Угрупування Януковича наживало мільярди на банкрутуючих шахтарях. Після фінансування батонів шахтоуправління «Донбас» тепер сидить без світла.

Журналісти люблять жадібних крадіїв. Бо, тягнучи з бюджету мільйони, вони спокушаються на якісь мізерні тисячі, але, в результаті, стає видимою вся оборудка. Так сталось і цього разу. Отож, невелика історія про вугілля й оточення екс-президента.
Загальновідомо, що видобуток вугілля в Україні є збитковим. Занадто дорого коштує його видобуток з глибин Донбасу, на світових ринках можна купити набагато дешевше. Відтак, щоб остаточно не позбавити заробітку донецьких шахтарів, держава і дотує всю цю схему. Це і є ті 12-15 мільярдів гривень на рік, які всі платники податків України заливають у Донбас, аби там не закрили шахти.
Тобто, схема суто дотаційна. Однак, угрупування Януковича не було б самим собою, якби не влаштувало розбій і на цій дорозі. У нашому конкретному випадку – це дорога між державним шахтоуправлінням «Донбас» і державним «Центренерго».

Виповзла історія завдяки судовому рішенню. Отож. У вересні 2012 шахтарі мали дати партію вугілля на Трипільську теплоелектростанцію «Центренерго». Однак, один з вагонів виявився несправним: щілини, дірки, люки не прилягають. Усе це якось позатикали картоном та папером, але не допомогло. До кінцевого пункту кілька тонн вугілля на суму 14 тис. грн. не доїхало.
Звісно, збитки треба компенсувати. І саме у цьому жадібність хлопців і погубила.
За компенсацією збитків до суду звернулось ТОВ «Майнінг груп». Мовляв, шахтарі ж бачили, що засипають вугілля у дірявий вагон. Відтак, мають платити.
Однак, «Наші Гроші» були здивовані тим, що позов подала якась приватна фірма, якої, за теорією, взагалі не мало би бути у цій темі. На практиці ж виявилось, що фірма не лише в темі, а і «в долі».
«Майнінг груп» надало у суд контракти, згідно з якими вона викупила означене вугілля у «Донбасу» ще у березні, перед його доставкою на «Центренерго».
Фірма мала всі ознаки «прокладки». Створена за місяць до контракту з «Донбасом», засновник – такий собі Сергій Стецюк з Макіївки. Згодом була переоформлена на якусь Тетяну Гаращенко і Володимира Володимировича Єфімова (можливо, просто тезка ось цього полковника ДАІ з Макіївки).
Єдиною більш-менш вагомою деталлю було те, що при реєстрації «Майнінг груп» вказало своїм контактним телефоном номер 80623380503 (на момент ліквідації фірми номер вже було замінено на інший). І саме цей номер відомий як контактний для ТОВ «Східавтотранс». А ця фірма вже добре відома: раніше вона була одним зі засновників януковицької Асоціації «ДРФЦ» (до її перереєстрації на віргінський офшор «Сароне Холдінгс Лімітед»).
Однак, це не головний доказ причетності Януковича до схеми постачання державного вугілля на державну ТЕС. У матеріалах тієї ж судової справи вказано: «Своєю чергою, 02 березня 2012 року між ТОВ «Майнінг груп» (постачальником) та ТОВ «МАКО-трейдінг» (покупцем) було укладено договір ¹ 6, відповідно до умов якого постачальник зобов’язався передати вугільну продукцію у власність покупця, а покупець зобов’язався прийняти й оплатити вартість вугілля».

Відтак, у ланцюжку офіційно засвітилось «МАКО-трейдінг», яке цілком офіційно належить Олександрові Януковичу.
На жаль, у судовій справі не було жодних даних про ціну вугілля. Однак, на допомогу прийшла інша справа – минулого року донецькі податківці подали позов до шахтоуправління «Донбас» про стягнення заборгованості у розмірі 3,5 тис. грн.
«Донбас» на той момент вже був винен податківцям у тисячі разів більшу суму – 16,53 млн. грн. А взагалі, борги шахтоуправління зі зарплат і перед бюджетом становили 188 млн. грн. При тому, що збитки за перше півріччя 2013 року становлять 85 млн. грн.
Саме в описі фінансової прірви «Донбасу» знову вигулькнуло «Майнінг груп». Виявилось, що згідно з договором від 30 січня 2013 року «Донбас» продавав «Майнінг груп» вугілля по 600 грн./т. Тоді як його собівартість на той момент була 954 грн./т.

