Осанна! Благословен,
хто йде в ім’я Господнє...

Минулої неділі всі християни нашої землі разом відсвяткували Квітну неділю, або ще її називають Пальмовою. Для всіх українців це є радісним величним святом, що передує надзвичайно величному Празникові – Празникові Христового Воскресіння. У всіх церквах відправлялися святі Літургії, які закінчувалися посвяченням лози. Всі церкви були переповнені вірними, і було дуже приємно бачити багато маленьких українців. Діти дуже люблять це свято і радо несуть додому посвячену лозу.

У храмі св. Володимира й Ольги, як завжди, було дуже багато людей і в церкві, і в церковній аудиторії, і на хорах. Першу Службу Божу відправляв отець настоятель Олег Кривокульський. Всі уважно вислухали повчальну і змістовну проповідь отця крилошанина.
Ми наблизилися до Страсного тижня, і на цій дорозі вітаємо Квітну неділю, що знаменує тріумфальний в’їзд Ісуса з Оливної гори до Єрусалима. Давайте згадаємо історію цього величного свята.
Це був тиждень перед Його страстями і смертю на хресті. Христос, як Переможець, в’їжджає так, як в’їжджали царі ізраїльські на молодому осляті до Сіону. Його зустрічає народ зі зеленим віттям, а діти кидають Йому до ніг свій одяг. Усі вигукують: «Осанна! Благословен той, хто йде в ім’я Господнє! Ізраїльський цар!»
Натовп поділився на три категорії. До першої ввійшли мешканці Витанії, родичі і знайомі Лазаря, якого Він вернув до життя. Між ними був і сам Лазар, його сестри Марія, Марта, близька родина. Це були ті люди, яких Ісус найбільше любив і завжди відвідував по дорозі від Назарета до Єрусалима. Христос любив відпочивати під час подорожі у цих людей, довіряв їм свої радощі і болі.
Святе Євангеліє згадує, що Ісус Христос у своєму житті два рази плакав. Перший раз, коли римські легіони повбивали тисячі мешканців Єрусалима і зруйнували святиню. Вдруге плакав, коли дізнався про смерть свого приятеля Лазаря, якого воскресив із мертвих.
Друга категорія людей – це ті, що довідавшись про чуда, які творив Ісус, хотіли Його побачити. Вони вірили в Його чуда і довіряли Ісусові. Це були Його улюблені діти.

Третя категорія людей були ті, що йшли за Ним, але в своїх серцях плекали не любов, а ненависть до Ісуса. Вони шукали нагоди, щоб вбити Його і Лазаря, як свідка Його чудес. Вони бачили, що народ дедалі більше довіряє Ісусові і відходить від них. Їх турбувало і те, що Ісус Христос бачив їх наскрізь і знав їхні думки. Саме з уст цієї громади Ісус після вигуків: «Осанна! Благословен, хто йде в ім’я Господнє...» почув кровожадні оклики: «Розіпни Його!»
Чи не подібне діється і в нашому житті? Бувають хвилини, коли ті люди, що йшли з нами поруч, яким ми довіряли, раптом зраджують нас потайки. Дивляться нам в очі, усміхаються, а в душі заздрять нам, стараються принизити, звести наклепи. В їхніх темних душах визрівають різні підступні плани, вони не можуть заспокоїтися, поки чимсь не нашкодять. А найбільше прикро, що вони роблять вигляд дуже віруючих і моляться голосно, щоб усі бачили і тим самим ще більше грішать. Згадаймо, скільки разів, виходячи з церкви, ми могли почути, як дехто починає обмовляти своїх знайомих, забувши про те, що кілька хвилин тому просив Бога про відпущення гріхів, ревно молився. От вам і третя категорія людей.
Багато з нас також переживають драму Великого тижня, коли бажаємо йти за Ісусом і нести Його хрест. Та найбільшу драму переживає в теперішньому часі наша Батьківщина, тому що ті, що віками називали себе нашими «братами», насправді виявилися слугами самого диявола і сіють ненависть і біду по всьому світі. Хіба нормальна людина може позволити собі кинути вибухівку біля Святого храму, та ще й у велике свято, як це сталося в Квітну неділю біля храму св. Володимира й Ольги?
Хіба при здоровому глузді хтось може позволити собі познімати наші українські прапори? Ми живемо у вільній країні, нікого не ображаючи, то вони і тут сіють зерна ворожнечі, ненависті, злоби. В таких людей немає нічого святого.
У цьому передвеликодньому Страсному тижні постановімо йти за Христом у хвилинах радості і смутку, з довір’ям, що Ісус поверне в нашому житті все на краще. Ми повинні твердо вірити в перемогу добра над злом.

Від імені редакції нашої газети бажаю всім українцям і всім людям нашої прекрасної землі радісно, щасливо зустріти світлий Празник Воскресіння Христового!

Христос Воскрес!
Воскресне Україна!