Епоха Інтернету і соціальних мереж підкосила те, що завжди було фундаментом військово-політичних дій – а саме секретність. Читаючи щодня інформацію в Інтернеті, яку викидають туди вітчизняні політики, посадовці, зокрема, і військові, їхні прес-секретарі, інколи думаєш – або я чогось не розумію, або час змінився, і секретів уже ні для кого не існує, або наші високопосадовці разом зі своїми помічниками тяжко хворіють на таку безнадійну хворобу, як нетримання мови.

Судіть самі. У понеділок, 18 серпня, відбулась нарада президента України П. Порошенка із силовими структурами з питань АТО. Зрозуміло, що за складом учасників та порядком денним ця нарада повинна була бути (сподіваюся, що і була) секретною. Адже від її результатів залежав подальший поступ у ході АТО.
Однак по завершенню наради до публіки на брифінг вийшов речник інформаційного центру РНБО Андрій Лисенко і радісно повідомив, що із сьогоднішнього дня стратегія проведення АТО змінюється. А потім і детально ці зміни озвучив.
Думаю, що терористам та їхнім російським інструкторам було дуже цікаво дізнатися, яким чином відтепер будуть діяти українські сили АТО. І поки ці сили перебудуються на реалізацію нової оголошеної стратегії – розсікати бойові порядки ворога, відділяти їх одне від одного та перерізати шляхи комунікації тощо – вороги вже встигнуть здійснити превентивні заходи і продумати контрстратегію, можливо, й ефективну.
Що буде у підсумку? А у підсумку будуть нові невиправдані втрати, нові поранення і, на превеликий жаль, смерті.
Цього ж дня журналіст Мустафа Найєм опублікував у Інтернеті відповідь на свій запит про структуру Національної гвардії України. Допитливий журналіст може запитати про що завгодно. Але чи має право перший заступник командувача (начальник штабу) Нацгвардії генерал О. Кривенко (а саме він підписав лист-відповідь) детально розписати журналісту організаційно-штатну структуру Нацгвардії, її чисельність, кількість бригад, полків, дивізіонів, окремих батальйонів, вузлів зв’язку, нарешті – органів територіального та головного управління?!
Тим більше, розуміючи, що Мустафа неодмінно викладе це у мережу Інтернету.

Для чого тоді ворогові розвідка? Навіщо витрачати мільйони на вербування агентів або впровадження свого шпигуна, коли самі командири противника разом із прес-секретарями, речниками, разом із міністрами та нардепами просто таки гарячково повідомляють найсвіжіші, найважливіші новини, включно з такими, які мають бути секретами вищого рівня.
Відомий прикрий факт, коли один нардеп (не буду його називати і тим піарити) повідомив у соцмережах, що наші хлопці зайняли таку-то позицію. І з радісним оптимізмом ідіота побажав їм успіху. Першими прочитали цю інформацію терористи. І не встигли наші воїни закріпитися на зайнятій позиції, як ворог їх атакував, частково відкинув, а частково і знищив.
Хто винен у їхній поразці на цій позиції, у знищенні? Та той же язикатий нардеп, з якого як з гуся вода, і який не був жодним чином покараний за цю, фактично, зраду. Як і не був покараний жоден з тих, хто так тупо сповіщав світові і ворогам про все, що мало би бути нашими військово-політичними секретами.
Ми з вами бачили десятки фільмів – і про Другу світову та Велику Вітчизняну війни, про післявоєнний час, про сучасність разом із проблемами терористів, сепаратистів, боротьби розвідок тощо. І завжди проблема добування чужих і захисту своїх секретів була найгострішою. Одна знайома, почувши звіт полковника Лисенка, сплюнула і вигукнула: «А що зробив би Сталін з таким базікою?»
До речі, знаменитий плакат того часу: «Базіка – знахідка для шпигуна» був масово виданий і висів у кожному службовому кабінеті, не даючи забути про обережність.
Що ж, Порошенко не Сталін, ні Лисенка, ні будь-кого іншого він не розстріляє за розголошення військових секретів. Та й не треба розстрілювати. Але язики вкоротити всім базікам, хто б вони не були, вкрай потрібно. Але ж бачте – країна у нас мирна, всі розслаблені, ні жорсткості, ні, тим більш, жорстокості до тих, хто через недоумкуватість видає секрети, нема – дарма, що воюємо.
Проте невмолимо діє закон – за кожен виданий ворогові секрет воїни платять кров’ю. Навіть у відкритих демократичних суспільствах існує величезна маса таємниць і секретів, пов’язаних, насамперед, зі сферою національної безпеки. І ніхто з посадовців чи військових нікому не відкриє і шпаринки у це царство секретності.
Відомим є конфуз, що стався з одним із президентів США. Відвідавши ЦРУ, він вийшов перед будівлею до журналістів у оточенні керівництва ЦРУ, оглядівся і сказав: «Отже, вас тут…» – і назвав кількість співробітників ЦРУ. Присутні цеерушники остовпіли, адже кількісний склад ЦРУ був однією з найбільших таємниць цього відомства. І ось її на очах у всіх видав не хто-небудь, а глава держави.
Так ось у нас подібних конфузів, або, краще сказати, випадків недорікуватості, глупства, а то й відвертої зради нині є більше, ніж досить.
Базіки, стоп! Через вас отримують поранення і гинуть хлопці, які сьогодні захищають Україну від антиукраїнських бандитів, бойовиків, найманців та сепаратистів.

Віктор Рибаченко,
Шеф-редактор «Час і Події»