«Умислив фундувати школи,
аби молодіж в справжній побожності,
в звичаях добрих і в науках вільних навчена була…»
Петро Могила
Найстаріший вищий навчальний заклад України – Національний університет «Києво-Могилянська академія» – відзначає свій поважний ювілей.
Важко переоцінити роль цього храму науки у розвитку національної освіти, культури та духовності нашої держави. На сьогодні в стінах Могилянки формується національна еліта, яка взяла курс на розвиток і зміцнення української державності. Національний університет «Києво-Могилянська академія» набув статусу одного з найкращих вищих навчальних закладів не тільки в Східній Європі, а й у всьому світі.
За 400 років свого існування цей навчальний заклад подарував світові багатьох непересічних особистостей, зокрема, гетьманів, митрополитів, видатних вчених, письменників, поетів, богословів, філософів. Серед них – добре відомі імена в історії розвитку та становлення української нації а саме: Іван Виговський, Петро Гулак-Артемовський, Михайло Ломоносов, Іван Мазепа, Пилип Орлик, Павло Полуботок, Григорій Сковорода, Іван Скоропадський та багато наших сучасників. Духовними спадкоємцями Академії можна вважати сукупність вищих навчальних закладів на території України, Білорусії та Росії, адже духовні і наукові школи в цих державах створені випускниками Києво-Могилянської академії.

Jennifer Cizner	Юлія Марушевська	Андрій Праведник	Богдан Ватраль	Ведучі програми Наталія Мартінез та Марта Фаріон
Вільям Міллер та Андрій Праведник	Віра Еліашевська	В’ячеслав Брюховецький, Вільям Міллер, Марта Фаріон, Андрій Праведник	Євгеній Петровський-Штерн та Марта Фаріон	Мирон Панчук
Мотря Мельник	Наталія Попович	сенатор Дік Дурбін	Сенатор Марк Кірк	Сергій Квіт

Історія створення цього навчального закладу бере свій початок з 14 жовтня 1615 року, на свято Покрови, коли знатна киянка шляхетного роду Галшка Гулевичівна вирішила відписати свою садибу, розташовану на Подолі в Києві, місцевому Братству для заснування монастиря, шпиталю та Київської братської школи для дітей усіх станів. У дарчій, підписаній 15 жовтня, вона зазначила: «Я, Галшка Гулевичівна, будучи здорова тілом і розумом, явно і добровільно усвідомлюю цим листом, що я, живучи постійно у давній святій православній вірі Східної Церкви... умислила Церкві Божій добро учинити... Даю, дарую, записую, відказую, фундую добро моє власне, дідичні права і вольності шляхетські, маючи власний мій двір із землею, зі всіма до того двору і землі правами, пожитками, різними належностями, нічого собі самій, ані нащадкам моїм не зоставляючи». З легкої руки цієї жінки, на дарованій нею землі постав Київський Братський Богоявленський учительський монастир. Таким чином Київське братство отримало притулок, а школа під його опікою стає відомою як Київська братська школа.

Представники газети “Час і Події”	Оксана Ханаста В’ячеслав Брюховецький	танцювальнийансамбль Громовиця

хор осередку Спілки Української Молоді (СУМ) ім. Миколи Павлушкова	піаніст Євген Хмара , родина Щербюків та Марія Чучман	Володимир Попович

