Терези хитких стосунків між Росією та Україною ось-ось можуть переважити у бік збройного конфлікту. Втім, навіть без прямого вторгнення Росія активно продовжує розхитувати і без того складну ситуацію на Сході, погрожуючи ввести на територію України т. зв. миротворчі війська. Кореспондент газети «Час і Події» звернулася до координатора «Інформаційного спротиву», підполковника запасу Юрія Каріна з проханням прокоментувати вірогідність вторгнення російських військ. Адже, беручи до уваги наближення Дня Перемоги, Москва може активізувати свої інтереси на території України якщо не за допомогою регулярних військ, то, принаймні, за участю сепаратистів та спецпризначенців.

Росія останнім часом почала активно стягувати військову техніку в Крим, нібито, для проведення військового параду. Водночас, Америка, своєю чергою, нарощує свою військову присутність на території Європи. Це гра м’язами чи підготовка до більш серйозних дій?

Дії Америки цілком логічні. Існує досить висока вірогідність вторгнення російських військ на територію України. Ми ж сусідимо з країнами НАТО, тому підсилення військового контингенту американських військ (саме вони – основна воєнна компонента НАТО) цілком логічне. Такі кроки здійснюються, аби захистити своїх союзників. Це і підсилення воєнно-військового угрупування в районі Чорного моря, і передислокування десантників в Естонію, підсилення баз у Польщі та Румунії тощо.
Не можна з певністю стверджувати, для чого росіяни перекидають військову техніку. Все-таки, більше схиляюсь до версії на користь параду, тому що, за нашими даними, кілька тижнів тому, з Криму через Керченський пролив, у Ростовську область, були виведені частини спецназу для підсилення військ, які стоять біля південно-східного кордону з Україною.

 Мовиться про той же спецназ, який брав участь у захопленні Криму?

Так, це ті ж «зелені чоловічки». Як відомо, Крим захоплював 45 полк спецназу, який базується неподалік від Москви, та інші підрозділи спецпризначення.

Міністр оборони Росії Сергій Шойгу заявив про те, що російські війська завершили навчання і відбули у місця простійної дислокації. Наскільки такі дії можуть бути пов’язані з черговою хвилею санкцій, які застосувала Америка супроти окремих юридичних та фізичних осіб, наближених до Володимира Путіна?

Станом на вечір 29-го квітня всі російські війська, зосереджені поблизу українського кордону, залишились на своїх місцях. Заява Шойгу нагадує обіцянку Путіна Меркель про відведення військ, яку потім розшифрував Лавров – так, один батальйон повернувся в казарми. Із майже 80-титисячного угрупування. Можливо, і після розмови Міністрів оборони РФ та США до місць дислокації повернувся ще один батальйон. Адресні санкції проти Путіна та його оточення не можуть бути дієвими. В будь-якому випадку, вони знайдуть можливість компенсувати втрачене. Отже, надія тільки на здоровий глузд.

Хто, на вашу думку, міг брати участь у захопленні спецпризначенців «Альфи» та спостерігачів ОБСЄ? Чи спецслужби РФ можуть стояти за жахливим вбивством трьох проукраїнських активістів?

Ми маємо справу, насамперед, із диверсантами, добре підготовленими розвідувально-диверсійними групами ГРУ Генштабу ЗС РФ. «Товариш Стрілок», якого СБУ вчора ідентифікувала, є керівником усієї цієї операції. Інших «особистостей» також ідентифікували за допомогою користувачів соцмереж. Це – одна складова. А інша складова – це місцевий донбаський криміналітет. У нього нарешті з’явився шанс підняти голову. І третя категорія людей, задіяних у сепаратистському русі – це люди, які потрапили під вплив російської пропаганди. Маємо керівництво в особі професійних диверсантів, а виконавців – відморозків із середовища криміналітету. Ці жахливі речі з катуваннями, викраденнями та вбивствами неугодних людей (три смерті з однаковими ознаками, викрадення українських силовиків та спостерігачів місії ОБСЄ). Це, знову ж таки, чітка робота диверсійних груп, які, треба признати, тримають ситуацію під контролем. До нашого негативу можемо записати не зовсім зрозуміле проведення АТО, під час якої так і не був заблокований Слов’янськ. Усі бойовики мають можливість вільно рухатися околицями міста, їздити в Краматорськ за важкою технікою.
Таке в’яле проведення АТО пов’язане зі страхом української влади щодо введення російських військ та, як наслідок, неможливістю проведення президентських виборів?
У нас це називають антитерористичною операцією, яка передбачає виявлення, затримання та знищення терористичних груп. Ці «товариші», які діють на захоплених територіях, потрапляють під дію ст. 258 ККУ «Тероризм та організація терористичного акту». Тобто, проти них можуть застосовувати зброю всі сили, які беруть участь у антитерористичній операції. В операції задіяні підрозділи СБУ, МВС і деякі підрозділи ЗСУ. Поки що всі активні дії, що проводились, чітко відповідають «букві закону». Тобто, підрозділи внутрішніх військ МВС під прикриттям броньованої авіаційної техніки здійснювали деблокацію блокпостів. Усе відбувалося, як і повинно було бути. Чому операцію зупинили саме напередодні травневих свят, коли очікують сплеск сепаратистських настроїв? Чому обрали тактику так званого блокування без активних дій – це питання до нашої влади.
Чого вони можуть боятися? По-перше, вторгнення російських військ у випадку активізації. По-друге, може, їм не вигідне проведення виборів у даній області.

