Коли на початку Незалежності Українська Православна церква розділилася, одну з нових церков почали іменувати УПЦ Київського, а другу – УПЦ Московського Патріархату, тобто, УПЦ КП і УПЦ МП. Згодом УПЦ МП зняла із своєї назви дві останні букви і почала наполягати, що вона є просто УПЦ – без МП.

Отже, на сьогодні Церква, очолювана Патріархом Філаретом, відкрито називає себе УПЦ КП, а Церква, донедавна очолювана Митрополитом Володимиром, продовжує називати себе просто УПЦ. Напевно цим хочуть підкреслити, що є одна справжня, канонічна Українська Православна Церква, а та, що УПЦ КП – то є несправжня, мовляв, неканонічна, тому й додає собі додаткові букви – КП.
Весь період після розділу питання об’єднання і створення єдиної помісної Української Православної Церкви стояло на порядку денному, але обидві сторони займали протилежні позиції стосовно того, яким чином може бути можливим таке об’єднання.
Патріарх Філарет і загалом УПЦ КП наголеошували, що вони є Українською національною незалежною Церквою, а ось УПЦ підпорядкована Москві і Російській Православній Церкві (РПЦ), тому й займає не проукраїнську, а промосковську позицію. Отож, можливе об’єднання УПЦ КП бачили на шляху звільнення УПЦ від підпорядкування Москві та РПЦ і дотримання чіткої проукраїнської позиції, яку зі самого початку створення займали вони самі, тобто УПЦ КП.
В УПЦ навпаки – об’єднання бачили лише як «покаяння розкольників» із УПЦ КП і повернення їх у лоно, тобто, влиття до лав УПЦ. Свою жорстку підпорядкованість Москві вони заперечували, заявляючи, що мають повну автономію у веденні всіх справ, тому, мовляв, і не хочуть, щоб у назві були ці літери – МП.
Вороже і непримиренне від початку ставлення УПЦ до УПЦ КП з часом почало пом’якшуватися, передусім, з боку молодих і національних за духом священнослужителів. У лавах УПЦ потроху збільшувалася кількість вірних і їхніх пастирів, які за 20 років Незалежності почали схилятися до думки, що Церква в Україні має бути все-таки Українською – як за позицією, так і за системою управління. І її Провідником має бути не Глава Церкви сусідньої держави, а громадянин України.
І сам митрополит Володимир (Сабодан), і його близьке оточення, і низка інших ієрархів УПЦ щораз більше з роками прихилялися до ідеї і практики Незалежності.
Відчуваючи це, тодішній Президент Янукович (ймовірно, не тільки за власною ініціативою) почав відчутно тиснути на митрополита Володимира, а потім фактично взяв курс на його відсторонення, навіть шляхом фізичного знищення.
За словами помічника м. Володимира митрополита Олександра Драбинка, Блаженнішому Володимирові спеціально затягували лікування його тяжких хвороб у розрахунку на те, що ті, врешті-решт, зведуть очільника УПЦ у могилу. Його спробували силоміць відсторонити, найближчого йому м. Олександра (Драбинка) ізолювати від Блаженнішого.
Це не вдалося. Митрополит Володимир з останніх сил вирвався з цупких обіймів своїх, м’яко кажучи, опонентів і знову взяв у свої ослаблі руки кермо УПЦ. Його противникам і ворогам залишалося дочекатися, що підступна хвороба зробить те, що не змогли вчинити підступні люди.
Так і сталося. 5 липня 2014 року митрополит Володимир відійшов у кращий світ.
До речі, Глава УПЦ КП Святіший Патріарх Філарет і навіть глава УГКЦ Блаженніший митрополит Святослав (Шевчук) відгукнулися на смерть Глави УПЦ співчутливо.
У своєму листі-співчутті з приводу смерті Блаженнішого Володимира (Сабодана) Глава і Отець УГКЦ Блаженніший Святослав того ж безрадісного суботнього дня 5 липня звернувся до місцеблюстителя УПЦ:

