Ґітанас Науседа,
головний економіст SEB Group у Литві:
Ці санкції – радше фінансового, ніж енергетичного характеру. В нас практично немає спільних із Росією проектів у цих напрямах. Але якщо з боку РФ підуть санкції у відповідь, ми будемо доволі чутливі до них, адже вони матимуть інший характер. Багато хто тут каже, що нам варто чекати санкцій, подібних на ті, що їх Росія нещодавно застосувала проти Польщі.
Десь 86% нашого експорту до Росії – це реекспорт товарів, вироблених у Польщі, Німеччині й деінде в ЄС. Санкції проти них передусім позначаться на показниках транспорту. А вироблене в Литві – це продукція сільського господарства, що становить десь 50% експорту питомо литовських товарів до Росії.
Цей сектор доволі тісно пов’язаний з російським ринком. Хоча певне загартування він уже отримав. У 2013 році до цих підприємств Росія застосувала санкції на 4–5 місяців. Вони вистояли. Навіть трохи диверсифікували ринки, знайшли альтернативні – зросли обсяги постачань до Польщі, Німеччини. Ще один важливий фактор – курс рубля, а зараз він падає. Це негативно впливає на конкурентоспроможність наших бізнесменів. Та й навіть без санкцій російський ринок слабне, і це теж має свої наслідки. За січень – травень, наприклад, обсяг експорту сирів та іншої молочної продукції до Росії був таким самим, як і рік тому, а на ринок ЄС – зріс на 18–19%. Це показує, що російський ринок уже не росте, зате зростають продажі на інші ринки. Це дуже добре, адже треба пам’ятати: санкції проти Литви можуть бути впроваджені будь-якого дня.
У нас майже немає інтенсивних фінансових відносин із Росією, немає там банків. Ми не залежимо від фінансових уливань з Росії. А загалом мені здається, що фінансові санкції проти РФ ще більш болючі й ефективні, ніж торгові. Це найслабше місце російської економіки – нестача ресурсів не лише на щоденні потреби, а й для інвестицій у розвиток, що вкрай важливо для конкуренції. Отже, такі дії в нинішньому вигляді не матимуть для Литви жодних прямих чи опосередкованих наслідків.

Річард Сіґал,
експерт з кредитної стратегії міжнародного інвестиційного банку Jefferies, Велика Британія:
Невпевненість інвесторів викликана тим, що якщо вони візьмуться за якусь компанію, а та опиниться у чорному списку, адже санкції посилюються поступово, удар буде і по них, тож вони скоріше триматимуться подалі. Остерігаються й помсти. Нещодавно от з’явилася інформація про можливе обмеження авіатрафіку (Росія може заборонити європейським операторам транссибірські польоти з Європи до Азії над своєю територією у відповідь на обмеження для бюджетної авіалінії «Добролет», дочки «Аерофлоту», через її польоти до окупованого Криму. – Ред.). Це позначиться на вартості авіарейсів, а відтак на прибутковості як російських, так і деяких європейських операторів та їхніх акцій. Ось приклад економічних наслідків політичних кроків у дії.
Що стосується наслідків санкцій для фінансового Лондона, то зараз їх важко виміряти, хоча якийсь вплив буде. Багато російських компаній торгуються саме на лондонській біржі, а не нью-йоркській (де процедура лістингу після запровадження Закону Сарбейна-Окслі стала складнішою), але віднедавна вони почали приглядатися до азійських ринкв, зокрема Гонконгу. У Лондон-Сіті ще присутні російські банки, але вони були задіяні в торгівлі цінними паперами і сировинними товарами. Із запровадженням останніх санкцій тут відбувається певне зниження російської фінансової активності, хоча зараз складно сказати, наскільки від цього постраждає Лондон-Сіті: така тенденція викликана і загальними економічними факторами. Пул азійських інвесторів обмежений – у них не буде достатньо капіталу, аби задовольнити потреби росіян, якщо всі вони підуть із європейських ринків. Тож багато приватних російських компаній і надалі залучатимуть капітал у Європі, хоча санкції змусять європейських інвесторів ретельніше їх перевіряти. У результаті залучення капіталу обійдеться росіянам дорожче. Крім того, це переважно будуть приватні компанії, що пропонують продукцію, яка менш політично чутлива порівняно з державними гігантами. Європейські ринки залишатимуться відкритими для російських компаній, але не так, як раніше.

Крістофер Гартвелл, президент Центру
соціальних і економічних досліджень (CASE), Польща:
Очевидно, садівники переймаються ембарго, бо для них російський ринок доволі великий. Але сільське господарство – невелика частина польської економіки, вона не перевищує 4% ВВП. Тож якщо дивитися на економіку Польщі загалом, ембарго на її фрукти – символічний крок. Польща, мабуть, із 1991 року, докладає всіх зусиль, аби інтегруватися в економіку Заходу. Як бачимо, окрім як в енергетиці, надто важливих зв’язків з Росією наша країна не має. Навіть якби вона завтра запровадила повне ембарго на польські товари, Польщу це трохи струснуло б, але зрештою ситуація нормалізувалася б. Країна настільки довго відходить від Росії, що подальші заборони тільки пришвидшать процес. З енергетикою складніше. Українська криза штовхає Європу до пошуку різних способів виходу із залежності від Росії. Серед пропозицій – уніфіковане ціноутворення і розвідка покладів сланцевого газу. CASE працює з польськими компаніями над оцінкою потенціалу цього ресурсу в Польщі, і ми вже бачимо реальні кроки. Однак сказати, чи матимуть санкції проти Росії якийсь ефект, складно, бо їхню остаточну мету не визначено.
Чи вони мають зупинити постачання зброєю повстанців на Сході України, чи повернути Україні Крим, чи змусити Росію поводитися як респектабельний гравець у міжнародній спільноті? По чому будемо міряти успіх цих заходів? Інша проблема в тому, що ЄС і США програють Росії в питанні санкцій. Це від того, що ми є плюралістичними демократіями, де поважають конкуренцію інтересів. А Росія, коли роздратується, накладає заборони політично. Їй це вдається, бо вона авторитарна держава, і не тому, що має економічну могутність, а просто тому, що агресивніше використовує свій потенціал.

Джерело: Український тиждень
(http://tyzhden.ua/Economics/116476 )