На життєвих стежках,
на дорогах крутих –
пам’ятаймо загиблих
і цінуймо живих!
Ви не здались в полон,
ви не кинули зброї,
ви стояли на смерть –
ви навіки герої!

У неділю, першого червня, за ініціативою Української Громадської Організації «Помаранчева Хвиля», відбулось свято вшанування пам’яті Героїв. Відкриття свята мало місце на площі перед собором св. Володимира й Ольги, де в супроводі духового оркестру під керівництвом Богдана Скавінського, звучали мелодії патріотичних пісень. Січові стрільці, Українська Повстанська Армія, Небесна Сотня – представили героїзм українського народу періоду епохи новітньої історії України. За допомогою військової форми, щитів, шоломів й інших елементів, притаманних тому чи іншому історичному моменту, організатори свята під керівництвом Юрія Сороки вміло відтворили героїчну спадщину нашої Батьківщини. Почесна хода вулицями української околиці надала особливого колориту й стала символом вічної єдності яскравого минулого і героїчного сьогодення.

Ой, у лузі червона калина похилилася,
чогось наша славна Україна зажурилася…
А ми тую червону калину підіймемо,
а ми нашу славну Україну гей, гей розвеселимо!

Гімн Січового Стрілецтва звучав на фоні державної символіки. Представники нашої громади, святково вбрані у вишиванки, радо долучались до почесної ходи й скандували: «Слава Україні»! – «Героям Слава».
У катедрі св. о. Миколая отець Богдан Налисник відправив панахиду за померлими героями Небесної Сотні.
Офіційне відкриття урочистої частини відбулось в аудиторії школи св. о. Миколая. Ветерани внесли прапори Сполучених Штатів Америки й України в період звучання державного гімну обох країн.
Розпочавши свято з молитовного благословення, ведучі Анна Лукач й Ігор Худик надали слово голові «Помаранчевої Хвилі» Юрієві Сороці, який щиро подякував українській громаді і гостям за активну підтримку.

 

Голова Українського Конгресового Комітету, відділ Іллінойс, пан Олесь Стрільчук у своєму зверненні зазначив важливість проведення такого заходу, де всі члени громади, представники політичних партій і громадських організацій мають можливість разом вшанувати пам’ять героїв, низько вклонитися тим людям, що віддали своє життя в ім’я майбутнього України. Традиційне, щорічне свято дуже відрізняється від цьогорічного. Ніхто не міг би й уявити, що кривава розправа може мати місце у 21-му сторіччі в центрі столиці України. Нове покоління, виховане після розпаду Радянського Союзу, молодь, утвердила особисту свободу, свободу людини, яка мріє гідно жити в світі – стала головним мотором національного обурення. Майданівський чин, повстання набули для України унікального моменту, що стало світовим у масштабі. Світова спільнота стала на захист молодої України проти ганебної влади Януковича та її московських поплічників. Молодь Майдану, її герої, відвоювали гідність нашого народу для власного правління, для життя, яким живе вся Європа. Успіх воїнів, героїв Майдану, уможливив дострокові вибори. Український народ, оголосивши євроінтеграцію своїм пріоритетом, продемонстрував прогресивну зрілість людей, готовність жити у демократичному устрої.
Почесний гість свята пан Вільям Келлі, кандидат, готовий очолити мерію міста Чикаго й стати добрим товаришем для України, попросив нашу громаду підтримати його кандидатуру, бо: «Разом ми боротимемось за свободу й незалежність тут, у Чикаго, і в Україні, разом ми вимагатимемо змін, разом матимемо більше шансу не аксептувати «Ні» як відповідь».

Представник фонду «Небесна Сотня» пані Ірина Пихевич зі словами вдячності звернулась до організаторів свята УГО «Помаранчева Хвиля» і їхніх гостей. «Українці Чикаго з болем у серці і криком в душі спостерігали за героїчними подіями на Майдані», – сказала вона. – «Український Конгресовий Комітет, відділ Іллінойс, неодноразово збирав нас в єдину громаду протягом того важкого історичного періоду нашої України. Ми, разом із нашими духовними наставниками, молились на спільних вічах та в наших церквах, розуміючи, що спільна молитва – наймогутніша зброя. Своєю фінансовою підтримкою ми вносимо мізерну краплинку розради в розпач сімей рідних, сини яких відійшли у вічність. Створення фонду «Небесна Сотня» стало свідченням єдності нашої громади».
УККА (відділ Іллінойс) закликав усіх долучитись до фонду, який був створений за ініціативою пароха парафії св. Йосифа Обручника отця Миколи Бурядника. Фонд тісно співпрацює з організацією «Родинне коло» в місті Києві, яка опікується родинами героїв Небесної Сотні. Фінансова допомога безпосередньо з рахунку пересилається на ім’я дружин, матерів, дітей. За допомогою професійності працівників та дирекції каси «Самопоміч» фонд має можливість заощадити час і фінанси на трансакціях. Шановна громадо, прийми низький уклін від усіх членів фонду, а також від родин загиблих героїв, які зі сльозами на очах передають невимовну вдячність за турботу й опіку в найважчий для них час.
Неординарною була доповідь почесного гостя свята, президента Світового Конгресу Українців – Євгена Чолія. Розпочав він її з повчальної притчі: «Коли Господь тлумачив доброму християнину його життєвий шлях, взивав звернути увагу на далеке море й пісок, що лежав довкола. Саме на піску викарбовувались два ряди слідів. Одні – простого чоловіка, інші – Господні, адже він ні на мить не покидав того добродія протягом земного життя. Та останній звернув увагу, що в найскладніших життєвих моментах є лише один ряд слідів. «Царю Небесний, чому ти покинув мене у час розпачу, чому не став опорою?» – запитав чоловік. «Це лише мої сліди, відповів Господь … Тебе ж у період відчаю я ніс на руках!»