Новостворену школу підтримували українські гетьмани, зокрема, гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний вступив до лав Київського Братства разом зі всім своїм військом. Влітку 1631 року Митрополит Київський і Галицький Петро Могила започатковує в Києво-Печерській лаврі школу, яка ввійшла в історію під назвою Лаврської школи або Гімназіума. А вже через рік, 1 вересня 1632 року, Петро Могила об’єднує Лаврську та Братську школи, створивши Києво-Братську колегію.
Ось що пише про Петра Могилу в своїй книзі «Велика Історія України» Іван Тиктор: «... він зреформував і підняв школу до рівня тогочасних єзуїтських колегій. Цей крок, як і велика праця та запопадливість на культурному полі, привернули йому симпатії громадянства та промостили шлях до митрополії. Сівши на митрополичому престолі, Могила задержав у своїх руках пребагаті монастирі Печерський та Пустинно-Миколаївський, не випускаючи з-під свого впливу й Михайлівського монастиря, як теж залишився братчиком і керівником Богоявленського братства на Києво-Подолі. З’єднавши у своїх руках усі установи православного Києва, він умів використати велетенські доходи з монастирських маєтностей і власну повагу на велику культурну працю. Опанувавши стихію анархії, що запанувала в православній церкві, направивши її устрій, він підняв високо рівень братської колегії, організував письменників і вчених та почав широко закроєну видавничу діяльність».
Згодом, після смерті Петра Могили, Києво-Братську колегію було перейменовано на Києво-Могилянську, в честь її засновника та опікуна. У 1658 році випускник колегії, гетьман Іван Виговський доклав зусиль до офіційного визнання цього навчального закладу і перетворив школу на Академію. Академія стала першим у східній Європі православним вищим навчальним закладом. Ректорами Києво-Могилянської академії були: Іов Борецький – перший ректор (1615-1619), Мелетій Смотрицький (1619-1620), Касіян Сакович (1620-1624), Лазар Баранович (1624-1626), Спиридон Соболь ( 1626-1628), Хома Євлевич (1628-1632), Тарасій Земка (1632).
Після знищення Запорізької Січі, у 1817 році Києво-Могилянську академію було закрито. На її місці почала функціонувати Духовна семінарія, яка проіснувала майже 100 років (1819-1918). За часів СРСР, з 1967 по 1996 роки, в будівлі Києво-Могилянської академії на Подолі діяло Київське вище військово-морське політичне училище. Після проголошення незалежності, 19 вересня 1991 року, згідно з розпорядженням Голови Верховної Ради України «Про відродження Києво-Могилянської академії», було створено університет «Києво-Могилянська академія» на її історичній території.
Головним ініціатором відновлення діяльності УКМА як сучасного вищого навчального закладу, побудованого на зразках північно-американських університетів, був В’ячеслав Брюховецький, який згодом став президентом і ректором цього навчального закладу. Треба надати належне пану Брюховецькому, адже йому вдалося відновити навчальний заклад, залучивши до цієї справи меценатів.
Рівно через рік після проголошення Україною Незалежності, 24 серпня 1992 року, почали своє навчання перші студенти. А в 1994 році, Указом Президента України, університет «Києво-Могилянська академія» отримав статус Національного. На сьогоднішній день в університеті діють шість факультетів, зокрема, факультет гуманітарних наук, факультет економічних наук, факультет інформатики, факультет правничих наук, факультет природничих наук, факультет соціальних наук і стаціонарних технологій.
У відродженні університету величезну роль взяли на себе благодійники. Для зібрання необхідних для початку коштів було створено Науково-дослідний центр під назвою «Спадщина Києво-Могилянської академії», Міжнародний благодійний фонд відродження Києво-Могилянської академії та Києво-Могилянську Фундацію Америки, яку очолила добре відома в українській громаді Чикаго адвокат та громадська діячка Марта Фаріон.
Києво-Могилянська Фундація Америки – недержавна організація, створена у США для підтримки діяльності Києво-Могилянської академії. За 12 років роботи Києво-Могилянської Фундації в Америці було розпочато багато проектів, які допомогли Києво-Могилянській академії вийти на високий професійний рівень і підвищити рівень вищої освіти в Україні. Завдяки розумінню і фінансовій допомозі донорів зі США Фундація допомогла Академії підписати домовленості між Києво-Могилянською бізнес-школою та Нортвестерн Університетом для створення МБА програм. Щороку Могилянська школа журналістики привозить на стажування до університетів США своїх випускників, які також ознайомлюються з роботою найбільших сучасних медіа-компаній США. В Академії відкрито єдиний в Україні Інститут Сходознавства, дякуючи спільній роботі Фундації та Академії над опрацюванням спадку, який залишив відомий український меценат Омелян Пріцак. У Могилянці відкрито єдину в Україні програму з іудаїки, завдяки тісній співпраці з Університетом Іллінойсу.
Завдяки книжкам, які передаються з приватних колекцій, академія має одну з найкращих бібліотек в Україні. Впродовж останніх 5 років студенти юридичного факультету Києво-Могилянської академії входять до складу української команди юристів. Вони представляють Україну на престижних юридичних конкурсах, виборюючи призові місця. А це стало можливим завдяки проекту ЕЛібУкр – Електронна бібліотека України – який спонсорувала Києво-Могилянська Фундація та USAID – одна з урядових американських агенцій. Цей проект розпочався з п’яти університетів і за 4 роки став всеукраїнським проектом, в якому беруть участь близько 30 університетів з усієї України. Ресурсний центр проекту є в НаУКМА. Завдяки цьому проекту українські студенти та науковці отримали унікальну можливість доступу до світових наукових ресурсів. Завдячуючи всебічній допомозі від Фундації, в найважчі для України часи університет зміг залишатись незалежним від політики уряду, працювати над проектами автономії вищої освіти, новими законопроектами про освіту та мову, а також сформувати таку систему освіти, завдяки якій Україна має нове покоління національно свідомої та високоосвіченої молоді, яка і є майбутнім України.
