З паном Миколою Бондарем, родом із Хмельниччини, знайома з початку травня 2014 р. З часу, коли відновилися літній цикл громадських віч на київському Майдані. На кожному з них першим після молитов отців «Духовного кола», відспівування гімну та хвилини пам’яті за загиблими на Сході, звіт про зроблене спільнотами та громадськими організаціями Майдану за поточний тиждень робив пан Микола. Чітко, коротко, з гідністю, відчуттям правого діла. Знала від його побратимів, що характер отамана незалежний, жорсткий, безкомпромісний у принципових питаннях. Наприклад, коли «зверху» організовували формально-парадну зустріч активістів з президентом, він від неї відмовився, тому що вважав її формат неконструктивним: для ділової розмови потрібно 20 представників, а не аудиторію в 200 осіб.

Не все йому подобалося, що відбувається на Майдані опісля лютого. Його Четверта Козацька сотня з власним наметом була найбільш дисциплінованою, підконтрольною. Був у частковій опозиції до певного крила Центральної Ради сотень Майдану, на що має свої причини.
На Майдані – з перших днів. Для цього розпрощався зі своїм бізнесом, добру частку прибутків від якого передав на забезпечення козацьких громад. Учасник активних дій. Мав поранення. Настирливо вирішував питання надання військового статусу Козацькому війську. Звичайно, не зміг вирішити. Кому потрібні сучасні нащадки Козацької Січі та ще й зі зброєю в руках. Але козацькі організації в Україні поширені (за даними Вікіпедії – понад 700), вони в контактах між собою, беруть участь в АТО як добровольці. З Майдану з організаційною участю отамана вирушають добровольці, везуть вантажі, які супроводжують майданівці. Відвідини Сходу отаманом постійні.
«Смерть Майдану» за висловлюванням депутата Київради Ігоря Луценка, всупереч бажанню тих, хто її організовував, ввійде в історію. Виглядає, що ліквідувати його як використану, а тому таку непривабливу річ – стратегія недалекоглядна. Як все відбувалося, розповів мені пан Микола, як один із безпосередніх учасників подій.

	Отаман Українського Козацького війська Микола Бондар

Розмова перша. 3 серпня, неділя, Київ, Майдан, Десяте віче

Пане Миколо! З боку влади постійні меседжі про розпуск Майдану. Які йдуть перемовини з представниками влади щодо генерального переформатування Майдану? Які умови обидві сторони висувають нині?

Вперше ми, представники спільнот Майдану, зустрічалися з представниками влади у вівторок. Вони (представники влади) кажуть, що треба розійтися, а ми їм – що не можна, бо немає жодних змін, не виконані вимоги Майдану. Нам відповіли: «А Янукович же втік». – «А що ще?» – Мовчать.

Про які вимоги з боку Майдану йдеться?

Усім відомі. Найперші висунуті ще в листопаді 2013 року: покарання тих, хто віддавав та виконував злочинні накази, тих, хто приймав злочинний закон 16 січня. Далі – розпуск чинного парламенту та обрання нового за новим законом про вибори, новий склад ЦВК, кадрові зміни, захист кордону, запровадження військового стану. Ратифікація Асоціації з ЄС. Тобто, всі питання, які порушували на народних вічах, які сьогодні хвилюють кожного українця та всіх простих учасників АТО.

Хто конкретно представляв делегацію від влади?

Представник Адміністрації президента Вадим Костюченко, представник Київської мерії Олег Кульський, військовий комісар міського столичного комісаріату Володимир Кидонь, начальник Главку Київської міліції Олександр Терещук, один із заступників міністра оборони Петро Мехед.

На порядку денному були лише питання розпуску Майдану?

Щ е йшлося про організацію на Майдані мобілізаційних пунктів запису добровольців. Наступного дня позаду сцени були поставлені дві такі палатки. Але мобілізація на Майдані всі ці місяці і так проводилася, зокрема, моєю 4-ю сотнею, 26-ю та ін. Виступав на кількох вічах та мобілізовував поповнення для свого батальйону «Донбас» Семен Семенченко. Зі сцени віча до народу з розповідями про реалії в АТО зверталися її учасники.

Умови розпуску обговорювали? Що прибираєте, що залишається?

