Символічно і знаково, що інтелектуали України, зокрема, науковці Донецька, Луганська, Тернополя, Львова, Прикарпаття, представники різних релігійних конфесій, інтелігенція краю, з’їхались до Івано-Франківська саме в день відновлення активної фази АТО на Донеччині і Луганщині і в приміщенні облдержадміністрації провели круглий стіл (мабуть, слово «конференція» набило оскому) на тему «Роль духовності у становленні і розвитку в Україні громадянського суспільства» (організатори – громадська організація «Український шлях», ВУТ ОО «Просвіта», обласний відділ «Союзу українок», Івано-Франківська теологічна академія УГКЦ, представники обласної ради й обласної державної адміністрації). Тож якщо на Сході України відбувається очищення української землі від окупантської нечисті і зомбованого совково-бандитського багна, то на круглому столі започатковувались і накреслювались шляхи суспільної згоди і модерного у європейському контексті українського державотворення на засадах духовності, національної ідеї і державної ідеології.

Ідея пріоритету духовного над матеріальним як оптимальної умови розвитку особистості обговорюється з часів Платона і перших християн. Давність і споконвічна актуальність ідеї вказують на її істинність, бо як сказав Ісус Христос: «Шукайте істину, і вона зробить вас вільними». Втілити в життя цю рятівну ідею в суспільстві, тотально корумпованому і зомбованому окупантським матеріалізмом до такої міри, що терористи на Сході України зі зброєю у руках намагаються відвоювати право на грабежі, вбивства, катування, ґвалтування і рейдерство, ой, як нелегко. «У нас була ідеологія відкритого цинізму», – наголосив у своєму виступі за круглим столом відомий філософ з Тернополя професор Анатолій Фурман.
Я додав би: була ще й ідеологія національного самоїдства і плазування перед розгнузданим грабіжницьким «бєспрєдєлом», диким хамством і садизмом окупантського режиму. Ще й досі табуни корупціонерів і «нетонучих фігур» так цупко вхопились за свої насиджені крісла і годівне корито, що готові не тільки остервеніло волати «Убєй! Убєй!», впроваджувати в наше життя кріпацько-москальське «рангування», накликати обструкцію на кожного, хто позиціонує себе об’єктивним українотворцем не на словах, а на ділі, кого продовжують утримувати в умовах вигнанця на своїй рідній землі, але й наділяють себе правом карального меча, забуваючи Ісусове застереження: «Хто з мечем до нас прийде – від меча і загине!» Тому в центрі уваги дискутантів опинилась «ментальність як характер душі народу» (А. Фурман).
Деформація нашої національної ментальності відбувається з часів поневолення нашого народу монголо-татарською ордою. І хоча московити молодші від українців-русичів на 1000 років, хоча Русь не приживалась у них понад сторіччя, хоча вони, врешті-решт, викрали нашу назву Русь, кращими від того не стали. Тому й маємо те, що маємо: гібридна нація московитів проводить гібридні війни на нашій Українській землі. Виправити ситуацію науковці намагаються шляхом зміни свідомості людей, формування проєвропейської в розумінні людських цінностей і проукраїнської (в сенсі провідної) національної ідеї. У Зверненні, прийнятому на круглому столі, зазначено: «Ґрунтовне міжнаукове знання про людину-громадянина має бути на першому місці в ідеологічних напрацюваннях, наукових концепціях, різноманітних політичних та економічних програмах і, звичайно, у законодавчому просторі нашої країни, якщо маємо твердий намір позбутися руйнівної імітації державотворення, хочемо окультуреної демократії, ефективних реформ, здолання корупції та утвердження себе як успішної держави у спільному Європейському домі». Практичним вислідом круглого столу має стати монографія «Духовність – основа громадянського суспільства в Україні» як колективне напрацювання провідних філософів, літераторів, теологів.
У шести розділах монографії розробляються філософські засади становлення і розвитку громадянського суспільства (І. Пасько, В. Сабадуха, Я. Гнатюк), релігійні основи пріоритету духовного над матеріальним (Ю. Козловський, В. Сабадуха, В. Бурак), соціально-психологічні засади пріоритету духовного над матеріальним (А. Фурман), мова й культура в духовному розвитку людини (М. Кашуба, Є. Баран), державна ідеологія персоналізму як механізм реалізації пріоритету духовного над матеріальним (М. Козловець, В. Сабадуха, М. Давидів, С. Волковецький, О. Бабій), ефективне державне управління і суспільна згода як передумова розвитку громадянського суспільства (Д. Дзвінчук, Я. Петрів, М. Довбенко, В. Петренко). Розглядаючи духовність, громадське суспільство, національну ідеологію як взаємопов’язані категорії, науковці сподіваються унеможливити маніпуляцію людською свідомістю, імітацію українського державотворення, створити перешкоди ідеям споживацтва, що ведуть світ до загибелі. Кожна людина повинна мати можливість розвиватися до рівня особистості. На думку науковців, аналогічні заходи потрібно проводити і в інших областях і переходити до всеукраїнської дискусії, а аналогічні монографії мають стати основою системи цінностей, які об’єднають суспільство.
У роботі круглого столу активну участь взяло багато цікавих людей, зокрема, отець Ричард Горбаль з Івано-Франківської теологічної академії УГКЦ, раве Колесник, голова Івано-Франківської ОО «Спілка Чорнобиль» Нестор Мартинець, активіст Євромайдану Ілля Захарчук, активістка української інтелігенції Олександра Мечива, письменник Дмитро Захарук та автор цих рядків.