Чому сепаратисти так легко захопили і спецпризначенців «Альфи», і керівника спецпідрозділу «Темур» Тимура Юлдашева? Справа у недостатній підготовці силовиків, чи їм, умовно кажучи, влада «зв’язала руки»?

В обох випадках – це справа рук російських диверсійних груп. Це – однозначно. Їх «вели», за ними слідкували й очікували моменту, аби їх «взяти». У компетентності наших спецназівців «Альфа» сумніватися не доводиться. Про це навіть не може бути мови. Ці люди – підготовані, вони готові виконувати свою роботу. Усі ці дії скеровані на деморалізацію українських військовослужбовців. Тобто, силовиків захопили, показово привезли в Слов’янськ, нібито, заблоковане місто, а потім уже катованих людей показали по телебаченню. Те ж відбулося і з місцевим активістом Темуром Юлдашевим. Організували йому виїзд, тоді захопили і зараз переховують, показуючи допити з ним. Це – інформаційно-психологічна війна.

Чому ж, коли терористи його захоплювали, місцеві правоохоронці демонстративно не втручалися, хоч це є їхнім прямим обов’язком?

Місцеві правоохоронці сплять і бачать себе в Росії, тому що вони в перерахунку отримують 300 доларів, а у тій же Воронезькій і Московській губерніях їхній колега отримує 1000 доларів. Такі люди профнепридатні, адже вони дуже лояльні до сепаратистів.

Можливо, таким чином Україна дозріває до створення небагаточисленної, але професійної міліції?

Звичайно, потрібно провести повну реформу правоохоронної системи, тому що за ці роки вона деградувала, бо, крім кришування бізнесу і побиття беззбройних людей, більшість із них ні на що більше не здатні. Зараз треба повністю міняти філософію працівника правоохоронних органів. Звісно, збільшувати платню, мотивацію. На жаль, ми обмежені у часі, у можливостях. І за один день 300 тисяч у боєздатний підрозділ не реформуєш. До того ж, за нашими даними, близько 70% правоохоронців зі східних областей лояльні до сепаратистів і готові їх підтримувати.
У середовищі експертів обговорюють варіант, який передбачає експансію Росії не лише на територію Східної України, але й Західної. Адже, як відомо, на території Західної

України зосереджені газові сховища та є профільний вуз. Ну і, звісно, Росії потрібен «Південмаш» та деякі ключові підприємства Запоріжжя. Наскільки вірогідний такий варіант?

Ніхто не знає, що відбувається у голові Володимира Володимировича. По-друге, у випадку вторгнення дамо належний опір. Біля наших кордонів зосереджена адекватна кількість військовослужбовців, які здатні протистояти російському вторгненню. Бліц-кригу, на моє глибоке переконання, не буде. Напрямки ударів можуть бути через Чернігів, південний схід, через Херсон на Одесу, Запоріжжя, Дніпропетровськ. Чим їм цікаві ці два останні міста? Там зосереджені основні підприємства оборонно-промислового комплексу, які є цінними для військових сил РФ. Це підприємства, які виробляють авіаційні двигуни для гвинтокрилів, це підприємства, які проводять техобслуговування і т. і. Це те, що їм справді потрібно. Одеса, Херсон, Запоріжжя – це, радше, вихід до Криму, тому що півострів зараз опинився у тяжкій економічній ситуації (вода, електрика, продукти харчування). Із цим усім – величезні проблеми. А Донецьк, Луганськ, Харків – це в даному випадку області, найбільш лояльні до розхитування ситуації.
Але, переконаний, вся Україна не дуже цікавить Росію. Думаю, вони хочуть «утяти» хоч щось із вищеперерахованого. А варіант захоплення всієї України неможливий. А міні-варіант можливий як один з етапів.

Росія не вперше приймала важливі закони і приурочувала їх до якихось знаменних дат. Як День Перемоги, 9 травня, може вплинути на перебіг подій? Ваш прогноз? Чи не буде спокуси у «збирача земель» розпочати активну фазу або, навпаки, до того часу вже її завершити?

На 9 травня я можу прогнозувати хіба що активізацію сепаратистських рухів у всіх проблемних регіонах. Росія як один із варіантів розглядає введення миротворців на територію України. Більшої дурості від російських політиків придумати неможливо, тому що у нас нема з Росією жодних міжнародних угод щодо стабілізації ситуації, тому дії Росії будуть суперечити статуту ООН. Хоча постійний представник Росії в ООН Віталій Чуркін буквально минулого тижня посилався на ст. 51 статуту ООН. Але в ст. 51 йдеться про те, що держава має таке право, але лише у випадку прямого вторгнення на територію її країни. Цим правом свого часу у 2003 році намагалися скористатися США, коли вони окупували Ірак, але все одно їхня окупація була визнана агресією. І миротворчі сили туди вводились пізніше за резолюцією Радбезу ООН. Тобто, Радбез ООН дав мандат на проведення миротворчої операції, який кожні півроку продовжували. Тому будь-яке рішення про введення миротворчих військ на територію України з боку Росії буде вторгненням.