Звісно, це не вищеописана угода між «Донбасом» і «Майнінг груп» від 2012 року зі справи про поламаний вагон. Однак, у нас немає жодних підстав вважати, що ці угоди радикально різняться. Тож перед тим, як перейти до прибутків Януковича, зафіксуємо: державні шахтарі постачали вугілля на державну ТЕС, продаючи його приватній «прокладці» Януковича по 600 грн./т у збиток собі. Зрештою, для шахтоуправління «Донбас» це скінчилось тим, що на початку квітня цього року ахметівський ДТЕК відрубав йому електроенергію через хронічну несплату боргів.
А тепер про прибутки Януковича.
У «Віснику державних закупівель» ні у 2013, ні у 2012, ні раніше не було даних про угоди «Центренерго» на постачання вугілля ні з шахтоуправлінням «Донбас», ні з «Майнінг груп», ні з «МАКО-трейдінг». Також у наведених судових справах не йдеться про те, хто ще був чи міг бути у ланцюжку перепродажу після «МАКО» і аж до самого «Центренерго». Тому під потрапляє багато контрактів. Усі підрядники «Центренерго» так чи інакше мають стосунок до Януковича, а державне підприємство «Вугілля України» також у суді про вагонні втрати прокололось на тому, що возило на «Центренерго» вугілля з гірничозбагачувальних фабрик Януковича.
У перший рік президентства Віктора Януковича «Центренерго» торгувало вугіллям за цінами, наближеними до його вартості на виході з державних шахт. Однак у 2011 році щось трапилось, і вугілля одразу подорожчало на третину, а у кількох контрактах майже вдвічі.
Немає сумнівів, що це «щось» має конкретне прізвище – Янукович.
З наведених судових рішень очевидно, що це «щось» отримувало надприбутки за дуже примітивною, щоправда, ефективною схемою.
Державні шахтарі з якогось переляку дешево продавали приватній «прокладці» вугілля по 600 грн. Та продавала його «МАКО». Зрештою, вугілля опинялось у «Центренерго», яке у 2013 році платило за нього від 990 до 1243 грн. (угоди, укладені наприкінці року, стосуються постачання вугілля наступного року). Тож «дельта», виведена на януковицькі «прокладки», могла сягати, щонайменше, 390 грн. на тонні.
Якщо припустити, що ця «дельта» стосувалась усіх вугільних контрактів «Центренерго» з 2011 року, то маємо 11,5 млрд. грн. «бонусу» лише за три роки. При цьому, «прокладки» взагалі нічого не робили, окрім вибивання грошей. Оскільки вугілля добували і відвантажували державні шахтарі, перевозили державні залізничники, а приймали і перетворювали на електроенергію – державні енергетики.
При цьому, шахтарі зазнавали збитків, оскільки «чомусь» продавали вугілля у півтора раза дешевше від собівартості. А оплачували весь цей банкет ми з вами.
Про всяк випадок нагадаємо ще про обладнання для шахтарів за завищеними цінам, що лягало на їхні плечі додатковим могильним каменем (цю тему розміром понад 7 млрд. грн. на рік також осідлав Янукович).
І наостанок. Ось це – мармурова підлога у передпокої «Хонки».
Документ, знайдений у «Межигір’ї» після втечі Януковича, засвідчує, що «доставка й укладка» підлоги коштує 1,86 млн. грн. За курсом тих часів – чверть мільйона доларів.
На ці гроші, приміром, у Слов’янську можна купити десять трикімнатних квартир. А скільки часу фінансово підживлювати там «народний протест» – лише Богу відомо.

Автор: Юрій Ніколов
Джерело: «Наші Гроші»