Людина, як найбільше і найдосконаліше творіння Боже, створена не тільки для продовження життя на землі, а й для того, щоб приносити та насичувати це життя духовними плодами, даруючи їх іншим людям.  Господь наділяє кожну людину певним талантом, та не кожен здатний відшукати в собі цей Божий дар.
У суботу, 4 жовтня, в Українському Культурному осередку при парафії святих Володимира і Ольги в Чикаго відбувся прекрасний творчий вечір, подарований нашій громаді Українським Інститутом Модерного Мистецтва.  В цей вечір відбулося вшанування праці талановитих особистостей нашої громади, які зуміли не тільки відзнайти в собі подарований Богом талант, а й передати його багатьом молодим та юним представникам української діаспори.  Цей талант впав на благодатний творчий грунт, проріс молодими міцними паростками і на сьогодні мистецтво українського танцю та співу поряд із сакральним мистецтвом вишивки та писанкарства, презентує Україну у цілому світі.  Саме через танець, пісню, вишиванку та писанку нас, українців вирізняють серед інших націй та народностей.
Багато із нас відвідуємо різні імпрези та фестини, щоб помилуватися досконалими шедеврами танцю танцювального колективу «Громовиця» та Школи Балету і народного танцю, наповнити свої спраглі душі солов’їним співом хору СУМ ім. Миколи Павлушкова.  Ці колективи настільки впевнено увійшли в життя громади, що жодна імпреза без них не мислима.  При цьому шквали овації публіки дістаються виконавцям, залишаючи на задньому плані  художніх керівників  Роксану Дикий-Пилипчак,  Марту Городиловську-Козицьку та Володимира Поповича. Переповнений бенкетний зал Українського Культурного осередку вчерговий раз засвідчує про велику пошану нашої громади до тих людей, котрі віддають свій вільний час, свою енергію і талант для розвитку та збереження національної культури наших предків.  Присутні на цьому бенкеті, а нас було понад 300 осіб, щиро вдячні Українському Інституту Модерного Мистецтва та членам організаційного комітету  за чудово продуманий сценарій вечора і  можливість ближче впізнати цих творчих особистостей.  Відеопрезентація Романа Пилипчака повела присутніх  стежками від зародження до впевненого утвердження вищезгаданих колективів на арені українського мистецтва в діаспорі.  Відеопрезентація була щедро пересипана виступами знаменитої «Громовиці», Школи Балету і народного танцю та хору, які до сліз розчулили своїх наставників – пані Роксану, пані Марту та пана Володимира. Концертну програму приготували їхні діти, чим приємно вразили батьків. Адріана Попович підготувала в’язанку українських пісень і була диригентом хору СУМ ім. Миколи Павлушкова.  Дануся Пилипчак-Василишин підготувала хореографічну програму виступу «Громовиці».  Роксолана і Тамара Козицькі  - автори танцювальної сцени, в якій взяли участь представники двох поколінь (батьки і діти) Школи Балету і народного танцю.
Пані Мотря розпочала програму вечора словами подяки до присутніх та своїми філософськими роздумами:  - Коли людина слухає  чудову музику або спостерігає за стрункою постаттю танцюриста на сцені, мимоволі постає питання: « Коли і як було створено танок та музику, що спонукало людину до створення цієї краси»?  Відповідь на це запитання треба шукати у розумінні історії створення світу.  За шість днів тижня Бог створив небо і землю, небесні світила, живі істоти на землі, у воді та повітрі, прародителів людства Адама і Єву.  На сьомий день, відпочиваючи, Господь розмірковував   про дух і душі своїх творінь.  В цей момент по небу кружляли птахи,  розправляючи крила, немов у танку.  Далі із неба почали падати небесні води, наповнюючи простір мелодійним ритмічним звуком дощу.  Спостерігаючи за пташиним танцем людина підняла руки, слухаючи ритм падаючого дощу – людина вибивала двома дерев’яними палицями ритмічний звук.  Таким чином, музика і танець нерозривно  існують на світі із часів створення людства і пробуджують зародження творчості в кожній людині.  А ми, українці, можемо пишатися своєю музикою, танцем, поезією та піснею, які віддзеркалюють душу і серце нашого народу.