Домовилися, що ще раз обдумуємо окремо, і конкретні пропозиції обох сторін мали бути узгоджені на наступній зустрічі у четвер, 7 серпня, о 18.30. Знову у складі всіх представників від влади та представники всіх спільнот Майдану. Тобто, виробляємо спільну позицію. Правда, уже тоді ми заявили, що висунута причина звільнення Майдану задля параду 24 серпня не на часі. Якщо є техніка для демонстрації, то краще її відправити на передову, в зону дії АТО.
Домовляємося з паном Миколою, що 7 серпня виходимо на зв’язок через скайп, бо на цей час маю бути уже в Нью-Йорку, і він розповість, про що домовилися на черговій зустрічі. І раптом: 7 серпня, уже зранку, за київським часом, соцмережа та ефір в онлайні наповнюється новинами, що Майдан звільняють, горять шини і намети, є постраждалі з обох боків. Армагедон... Все, що бачу на екрані комп’ютера, незрозуміле, брутальне...

Микола Бондар – інформатор поточної	діяльності спільнот Майдану

Розмова друга. 7 серпня, четвер

Зв’язок з паном Миколою налагодила лише о 22-й. Дізнаюся, що він ще на Майдані, у своєму наметі, але там готуються до нічного штурму. Прошу розповісти, що і як відбулося.
«Ми мали зустрітися сьогодні, – нагадує пан Микола, – о 18.30 для продовження перемовин і узгодження позицій, але о 8 ранку на Майдан завітали десь 500 осіб працівників комунальних служб у жовтих куртках. З ними батальйон «Київ-1» та «Київ-2».Разом це десь до тисячі осіб. А на Майдані залишалося десь трохи більше, ніж 150 осіб його мешканців. Бо якраз в цю ніч була чергова відправка вантажу на передову в зону АТО, і багато хлопців поїхали його супроводжувати. І вони (так пан Микола називає тих, хто організував та виконував зачистку) вирішили: нащо домовлятися, краще змести все силою. Розпочали з Михайлівської площі. Спалили там один намет. Двоє постраждалих. Один в реанімації. А тут, на Майдані, ми відбили атаку.
Коли оточили Майдан з усіх боків, то дали нам лише 15 хвилин, щоб ми забралися звідси. Начальник Главку міліції Києва пан Олександр Терещук сказав мені, що вони вже втомилися розмовляти з нами, ми навмисно затягуємо час, і вони більше не хочуть спілкуватися з нами.
Почали палити намети на розі Інститутської та Михайлівської. Інші намети знищували технікою (ковшами), не давши людям можливості забрати свої речі.
У відповідь на нищення палаток ми запалили шини. І під завісою вогню перегрупувалися. «Вони» нас не бачили, і ми відбили спочатку озброєних, потім техніку. Виявилося, що багато було найманих на цю акцію з приватною технікою. Саме наймані тікали, щоб зберегти себе і свою техніку.

А я читала в новинах 5-го каналу, що багато техніки постраждало від майданівців...

Не знаю цього. Частина техніки поставлена замість розібраних барикад, а частину ми віддали власникам, які прийшли розбирати барикади за обіцяну платню. А ось постраждалі є з обох боків.

Читала, що затримали кількох шпигунів, причетних до ФСБ, активістів, які мали зброю, паспорти російські.

Неправда. Думаю, що ці паспорти їм підкинули. Ми, наша козацька сотня, мали лише стрейкбольну зброю для вишколу. Вона не є вогнепальною, бо стріляє пластмасовими кулями. Нам теж сказали, що затримали автомобіль учасниці Автодозору Олени Іванової ніби з усіма названими речами, але ми зараз виясняємо. А те, що сьогодні кажуть В. Кличко та В. Наливайченко, не співпадає.

У Києві зараз близько 23 години. Яка ситуація?

Майдан оточений. Чекаємо чергового штурму. Кажуть, що з усіх боків стоять правоохоронці, міліція, батальйони «Київ-1» та «Київ-2» та люди в цивільному спортивної зовнішності, можливо, тітушки або представники міліції в цивільному. Хлопці зараз підійшли, кажуть, що автозаків багато, «мчеесників».

Що у вас в руках? Зброю маєте?

Нічого. У нас не має ніякої зброї.

Які плани?

Спробуємо захищатися.

	На сцені Майдану вони проводили ранкові молитви та проповіді, пов’язані з боротьбою за єдину Україну

Розмова третя. 10 серпня, неділя

Пане Миколо! Що відбулося за ці дні? Читала, що ніч зі 7 на 8 була спокійна.

