь, що ОБСЄ збільшила кількість спостерігачів до півтори тисячі осіб. Така кількість дозволить цій поважній європейській організації виконати свої зобов’язання із спостереження за припиненням вогню та поновленням українського контролю за кордоном з Росією.
«Взагалі, ми маємо чітко розуміти, – підкреслив Президент, – що без підтримки всього світу нам не вдалося б зупинити інтервенцію.
Далі глава держави поділився своїми дипломатичними планами: «Наступного тижня я вирушаю до Італії, до Мілана. Там відбудеться низка багато- та двосторонніх переговорів, присвячених реалізації нашого Мирного плану.
Там має відбутися наша зустріч з Путіним. З одного боку – керівники ЄС та низки європейських країн разом з президентом України. З іншого – президент Російської Федерації.
Я не маю жодних ілюзій – це будуть непрості переговори. Але я до них готовий».
Правда, президент не зачепив болючу для України проблему – намагання низки європейських країн пом’якшити, а то й зовсім скасувати санкції проти Росії. Так що очікуваного ним союзу «Україна і весь світ» проти Росії – може в Мілані і не відбутися.
Порошенко заявив: «Моя мета – непорушна незалежність країни, її територіальна цілісність, недоторканість кордонів, відновлення миру.
Якщо ми досягнемо повного припинення вогню, виведення російських військ та техніки, встановлення контролю над кордоном, то відкриється зрозумілий і необхідний шлях до політичного врегулювання».
Питання – а якщо не досягнемо? – президент не ставив, бо воно є надто складним.
Політичне врегулювання глава держави описав так: «Для цього на поки що підконтрольних бойовикам територіях мають відбутися вибори місцевих органів влади.
Але не ті, які намагаються проголосити терористи.
А лише ті, які передбачені українськими законами. Які відбудуться за українськими правилами і які повністю відповідатимуть українським законам. Які відбудуться під спостереженням ОБСЄ та інших європейських, міжнародних організацій та структур і будуть визнані всім світом як прозорі та демократичні».
І знову ж-таки, обійдене питання – а якщо терористи, все-таки, проведуть свої вибори? А на це вказує багато факторів. Що тоді?
Тоді виборів за українськими правилами не буде. Дивлячись на поведінку очільників так званих «ДНР» і «ЛНР», сумніву в цьому немає. Якою тоді буде українська відповідь? Невизнання? А терористам від цього ні холодно, ні тепло.
Своїх опонентів президент у зверненні назвав ура-патріотами і зазначив, що його мирний план ними постійно атакується, але даремно: «Будучи відкритим до критики, я, тим не менш, не маю наміру міняти стратегію. А вона полягає в тому, що ми перемогти можемо лише мирним шляхом».
Президент назвав себе оптимістом, але закликав готуватися до гіршого, щоб бути в змозі дати рішучу відсіч тим, хто, не дай Боже, вирішить повернутися на шлях війни та поновити бойові дії проти України.
Глава держави перерахував свої практичні кроки останніх 7-10 днів. Їх присвячено питанням обороноздатності держави.
Він сказав, що побував на Житомирщині на полігоні, де до захисту Вітчизни готуються війська спеціального призначення; в начальному центрі прикордонників на Київщині; в Академії сухопутних військ у Львові і Харківському університеті повітряних сил.
У п’ятницю відвідав зону антитерористичної операції.
За тиждень проінспектував оборонні підприємства від Львова до Харкова.
Президент сказав те, що багато хто вимагав від нього: «Вперше за десятки років вони працюють у три зміни, щоб виготовити нову та відремонтувати пошкоджену в боях техніку, яку треба якнайшвидше повернути на лінію оборони держави.
Вони, оборонні підприємства, виконали це завдання вже на 80%. Крім того, в зону АТО вже надійшли найсучасніші зразки нової високоточної зброї, найновіші засоби розвідки, модерні системи управління вогнем.
Ми також зосереджені і на підготовці до зими, адже про повернення наших військ із зони АТО в місця постійної дислокації наразі не може бути і мови».
Розкритикувавши фанфари, під які лунають звіти силовиків про зимове забезпечення військ, Порошенко зазначив, що ці бадьорі звіти абсолютно не заважають йому бачити і чути реальні проблеми.
Згадав Президент і про окопи, в яких мають зимувати солдати: «Вздовж усієї лінії зіткнення ми зводимо три лінії оборонних фортифікаційних споруд. Блокпости, протитанкові рови, загородження, довготривалі вогневі споруди, бліндажі, окопи, траншеї та ходи сполучення, спеціальні місця для зенітно-ракетних комплексів та танків. Колючий дріт, нарешті.
Ці споруди мають стати серйозною перешкодою для тих, кому закортіло би сунутися вглиб української території».
Повідомив президент про два кадрові рішення, яких від нього давно вимагали: «Своїм Указом я створив Комітет з питань розвідки. Його очолить відомий профі – генерал Ігор Смешко, який, до того ж, має досвід роботи і головою СБУ, і головою військової розвідки та й військовим аташе України в США та Швейцарії встиг попрацювати».
Звільнив керівництво Державної прикордонної служби. Нові завдання, які стоять перед прикордонниками, вимагають нових керівників.
Очільника прикордонників Миколу Литвина, брата відомого екс-спікера Верховної Ради, вимагали звільнити ще навесні. Нарешті це довгоочікуване суспільством рішення було президентом прийнято.
Глава держави повідомив також про звільнення з посади ще одного одіозного міністра – В. Гелетея, чия діяльність на чолі оборонного відомства викликала гостру критику.
Вже через день стало відомо, що новим міністром оборони призначено Степана Полторака, командувача Національної гвардії України.

Завершу я статтю висновком із звернення президента: «Ми сильніші, набагато сильніші, ніж місяць тому.
Ми тримаємо порох сухим. Бо мирний процес ще не став незворотним.
Але головне – в рамках мирної стратегії ми досягли суттєвої деескалації конфлікту, і кожен з вас це вже відчуває.
Це дає шанс із великою надією та стриманим оптимізмом дивитися у наше українське мирне майбутнє.
Я подвою і потрою зусилля для досягнення миру.
Віримо, що після важких випробувань на нас очікують мир, реформи, процвітання, європейська перспектива.
Все буде добре.
Слава Україні!»

Розуміємо, що все буде добре колись і дуже колись. Але оптимізму не втрачаємо.
З Днем Покрова Пресвятої Богородиці, шановні читачі. Нехай покриє вона своїм омофором Україну і врятує в тих ситуаціях, коли українцям дуже важко!
Тим більше, що відтепер це є новий День захисника Вітчизни, запроваджений Указом президента Порошенка.
Згадаймо ж і козаків, і воїнів УПА, і Героїв Небесної Сотні, й інших борців за Україну та схилимо голови перед їхньою пам’яттю.

Гарячий день під Верховною Радою

Це не можна придумати. Дарт Вейдер, Пилипишин і перегородка в квартирі

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - Dropshipping suppliers