Отець Ігор Кошик запросив усіх до молитви.  А далі – зал заполонила темрява,  спонукаючи публіку до очікування чогось особливого.  Над апаратурою чаклує Сашко Хрипливий.   Під звуки могутної музики раптово відкривається завіса.  Зачудовуючи публіку енергією рухів, та барвів, силою і красою українського танцю, на сцені з’являється неперевершена “Громовиця».  Невидима для публіки постать за сценою пильнує за кожним рухом танцюристів.  Вона настільки вникає в суть танцю, що сама починає танцювати.  Це постать жінки, запаленої творчістю і голосом своєї душі...
Мотря Мельник з  великою любов’ю і повагою відрекомендувала присутнім  мистецького керівника та хореографа танцювального ансамблю «Громовиця»  пані Роксану (Сяню) Дикий-Пилипчак.  Пані Мотря розповіла про ті аспекти, які вплинули на любов  п.Роксани  до українського танцю.  Цю любов до музики і танцю зуміли привити батьки Сяні.  У восьмирічному віці вона почала навчатися мистецтву танцю під керівництвом Любомира та Лілі Цепинських.  Танцюючи в партнерстві із їхнім сином Юрком, побувала у багатьох містах Америки і Канади, демонструючи велич українського народного танцю.  Мрія про створення свого танцювального колективу зародилася у Сяні після знайомства із виступом танцювального ансамблю ім. Павла Вірського.  У 1980-му році мрія Роксани збулася.  Саме тоді разом із своїм чоловіком Івасем Пилипчаком, Мартою Городиловською-Козицькою та Юрієм Цепинським було створено ансамбль «Громовиця».  В 1986 році Сяня очолює цей колектив.  Невтомна багаторічна праця та непохитна віра у свої можливості допомогли втілити в життя другу мрію хореографа- гастролі «Громовиці» по Україні.  В 2003 році ансамбль  вперше відвідав Україну, подивувавши мешканців Києва, Львова, Івано-Франківська, Калуша, Коломиї, Ужгорода своєю любов’ю до української культури, збереженою поколіннями далеко від рідної землі.  Українці на материку високо оцінили працю хореографа і колективу. Кожен концерт закінчувався оваціями і вигуками «Молодці».  Танцювальний ансамбль «Громовиця» побував на гастролях  в Україні, Німеччині, Франції, Італії, багатьох містах Америки та Канади, де проживають представники української еміграції. Тисячі людей очікують «Громовицю» на різних імпрезах нашої громади. Під час щорічного параду на День Подяки в Чикаго, на вул. State Street, незалежно від погоди, «Громовиця» щороку чарує тисячі американців красою українського танцю та українського строю.
Другого номінанта, Володимира Поповича,  художнього керівника і диригента хору СУМ ім. Миколи Павлушкова, відрекомендував  Михайло Голіян.  Пан Михайло розповів, що знає Володимира ще з малого хлопця.  Приїхавши до Чикаго у 1965 році, він познайомився із гарною родиною музикантів – батьком Дмитром, двома дочками Олею та Христиною і юним Володимиром. Всі вони були створені для музики, а малий Влодко дійсно вивчав музику, ріс в музиці і був активним в музиці.  У дванадцятирічному віці він розпочав свою музичну кар’єру в складі групи симфонічного оркестру при Спілці Української Молоді. Пізніше входив до складу популярних музичних гуртів  “Мальви», «Забава», «Промінь».  В 1983 році пан Володимир зорганізував вокально-танцювальний ансамбль «Байда».  Весь час він був активним учасником хору «Баян» при Українській Православній парафії св. кн. Володимира, а з 1986 року і по сьогодні є диригентом цього хорового колективу.  З нагоди святкування 50-річного ювілею СУМ, у 1998 році, Володимир Попович об’єднав  хорові колективи “Мальви», «Червона Рута», «Гомін», «Ватра»  в один, могутній колектив, ставши його головним диригентом.  У 1907 році Спілкою Української Молоді, пан Володимир був удостоєний звання «Працівник культури третього рівня». Хоровий колектив під диригуванням Володимира Поповича приймає активну участь у всіх поважних імпрезах українського Чикаго, зокрема виступав при вшануванні пам’яті закатованих Голодомором українців,  у концертних програмах з нагоди 200-річчя від  дня народження Тараса Шевченка та 400-літнього ювілею Києво-Могилянської академії.   
