Усі ми не раз чули про так звану «сміттєву люстрацію», коли ловлять певну особу і намагаються запхнути її у сміттєвий бак. Так вчинили з нардепом-регіоналом В. Журавським, деякими посадовцями у Рівному, Черкасах деінде.
У вівторок, 30 вересня, подібну спробу здійснили в Одесі, і цей випадок викликав величезний резонанс у ЗМІ та соціальних мережах.
Все відбувалося наступним чином.
До Одеси приїхав доволі одіозний нардеп-регіонал Нестор Шуфрич. Одіозності йому додавала не тільки перебування у Партії регіонів, але й давнє співробітництво з Віктором Медведчуком – у цих двох обставинах Шуфрича звинувачували найбільше.
Від Медведчука пан Нестор офіційно відійшов давно, хоча неофіційно спілкується і навіть один раз їх обох було заявлено на перемовини української сторони з представниками самопроголошених ДНР і ЛНР, причому, Шуфрич і Медведчук мали представляти ніяк не українську сторону переговорів – її представляв Л. Кучма, також, до речі, політичний батько цих обох діячів.
Нині Нестор Шуфрич балотується до Верховної Ради України від «Опозиційного блоку», який зібрав багатьох перефарбованих регіоналів. От якраз як їх представник він і намірився дати масштабну прес-конференцію в Одесі.
Однак провести її Шуфричу завадило близько ста активістів одеського Євромайдану, зокрема, «Правого сектора», Автомайдану, УДАРу та інших організацій. Місцевий «Правий сектор» оголосив, що кине екс-регіонала у сміттєвий бак. На це Шуфрич гордовито відповів, що запхнути його туди можуть тільки мертвим.
Напевно він сподівався на свою спортивну форму (бо займається регулярними тренуваннями з бойових мистецтв) та власну озброєну охорону.
Однак ризикувати не став і перемістився до вестибюлю Одеської обласної адміністрації (ОДА), де сподівався разом із своїм однопартійцем, колишнім очільником ОДА Миколою Скориком, все-таки влаштувати прес-конференцію, хоча й не таку чисельну.
Однак активісти у балаклавах перемістилися за ним до ОДА, витягнули Шуфрича з вестибюля і сильно побили. З натовпу неслися вигуки «бити», «добити», на вкрай підвищених тонах лунали образи, матірна лайка, крики.
Скривавлене обличчя Шуфрича періодично виринало з натовпу і знову пірнало униз під градом ударів. Охорона декілька разів вистрілила у повітря, застосувала проти активістів сльозогінний газ, потім Шуфрича із заломленими назад руками, розірваною сорочкою, незвичайно зміненим обличчям підхопив якийсь міліціонер, довів декілька метрів до мінівену і зумів його туди запхнути. Услід до машини вскочив і Скорик. Переслідувачі намагалися наостанок завдати ще декілька ударів, але мінівен рвонув з місця і помчав до лікарні.
Пізніше з лікарняного ліжка Шуфрич, із заклеєним оком, напухлою губою дав свій коментар. Щодо своїх кривдників побитий нардеп сказав: «Я утримаюся від слова «фашисти», хоча те, що сталося, я думаю, одесити правильно розумітимуть і оцінять. Я, звичайно, здивований, м’яко кажучи, тим, що відбулося в будівлі обласної адміністрації. Це сьогодні чітка демонстрація того, що таке влада України і, зокрема, Одеси».
Владу різко покритикували і нападники. За їхніми словами, якщо нинішня влада не хоче вести офіційну люстрацію щодо діячів колишнього режиму, то народ проведе свою, не дивлячись на прізвища і звання.
Багато відгуків на цю подію в соціальних мережах висловлювали підтримку побиттю нардепа, дехто зловтішався, були й вислови незгоди та підтримки на адресу побитого.
На мій погляд, ця ситуація висвітлила й актуалізувала низку важливих питань.
Перше – влада дійсно не веде люстрацію і навіть у виборчих списках та нових призначеннях знаходять чимало людей з, м’яко кажучи, неоднозначною репутацією.
Друге – на рахунку Шуфрича немало гріхів та антиукраїнських вчинків, за які він рано чи пізно має відповісти.
І тут важливо усвідомити – як саме відповісти, в якій формі?
Питання питань: якщо влада не хоче притягати до відповідальності у правовий спосіб, то чи це дає право чинити розправу у неправовий спосіб, ось так, наприклад, як це зробили з Шуфричем?
Гарячі голови відповідають: «Бий гадів! Так їм і треба, заслужили!» Але придивіться до картинки побиття Шуфрича, яку можете знайти у Ютубі: купа здорових хлопів із закритими обличчями немилосердно гамселить одного.
Сьогодні це – Шуфрич, одіозний регіонал. І, нібито, його не жаль. А завтра хто? А якщо ви викличете у когось незгоду своїми діями? Вас теж хтось має право відгамселити, одягнувши маску на обличчя?
Якщо скажете: «А мене за що?», то це питання спірне. Завжди може знайтися хтось, хто захоче здійснити самосуд, якщо у країні є поблажливість до насилля, навіть справедливого, але не правового.
Право сили ніколи не замінить силу права. Якщо наша країна прагне увійти до Європи, то мусимо знати – будь-яке притягнення до відповідальності має відбуватися правовим шляхом. Це, зазвичай, відбувається довго? Так. Тягомотно? Так. Вони підкупляють суддів і звільняються від відповідальності? Так, це буває суцільно.
То що робити? Бити? Запихати у сміттєві баки?
Напевно, потрібно крок за кроком боротися за створення такого суспільства, в якому буде справедливий суд, сильна правова система і невідворотним покарання за незаконні дії – чи то з боку таких, як Шуфрич, чи то з боку таких, як його кривдники.
Розповідають, що 2002 року Шуфрич став нардепом, роздавши у Черкасах майже у кожну квартиру невеликі гроші. Якщо це так, то хто більше винен у тому цинізмі, що Шуфричу виборці віддали тоді мандат народного депутата за шмат ковбаси?
Шуфрич був одним із 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали звернення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати геноцидом поляків події національно-визвольної війни України 1942-1944 років. Цей крок перший Президент України Леонід Кравчук кваліфікував як національну зраду. Погоджуюсь з цим і запитую: як треба вчинити зі зрадником? Побити? Прибити?
Чи запустити правовий механізм, зібрати доказову базу, знайти юридичні аргументи і судити його, як і інших зрадників?
Як би не було це складно, правовий шлях є більш правильним.
Чесно кажучи, Шуфрича не жаль. Жаль, що в Україні кулачне право інколи заміняє судову гілку влади, яка остаточно дискредитована в очах народу.
Колись у штабі Партії регіонів у присутності Януковича тренований Шуфрич ударив кулаком в обличчя главу його адміністрації, не менш одіозного Сергія Льовочкіна. В Одесі доля бумерангом Шуфричу відповіла, і він відчув, що таке удар кулаком в обличчя.
Чи відчує він і йому подібні колись справедливий правовий удар української Феміди?
Бо люстрація насиллям жодних проблем не вирішує. Вирішить тільки люстрація справедливим законом.