Найбагатшого чоловіка України підозрюють у тому, що він підтримує сепаратистів, щоб отримати від нової влади поступки. Звісно, всі повідомлення про те, що «вистава про сепаратизм» у Донецьку та Луганську відбувається за прямого сприяння олігарха країни Ріната Ахметова, у його головному офісі намагаються ретельно спростовувати. Мовляв, Рінат Леонідович завжди виступав «за цілісність країни» і «ніколи не підтримував» політичних екстремістів.

Втім, нещодавно, завдяки анонімному відеооператору, все таємне стало явним: під час нічної зустрічі зі сепаратистами у Донецьку мільярдер, не знаючи, що його знімають на камеру, доволі чітко окреслив свою справжню позицію. Найцікавіше, що вона абсолютно протилежна змісту заяв, які й досі поширюються від його імені. Якщо не брати до уваги ненормативну лексику і звороти «на фені», найцікавіше можна передати стисло. У розмові з озброєними диверсантами, що захопили місцеву облдержадміністрацію, Ахметов прямо заявив, що у випадку штурму будівлі він «буде разом» з ними. Уявімо, що Білий дім у США захоплюють терористи. А приїжджає, скажімо, Білл Гейтс, і каже, що він «буде разом» із терористами, якщо поліція наважиться звільнити будівлю. Таке уявити важко. З терористами і диверсантами у всьому демократичному світі розмова коротка – роззброєння і суд. Справді важко уявити, щоб людина, яка цінує своє місце у суспільстві, яка заробила свої статки, загалом, чесним шляхом, наважиться співчувати чи, тим більше, висловлювати підтримку терористам. А Ахметов це зробив. І лише завдяки випадку це випливло назовні. Що ж могло керувати Ахметовим у цій ситуації? Мабуть, розуміння того, що принциповий прокурор може почати ставити непрості запитання. Ахметов – не Білл Гейтс, йому треба ще пояснити суспільству походження своїх статків. Насамперед, їх стрімке накопичення за останні чотири роки, під час правління Януковича. Саме тому Ахметов міг відчути, що загнаний у глухий кут, у пастку. Що може чекати найбагатшу людину країни, якою може бути лінія його захисту, чи постане питання про персональну відповідальність Ахметова, якого багато хто вважає головним фінансистом режиму Януковича? Про це – у розмові з директором Бюро регіональних проблем Ігорем Решетнюком та політологами Олегом Завадовським і Андрієм Балою.

Чи є прямі підстави сьогодні казати про те, що за діями сепаратистів справді стоїть Рінат Ахметов?