	Блаженніший Святослав, Блаженніший Володимир, митрополит О. Драбинко

«Його Високопреосвященству
митрополитові Онуфрію
З великим смутком ми одержали вістку, що спочив у Бозі Блаженніший Володимир, митрополит Київський.
З відходом до вічності слуги Божого митрополита Володимира всі ми, все українське суспільство та всі християни, незалежно від конфесійної належності, відчуваємо велику втрату. Його Блаженство Володимир назавжди закарбується в нашій пам’яті як людина глибокої молитви та правдивої монашої аскези, глибокий богослов та мудрий пастир, духовний батько та моральний авторитет нашого часу.
Блаженніший Володимир, натхнений Духом Святим, розумів важливість і нагальну потребу братерського єднання та пошуку шляхів до єдності Церков Володимирового Хрещення. У цьому він на багато років випередив сучасність і залишиться духовним орієнтиром для своїх послідовників у майбутньому.
У цю скорботну хвилю від імені всієї повноти Української Греко-Католицької Церкви висловлюємо братнє співчуття всьому єпископатові, духовенству, монашеству і всім чадам Української Православної Церкви та єднаємося з вами в молитві за вічний спочинок покійного.
Сьогодні Блаженніший Володимир стоїть перед Престолом Всевишнього і молиться за любу Йому Україну, а до нас промовляє словами апостола Павла: «Я боровся доброю борнею, скінчив біг – віру зберіг. Тепер же приготований мені вінок справедливости, що його дасть мені того дня Господь, справедливий Суддя» (ІІ Тим. 4, 7–8).
Вічная Йому пам’ять! + Святослав».

Бл. Володимир і Св. Філарет

Патріарх Філарет, почувши сумну новину, закликав молитися за упокій новопреставленого митрополита Володимира:
«Зі сумом довідався про упокоєння Предстоятеля Української Православної Церкви (Московського Патріархату) Блаженнішого митрополита Володимира (Сабодана).
Останні роки його життя були особливо важкими. Але ми, як віруючі люди, знаємо, що сила Божа в немочі звершується. І всі були свідками того, що саме в ці останні роки завдяки позиції митрополита Володимира, його турботі про майбутнє України і Православ’я розпочалося поступове зближення між очолюваною ним Церквою та Київським Патріархатом.

	Літію звершує Патріарх Філарет

Багато хто намагався і продовжує намагатися перешкодити цьому зближенню, нашому діалогу і порозумінню. Але і у немочі тілесній митрополит Володимир зумів ясно показати свою волю і бажання до церковного миру та порозуміння, коли минулого року під час урочистих заходів з нагоди 1025-річчя Хрещення Руси-України привселюдно тепло вітався з Предстоятелем Київського Патріархату.
Господь покликав нині Блаженнішого владику в Свої Небесні оселі. Завершився його важкий земний шлях. І наш обов’язок, як християн, щиро молитися за упокій його душі.
Висловлюю співчуття всім, хто любив спочилого митрополита як свого пастиря і наставника, для кого він був рідною і близькою людиною.
Я закликаю всю нашу паству підносити молитви за упокій новопреставленого митрополита Володимира. Нехай Милостивий Господь прийме його душу в оселях праведників. Нехай дарує йому Царство Небесне і вічний спокій!
Вічна пам’ять новопреставленому Блаженнішому митрополитові Володимиру!
Філарет, Патріарх Київський і всієї Руси-України,
5 липня 2014 р.».
За повідомленням прес-служби УПЦ КП, о 10-й годині ранку Предстоятель Київського Патріархату у співслужінні духовенства звершив поминальну літію у Володимирському кафедральному собору за спокій душі новопреставленого ієрарха.
На 40-й день після кончини Бл. Володимира у Києво-Печерській лаврі зібрався Священний Синод УПЦ. Головною подією, окрім іншого, мало стати обрання нового Глави УПЦ.
Були різні передвиборчі розклади. Але все зводилося до одного: ймовірно оберуть або ж чіткого прибічника орієнтації на Москву (тут було дві кандидатури – митрополити Онуфрій, чи Антоній), або ж з меншою ймовірністю Вінницького митрополита Симеона, який є близьким до президента П. Порошенка і може обрати більш незалежну до Москви позицію.
Але вже перший тур розставив усе на свої місця. Симеон значно відстав від своїх конкурентів, і у другому турі 48 голосів отримав і переміг Місцеблюститель митрополит Буковинський та Чернівецький Онуфрій (Березовський).
Інтронізація новообраного Глави УПЦ Блаженнійшого митрополита Київського та всієї України Онуфрія відбулася у Святій Успенській Києво-Печерській лаврі.

