Неділя, що перед Великоднем, називається Квітною. В різних регіонах України її називають ще Вербною, лозовою або шутковою. Назва походить від вербової гілки (лози або шутки), від весняних квітів, котрі проростають з-під снігу. У Вербну неділю до церкви завозять багато вербових гілок, які освячуються священиком після богослужіння і роздаються мирянам.

Звичай освячувати вербові гілки походить із часів земного життя Ісуса Христа. З наближенням свята Пасхи Син Божий прибув до Єрусалима. Населення міста вітало його пальмовим гіллям, встеляло дорогу квітами. В географічних широтах України ці події припадають на весну, пору оживання природи, розквіту квітів, появи бруньок на вербах. Замість пальм люди освячують вербові гілки і вітають одне одного з наступаючими Великодніми святами.
Шутка б’єси, не я б’юси: за тиждень Великдень! – вітали одне одного буковинці, постьобуючи розквітлим вербовим прутиком. Дотик свяченою вербовою галузкою означав пробудження творчої енергії людини, поєднання всього живого з безмежним Всесвітом.
Верба в наших предків набула особливої святості завдяки життєдайній силі цього дерева. Варто лише встромити в землю вербовий прутик – і він проростає. Освячену гілку садили коло криниць, річок, ставків – щоб нею очищалась і облагороджувалась вода. Це дерево має також великі лікувальні властивості: з вербової кори виготовляють відвари, помічні від різних хвороб. У далекі часи княжої доби відварами з верби знахарі лікували рани воїнам князівських дружин. Наші бабусі використовували настої та відвари з цього дерева в косметології, адже «вербичка молодить личко». Як стверджували в давнину буковинці – «З’їж китицю – не буде горло боліти». Свячена верба мусіла зберігатися за іконами в кожній оселі – несла родові благодать. Кетяг освяченої шутки клали до вінчальних свічок – щоб грім молодят не розділив. Вербовим гіллям накривали убитого вояка, щоб «його душа якнайборше до Бога прийшла». На похоронах вербовими гілками встеляли долівку, «би мрець нікого за собою з хати не потяг». Засохлі освячені гілки зберігали аж до наступної Квітної неділі і ними розпалювали піч для випікання паски. На шуткову неділю вважалося добрим освідчуватись у коханні, «тоді ту любіщ ніхто не розіб’є». На Вербну неділю священним обов’язком батьків було проекзаменувати кожну дитину на знання Слова Божого.
Ось такі чудові традиції освячення вербового гілля розсіялись по всім білім світі, куди б не закинула доля українців. У Вербну неділю служили святкові Літургії в усіх парафіях українського Чикаго та його передмість. Особливо урочистою була Божественна Літургія в катедрі св. князя Володимира, для проведення якої прибув Єпископ Української Православної Церкви в США, Предстоятель катедри – Преосвященний Даниїл. Згідно з доброю українською традицією, голова сестринства пані Надія Брюшенко та заступник голови парафіяльної управи пан Олександр Слобідський зустріли Владику хлібом-сіллю на вишитому рушникові. Наймолодші парафіяночки вручили Владиці букети квітів. Настоятель катедри – отець Іван – привітав високоповажного гостя і щиро подякував Владиці за його присутність у цей день у великій православній родині катедри. Преосвященний Владика Даниїл очолив Божественну Літургію у співслужінні з отцем Іваном Лимарем, протодияконом Андрієм Фрончаком та молодими вівтарними прислужниками. Після закінчення Літургії відбулося освячення вербових гілок. Кожен із присутніх отримав цілющі прутики, які зігрівали наші стривожені душі у цей нелегкий для України час.

Світлини Олени Лимар