Це лише невеликий перелік проектів, які було реалізовано за час роботи Фундації. Як зазначила голова Фундації Марта Фаріон: « Ця робота була б неможливою без допомоги меценатів та донорів, які підтримують нас фінансово та допомагають нам продовжувати розвиватись та працювати над новими проектами. Поряд з іншими першочерговими проектами Фундації є також збір грошей для Information Network for the 21st Century, Kyiv-Mohyla Journal, Doctoral Programs».
У цей вирішальний момент в історії України, пов’язаний із революційним Майданом та подальшими кроками боротьби української нації за здобуття незалежності, Національний університет «Києво-Могилянська академія» зіграв величезну роль в історичних перемінах в нашій державі. Роль молодого покоління в процесі виборювання незалежності і свободи набула вирішального значення. Як сказав свого часу Нельсон Мандела: «Наймогутнішою зброєю для досягнення позитивних змін є освіта». Національний університет «Києво-Могилянська академія» гідно виконує свою місію, будуючи націю через освіту.
У неділю, 14 вересня, в катедральній залі University Club of Chicago відбулася імпреза відзначення 400-річчя Києво-Могилянської академії, яку організувала Києво-Могилянська Фундація Америки у співпраці з Комітетом Міжнародної програми міст-побратимів Чикаго-Київ та Генеральним Консульством України в Чикаго. Українці діаспори численно зійшлися, щоб вкотре віддати шану новітнім Героям України, котрі поклали на вівтар свої життя заради свободи і світлого майбутнього нашої держави, а також вклонитися перед мужністю тисяч молодих українців, що продовжують боротьбу за чисте небо над Україною.
На імпрезу було запрошено багато почесних гостей американського уряду, з якими громада неодноразово зустрічалася впродовж останніх місяців, а також – почесних гостей з України:
Річард Джозеф «Дік» Дурбін (Dick Durbin), американський політик, сенатор США від штату Іллінойс, член Демократичної партії;
Марк Стівен Кірк (Mark Kirk), американський політик, сенатор США від штату Іллінойс, член Республіканської партії, капітан 2-го рангу резерву ВМС США;
Вільям Грін Міллер (William Green Miller), посол Америки в Україні (1993-1998рр.);
Jennifer Cizner, Director of International Relations and Protokol of City of Chicago;
Наталія Мартінез (Natalie Martinez), телеведуча 5-го каналу новин NBC Chicago, народжена в родині українки та домініканця, вважає себе українкою;
В’ячеслав Брюховецький, почесний президент Національного університету «Києво-Могилянська академія», український літературознавець, член Спілки письменників України, доктор філологічних наук, кандидат педагогічних наук, громадський діяч, Герой України, член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО;
Сергій Квіт, міністр освіти і науки України, літературознавець, журналіст, педагог, громадський діяч, президент Національного університету «Києво-Могилянська академія»;
Володимир Моренець, ректор Національного університету «Києво-Могилянська академія»;
Андрій Мелешевич, декан факультету правничих наук НаУКМА;
Василь Ілащук, Народний артист України, телеведучий, екс-президент національної телерадіокомпанії України;
Юлія Марушевська, активна учасниця Майдану;
Євгеній Хмара, талановитий музикант-піаніст, учасник Майдану;
Наталія Попович, президент PRP Group Росія і СНД, філіалу Weber Shandwick, співзасновниця та член правління Української Асоціації зв’язків з громадськістю (UAPR), співголова першого PR Комітету Американської Торгової Палати, координатор робочої групи з Євро 2012, засновниця ініціативи Discover Ukraine, магістр політології Києво-Могилянської академії, магістр журналістики та масових комунікацій Університету Сан-Хосе (Каліфорнія, США), випускниця Національного університету «Києво-Могилянська академія;
Євгеній Петровський-Штерн, професор North Western Університету, випускник НаУКМА;
Мирон Панчук, священик Української католицької церкви, магістр психологічних наук;
Роксана Дикий-Пилипчак, керівник танцювального колективу «Громовиця»;
Володимир Попович, диригент хору СУМ «Благовість».
Також на імпрезі були присутні представники владних структур Литви, Польщі, Японії та Швеції.
Програма розпочалася виступом танцювального ансамблю «Громовиця» (худ. керівник Роксана Дикий-Пилипчак). У виконанні хору Спілки Української Молоді ім. Миколи Павлушкова (худ. керівник Володимир Попович) прозвучала в’язанка патріотичних пісень.
Після виконання гімну Америки та України відбулася відеопрезентація фільму «Листи з Майдану», створеного Народним артистом України, телеведучим Василем Ілащуком у співпраці з Львом Карповим та Олесем Чернюком. Фільм присвячений учасникам Майдану, героям Небесної Сотні та героям, які продовжують боротьбу за незалежність України.
Ведучі програми Наталія Мартінез та Марта Фаріон запрошували до трибуни гостей.
Національний університет «Києво-Могилянська академія» з поважним ювілеєм привітали: Дік Дурбін, Марк Кірк, Вільям Грін Міллер, Андрій Праведник, Сергій Квіт, В’ячеслав Брюховецький, Наталія Попович, Євгеній Петровський-Штерн, Мирон Панчук, Мотря Мельник, Віра Ельяшевська. У відеозверненні Могилянку привітав мер Києва Віталій Кличко. З особливим хвилюванням присутні сприйняли відеопрезентацію фільму Юлії Маришевської «Я Українка» та емоційну промову авторки фільму. Закінчилась програма виконанням гімну України композитором і піаністом Євгенієм Хмарою. Присутні довго не відпускали піаніста, співаючи під його акомпанемент українські пісні.
Програма відзначення 400-річного ювілею Києво-Могилянської академії була проведена на високому рівні. Незважаючи на те, що програма була дуже насиченою, мені вдалося поспілкуватися з гостями та організаторами, зокрема, з Міністром освіти і науки України Сергієм Квітом, почесним президентом НаУКМА В’ячеславом Брюховецьким, одним зі спонсорів імпрези, президентом та виконавчим директором Української Американської Кредитної Спілки «Самопоміч» Богданом Ватралем та директором Фундації Києво-Могилянської академії в Чикаго Мартою Фаріон.