 

Жезл Блаженнішого митрополита Володимира передається митрополитові Онуфрію

Після співу Трисвятого митрополити Одеський і Ізмаїльський Агафангел та Сімферопольський і Кримський Лазар тричі звели Владику Онуфрія на Митрополичий трон на горньому місці та була прочитана інтронізаційна молитва.
Після відправи митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел від імені єпископату, духовенства та вірних Української Православної Церкви поздоровив Блаженнішого митрополита Онуфрія з обранням на кафедру Київських митрополитів та вручив жезл його попередника – Блаженнішого митрополита Володимира.

На події були присутні представники 12 з 15 помісних православних церков світу.
«За поважних причин відсутні три – це представники Антиохійської, Кіпрської та Албанської православних церков. Але й вони надіслали свої вітання новообраному предстоятелю», – зазначив речник УПЦ Георгій Коваленко.
З вітань світових Церков процитую Константинопольську Православну Церкву:
«Його Блаженству Онуфрієві, митрополитові Київському і всієї України
3 братньою радістю ми дізналися про ваше обрання на історичний і славний престол Київської Митрополії. Напередодні світлого свята Преображення молимося Господові Ісусу Христу, щоб Він дарував вашому Блаженству духовну силу вести стадо віруючих до споглядання Його Божественної благодаті.
У цей радісний момент ми не можемо забути нашого брата і співслужителя спочилого в Бозі митрополита Володимира. Ми продовжуємо молитися за упокій його душі. Митрополит Володимир протягом багатьох десятиліть був гарантом стабільності і миру, залишивши у спадок високий приклад відповідальності, який віднині покладається на ваші плечі.
Але печаль повинна поступитися радості. ваше обрання і ваша інтронізація ознаменовані відкриттям нової глави в історії Православної Церкви в Україні. Константинопольська Церква-Матір, яка просвітила християнством народ Київської Русі, завжди виявляла істинну батьківську турботу до вашої Церкви протягом багатьох благодатних сторіч загальної історії, а також у часи трагічних подій, які затьмарювали політичне життя вашої країни. Неможливо спокійно дивитися, скільки життів загублені безумством смерті, яке в останні місяці огорнуло країну. Це братовбивство має закінчитися якомога швидше. Руйнування храмів – це негативний виклик вашій славній духовній і культурній спадщині. Підносячи молитви за повернення миру в країну, ми закликаємо всіх людей доброї волі на національному та міжнародному рівнях сприяти шляху переговорів, а не насильства.
Завжди зберігаємо в нашому серці зворушливі моменти, які ми пережили в 2008 році під час візиту до Києва з нагоди святкування річниці Хрещення Русі на запрошення української влади. Це дало можливість зустрітися з Патріархом Олексієм ІІ, з яким ми почали важливий діалог з вирішення проблем церковної ситуації в Україні. Ми дійсно вважаємо, що розкол, який зараз ділить Православну Церкву в Україні, є стражданням не тільки для країни, але і для всієї православної повноти церковного Тіла Христового. На жаль, напружена ситуація є зараз по всій країні, це розділення використовується в політичних цілях. Тим не менше, ці короткотермінові стратегії не відповідають духу Євангелія. Церква є місцем примирення, а не поділу. Крім того, Вселенський Патріархат з батьківською увагою завжди був готовий зробити свій внесок у відновлення єдності Православної Церкви в Україні. Але для примирення необхідною умовою є діалог. Голос зброї повинен вщухнути, щоб з’явилася можливість справжнього діалогу, який стане під´рунтям для розбудови гідного українського суспільства в його розмаїтті і плюралізмі. Як це не парадоксально, але криза, що сьогодні ослаблює Україну, може служити позитивним фактором у цьому діалозі.
Ми одночасно вітаємо і благословляємо президента і весь боголюбивий народ України і продовжуємо молитися за єдність і мир.
+ Варфоломій, Патріарх Константинопольський, брат і співслужитель у Христі
Фанар, серпень 2014».
У листі Вселенського Патріарха Варфоломія можна прочитати в рядках і між рядків багато чого для розуміння позиції щодо України, війни на її теренах, перспектив об’єднання українських Православних Церков. Наразі ці перспективи є мінімальними.
Обрання митрополита Онуфрія засвідчило: вплив Москви і РПЦ на УПЦ є сьогодні визначальним, з цим рахуються і світові Церкви.
Офіційно дипломатичними були привітання й особиста зустріч президента України Петра Порошенка з Бл. Онуфрієм: «Ми молимося, щоб Церква вистояла і принесла мир, милосердя і християнські цінності на нашу землю. Держава і я, як президент, є надійною опорою у вашій Божій справі. І мої очі, і моє серце, і двері завжди будуть відкритими для Вас», – за повідомленням прес-служби АП зазначив Петро Порошенко. – Важкі часи зараз переживає наша багатостраждальна Україна, яка потребує слова Божого, єдності, миру та милосердя. Милосердя до знедолених, до воїнів, які боронять нашу Україну, до тих, хто був змушений виїхати і зараз потребує допомоги. Ця християнська допомога – те, що нам потрібно насамперед», – наголосив Глава держави.