І. Решетнюк:
На мою думку, це вже доконаний факт. Пригадуєте, як Янукович літав до Путіна перед самітом у Вільнюсі, а потім відмовився підписувати євроасоціацію? Та от тепер різні джерела стверджують, що наприкінці березня цього року Ахметов таємно зустрічався у Москві з президентом Російської Федерації Путіним. І нині ми бачимо наочні результати цієї зустрічі на вулицях Донецька та Луганська. Таке собі дежавю. І хоч Ахметов усе спростовує, після оприлюднення запису його розмови зі сепаратистами сказаному ним довіряти важко. Звісно, ці події в Донецьку та Луганську могли плануватися Кремлем та виконуватись агентами російських спецслужб. Однак, Ахметов міг би все зупинити одним телефонним дзвінком, бо має цілковитий контроль над областю. Він цього не зробив, а тому відповідати за кровопролиття мають не лише російські екстремісти та обдурені ними місцеві люди, а й особисто Ахметов.
О. Завадовський:
На причетність цього олігарха до заворушень на Сході, зокрема, у Донецьку, вказує й те, що саме захоплюють сепаратисти. Наприклад, агресивні молодики захопили офіс компанії «ІСД», яка належить нинішньому губернаторові Донецька Сергієві Таруті. Адже Тарута, як відомо, є не лише ставлеником нової влади на Донеччині, а й давнім бізнесовим конкурентом Ахметова. Крім того, вони конфліктують уже не один рік і на політичному ґрунті: свого часу Тарута підтримав на президентських виборах Віктора Ющенка, а Ахметов, як відомо, поставив на Януковича. Захоплюють будівлю СБУ, де призначають нових керівників. Але жодного разу не захопили мерію, де сидить людина Ахметова! Тому тут усе шито білими нитками. Чому на Дніпропетровщині, якою керує Коломойський, цілком протилежна ситуація? Ще недавно там буйно квітнув сепаратизм, а нині відбувається справжнє сафарі на так званих туристів Путіна. Усім давно відомо, що у східних областях усе відбувається за велінням місцевих олігархів.
А. Бала:
Справді, можливостей у Ахметова в Донецьку не менше, а може, і більше, аніж у Коломойського. Та й досвід у нього з урегулювання конфліктних ситуацій досить великий – териконів у Донбасі, як і раніше, предостатньо. Крім того, він контролює кордон, місцевих силовиків, розгалужену мережу бандюків, тож здатний був будь-якої миті зупинити цю криваву вакханалію. Тому всі ці його аморфні заяви на тлі практичної бездіяльності слід розцінювати не інакше, як зраду. А зважаючи на умови воєнного часу, це зрада у квадраті. За часів молодості Ріната Леонідовича за таке світила розстрільна стаття.

– А навіщо Ахметову з його мільярдами вся ця вистава про сепаратизм?

О. Завадовський:
У такий спосіб Ахметов намагається продемонструвати Києву, що саме він є істинним господарем Донбасу і може з власного бажання й далі проливати кров або ж припинити це. Основна мета олігарха – змусити нинішню владу дати гарантії щодо недоторканності його бізнесу та активів в Україні.
І. Решетнюк:
Так, занурюючи схід країни у криваву бійню, Ахметов аж ніяк не має на меті передати Донбас у лоно Росії. Він переживає лише за свою безпеку, гарантувати яку йому може тільки федералізація країни. Адже саме федералізація забезпечить Ахметову можливість і далі прокурорів та міліціонерів призначати за парканом Ботанічного саду в Донецьку, де міститься головний офіс «хазяїна». Після арешту Фірташа Ахметов зрозумів, що від ока Феміди не сховаєшся ні у США, ні в Європі, де в нього будинки вартістю 200 мільйонів доларів. Тож він відчув себе загнаним у глухий кут, коли Донбас став для нього останнім форпостом. І за цей форпост Ахметов готовий битися до кінця. Тим більше, що його особисті інтереси тут збігаються з імперськими амбіціями Путіна.
А. Бала:
До речі, не варто також забувати і про те, що добрі стосунки з Росією для Ахметова є архіважливими. Бо в людей з його найближчого оточення там налагоджений серйозний бізнес – як-от кондитерські підприємства Бориса Колесникова. Та й у Ахметова у РФ є чималий інтерес. Зокрема, йому належить Маріупольське пароплавство та порт в Азовському морі, через який вивозять металургійну продукцію його підприємства. А після того, коли Керченська протока де-факто перейшла під контроль росіян, без лояльності до «білокам’яної» Ахметову аж ніяк не обійтися.

Хто може ситуативно підтримувати Ахметова в цій ситуації?