Пані Орися Коссак- Кардосо відрекомендувала присутнім співкерівника Школи Балету і народного танцю Марту Городиловську-Козицьку.  Вона розповіла, що маленька Марта, дочка доктора Юрія та пані Орисі Городиловських,  любила танцювати і часто забавляла та заохочувала гостей родини до танцю.  Марта була першою українкою, яка виграла конкурс на участь в першій прим’єрі балету “Лускавчик».  Саме цей виступ і подальше признання її таланту дали змогу Марті продовжувати навчання в найкращих відомих школах балету Чикаго. Студіюючи в балетних школах, вона цікавилась модерним і ліричним танцем.
В  1969-70 роках  Марта Городиловська приймала активну участь в багатьох виступах Театральної Студії Молоді, започаткованої Любомиром Цепинським.
Участь у таборовій школі балету під керівництвом відомої балерини і хореографа Роми Прийми-Богачевської надихнула пані Марту до поглибленого вивчення мистецтва танцю.  Цей інтенсивний, двотижневий курс балетного танцю надихнув  сотні молодих українців  до вивчення і збереження частинки нашої культури -  українського балетного і народного танцю.
У 1978 році при Театральній Студії  Молоді було створено Українську Студію Балетного і Народно- Сценічного танцю під керівництвом Любомира Цепинського.  В перші роки існування школи заняття проводили Роксана Дикий-Пилипчак та Юра Цепинський. Згодом до складу педагогів долучилася Марта Городиловська-Козицька.  На сьогодні школа нараховує понад 200 дітей віком від 5 до 14 років із різних  молодіжних організацій та парафій українського Чикаго.  Із значним збільшенням кількості бажаючих до вивчення танцю  дітей, виникла потреба  у створенні двох колективів – «Сонечко» та «Блискавиця».  До танцювального колективу «Сонечко» входять діти молодшого віку,  «Блискавиця» сформована із дітей старшої вікової категорії.  
Орися Коссак-Кардосо та доктор Павло Надзікевич вручили  Роксані Дикий-Пилипчак, Марті Городиловській-Козицькій та Володимиру Поповичу грамоти. Номінанти  у своїх виступах щиро подякували публіці за визнання їхньої праці.  Вони  також подякували членам своїх родин і своїм дітям, котрі були присутні на вечорі, за їхню багаторічну підтримку , велике терпіння і приємний сюрприз у підготовці програми вечора.  Далі до мікрофону підійшли представники фінансових установ нашої громади із щедрими датками на підтримку Українського Інституту Модерного Мистецтва. Зокрема член дирекції Фундації «Певність» Тарас Дрозд  вручив чека на суму 25 тис. доларів, від Фундації «Самопоміч» чек на суму 10 тис. доларів вручив Олег Караван.  В заключному слові Мотря Мельник подякувала керівникам представлених мистецьких колективів за впевненість у невмирущості української пісні і танцю, а також самим колективам – хору СУМ ім.Миколи Павлушкова, ансамблю «Громовиця» та Школі балету і народного танцю. громаді за присутність , та спонсорам.  Дирекція УІММ висловлює подяку членам організаційного комітету, до якого увійшли Стефа Бредлі, Віра Еліяшевська, Іванка Караван, Орися Коссак-Кардосо, Марійка Ковальська, Мотря Мельник, Льоня Надзікевич, Оленка Прийма, за організацію та проведення бенкету.  Особлива подяка організаційному молодіжному комітетові, до якого увійшли Марко Василишин, Міля Глубіш, Адріана Караван, Гриць Караван, Роксоляна Козицька, Тамара Козицика, Христина Косач, Таня Куропась, Дануся Пилипчак-Василишин, Івась Пилипчак, Роман Пилипчак, Адріана Попович, за чудову мистецьку частину вечора.