	Представники світових Церков на інтронізації Блаженнішого Онуфрія

«Я дуже тішуся, що одразу після обрання Ви висловили тверде переконання продовжувати пошук миру, злагоди та об’єднання, якого сьогодні конче потребує Україна. Як і Церква потребує діалогу єднання», – підкреслив Петро Порошенко.
«Коли ми кажемо про європейську інтеграцію, то мова йде не про договори, а про цінності. Ці цінності мають бути першим орієнтиром для нас при прийнятті рішень – цінності загальнолюдські, цінності християнські», – сказав Глава держави. Також він наголосив, що український народ сьогодні демонструє єдність та патріотизм.
«Я пишаюся тим, як український народ поводить себе у ці тяжкі часи, як він об’єднується, наскільки він зараз є патріотичним, любить Батьківщину, є згуртованим. І з честю долає ці випробування», – сказав президент.
Митрополит Київський і всієї України Онуфрій під час зустрічі з президентом України Петром Порошенком наголосив, що Церква сьогодні прагне до об’єднання, повідомила прес-служба президента.
Зокрема, він підкреслив, що головним обов’язком Церкви сьогодні є примирення людей.
«Ми приймаємо всіх з любов’ю, тому що всі ми – діти Божі, і це – головна місія Церкви. Наше служіння в тому, щоб виховувати людей, піднімати людей духовно», – сказав Предстоятель УПЦ.
Він зазначив, що Церква має допомагати людям, які сьогодні страждають.
«Ми з людьми не тільки в духовних, але й у матеріальних бідах. Ми маємо розділяти їхню долю, щоб скрасити гіркоту скорботи, яку люди сьогодні переживають», – підкреслив Предстоятель УПЦ.
Митрополит наголосив, що Церква сьогодні прагне до об’єднання.
«Ми маємо об’єднатись у Христі», – підкреслив Онуфрій.
Прес-центр Київської Патріархії прокоментував обрання Бл. Онуфрія Главою УПЦ зі своїх принципових позицій: «За підсумками Собору єпископів Московського Патріархату в Україні, який сьогодні відбувся у Києво-Печерській лаврі, новим очільником цієї конфесії обраний митрополит Онуфрій (Березовський). Раніше Священний Синод УПЦ Київського Патріархату вже відзначав, що цей ієрарх, будучи місцеблюстителем УПЦ МП, фактично заблокував проведення офіційного діалогу з Київським Патріархатом щодо подолання церковного розділення та утворення єдиної Помісної Православної Церкви. Також митрополит Онуфрій неодноразово в унісон з Москвою заявляв про те, що українці та росіяни по суті один народ, що європейська інтеграція для України не потрібна та несе зло, називав кремлівських найманців і терористів на Донбасі «ополченцями» тощо. На іменинах патріарха Кирила він хвалив його за «турботу» про Україну.
Обрання цього ієрарха главою Московського Патріархату в Україні фактично засвідчує залежність більшої частини єпископів цієї Церкви від агресивної доктрини «русского мира», яка стала ідеологічним під´рунтям нинішньої агресії Кремля проти України, окупації Криму, терору на Донбасі.