Вночі після нашої розмови ми ходили в Главк міліції і спробували домовитися. Прийшли до спільного знаменника. Ми звільняємо проїжджу частину Хрещатика. На це погодилася Рада сотень Майдану в обмін на те, що звільнять заарештованих їхніх хлопців із 28, 14, та ще деяких сотень за спробу рейдерського захоплення ресторану на бульварі Шевченка.
(Нагадую, що пан Микола зі своєю Четвертою сотнею хоч і діяли спільно з Центральною Радою сотень в проведенні низки акцій протесту, в організації та проведенні Громадських віч, в організації добровольців та постачання в зону АТО, ставиться до Ради критично. Бо на його та його близьких побратимів думку, в лавах Самооборони деяких сотень поряд з порядними людьми – активістами зимового Майдану – є такі, до яких має питання: чому в часи активних дій 18-20 лютого деякі вели себе так пасивно? Є питання також до тих, хто взагалі з’явився на Майдані опісля всіх подій, ще й намагається керувати. – Авт.)

Командир батальйону «Донбас» Семен Семенченко на одному з віч

«У п’ятницю, 8 серпня, – продовжує пан Микола, – йшла підготовка до звільнення проїжджої частини Хрещатика. Ще раз були перемовини з представниками Адміністрації президента, очільниками київського СБУ та міліції. На Інститутській, на їхню думку, мали б залишитися музейні частини барикад.
Але наступного дня, в суботу, 9 серпня, ці домовленості були перекреслені. Знесли все підряд. Всі намети. Цікаве інше: було оголошено, що це кияни прийшли на «прибирання Майдану». Але серед цих «звичайних киян» були помічені і ті, хто стояв з нами на Майдані – представники «Удару», свободівці, були і ті, хто стояв на антимайдані в Маріїнському парку, і біженці з Криму та Донбасу. Останні були дуже агресивні, бо вважають, що поява Майдану в Києві призвела до подій у Донбасі. Серед «киян» також були переодягнені правоохоронці. А провокації були з обох боків – камінці і коктейлі. Результат: Майдан силою зачистили повністю.

Якщо Майдан такий не однорідний зокрема, навіть у Центральній Раді сотень, то, може, і треба було так вчинити?

Ні, не треба таким підступним чином і силою. Ми ж заздалегідь пропонували владі своє бачення існування Майдану. Наші письмові пропозиції влада отримала три місяці тому. Ні разу жодним чином не відгукнулися. Нас не почули. А щодо неоднорідності Майдану, то він від самого початку, коли ним керували ще партійці, був неоднорідним. Були непорозуміння і серед них, аж поки не домовилися керувати по черзі. Було багато комендантів, і ніхто не знав, хто керує насправді. Були і тоді провокації з усіх боків. І це всім відомо.
Нині я був проти того, щоб будь-якою ціною (маю на увазі звільнення арештованих в обмін на звільнення Майдану), тому що поведінка тих, хто пішов на рейдерство, не відповідає духу та критеріям справжнього Майдану. Результатом перемовин 7 серпня мала бути домовленість, щоб не робити силових рухів. Я особисто вважаю, що краще поганий мир, ніж переможна війна.

	На сцені – керівники Київської військової академії. Просять про допомогу

А я була впевнена, що рейдерство ресторану – це інсценізація, провокація.

Безумовно, так. Але провокація з рестораном підривала авторитет справжнього Майдану. І це на совісті тих, хто взявся керувати, а не впорався. Я в цих перемовинах «обміну» участі не брав.

Мене хвилює доля сцени. Адже це єдиний острівок Майданівської Січі.

Вчора (9 серпня, субота) були спроби розібрати сцену. Кияни – прихильники Майдану та його активісти – не дали. Вночі були спроби підпалити. Свого часу пан Кличко на зустрічі у Шустера заявив на всю країну: сцену не будуть рухати, вона нікому не заважає. А нині все радикально помінялося. Зараз сцена – в полі нашого зору. Але думаю, ніхто не буде охороняти сцену всю ніч. Моя думка – треба її акуратно розібрати і зберегти до кращих часів. Вона зараз належить кільком підприємцям, які її купили і безкоштовно рентували для Майдану.

