Напередодні рішення ЄС про введення санкцій проти РФ журналісти провели цікаву розмову з виконавчим директором Європейського економічного сенату (ЄЕС) Майклом Ягером.
Як відомо, ЄЕС– це такий собі елітний клуб, члени якого (300 корпоративних членів з 15 країн світу) консультують провідних політиків ЄС у різних політичних та економічних питаннях. «Я був дуже близький до тих, хто приймає рішення в ЄС, до депутатів Європарламенту»,– зізнався пан Ягер, виступаючи перед учасниками заходу в рамках проекту Ukraine: Facing The Future, ініційованого МІМ-Київ та Асоціацією «Аспен-Україна».
– Мені відомо, що ви були прихильником ідеї створення так званого Східноєвропейсько союзу, і ще кілька років тому називали цей варіант інтеграції з Європою одним із найоптимальніших для України. Ви дотримуєтесь цієї ідеї сьогодні?
– Україна– частина Європи. І це не стільки політичне питання, скільки питання історії, релігії та культури. Думаю, ні в кого не виникає заперечень щодо того, що Україна більше, ніж Туреччина, належить до Європи.
Якщо ж говорити про економічну та політичну інтеграцію з ЄС, то незалежно від того, чи ви отримаєте привілейоване партнерство, чи повне членство, ви повинні провести реформи, перш за все, заради самих себе.
Якщо ви хочете, щоб, скажімо, європейські вантажівки їхали через Україну, то ви повинні забезпечити такий же рівень безпеки для автомобільного транспорту, як у Європі.
Лист формату А4, на якому сьогодні друкують усі папери в офісах,– спочатку був німецький розмір, а тепер увесь світ ним користується. Стандартизація ще може створити вам бренд, якому усі будуть довіряти.
Незалежно від проблем, війни, яка триває на сході країни, вам потрібно робити реформи, не для ЄС, для себе.
– У тих проблемах, про які ви згадали, ми потребуємо підтримки ЄС. Без неї у нас мало шансів вийти з конфлікту з РФ переможцями... Європейці це розуміють?
– Ми тривалий час розглядали два різні конфлікти. Коли йшлося про Крим, то Європа думала: «Ну добре, Крим колись був Росією, значить, це– внутрішнє питання України». Я знав, що це не так. Сепаратисти, лідери повстання в Криму були з Росії. Тепер ми це знаємо точно. РФ має величезний інтерес у відокремленні від України Донбасу, тому вона розв’язала війну на сході. Росії потрібно через суходіл мати доступ до Криму.
Питання полягає в тому, як ми зруйнуємо цей план Кремля. Немає інструкцій, як це зробити. Немає такого підручника.
Моя порада така: потрібно знайти динамічний підхід. Якщо Україна хоче бути другою Швейцарією, щоб у неї була угода про вільну торгівлю і з Росією, і з ЄС. Це може бути альтернативою для вас...
– Так. Але Росія вимагає від нас відмовитися від інтеграції з ЄС...
– Я тут не як політичний радник. Я– економічний експерт. Але якщо ви мене вже запитуєте поради, то я скажу вам, що ви повинні показати світу, що це не сепаратисти у вас воюють на сході, а російські війська. І білоруси, і поляки, всі бояться тепер говорити про це. Але ви не бійтеся. Як раніше, звичайно, вже не буде.
Моя порада– створіть автономний Донбаський регіон у складі України. В Італії було так само, на півдні цієї країни було багато конфліктів, в тому числі військових...
– Я вам наведу більш підходящий до нашої ситуації приклад, але він менш позитивний, ніж Італія. Це– Абхазія та Південна Осетія. Я думаю, вам не потрібно пояснювати, чому ці приклади я вважаю доречнішими в нашій ситуації...
– Не потрібно. Беззаперечно потрібно робити те, що ви робите на сході. Але слід вже зараз дбати про те, що там буде, коли буде мир на цій території. Щоб відновити там життя, вам знадобиться підтримка.
– Чи правда, що економічні та енергетичні зв’язки окремих країн Європейського союзу з РФ сьогодні стали настільки міцними, що ці країни наразі втрачають політичну самостійність?
– Вони не втрачають своєї самостійності, з економічної точки зору. Так, і Франція, і економіка Німеччини має багато бізнес-зв’язків з Російською Федерацією. Тому коли ми говоримо про санкції, ми повинні враховувати фактор європейського бізнесу, інакше будуть втрати з обох боків.
Але ключем до цього всього є права людини, її національні інтереси. Для мене нічого важливішого немає. Йдеться вже не про економіку, а про головне– людяність. Національну суверенність потрібно поважати. І це набагато важливіше, ніж економіка.