Попри сподівання на продовження, насамперед, у нових умовах, справи митрополита Володимира (Сабодана) у проведенні діалогу з Київським Патріархатом для подолання церковного розділення доводиться констатувати, що, обравши своїм очільником послідовного прихильника ідеології «русского мира» та єдності з Москвою, більшість єпископів Московського Патріархату в Україні відкинули цей шлях.
Розуміємо, що в таких умовах розпочати плідний офіційний діалог з новообраним керівництвом Московського Патріархату в Україні навряд чи вдасться. Тому ми закликаємо до діалогу, співпраці та порозуміння тих єпископів, священиків і вірних УПЦ МП, які усвідомлюють необхідність відкинення неканонічно нав’язаної церковної влади Московського Патріархату, справді бажають подолання розділення українського православ’я та утворення єдиної Помісної Православної Церкви».
Більш дипломатичним сформульовано лист Блаженнішого Святослава до митрополита Онуфрія з нагоди його обрання на Предстоятеля Української Православної Церкви:
«Його Високопреосвященству Онуфрію (Березовському), новообраному Предстоятелеві Української Православної Церкви
Ваше Високопреосвященство!
Від імені Синоду Єпископів і всіх вірних Української Греко-Католицької Церкви щиро вітаю Вас з обранням на Предстоятеля Української Православної Церкви.
Сподіваємося, що Ви будете славним послідовником діяльності й служіння своїх великих попередників, зокрема, новопреставленого Блаженнішого Володимира, праці в ім’я збереження миру та консолідації українського суспільства, започаткування справжнього діалогу і пошуків шляхів єднання всіх спадкоємців київського християнства.
Ваше обрання на це високе служіння пов’язуємо з надією на розвиток та зміцнення міжконфесійної та соціальної співпраці в ім’я утвердження християнських духовно-моральних цінностей у сучасному світі, захисту пригноблених і допомоги потребуючим.
Нехай Божественна благодать супроводжує вашу майбутню працю та допоможе нести нелегкий хрест предстоятельського служіння в цей непростий для України історичний період.
Бажаю вашому Високопреосвященству душевних і тілесних сил, миру, радості й допомоги від всемилостивого та всещедрого Небесного Отця.
З братньою любов’ю у Господі † Святослав».
Зате дійсний керівник Української Православної Церкви і верховний патрон Б. Онуфрія Глава Російської Православної Церкви Патріарх Кирил (Гундяєв) слів не вибирав, коли після інтронізації Б. Онуфрія звернувся до ООН і світової спільноти з листом, у якому звинувачував «уніатів і розкольників» у нападах на Православну Церкву, руйнуванні храмів тощо.
Як дійсно «уніати» поставилися до обрання митрополита Онуфрія – добре видно, зокрема, з вищенаведеного листа Блаженнішого Святослава. Там ні слова ворожості до УПЦ, там жодного нападу.
Ну а Священний Синод обранням митрополита Онуфрія підтвердив – УПЦ вибирає МП, тобто, Московський Патріархат. І нехай цих букв поки що нема в офіційній назві УПЦ, насправді вони є. А як поводить себе РПЦ і Московський патріархат стосовно Незалежності України, до нашої держави, теж добре видно.
Як сказано – хто не сліпий, той бачить.
У церковному житті УПЦ обранням нового Глави розпочата нова сторінка. В процесі об’єднання православних Церков України нової сторінки поки що не видно.