• Пане Сергію, вже декілька місяців ви очолюєте Міністерство освіти і науки. Що реально вдалося змінити у роботі міністерства?

  Настасія Марусик, Сергій Квіт, Василь Третьяк

Коли новоствореному урядові виповнилося 100 днів, ми зробили повний звіт, з яким можна ознайомитись на сайті міністерства або на моїй сторінці в Фейсбук. Ми прийняли новий закон про вищу освіту, що є дуже важливим. В основному в складі міністерства залишились ті люди, які працювали. На мій погляд, не варто всіх називати ворогами чи корупціонерами. Були замінені тільки ті люди, які формують ідеї та відповідають за політику. Ми замінили багатьох керівників, і на сьогодні маємо нову команду заступників. Серед цих нових людей є багато випускників Києво-Могилянської академії, зокрема, моя перша заступниця Інна Солсуд. Вона є випускницею Могилянки, а також закінчила університет у Швеції. Моя політика полягає в наступному: міністерство не має жодних особливих завдань, окрім інтересів освітян. Тому ми тісно співпрацюємо з громадськістю.
Однодумці – це люди, які формують певні ідеї. У нашому міністерстві, на жаль, не так багато працівників.
Здебільшого, це ті, що прийшли разом зі мною, хоча залишились і старі кадри, викувані пострадянською системою. А та система не розрахована на те, щоб думати і продукувати ідеї. Діяльність всіх міністерств спрямована на забезпечення так званого документообігу, тобто, руху паперів. І абсолютно марна справа звертатися до працівників відділів, які там працюють все життя, щоб вони продукували якісь ідеї. Одним словом, існує певна проблема в цьому напрямку.
Корупційні схеми, вибудувані Табачником, вже не працюють централізовано. Ми змінили систему роботи з рукописами і друкуванням підручників. Тепер ми звертаємось до громадськості та видавців, котрі радять нам, як правильно це робити. Щодо самого Табачника, ми віддали в прокуратуру та СБУ всі матеріали щодо корупційної діяльності цієї особи. Сподіваюсь, що скоро його справа дійде до суду.

