Цю людину знають у всіх гарячих точках на сході України. Він врятував десятки життів. Де стріляють– там Армен на своїй «швидкій». Волонтер, патріот України. Їздить у Слов’янськ – возить медикаменти, надає медичну допомогу жителям визволеного міста.

Журналіст «ВЗ» поспілкувалася з лікарем-хірургом Арменом Нікогосяном, коли він був у військовому шпиталі в Ізюмі (Харківської області). Незабаром медик поїде у бік Луганська...
Армен за національністю вірменин. Раніше працював у Росії. В Україні мешкає близько п’яти років. З перших днів Революції гідності був на Майдані.
– Вам доводиться працювати у вкрай небезпечних умовах. Як даєте собі раду?
– Врятував понад двісті життів. Витягав людей з палаючих танків, бетеерів, з-під вогню. Не можу залишити хлопців на полі бою без медичної допомоги. Не хочу, аби поранені потрапили у полон.
«Швидка», на якій працює Армен Нікогосян, не має необхідного обладнання для надання першої медичної допомоги. Спеціалізовану машину, на якій працював раніше, довелося повернути власнику в Київ (добродій позичив «швидку», коли почався Майдан, а тепер забрав.– Авт.). «У нашій машині лише ноші, усе обладнання– зняте. У тих бойових умовах, в яких працює лікар, вкрай потрібний реанімобіль. Якби знайшлися спонсори!» Необхідні й індивідуальні медичні пакети для солдатів– зі знеболювальним та іншим медичним причандаллям.
Раніше в Армена був помічник, але він покинув зону АТО. Допомагає хірургу 25-річна медсестра Олена (дівчина з Обухова, що на Київщині). Лікар каже: «Це дуже смілива дівчина!». Армена і Олену журналісти нарекли «Ангелами війни»...
«Перше, що запитують поранені: «Докторе, я буду жити?». Завжди кажу: «У моїй машині ще ніхто не помер. Я тебе привезу у лікарню, і там зроблять все, що потрібно». Маю зв’язок з усіма головними медиками, телефоную, вони одразу починають готувати операційну».
– Якби у наших солдатів була краща екіпіровка, й жертв було б менше, – веде далі хірург. – Мене шокував боєць, якого поранили під Зеленопіллям. Їм сказали бронежилети знімати з мертвих сепаратистів... «Хочеш щось мати, убивай сепаратиста, забирай «бронік», каску, зброю». Армен просить мене писати тільки правду: «Деякі журналісти кажуть те, що їм треба. Я ж люблю правду! Покажуть по телебаченню двадцять чоловік, у яких є екіпіровка, а решта двадцять тисяч бігають голі-босі...». Обіцяю передати його слова без змін.
За словами лікаря, поки Янукович з Путіним будуть давати гроші сепаратистам– ця війна не закінчиться.
У його «швидкій» – прапор України. На голові лікаря – жовта кепка. «Не боїтесь?». «Не боюсь! Я всім казав, навіть «сепараторам», ходитиму на своїй землі у тому, у чому хочу». У Красному Лимані сепаратисти наказали Армену зняти українську символіку, він відмовився.
Запитую, чи траплялися містичні випадки. Коли здавалося, людина не може вижити після отриманих поранень, а виживає! “На все воля Божа.., – відповідає Армен Нікогосян. – Траплялися й некомпетентні лікарі. Одному хлопцеві снайпер наскрізь пробив легеню. Його потрібно було терміново транспортувати. Лікар, який прилетів на вертольоті, не міг навіть крапельницю поставити. Я підбіг– зробив. Той лікар каже: «Він не дихає...». Я дідівським методом ставлю дзеркало– дихає! Живим доставив хлопця у лікарню. Дві дірки 45 хвилин затискав руками, щоби повітря не потрапило у легені...».
– Ви з ним потім бачились?
– Вчора мені телефонував.
– Що казав?
– А що може сказати людина, яку з того світу витягнув...

Автор: Сюзанна Бобкова
Джерело: Високий Замок
(http://www.wz.lviv.ua/ )

 Олег Мусій: «Лікарі у колег мають ліцензії відбирати, а не МОЗ»!

Чимало функцій «оздоровчого» міністерства можуть перейти до лікарського товариства.