Що зараз залишилося на Майдані?
Намет нашої 4-ї сотні, поблизу консерваторії. Двічі пробували підпалити, але ми погасили.

Ви зараз там перебуваєте?

Так.

Ваші плани?
Будемо відбиватися. А потім – на місце нашого табору на Труханів острів. Там є наші намети. Свого часу ми подавали заявку на дозвіл. Не знаємо, як відреагує київська влада нині.

Як ви особисто оцінюєте дії Віталія Кличка в цій ситуації?

Він – не самостійний. Думаю, хтось йому вказує, що робити Але я цього довести не можу.

Ваше ставлення до проведення анонсованого президентом параду на Хрещатику 24 серпня?

Не на часі. Парад перемоги треба спочатку провести в Донецьку, Луганську, Севастополі. А зараз на Хрещатику більш доречна хода матерів з портретами загиблих синів та наших хлопців на візочках без рук,без ніг. Тим більше недоречний запланований салют. Гроші люди збирають по копійці на утримання армії і АТО, а держава випустить сотні тисяч в повітря заради безпідставних амбіцій.

На сцені Майдану – громадські  активісти. Друге віче	Кожне віче розпочиналося з молитви духовних отців за Україну та вшанування пам’яті полеглих

Бліц-розмова четверта. 15 серпня, п’ятниця

Пане Миколо! Яка ситуація сьогодні?

Сцени немає. По Інститутській їздить транспорт... Цим все сказано... Тепер видно, що ми поміняли шило на мило. Стало ще гірше. Ми повернулися у 2013 рік.

Чому народ не вибачить силової зачистки Майдану?

І все ж, це була силова зачистка і навіть з кров’ю, хоч, слава Богу, без людських втрат. Цього ганебного сценарію 7-10 серпня можна і треба було уникнути. Якби тільки влада захотіла мирно домовитися про переформатування Майдану. Чого хотіли майданівці? «Справжнього» як тепер кажуть зимового Майдану? Конструктивно і по-доброму домовитися з владою щодо реконструкції. Одна з них: мати майданчик (сцену) для спілкування з людьми. Мати місце, де можна сказати правду. Де можна зібрати віче. Своє бачення вони висловили в «Маніфесті спільнот Майдану» яке підписали 50 громадських організацій 28 травня 2014 р. і яке було оголошено на Першому громадському вічі 1 червня. Тоді ж зі сцени було оголошено «Звернення спільнот Майдану до президента Петра Порошенка». Тоді ж на цьому вічі обговорювалися пропозиції щодо бачення розвитку Майдану. «Маніфест», «Звернення до президента» та детальний репортаж автора про обговорення питання щодо майбутності Майдану як суб’єкта політики та народного гаранта виконання Конституції під заголовком «Перше громадське віче відновленого Майдану у Києві» надруковано в нашому часопису «Час і Події», ¹ 24 за 12 червня: http://www.chasipodii.net/article/13563/
Пропоную зацікавленим набрати www.chasipodii.net і в розділі «Архів» натиснути на «¹ 24». Всі три матеріали на першій сторінці. До слова, ці базові документи та матеріал про Перше віче під заголовком «Майдан – це голос країни, це центр генерування нових ідей» надруковано ще й в київському часописі «Українське слово», ¹ 24 за 17 червня, стор. 6-7. Отож, йдеться про базові ідеї Майдану та запрошувалися представники владних структур до дискусії на цю тему. Вперше і востаннє там був Кличко, отримав текст «Маніфесту», обіцяв прийти знову і відповісти на Маніфест.
Але не з’явився жодного разу. Як і ніхто зі запрошених із уряду, зокрема, «народні» міністри Євген Нищук, Дмитро Булатов. Повне, образливе ігнорування.
На брифінгу лідера президентських перегонів Петра Порошенка (Київ, Мистецький арсенал) 25 травня 2014 року Віталій Кличко вперше оголосив: «Майдан виконав свою роль. Він має розійтися» і повторював це неодноразово. І ще не так. Віталій повторив те, що на останньому зимовому вічі 22 лютого сказав, що думав, Олександр Турчинов: «Майдан може розходитися»... Сказав тоді, коли ще не встигли поховати Небесну Сотню.
І ще один «зв’язок» з народними масами, з Майданом, був продемонстрований на формально організованій Адміністрацією президента зустрічі з активом Майдану без права фотографувати та записувати. Там, на жаль, не йшлося про головне: реакцію Петра Порошенка на Звернення до нього як президента спільнот Майдану. Про цю єдину зустріч розповів «Часу і Події» один з її учасників (див www.chasipodii.net ¹ 26 за 26 червня в ст. «Назар Мухачов: «Ми за повноцінне представництво всіх спільнот Майдану в діалозі з Президентом»).