• Над чим працюєте зараз?

Зараз ми працюємо над двома законами – над рамковим законом про освіту та законом про науку і науково-технічну діяльність. Це закон про організацію наукових досліджень.

• Проаналізувавши ситуацію в зоні АТО, окремі люди висловлюють припущення, що політика уряду деякою мірою спрямована на знищення кращої частини населення західної України – освіченої, прогресивної. Лави Нацгвардії поповнюються бізнесменами, викладачами, програмістами і т. д. Багато хто з тих, що вивчились за кордоном та встигли там попрацювати, в останні роки стали жертвами рейдерства і державних чиновників. Вони чітко знають, за яке майбутнє ведуть боротьбу, і їх живих уряд боїться. Яка ваша думка з цього приводу?

Я вважаю, що це – безглуздя. Ми маємо таку інформацію, що найбільшу участь у бойових діях в зоні АТО беруть кияни. Згідно з інфографікою – більшу частину загиблих складають вихідці з Дніпропетровської області. Звичайно, є багато мотивованих і патріотичних галичан. А на загал – у зоні АТО воює вся Україна.

• Яка доля вишів у зоні АТО, тобто, в Донецькій та Луганській областях?

Велика кількість викладачів і студентів виїхали в інші регіони України. Всі студенти продовжують навчання, а викладачі влаштувалися на роботу. Якщо казати про самі навчальні заклади, то вони не працюють на місцях. Найкращі з них перенесли свої центральні кампуси у безпечні райони Донбасу або працюють дистанційно. Для прикладу, Донецький національний університет працює дистанційно, а його центральний офіс у Маріуполі. Центральний кампус Луганського національного педагогічного університету ім. Т. Шевченка винесений за межі Луганська і розташований зараз на півночі Луганщини та у п’яти інших районах.

• Чи всі випускники Могилянки знаходять роботу в Україні, і яка перспектива на майбутнє?

Згідно зі статистикою, наші випускники працюють у таких сферах, як бізнес, журналістика, громадські державні установи. На сьогодні багато з них працюють у сфері державного правління, чого не було при владі Януковича. Серед наших випускників є народні депутати, міністри та заступники міністрів. Є люди, які працюють у різних формах виконавчої влади. Певна частина випускників Могилянки, яка продовжувала навчання на заході, залишилась працювати там у дослідницьких інституціях. У сфері бізнесу, як правило, вони починають працювати в офісах західних компаній в Україні. А вже згодом, маючи за плечима кар’єрний ріст, переїжджають за кордон, у центральні офіси цих компаній. У цьому залі є наша випускниця Наталія Попович, котра очолює компанію PRP в Україні та пострадянському просторі.

• Чи визнаються дипломи Могилянки іншими країнами світу?

Одна країна визнає дипломи іншої країни тільки тоді, коли ці країни мають спільний ринок праці. З Євросоюзом Україна не має такого ринку. Прагнути цього визнання означає «випихати» наших випускників у Західну Європу. В академічному розумінні наші дипломи завжди визнавалися. Випускників, котрі продовжують навчання на Заході, визнають персонально. Так само визнають персонально викладача, котрий їде працювати в університет на Заході. Фактично всі західні університети визнають наші університети.

• Що б ви хотіли побажати Києво-Могилянській академії у цей ювілейний рік?

Розвитку і процвітання. Ми мріємо, щоб наша академія ставала лідером різних глобальних університетських рейтингів. Це дуже важко, було і є, але я думаю, що внаслідок реформ, які ми проводимо, КМА буде на лідерських позиціях не лише серед університетів в Україні, а й очолювати різні міжнародні глобальні рейтинги.