 

 

Протягом століть Всевишній допомагає і нам, українцям, не згубити рідної України. Яскравим доказом і є наша історія. Коли царська Росія гнітила й розпинала нашу неньку, Бог подарував нам великого пророка Шевченка, могутність і зміст його слова підтримували всю націю, окрилювали її патріотів, надихали на героїчні вчинки. Геній нашої нації твердо вірив, що Україна повстане й розвіє тьму неволі.
Поховайте та вставайте, кайдани порвіте
і вражою, злою кров’ю волю окропіте.
Цей заклик став проводарем минулого сторіччя для Січового Стрілецтва, для героїв Організації українських націоналістів, воїнів УПА. У сьогоденні ці рядки декламували герої Майдану.

Симон Петлюра (1879-1926) – Головний отаман Армії УНР, з 1919 – голова Директорії УНР. Убитий анархістом Шварцбартом, похований на кладовищі Монпарнас, у Парижі.
Євген Коновалець (1891-1938) очолив ОУН, створену взимку 1929, на Першому Конгресі Українських Націоналістів у Відні. Його намагання поставити українське питання у Лізі Націй (міждержавна організація, що існувала перед Другою світовою війною) та різні заходи з налагодження націоналістичного підпілля в СРСР, дратували уряд Москви. У травні 1938 року, в Роттердамі (Нідерланди), агент спецслужб Росії – П. Судоплатов – привів в дію вибуховий пристрій. Таким ганебним вбивством Москва поклала край діяльності видатного українця Євгена Коновальця.
Роман Шухевич (1907-1950), відомий під псевдонімом Тарас Чупринка, в 1933-34 рр. був бойовим референтом Крайової Екзекутиви ОУН. У 1938-39 рр. працював у штабі Карпатської Січі. З 1943 року очолював Українську Повстанську Армію. В березні 1950-го року вбитий спецгрупою НКВС у с. Білогорща.

Степан Бандера (1909-1959), член ОУН з 1929 року, очолив її у 1939 році. Він добре усвідомлював, що самостійності наш народ зможе досягти, але це буде результатом наполегливої праці й боротьби. У жовтні 1959 року, в Мюнхені, спецагент КДБ Сташинський вчинив розправу над ще одним Героєм України.
«Не всі герої гинули на своїй землі, але всі вони поклали голови в боротьбі за її майбутнє!» – сказав президент СКУ Євген Чолій. Знаючи свою історію, молодь Майдану, герої Небесної Сотні чітко заявили про відмежування від влади, яка зреклася своїх обіцянок щодо євроінтеграції. Їхня честь не позволила їм вплітатись у ярмо, з якого щойно визволились!
Особливості святу Героїв надала художньо-поетична композиція від членів УГО «Помаранчева Хвиля» й активістів громади, режисером якої була Анна Лукач. Патріотична лірика Ольги Царицанської й Анни Лукач пронизливо зачіпали найглибші струни глядацьких сердець, бо звучала на фоні музики й світлової гами. У виконанні Сумівського хору під керівництвом Володимира Поповича звучали одна за одною музичні композиції: «Не громи в степах гудуть», «Колір сонця», «Козацька в’язанка» – це музичні твори, які внесли у зал насичений колорит, підбадьорили, розвіяли сентиментальність твору «Пливе кача…»
Могутній клич із пісні, яку професійно виконала Адіана Попович,
Не спи, моя рідна земля,
Прокинься, моя Україно.
Відкрий свої очі у світлі далеких зірок.

Це дивляться з темних небес
загиблі поети й герої…
присутні розібрали на цитати і довго наспівували й декламували.
Героїзм української молоді й трагізм наших матерів режисер Анна Лукач репрезентувала у театральній постанові «Молодь Майдану», де мали місце пролита кров, несподівана смерть…
Та раптом все ожило під звуки незабутнього музичного гурту «Каскад», художній керівник Тарас Корецький, солісти: Лілія Попович та Назар Карабінович.
На сцені з’явилась дівчина – Україна, яку зіграла Леся Бакун, вона переконливо запевнила:
Україна не вмерла, Україна жива!!!
Знову сіє пшеницю, знову будуть жнива!
Ну, а душі загублених, ворогом вбитих…
В колосках проростуть і волошками в житі –
Мої діти безсмертні! Я про них не забуду!
Я за волю боролась і боротися буду!
Запалені свічки майоріли в сутінках залу. Вони стали символом тієї іскорки любові та єдності до рідної України, яку запалили в наших серцях її герої, а ми, прославляючи, пам’ятаючи їх, висловлюємо свою безмежну шану й вдячність.