	Одеський Майдан демонструє на Київському  Майдані свою фотовиставку «Одеса: від першого намету – до міста, яке повстало». Липень, 2014 р.

Здається, все зрозуміло. Новій народній владі, щоб жити «по-новому», Майдан не потрібен. Правда не потрібна. Поради, пропозиції не потрібні. Реформи не потрібні. Скільки ж тих акцій проведено під Верховною Радою та Адміністрацією президента, МВС, Прокуратурою, Міністерством оборони! Зокрема, і за участю майданівців, членів Ради сотень Майдану. Бодай, остання, 14 серпня, з вимогою закону про люстрацію та закону про вибори. І що? Нуль. Зеро.
І нащо ті зібрання-віча та сцена, де виступають люди з АТО і розповідають правду з місць подій, де волонтери кажуть правду та демонструють аудіо- та відеоінформації з місця подій, куди, як в останню інстанцію, приїздять з областей проукраїнські активісти (з Харкова, Запоріжжя, Одеси, Хмельницького) і просять підтримати їхні акції тут, у Києві. Просять не розходитися. Просив не розходитися і народний авторитет Семен Семенченко.
Отож, ініціатива збереження Майдану належала його спільнотам. Якщо піти на серйозні перемовини, то влада мусіла б залишити сцену, дати право проводити віче, Інститутську назвати вулицею Небесної Сотні всю, а не лише частину, оголосити пішохідним бодай шматок Хрещатика, що прилягає до Майдану, як того просив Рух «За пішохідний Хрещатик», допомогти організувати вже сьогодні кілька новітніх наметів з відповідною інформативною технікою, де генерувалися б ідеї. І куди цілодобово могли б зайти молоді інтелектуали... Ті, що нині об’єдналися: «Пакет реанімаційних реформ», чи Рух «За територіальні громади», чи «Антикорупційне бюро розслідування», чи Люстраційний Комітет чи будь-хто з винахідливих та кмітливих. Адже Майдан породив десятки, сотні громадських ініціатив, сформував громадське суспільство. А ще – автор репортажів про громадські віча наївно пропонувала братам Віталієві і Володимиру Кличкам та Петрові Порошенку скинутися та «бігом» відремонтувати Будинок профспілок, облаштувати там кілька поверхів для роботи громадським організаціям, один поверх – для музею «Революції гідності». Народ «кістьми ліг» би, щоб президентство та міське головування ініціаторів відновлення будівлі ввійшло в історію України славною сторінкою. На жаль, вибрали розгін (зачистку).

 Майдан. Звернення «Parkan_ Press’y» та Руху «Пішохідний Хрещатик». Зачищено 7-9 серпня 2014 р.

