Чутливі пальці 82-річної Юлії Кляп творять дива без ліків.
«Я не ворожка і не знахар! Жодного замовляння! Побійтеся Бога! Див не роблю, лише вправляю диски, хребці і розганяю солі», – Юлія Кляп із Рокосова на Закарпатті запрошує до хати. «Від народження маю чутливі пальці, як і в моєї матері, – каже далі жінка. – Хворобу розпізнаю на дотик. У здорового хребет твердий, а в тяжкохворої людини – хребці м’які, наче глина. Навіть хрускотять під пальцями».
Пані Кляп не має медичної освіти. Зате має дар, який успадкувала від матері, теж відомої костоправки.
Пані Юля проводить рукою по хребту літнього чоловіка, який лежить на дивані, намацує в попереку болюче місце, ставить на нього вказівний палець лівої руки. «У вас диски зрушилися, повиходили назовні, чуєте, як хрускотять під моїми пальцями, зараз поставлю на місце», – правою рукою хапає ліву ногу пацієнта, піднімає повільно і заводить набік.
Аж раптом чоловік як зойкне! У спині його щось добряче хруснуло, та пані Юлія не зважає, піднімає праву ногу, не забираючи руки зі зрушеного хребця. За мить намацує «слабинку» в грудному відділі і ну вправляти. Після мануальних процедур розтирає спину маззю із золотого вуса, яку робить власноруч.
«Ти диви, відпустило! – каже чоловік, повільно зводячись на ноги. – Я вже третій тиждень хворію, та від уколів і таблеток – жодного ефекту. Спину скрутило, що не міг розігнутися».
«У вас проблема з дисками, та вони повільно відновлюються. Місяць потрібно поберегтися, не можна піднімати нічого важкого. А цією маззю – натирати спину перед сном, – дає настанови старенька. – А тепер вашу онуку подивлюся. Лягай на живіт. Молода, а вже є проблеми в шиї, намацала зрушені хребці й у грудному відділі», – жінка тримає палець на хворому хребці, заводить руку дівчини убік та повільно піднімає, поки хребець сам не стане на місце.
Невеличкий будиночок, у якому мешкає бабуся-костоправ у Рокосові, що в Хустському районі, знають усі. Односельчани кличуть Юлію Петрівну «бабуся – швидка допомога», бо приймає людей удень і вночі, допомагає навіть маленьким дітям, коли в тих виникають проблеми зі шлунком.
Дар зцілювати пані Юлії дістався від матері, Ержибет Ліхтей. Її, ще зовсім юну сільську дівчинку, що мала чутливі пальці, запримітив лікар австро-угорської армії. Він показав їй розташування нервових каналів у людському організмі, з чого складається хребет, як змінюються з віком хребці. Навчив вправляти грижі, ставити на місце диски та вивихнуті суглоби.
«Мені достатньо промасажувати спину хворого, і я вже знаю, чи зможу людині допомогти, – каже пані Кляп. – Пальцями відчуваю хребці, грижу в хребті та защемлення нерва. Мені й рентгену не потрібно. Усі хвороби – від змін у хребті і м’язах спини, які негативно впливають на ті органи, до яких йдуть нервові закінчення корінців хребта: серце, печінку, шлунок, кишківник, нирки. Недарма доктори кажуть, що хребет – вісь людського тіла, будь-які його проблеми одразу позначаються на всьому організмі.
З давніх часів саме хвороби хребта були одними з найпоширеніших. Нині навіть традиційна медицина погоджується, що від тієї чи іншої хвороби хребта протягом життя потерпає майже кожна людина. Найстрашніше – травми хребців, вони здебільшого виникають унаслідок аварій чи падіння з висоти й можуть призвести до паралічу рук, ніг, тулуба. Взагалі будь-яке пошкодження спинного мозку, який міститься всередині хребта, призводить до тяжких наслідків. Якщо хребет пошкоджується у грудному відділі, то руки можуть функціонувати нормально, але не працюватимуть тазові органи і ноги. А якщо уражається поперек, може бути порушена функція однієї чи обох ніг. Якщо внаслідок травмування хребці зісковзнули один щодо одного і розірвали спинний мозок – можна повернути їх на місце, та це, на жаль, не відновить функції спинного мозку.
