Цей епіграф до документального фільму «Листи з Майдану» є пронизливо влучним. Саме так. З кожного слова, яке лунає з екрану на тлі подій у лютому 2014 в Києві, є спробою викричати душею нестерпний біль. Це не залишає байдужим глядача будь-якого віку.
Ми переконалися у цьому в суботу, 13-го вересня, в актовому залі Рідної школи імені Василя Стуса в Чикаго, під час зустрічі зі знімальною групою фільму.
Під час перегляду, в якому взяли участь учні 7-10-х класів з учителями-опікунами, в залі стояла вібруюча співчуттям тиша, яку порушували лиш притишені зітхання та схлипи, якими реагували, співпереживаючи, всі ми. Бентежно проникливі слова віршів, майстерно виконані Василем Ілащуком, Лесею та Галиною Тельнюк, Назаром Стригуном, залишили борозни в наших душах і виринають у пам’яті знову і знову.
Серед десяти авторів віршів лиш двоє – чоловіки, решта вісім – жінки. І це зрозуміло, бо чоловіки, здебільшого, брали активну участь у боях, а жінки, чекаючи на них, втрачаючи своїх найдорожчих, переживали душею і намагалися врятуватися, виливаючи свої страждання і болі у вірші.
Наші гості – генеральний продюсер фільму Василь Ілащук, як і продюсер Андрій Чернюк – добре відомі українській громаді Чикаго, адже вони, як пан Ілащук, відвідували Чикаго і мали зустрічі в Українському Інституті Модерного Мистецтва або перебували тут довший час, як пан А. Чернюк, допомагаючи становленню нашого «Незалежного радіо» в рік його заснування.

А ось пан Олесь Чернюк – студент 4 курсу інституту режисерського факультету, який під час Майдану взяв до рук камеру і пішов з нею, замість зброї, на Майдан; там він і став оператором цього фільму – це вже молода генерація, народжена в Україні після розвалу СРСР, представник покоління, що не знало іншої, ніж незалежна Україна, (хоча свербить рука взяти перше слово назви в лапки, бо за незалежність ми й далі змушені боротися). І боротьба лиш загострюється. І всі ми – на полі битви – хто платив життям і ранами на Майдані, хтось тепер гине чи стає калікою на Сході в боях з ненаситним, брехливим, підлим «сусідом», хтось виходить на мирні демонстрації по всьому світі, пише до своїх представників в урядах країн, де живе і трудиться так звана українська діаспора, хтось, як ми, вчить дітей, вкладаючи в їхні душі розуміння причетності до цих подій нас усіх, в чиїх жилах є хоч крапля української крові, небайдужості, активної участі в боротьбі за Єдину Україну.
У Рідній школі ім. В. Стуса в Чикаго розпочали вивчати в 10-му класі новий навчальний предмет «Сучасна Україна», але в другу навчальну суботу вересня участь у цьому уроці взяли не лиш десятикласники, але 75 учнів і 10 учителів школи. І цей урок глибоко закарбувався в наших серцях і душах.
Наприкінці нам показали, як знімають сучасне відео за допомогою камери, вміщеної на керованому літаючому апараті, що викликало захоплення в наших учнів і завершило зустріч на світлій ноті.
Висловлюємо подяку п. Галині Баран, директорові Рідної школи, яка дійсно дбає про те, щоб наші учні виховувалися вірними синами і доньками України; п. Галина дбайливо тримає руку на пульсі реального життя і запрошує в школу таких цікавих гостей.
До речі, хто хоче придбати диски з фільмом, можуть звертатися до пані Галини Баран.
Слава Україні! Героям слава!