Про циганський табір, алкоголіків, кримінальників, неробів etc

І тут хочу про нас, хто тримає перо чи клавішу в руках. Це правда, що в наметах на порожні місця прибилися, скажімо, різні люди – безхатченки та нещасні. А ще (і це найстрашніше) не таємниця, що ворог (проросійський Медведчук, просімейний – сім’я Януковича, своїх «рідних нових» і т. д.) не дрімав. А де їх нема сьогодні? Цих засланих чи постійних ворогів? Може, в Парламенті? Може, у вищих урядових установах? Може, в МО чи МВС, чи АТО? Отож бо! Другий внутрішній фронт – в дії!
Не секрет і це бачать усі, не тільки ясновидці, що проти Майдану протягом трьох останніх місяців була організована цілеспрямована робота з його дискредитації. Основна метода дискредитації – провокації (рейдерство, пов’язане зі самообороною, бійки і т. п.) та інформативний злив через ЗМІ.
Але ототожнювати сьогоднішній Майдан лише з бомжатником чи циганським табором – брати гріх на душу. Події, що передували зачистці та дню її здійснення ледве не похвилинно відтворив «NewsUA24» телеканалу «24» тут: http://pressorg24.com/news?topic=maidan . Недолік: не вказують, яка сторона здійснює певні дії. Адже палили з обох сторін, били теж з обох сторін і т. д.
Перший персональний відгук про зачистку надійшов від депутата Київради Ігоря Луценка. На його блогу в «Українській правді» з’явилося два виступи: 7 серпня – « На якій підставі зачищають Інститутську»:http://blogs.pravda.com.ua/authors/lutsenko/53e68bf5ea4fe/ та 10 серпня – «На смерть Майдану-2»: http://www.chasipodii.net/article/13822/. Автор засуджує дії влади, яка зачистила Майдан, але не пробує очистити себе.
У цьому дусі на сайті «Maydan»коротка болісна інформація http://blogs.pravda.com.ua/authors/lutsenko/53e68bf5ea4fe/, яка закінчилася словами звернення до влади: «Ось тільки на брехні нічого не збудуєш, крім більшої брехні».
А 11 серпня в розділі «Життя» «Української правди» з’являється стаття Мар’яни П’яцух «Майдан. Звільнення» http://life.pravda.com.ua/society/2014/08/11/177362/ з повною підтримкою ідеї зачистки (звільнення). Треба мати неабиякі професійні здібності та величезне бажання виокремити той бруд, зокрема, бочку з фекаліями, та тих «фотомоделей», яка пані Мар’яна так «талановито» віднайшла та відтворила. Пропоную прочитати три сторінки відгуків цієї «праці» – це думка людей із приводу зачистки. А я зверну увагу лише на дві речі з цього, як люди пишуть, замовленого твору («заказухи») пані письменниці. Перший ляпсус з «дідом Тарасом» у смішній хутряній шапці в гарячу пору, якого автор із зневажливим відтінком представила серед тих безхатченків і трутнів, хто вперто «з Майдану не піде». Ним виявилася шанована відома людина Остап Кіндрачук, про якого у Вікіпедії багато написано: кобзар, бандурист, дослідник кобзарства та козаччини, виконавець пісень польською, німецькою, молдавською, татарською мовами, учасник міжнародних фестивалів у Польщі, Німеччині, Чехії, знімався в телефільмах і т. д.
І друге: відчула зневагу авторки до сільського галицького діалекту, як вона сама пише, коли цитувала, на її погляд, нікчемних мешканців наметів:
«Дівчата, що сі мене боїте? Ну і шо, шо я з лопатою»... «Допоможіть побратиму. Та я не прошу грошей, купіть мені дзи´арів (з польської – цигарок – М. П..)»... А більша ж половина Небесної Сотні, зокрема, Юрій Вербицький та сьогодні загиблих в АТО якраз галичани...
І ось один із відгуків, які спровокувала авторка статті «Майдан. Звільнення» користувача Юрія Вологжанінова, запис на Форумі від 12 серпня:
«Євромайдан як явище світового масштабу має свої форму та зміст. Знищивши форму, Порошенко надіється знищити і зміст – знищити дух Євромайдану. В іншому випадку він мав би заявити на весь світ, що Євромайдан – на всі часи, його нова форма – нове матеріальне втілення отримує, наприклад, статус Інституту, що висловлює інтереси народу і активно опонує владі. Для цього буде виділена одна з будівель, дотична до Євромайдану. Там завжди знайдуть підтримку і допомогу активісти. Туди зможуть приходити всі, хто має ідеї та думки з покращання життя народу. Інститут Євромайдану буде мати технічну можливість у будь-який час зібрати віче. Нічого схожого Порошенко не заявив. Руками Кличка Порошенко зачистив Євромайдан. Зробив те, що не міг зробити Янукович. Порошенко бажає жити «по-новому», щоб з цього часу по-новому залишалося все по-старому».
***

 Зачищені ковшем і ці креативні роботи майданівців, які могли б стати експонатами майбутнього
музею «Революція гідності»

І ти ,Брут?