Нещодавно до мене привозили молодого хлопця, що потрапив у аварію. Проблему побачила одразу – перебитий спинний нерв, та не наважилася сказати юнакові, що він ніколи більше не ходитиме, – важко зітхає баба Юля. – Та якщо спинний мозок лише частково ушкоджено, приміром, стався забій або струс – є шанс відновити його функції. Потрібні час та неабияка сила волі, щоб долати біль і щодня виконувати вправи, масажі та дотримуватися методики відновлення. Та не всім можу зарадити, наприклад, кульгавість від народження, старі викривлення хребта та переломи, що зрослися неправильно і вже закостенілі, я не лікую».
Пані Юлія вважає, що кожна людина – дана Богом і має право на порятунок. Та за лікування онкохворих не береться. Серед її пацієнтів чимало й лікарів. А якось довелося ставити на ноги 90-річного дідуся, у якого в хребті було аж чотири кили. Найменший пацієнт – трирічний хлопчина з вивихом плеча.
«Костоправство – надзвичайно делікатна справа, яка потребує енергії та часу. Щоб не зашкодити пацієнтові, слід мати надзвичайне відчуття та великий досвід, – каже баба Юля. – Масаж відновлює пошкоджені тканини, посилює циркуляцію крові, знімає набряк, поновлює тонус нервової системи, пожвавлює роботу внутрішніх органів, лікує хвороби кісток, невралгії, мігрень і навіть гіпертонію. Та надскладний випадок мала – у священика зі Сваляви кила розміром 23 мм у попереку. Бідолашного привезли на ношах та ще й з алергією після уколів. Масаж давався важко, тому лікуватися раджу відразу, як захворіли».
Пані Юлія приймати людей почала лише після смерті чоловіка. Сердешний не любив, коли додому приходили чужі. Чутливі пальці й у двох її доньок.
«З Михайлом ми побралися, коли мені виповнилося 29. Замолоду не мала часу на хлопців, повинна була доглядати п’ятьох молодших сестер. Коли мати померла, мені ледь виповнилося 13. Бідолашна не пережила важку втрату – загибель старшого брата у війську. За кілька хвилин впала мертвою. Серце не витримало. Відтоді я залишилася за старшу. Найважче було дати раду найменшій – дев’ятимісячній Марточці. Жили в злиднях, дитя весь час хотіло їсти. Коли сестри повиростали, повиходили заміж, влаштувала і я власне життя, – каже Юлія Петрівна. – З чоловіком мені пощастило. Михась виявився працелюбом, працював на тракторі, а як мене любив і шкодував... У нас народилося трійко дітей – Анна, Василько та Марія. Та сімейне щастя тривало недовго. Коли обробляли колгоспне поле з кукурудзою, Михайло отруївся: надихався випарами аміачної селітри. Відколи його поховала, жоден чоловік не припав мені до душі. Розраду знайшла в допомозі людям».
У невеличкій кімнатці, де цілителька приймає хворих, – повно ікон. Їх подарували люди, яких зцілила жінка. А на вікнах за фіранками – з десяток вазонів.
«Це алое вера – він лікує шкіру, очищує рани, витягає шлаки. А он той, що з довгими стеблами, – золотий вус. Квітка лікує кістяк. З листків та смальцю готую цілющу мазь, що розганяє солі. А щоб вони пішли з організму, слід пити настій – тричі на день по ложці. Заварюю один посічений листок на півсклянки окропу. Тримаю в холодильнику. Для хворих суглобів золотий вус – перші ліки. Рослина набуває цілющої сили, коли на пагоні з’являється з десяток міжвузлів. Вичавлюю сік, змішую його з топленим внутрішнім жиром у співвідношенні 1:3 – цим натирати хворі суглоби. А для компресів готую міцну настоянку на горілці: 40 міжвузлів заливаю півлітра паленки, за три тижні – можна застосовувати.
Як скрутить радикуліт або суглоб спухне і болить, втираю настоянку, зверху обкладаю хворе місце рушником та замотую вовняною хустиною. Про здоров’я дбайте змалечку, – радить. – Якщо бодай раз переохолодити спину, на все життя матимете проблеми. Щоб не було порушення у хребті, суглобах, м’язах, не слід працювати через силу. Та поки хвороба не дасть про себе знати, люди про це й не задумуються, працюють собі через «не можу», щоб якнайшвидше виконати роботу. Спочатку відбувається сильне перевантаження організму, потім розслаблення, та при цьому м’язи залишаються в напруженому стані. У цей час достатньо найменшого протягу, щоб почалося запалення. Тому людям, які фізично працюють, особливо в полі чи на городі, потрібне поступове навантаження».