Наступним, з ким мені вдалось поспілкуватись, був В’ячеслав Брюховецький, почесний президент Національного університету «Києво-Могилянська академія»

• Пане Брюховецький, Петро Могила створив академію. Ви ж є батьком її відродження. Чи хотіли ви тоді бачити академію такою, якою вона є зараз?

Ніколи всі мрії не збуваються. Я трохи інакше це уявляв, але академія відбулась, і це – найважливіше. Вона не така, якою я собі її замислив, але вона мене задовольняє повністю. Вона є і вже нікуди не зникне. Найважливіше те, що є учні і майже 10 тисяч випускників. Серед них – члени парламенту, міністри і хлопці, які сьогодні зі зброєю воюють з окупантами. Для мене на сьогодні вони найдорожчі. Щоранку, прокидаючись, намагаюсь з’ясувати, чи вони живі. Слава Богу, всі живі, хоча є поранені.

• Яка ваша участь у житті Могилянки на сьогоднішній день?

Я є почесним президентом Києво-Могилянської академії і продовжую працювати там щодня.

• Чи є серед студентів Могилянки вимушені переселенці?

У нас завжди було багато студентів із тих регіонів. На сьогодні ми створили фонд допомоги цій категорії студентів, який поповнюється пожертвами наших випускників.

Одним зі спонсорів сьогоднішнього інвенту є Кредитова Спілка «Самопоміч», яка активно підтримує різні події у громадському та культурно-мистецькому житті українського Чикаго. Президент та виконуючий директор цієї установи Богдан Ватраль охоче погодився відповісти на декілька запитань:

• Пане Богдане, дуже приємно бачити сьогодні нашу Кредитівку серед гостей Могилянки. Скажіть, чи є пожертви від вашої установи для Могилянки цільовими вкладами, наприклад, на відкриття або розвиток нових програм, на стипендію певному студенту і т. д., чи це не обговорюється при відрахуванні суми?

Ми не обговорюємо це. Ми фінансово підтримуємо роботу Києво-Могилянської та Острозької академій, а також Український Католицький Університет. Для нас важливо, щоб діти мали можливість там вивчати українську мову, нашу культуру та історію, мораль християнського життя.

• Скажіть, будь ласка, чи відвідували коли-небудь представники Кредитівки Києво-Могилянську академію. Чи були ви там особисто і що найбільше запам’яталося?

Найбільше мене вразило те, що всі студенти плинно розмовляли українською мовою. Вразила також сама будівля та місцерозташування університету, в центрі Києва, на Подолі. Ми мали там конференцію.

• Чи були студенти або викладачі в гостях у «Самопомочі», якщо так, то яке враження справили на них ці зустрічі?

Звичайно, ми мали гостей із Могилянки. Вони позитивно сприймали нашу організацію, адже наша Кредитівка створена для того, щоб служити українській громаді. Нам було дуже приємно усвідомлювати, що ці молоді люди будують нову Україну.

• Як ви оцінюєте можливість донорських внесків у Києво-Могилянську Фундацію?

Наше головне завдання – зберегти тут, у США, наші культурні установи, школи, церкви, молодіжні організації. Ми не маємо безкінечних фондів. Я вважаю, що українці в Україні мусять самі розбудовувати державу. Найважливішим кроком є знищення корупції, і зараз якраз є прекрасний момент для цього. Якщо Україна подолає цей бар’єр, тоді і діаспора буде більш позитивно дивитись на Україну.

• Як Кредитівка визначає доцільність фінансової підтримки тих чи інших організацій – адже їх безліч?

Кредитова спілка – це установа, яка надає фінансові послуги. При спілці ми створили Фундацію «Самопоміч», куди вкладаємо певну частину своїх доходів. Фундація має свою дирекцію, котра і вирішує важливість тої чи іншої справи для нашої громади. Найбільшу частину коштів ми витрачаємо тут, у діаспорі, для збереження української спадщини, культури, мови, традицій. У міру можливості ми підтримуємо певні структури в Україні.

• Що б ви хотіли побажати в ювілейний рік Києво-Могилянській академії?

Хотів би побажати, щоб вона плідно працювала над зміною менталітету українців в Україні, над знищенням корупції, щоб випускники поповнювали лави в урядових структурах. І на загал – щоб збудували волелюбну незалежну Україну, де б люди мали такі самі можливості, які ми маємо тут.