Дуже прикро, боляче визнати, але, як на моє сприйняття, зі схожою позицією виступив і наш шановний Віктор Федорович Рибаченко. Див. «Час і Події», ¹ 33, стаття «Ліквідація Майдану чи зачистка псевдомайдану» http://www.chasipodii.net/article/13822/
Платон мій друг, а істина дорожча. Тому через біль, нехтуючи субординацією, змушена сказати по-дружньому: не згідна з подачею матеріалу в цілому. Майдан не смердів немитими тілами. І щурів, що бігали, не бачила. Істинний Майдан є, і він не такий, як показано. Знаю його, бо останні три місяці, з 5 травня по 5 серпня, відвідувала Майдан, знайома з багатьма його активістами (можу підготувати новий том «Еврики» з розповідями про них). Відвідала та описала сім із десяти громадських віч (останнє – Десяте – ще в записі на рекордері). Протягом місяця в своїх справах чи не щоденно пересікала Майдан по дорозі зі станції метро «Майдан Незалежності» до вулиці Софійської. Підметено. Чисто. А рівно о 10-й отці відправляли молитву на сцені, зверталися з проповідями. Тішилася: як добре, що є місце, з якого можна звернутися до людей... Через кілька годин після підписання Порошенком Асоціації з ЄС люди самі, без сигналу, ринули на Майдан: скільки було миттєвого креативу. Море! Святкували, раділи.
Не можна зараз перенести Майдан в інше місце. Як не можна перенести будинки Верховної Ради чи Кабінету Міністрів. Чи місце бою під Крутами. Чи Інститутську, де лилася кров...
Все, що сьогодні маємо, це, напевно, зачистка Майдану. Лиш Кличко буде задоволений, як його оцінили: «що не зміг Янукович та Захарченко (розігнати Майдан), зробили Віталій Кличко та Олександр Терещук». Додам: Генпрокурор Віталій Ярема задоволений діями правоохоронців.
***
Про подію розгону Майдану кожен по-своєму написав: Олексій Гарань (http://blogs.pravda.com.ua/authors/haran/53e9dffaa72c1/ ), Сергій Лещенко (http://blogs.pravda.com.ua/authors/leschenko/53e39dec463f1/ , Руслана (http://blogs.pravda.com.ua/authors/ruslana/ 53e46a3d60dbe/ ) та ін. Є над чим думати.

	Скульптура «Україна – Фенікс – Лелека» Міртали Пилипенко – учасниці конкурсу на кращий монумент Небесній Сотні. Україна і Майдан відродяться, як міфічний птах Фенікс

Влада не хоче чути народ. Чому?

Ніхто не скаже, але всі знають. Вже з першого дня президентства Петра Порошенка на неформальній зустрічі «Ради матерів Майдану», до яких входять представниці творчої, викладацької (вишів) еліти столиці і лідером якої є викладач, письменниця Валентина Колечко (та сама, яка виховала прийомного сина журналіста Мустафу Найєма) прозвучало: «Чому президент не виступає перед народом?» Була здивована слушністю та простотою запитання. До сьогодні відповідь зависла у повітрі.
Валерія Новодворська за тиждень до відходу в інші світи у своєму останньому відеоблогу звернулася до Петра Порошенка з кількома порадами: «Одна з помилок Порошенка, – сказала вона, – він мало розмовляє зі своїм народом. Причому, зі своїми прихильниками, а не противниками. Єльцин свого часу не розмовляв з нами можливо тому, що нічого було нам сказати, а може, через зневагу. А ось чому Порошенко не розмовляє, незрозуміло. Адже, якщо ти вибрав «погане» рішення, то потрібно людям пояснити, чому ти його вибрав. Чому інше погане рішення було б ще гіршим». А далі пройшлася і по кадрових призначеннях. Мовляв, багатьох не влаштовують, дивують кадрові рішення Порошенка, його кандидатів звинувачують у проросійській позиції. Людям треба пояснити, чому він зробив ставку саме на цих людей. «В умовах війни громадяни повинні відчувати до головнокомандуючого повну довіру», – сказала вона.
***
Спільнота Майдану у своєму Зверненні до президента просила про те ж саме. Народ готовий допомагати обраному президентові, підставити надійне плече. Але Петро Олексійович дружить лише з Меркель та Обамою, ігноруючи свій народ. Наприклад, де пояснення, чому до цього часу не ратифікована Асоціація з ЄС?
***
У січні 2014 року на сцені Майдану було представлено подарунок Майдану від американської українки, всесвітньовідомого скульптора і поетеси Міртали Пилипенко. Це право використати її скульптуру «Україна – Фенікс – Лелека» як символ Майдану. Істинно народний Майдан, як і Україна в цілому, відродяться птахом-феніксом. І стане він таким, який чиновники всіх рангів змушені будуть почути.

Фото з архіву автора