О. Завадовський:
Попри зміну влади, «хазяїн Донбасу» і далі володіє величезним адміністративно-силовим ресурсом. Як стверджують очевидці, саме тамтешні міліціонери вели «тітушків» на штурм будівель СБУ та прокуратури. Саме вони віддавали на розтерзання гопникам тих, хто наважувався закликати до територіальної цілісності України. Саме вони під керівництвом народних депутатів від Партії регіонів координували в’їзд на нашу територію автобусів із так званими російськими туристами і розселяли їх у готелях. А знаєте, чому сепаратисти штурмували донецьку СБУ? Бо головою обласного управління, не запитавши дозволу в Ахметова, у Києві посміли призначити колишнього керівника служби безпеки корпорації, яка належить уже згаданому Таруті.
І. Решетнюк:
Місцеві суди, прокуратура, податкова адміністрація також вважаються ледь не приватною власністю Ахметова. Усю імперію олігарх успадкував, підтримавши на виборах 1999 року кандидатуру Леоніда Кучми. Імперія ця навіть мала свою ідеологію, яку пропагували на центральних телеканалах одіозні депутати-регіонали. Я вже не кажу про цілу приватну армію бойовиків кримінального угруповання «Люкс», котре, як вважається, перебуває під повним контролем донецького олігарха. Як стало відомо, члени цього угруповання не лише постачали зброю сепаратистам, а й працювали у щільній зв’язці з російськими диверсантами.

Ахметов повинен відповісти за ці дії, чи з ним, як закликають окремі політики, все ж треба домовлятися?

А. Бала:
Я думаю, що настав час покласти край кримінальній олігархії. За це стояв Майдан, за це гинули хлопці з Небесної Сотні. Зрештою, про необхідність усунення олігархів в Україну ідуть чіткі сигнали зі Заходу. Не так давно, наприклад, швейцарська прокуратура провела обшук у тамтешньому офісі Ахметова. А це, як свідчить приклад з уже заарештованим Фірташем, може стати початком кінця некоронованого донецького імператора. Тенденція чітка і проста: олігархи, які розкрадали Україну під патронатом диктатора-утікача, розглядаються правосуддям західних країн як головний об’єкт для антикорупційних розслідувань. І Україна – як найбільш зацікавлена держава – повинна до них негайно долучитися.
І. Решетнюк:
Так, Ахметов, разом з Януковичем, найбільше пограбували країну, ділячи спершу Донбас, а потім й усю Україну, та перетворюючи її на мафіозний анклав. Як стверджують експерти, половина активів донецького олігарха насправді належить Януковичу та його синам. Бо Ахметов і Янукович – це єдине ціле, що формувалося у «лихі» 90-і на уламках чужого бізнесу та крові конкурентів, на кшталт розстріляного 1996 року Євгена Щербаня. Та й нині, замість того, аби підставити плече країні у важкий для неї час, Ахметов формально обмежується порожніми заявами, а на практиці сприяє іноземній інтервенції. Настав час для найбагатшого українця відповісти і за попередні, і за теперішні дії, бо розмінною монетою у цій грі може стати державність України.

Якою має бути, на вашу думку, ця відповідальність?

О. Завадовський:
Я вважаю, що час переговорів та умовлянь минув. Якщо Янукович повинен нести кримінальну відповідальність за тотальну корупцію і вбивства людей, то такі, як Ахметов, щонайменше, політичну. Їх потрібно позбавити усякого впливу на політику, а підприємства, які він набув у період царювання Януковича, реприватизувати.
І. Решетнюк:
Чому тільки за період Януковича? Варто копнути і глибше. Після перемоги Помаранчевої революції у 2005 році зі занедбаних шахт Донеччини підняли понад 50 трупів, які виявилися жертвами злочинного угруповання «Люкс». Слідство тоді вийшло не лише на деяких виконавців, а й замовників цих злочинів. Утім, несподівана дружба, що виникла між тодішнім Президентом Ющенком та прем’єром Януковичем, завадила розгортанню масштабної кримінальної справи. Сьогодні ніщо не заважає новій владі поновити цю справу. Якщо причетність Ахметова слідство підтвердить, то покарання має бути відповідним і жорстким – в’язниця. Без усіляких сентиментів. Таке покарання має стати уроком як для майбутніх поколінь, так і влади нинішньої, аби уберегти її від спокуси відновити старі корупційні схеми.

Автор: Юрій Грицик
Джерело: Експрес (http://expres.ua )