Голова Фундації Києво-Могилянської академії Марта Фаріон детальніше розповіла про роботу та завдання цієї структури:

• Пані Марто, наскільки вагомою для Академії є фінансова допомога, що надходить від Фундації?

Відбудова Академії була б неможливою без підтримки діаспори. В Україні на той час не було де взяти фінансову допомогу. Ми займаємось не тільки збором коштів, а й лобіюванням реформи освіти в Україні. Ми займаємось підготовкою різних програм, спільних з іншими університетами, не тільки North Western University of Chscago, але і з іншими. Ми також комплектуємо команди студентів, які виграють конкурси. Команда юридичного факультету Могилянки посіла перше місце в Україні і тепер представляє Україну на Міжнародному конкурсі студентів юридичних факультетів, який проходить у Вашингтоні. На той період нам потрібно забезпечити їх житлом, оплатити їхній проїзд. Так само ми займаємося участю нашої молоді в конференціях. Ми готуємо прохання на різні гранти, зокрема, отримали грант від американського уряду USAІD для проекту «Електронна бібліотека України». Програма «Open World» дала можливість українським бібліотекарям побачити найкращі університетські та громадські бібліотеки Америки.
Сьогодні Могилянка потребує великої допомоги від діаспори на різні специфічні проекти. На майбутнє для Академії потрібно створити залізний фонд, з якого на специфічні програми будуть черпати тільки відсотки. В Україні часи змінилися на краще, адже є багато випускників Могилянки, які стоять на твердих фінансових позиціях і допомагають їй вирішувати фінансові проблеми. Особливо це було відчутно тоді, коли Табачник «втяв» фінансування. Завдяки їхній підтримці Могилянка не скоротила жодного студента чи викладача.

• Наскільки активно в діяльності очолюваного вами Фонду беруть участь представники 4-ї хвилі еміграції?

Є поодинокі випадки, але, здебільшого, донорами і спонсорами є представники старої хвилі. Дуже часто найбільші пожертви дають не найбагатші люди. Наша Фундація закінчила першу декаду свого існування в Америці. На наступні 10 років ми б хотіли залучити молодше покоління – четверту хвилю еміграції, яка на сьогодні вже перебирає провідні позиції в громаді. Ми радо всіх запрошуємо до співпраці.

• Чи отримує Фундація великі пожертви від організацій та окремих бізнесменів. Якщо так, то це є постійні донори чи окремі акції?

Маємо деяких постійних донорів, які співпрацюють з нами понад 10 років. До створення нашої Фундації збором коштів займалися старші академіки та професори на сході в Нью-Джерсі та Торонто – доктор Іван Фізер та доктор Ярослав Розумний. Окрім збору фінансів, вони організовували для всіх різні програми та прийняття. Є люди, які впродовж десяти років щороку жертвують. Я хочу висловити щиру подяку тим людям, завдяки яким ми можемо сьогодні в прекрасному приміщенні мати такий грандіозний прийом на честь відзначення 400-річчя Могилянки:
Leadership Benefactor Sponsors
Heritage Foundation of First Security Federal Savings Bank,
Estate of Dr. Maria Fischer-Slysh;
Founder Benefactor Sponsor
Bionic Hill and Jim Temerty
Patron Benefactor Sponsor
Selfreliance Ukrainian American Federal Credit Union Foundation;
Fellow Benefactor Sponsor
Ukrainian Congress Committee of America Illi nois Division, Maria Hulai Lion Foundation
Partner Benefactor Sponsor
Dr. Danylo & Dr. Christine Hryhorczuk, Mr. Roman & Mrs.Ann Forowycz
Associate Benefactor Sponsor
MB Financial Bank, Selfreliance Ukrainian American Federal Credit Union Foundation, Mr. Andrew & Mrs. Vera Eliashevsky, Dr. Alexander Forowycz & Ms. Alexandra Baranyk, Dr. Leo Chalupa, Mrs.Natalia Jaresko, Mr.Oleh & Mrs. Luba Skubiak, Dr. Roman & Mrs. Jan Daczkewycz.
Також складаю щиру подяку організаційному комітетові за підготовку і блискуче проведення імпрези, зокрема, Мотрі Мельник, голові організаційного комітету, авторові відеопрезентації з озвученням державного гімну Америки та України.