Службові розслідування, ліцензування медичної практики, розробка і затвердження навчальних планів для студентів, перевірка кваліфікації лікарів, участь у роботі акредитаційних, ліцензійних і тендерних комісій (МОЗу та обласних управлінь охорони здоров’я)– це далеко не повний перелік функцій, які планує перебрати на себе Всеукраїнське лікарське товариство. Прийняття закону, який би розширив повноваження громадської організації, лобіює міністр охорони здоров’я Олег Мусій, який до призначення на цю посаду очолював Всеукраїнське лікарське товариство (і де-факто нині ним опікується). Лікарі, які є членами Всеукраїнського лікарського товариства та Українського лікарського товариства у Львові, радіють такій перспективі. Однак не всі колеги поділяють їхній ентузіазм.
«Кілька років була членом цього товариства. Ідея, яка закладалася при його створенні (допомагати бідним пацієнтам, захищати професійні інтереси, покращувати знання лікарів), померла з приходом радянської влади. Відродити її за часів Незалежності не вдалося. Коефіцієнт корисної дії дорівнює нулю. Рядові члени лише платять благодійні внески. “Верхівка” – їздить на міжнародні конференції”, – розкритикувала організацію лікар, що має заслужену довіру пацієнтів і повагу колег. Прізвища попросила не вказувати. “У нас міністри постійно змінюють один одного. Рік-два попрацює– на вихід! Тому пан Мусій буде старатися передати деякі функції МОЗу лікарському товариству”, – припускає.
У розмові з журналістами міністр охорони здоров’я Олег Мусій зізнався, що й справді лобіює прийняття закону “Про лікарське самоврядування”. “Працюю над цим з 2006 року”, – каже.
– До того, як вас призначили на посаду міністра, очолювали Всеукраїнське лікарське товариство. Тепер окремі функції МОЗу плануєте перепоручити цій організації...
– Не важливо, як буде називатися організація. Не важливо, хто буде нею керувати. Важливо, що лікарі нарешті зможуть впливати на систему охорони здоров’я (через власну самоврядну організацію), що їхні права будуть захищені. Для цього Всеукраїнське лікарське товариство має отримати спеціальний статус.
Функції міністерства будуть передані не конкретним особам, а медичній громадськості– аж до візування найважливіших документів. У розвинених країнах світу професійні медичні організації мають великий вплив на систему, і це баланс, якого потребує і наша держава. За умов монополії будь-яка система працює неефективно.
– Яка користь від того пацієнтам?
– Буде прийнято “Етичний кодекс лікаря”, “Правила належної медичної практики”. Буде здійснюватися контроль за їх дотриманням. Відповідно, пацієнтам буде надаватися більш якісна медична допомога.
Перший заступник голови Українського лікарського товариства у Львові Орест Тушницький переконаний: лікарі мають вирішувати, що для них краще, а не чиновники у високих кабінетах.
– Українське лікарське товариство у Львові має більш як столітню історію...
– Товариство було засноване у 1910 році і проіснувало до приходу радянської влади у 1939-му. Відродили його у 1990 році.
– Скільки лікарів виявили бажання стати членами товариства?
– З 14 тисяч лікарів (по Львову і області)– понад 1200.
– Керівник товариства обирається чи призначається?
– Кожні два роки проводимо звітно-виборчу конференцію, на якій вибираємо голову товариства. Людина може очолювати нашу організацію не більше, ніж два терміни. Хочемо, щоб була ротація, щоб ніхто не засиджувався у кріслі. Претендентів висувають осередки лікарського товариства у медичних закладах (а їх у нас – близько 50). Ці люди можуть відпрацювати максимум два терміни (по два роки).
– Навіщо лікарю ставати членом лікарського товариства, якщо він є членом професійної асоціації?
– Асоціація хірургів, асоціація ендокринологів– це об’єднання вузьких спеціалістів. А лікарське товариство об’єднує всіх лікарів.
– І яка їм від того користь?
– У нас є комісія юридичного і соціального захисту, суд лікарської честі. Якщо лікар звертається до нас по допомогу, консультуємо його. Організовуємо наукові конференції, в яких лікар може взяти участь. Є у нас клуб ім. Ю. Липи, який опікується творчо-розважальним напрямом. Є лікарі, які пишуть вірші. Є такі, що люблять багато подорожувати. Тут знаходять однодумців.
– Лікарі сплачують членські внески? Є якась фіксована сума, хто скільки має здати на місяць?
– Членських внесків як таких немає. Є благодійні внески, які сплачуються раз на рік.
– І на що їх витрачаєте?
– На утримання Музею історії медицини– світло, газ, воду, оренду.
– На поїздки за кордон, адже там часто проходять наукові конференції... До речі, хто удостоюється права брати у них участь?
– Делегатів не вибираємо. Люди самі зголошуються. Мають бажання та можливість– їдуть, не мають– не їдуть. Поїздки фінансують самі учасники. Якась установа може відрядити працівника, оплатити йому дорогу, добові, проживання. Лікарське товариство нікого у відрядження не відсилає.
– Міністр охорони здоров’я Олег Мусій до призначення на цю посаду керував Всеукраїнським лікарським товариством. Він вас підтримує “по дружбі”?
– Олег Степанович передав свої повноваження іншій людині (вона виконує обов’язки президента організації), сам– залишився членом товариства. Відчуваємо його підтримку, бо він є прихильником прийняття закону “Про лікарське самоврядування”. Наша організація також виступає за прийняття цього закону.
– Проект закону завис у повітрі, бо міністерство не було готове ділитися повноваженнями...
– А тепер готове, бо той, хто лобіював цей закон, нині керує цим відомством.
– Яку користь отримають пацієнти?
– Практичним боком своєї роботи будуть керувати лікарі. Зараз цим керують адміністрації, які мають обмежені можливості. Лікарі будуть зацікавлені у тому, щоб надавати пацієнтам найкращі послуги. Виникне конкуренція між лікарями.
– Лікарі завжди вступаються за своїх колег. Навіть якщо правда– на боці пацієнта...
– Законом буде передбачено, що за порушення лікарської присяги, грубі помилки лікар може бути позбавлений лікарської ліцензії. Так є у цілому світі. Наші лікарі-члени товариства– вже консультувалися з колегами з “Ізби лєкарскої” з Варшави, Кракова, Любліна. Хоча і вони позбавляють ліцензії лише у крайніх випадках.

Автор: Наталія Дружбляк
Джерело: Високий Замок
(http://www.wz.lviv.ua/ )