Що означає для економіки країни особливий статус Донбасу? Як це позначиться на зближенні в питанні торгівлі з ЄС та на головних макроекономічних показниках – в коментарі провідних експертів галузі.

• Андрій Новак, голова «Комітету економістів України»:

— Закон про особливий статус Донбасу в жодному випадку не можна приймати і тим більше підписувати. Це – політична та економічна легалізація терористів. Якщо це, не дай Боже, трапиться, то терористи зможуть перейти в ранг офіційної влади (допоможуть в цьому запропоновані в законопроекті місцеві вибори 9 листопада) і претендувати на всі притаманній їй економічні важелі, наприклад, розподіл бюджету. Такі, як Стрєлков та Гиркін зможуть стати офіційно мером Донецька, Луганська чи керівником місцевих, районних рад.
По-друге, законопроект передбачає формування місцевими органами влади (куди точно потраплять терористи) правоохоронних органів, народних дружин, суддів, прокурорів. А це – консервація корупції.
При цьому, що найважливіше, фінансуватиметься відновлення зруйнованих територій Донбасу з центрального бюджету України, тобто, нашим з вами коштом оплачуватимуть комфортне життя російських терористів. У бюджеті і так ні на що не вистачає грошей. А запропонований формат функціонування особливого регіону означає ще більше обтяження державної казни без гарантії збереження контролю України над цією територією.
При цьому «особлива територія» отримає право укладати двосторонні угоди з  прикордонними територіями Російської Федерації (про прикордонні відносини). А це вже, окрім додаткових законодавчих підстав для Росії пояснювати свою присутність у Донбасі означає ще одне – на повну силу не зможе запрацювати угода про ЗВТ з ЄС, а розмова про членство України в єврозоні повисне у повітрі.
Все це – середньотермінові наслідки прийняття цього законопроекту. Але є ще один дуже важливий результат поступливості Києва в питанні Донбасу: якщо депутати схвалять, а президент підтримає особливий статус підконтрольних терористам територій, то ми заберемо в ЄС та США аргумент для застосування подальших економічних санкцій проти Кремля. І цим розв’яжемо РФ руки.
Україні не можна в жодному випадку приймати цей документ, бо він фактично означає повну капітуляцію і надання Донбасу руками парламенту статусу Придністров’я, Абхазії чи Нагірного Карабаху. Таким чином відкрита агресія Росії на території України переводиться з рангу глобального конфлікту в територіальний, який може тягнутися десятиріччями.
Це і є план Путіна. Чому на нього погодився Порошенко? Це – велике питання, бо нічого окрім погодження ескалації конфлікту він не викличе. І такий розвиток події дає чіткий сигнал Росії, що вона може діяти агресивно на інших територіях України.
На мій погляд, в цій ситуації треба діяти інакше: продовжувати АТО, а як ні, то впроваджувати військовий стан на Донбасі і продовжувати вимагати більш радикальних санкцій з боку ЄС щодо Росії.

• Олександр Сергієнко, директор Аналітично-дослідницького центру «Інститут міста»:

– Питання в тому, яка влада буде на цих територіях. Якщо це будуть терористи, яких підтримують і прикривають російські інтервенти, то Україні по суті все одно, яка там буде місцева самоорганізація. Адже де-факто там не буде української влади. Можна будувати різні моделі. Однак, якщо Донбас не контролюватиметься Україною, то все це не має сенсу.
Вибори під дулом автоматів не проводяться. А без української влади під час виборів терористи намалюють все, що їм завгодно, як це було в Криму.
Поданий Порошенком законопроект – це спроба залагодити ситуацію, відійти від стану війни до стану напівмиру. Добре це чи погано? Україна перебуває в поганому економічному стані. Тож для нас хоч якийсь мир – краще, аніж хороша війна. Тому при всіх недосконалостях цього законопроекту, на мою думку, в даних умовах він позитивний. Наразі Україна не може протиставити Росії нічого, але ситуація може змінитися через півроку. До того часу треба втриматися.