Відомий італійський журналіст, віце-президент Європейської мовної спілки, в минулому генеральний директор суспільного мовника Італії RAI, а нині– президент компанії Rai World Клаудіо КАППОН днями на запрошення НТКУ завітав до Києва.

Італійського експерта з побудови та розвитку європейських суспільних каналів керівництво НТКУ й запросило, передусім, для обміну досвідом.
– Контент– дуже важлива річ, але на відміну від місії каналу, його неможливо точно визначити заздалегідь. Він безпосередньо визначається творчим потенціалом журналістів, менеджментом, а головне– місією, заради якої створюють в країні суспільне ТБ. Контент в різних країнах відрізняється, адже в різних країнах– різні пріоритети та побажання аудиторії. Україна має визначити пріоритети. Що вона хоче від цього каналу, що ним прагне донести людям,– говорить Каппон.– У суспільних мовників та комерційних загалом наповнення суттєво не відрізняються. І там, і там мають бути цікаві фільми, якісна документалістика, стрічки, новини, спортивні програми. Але місія суспільного каналу і місія комерційного– звісно, різні речі. Гадаю, місія вашого українського суспільного мовника– правильне інформування. Люди повинні знати, що інформація саме на суспільному ТБ– надійна, їй можна довіряти, вона незалежна та об’єктивна. Тобто, це є обов’язкова цінність, тому що у комерційному мовленні основним є досягнення комерційного результату, а зовсім не незалежність інформації. Суспільний мовник не має турбуватися про цифри, про кількість глядачів, про рекламу. Головне його завдання– нести цінності глядачам. Це означає передусім надавати інформацію: якісну, корисну. Причому і таку, якої, з різних причин, не дають комерційні мовники. Для них це може бути занадто дорого чи економічно необґрунтовано. Але для суспільного мовника ці проблеми не мають бути головними. Взявши це за основу і доповнивши іншими пізнавальними програмами, суспільний мовник може стати двигуном, який рухатиме розвиток ТБ в Україні, таким собі «законодавцем моди». Але водночас він повинен бути лабораторією інновацій, давати розвиватися талантам вашої країни.
Виходячи з того, що я побачив на Першому Національному, нова команда керівництва намагається зробити оновлення. Але ви ще не пройшли реструктуризацію та оновлення. Вам потрібне достатнє фінансування, трансформація та раціоналізуватися. Я не знаю точно ситуації на каналі, але складається враження, що він ніби живе спадком минулого. У Першого Національного велике приміщення, яке треба було б перепланувати, створити інші студії, зовсім іншу інфраструктуру. І, звичайно, зважаючи на ситуацію на українському ТБ, Першому Національному треба збільшувати свою ринкову частку. Те, що є зараз,– неприпустимо. Ви повинні стати більш привабливими, що включає нові програми, нові ідеї. Тільки будучи більш незалежними і вільними канал може мати позитивний вплив на мешканців і бути їм цікавим.
Як гадаєте, наша аудиторія буде готова платити за новий контент?
Нові 15 проектів, які представило нещодавно керівництво Першого каналу– хороший сигнал. Це журналістика, яка справді може розмовляти з людьми правдивими фактами та історіями, і вже привертає увагу людей. У медіа, звісно, ви ніколи не можете знати наперед результатів. Навіть американці, які знімають широкомасштабні фільми і витрачають мільйони доларів, можуть зазнати невдачі. Це– таємниця креативності. Але важливо вивчати тенденції. Коли протягом місяців нічого не виходить, то треба продовжувати роботу, вдосконалюватися. Також необхідні й певні інвестиції, оскільки ТБ, на жаль, річ не з дешевих. Існують великі гравці, які вкладають величезні гроші. І вони із суспільним конкуруватимуть. Іншими словами, ви не зможете виграти війну проти США, якщо ви, наприклад, Сан-Марино або якась інша маленька держава. Ще одна можливість для українських медіа– пошук партнерства чи союзу з іншими ЗМІ, зокрема європейськими.
Сьогодні Росія веде агресивну інформаційну війну проти України...
Так, ми це також помічаємо... Пропаганда завжди існувала, особливо в умовах війни. Завдяки сучасним технологіям, вона стала медіа-пропагандою. Західні медіа виступають проти «російської точки зору» на ситуацію в Україні. Більшість із них не довіряють пропагандистським російським медіа, і тим паче не цитують їх. Зокрема, ніхто з якісних медіа не посилається на Russia Today– лише тоді згадує їх, коли хтось із чергових журналістів звільняється з каналу через небажання приховувати правду. Найкращий захист проти пропаганди– це не контрпропаганда, а правда та незалежність. Роль громадських ЗМІ– не боротися з іншими медіа, навіть якщо вони використовуються як інструменти пропаганди. Їх роль полягає в тому, щоб надавати громадянам найбільш правдиву, професійно зібрану та незалежну інформацію, наскільки це можливо. Я приїхав з країни, яка перебуває в мирі з 1945 року, де подібні драматичні події, як те, що відбувається на сході України, навіть немислимі в головах людей. Тому, може, так ідеалістично мислю. Сподіваюся, що люди– як в Україні, так і в Росії– надаватимуть перевагу професійній пропаганді. Гадаю, росіяни з часом зрозуміють, що інформація, якою їх годують, надто упереджена.
У серпні в Україні стартує канал, орієнтований на іноземного глядача,– Ukraine Today. Яким має бути на цьому мовнику контент про Україну, щоб його цікаво було дивитися іноземній аудиторії?
Назвали Ukraine Today? Дуже круто. Головне, щоб він не став таким же пропагандистським, як Russia Today. Розумієте, Russia Today– це відео-прес-служба МЗС Росії. Дивлячись цей канал, я жартома кажу, що його керівництво проводить планірки з автоматом Калашникова на робочому столі. Загалом позиція Італії не така, як в інших європейських країн. Ми не робимо «італійську» інформацію для світу. Наша місія– піклуватися про італійські спільноти по всьому світу. Ми не інформаційний канал, як BBC World, CNN чи Al Jazeera. Ми просто канал, який намагається створити зв’язок із спільнотами емігрантів та нашою країною, щоб утримувати соціальне та культурне середовище. Це– національний політичний вибір і ми вирішили не мати подібного в нашій країні. Італія не ставила перед собою завдання, щоб мати канал, який би транслював італійський голос для світу. Якщо ж Україна відважилася на таке, то це– велика і складна спроба. Країни, які це зробили,– французи, британці, американці, росіяни та інші– або вкрай багаті, або зробили це з політичних міркувань. Це їхній вибір і їхня відповідальність.

Автор: Вадим Лубчак
Джерело: День (http://www.day.kiev.ua/ )