Пасха – християнське церковне свято, присвячене воскресінню Ісуса Христа, найдавніше та найважливіше свято церковного літургійного року.

До Святого дня Великодня приурочено багато різноманітних звичаїв. Здавна вважається, що добрі справи, що здійснюються на користь інших, передусім, обділених долею, допомагають зняти з душі гріх.
У слов’янській народній традиції зі святом Пасхи пов’язувалося безліч різних вірувань, переказів, легенд, звичаїв і обрядів. Так, наприклад, згідно зі загальним для всіх слов’ян повір’ям, з першого дня пасхального тижня аж до Вознесіння сам Христос у супроводі апостолів ходить землею. При цьому, небесні мандрівники виглядають, як прості жебраки у старому дранті. Мандруючи, вони відчувають людське милосердя, нагороджують великодушних людей і карають злих.
За народними уявленнями, на Пасху стає видимим те, чого не побачиш в інші дні, і дозволяється попросити у Бога те, що дуже хочеться.
Пасха асоціювалася в українців з виконанням бажаного. Вважалося, що в цей день можна забезпечити собі успіх у справах на цілий рік. Якщо, наприклад, людина першою прийде після пасхального богослужіння додому, то для неї весь рік буде вдалим. Якщо старенькі в день Пасхи будуть розчісувати волосся, то у них буде стільки онуків, скільки волосся на голові.
Свої великодні прикмети і звичаї були й у сільських дівчат. Наприклад, у деяких місцевостях серед дівчат існував звичай на Світлому тижні (і насамперед, у перший день Великодня) вмиватися водою з червоного яйця і срібла, щоб бути рум’яними і вродливими; ставати на сокиру, щоб бути міцними і т. д.
Повсюди вважали, що якщо під час святкової утрені дівчина помолиться Богу і попросить Його послати їй нареченого, то її бажання неодмінно здійсниться найближчим часом.

	Фото С. Сенчурової

У багатьох місцевостях вважали, якщо в пасхальну ніч або під час заутрені піти до джерела, набрати води і мовчки принести її додому, не промовивши дорогою ні слова, то вода набуде особливої сили, майже рівної силі святої води. Такою водою кропили будинки і комори для щастя і благополуччя, вмивалися нею для здоров’я і т. д.
Після Великодня селяни віщували майбутнє на рік. Наприклад, вважали, що мороз або грім на Великдень віщують гарний урожай льону, а дощ обіцяє дощову весну; темна ніч під Великдень – до врожайного року.
Різних звичаїв, приурочених до святкової служби й першого дня Пасхи, дотримувалися й люди найрізноманітніших професій. Наприклад, при вітанні священика: «Христос Воскрес!» рибалки відповідали: «А у мене риба є!», вважаючи, що цим вони забезпечують собі повні сіті на весь сезон.
Мисливці в той же момент стріляли в повітря поблизу церковного порога, вважаючи, що від цього їхні рушниці весь рік будуть бити без промаху. Крім того, мисливці строго дотримувалися правила – ніколи не проливати нічиєї крові протягом всієї Світлої седмиці, тому що вважалося, що в цей час будь-яка земна тварина разом з людьми радіє Христовому Воскресінню і славить Бога, а отже, будь-яке вбивство в цей час є великим гріхом, за який Бог жорстоко покарає.

Символи пасхального свята – кролик, який несе фарбовані яйця. Звичай фарбувати яйця поширений всюди. Священики освячують яйця в будинках парафіян у суботу, разом з іншою ритуальною їжею. Увечері в Страсну суботу в усіх храмах служать всеношну. Вранці, повертаючись додому, всі розговляються, перш за все, яйцями. Круті яйця – найважливіша ритуальна великодня їжа. Готують і м’ясні страви (свинину, ягнятину), а також – неодмінний атрибут святкового кошика – паску.
Вранці в Пасхальну неділю, після богослужіння, діти і молодь обходять будинки з піснями і поздоровленнями, схожими на різдвяні коляди. Серед великодніх розваг найбільш популярні ігри з фарбованими яйцями: їх кидають одне в одного, катають на похилій площині, розбивають, розкидаючи шкаралупу, і т. д. Фарбованими яйцями обмінюються рідні і знайомі, хресні дарують їх дітям-хрещеникам, дівчата – коханим в обмін на пальмові гілки. Протягом усього Великоднього тижня відвідують богослужіння в костелах, а ще – відбуваються вуличні вистави на релігійні теми.

Чим відрізняється православна Пасха від католицької?

В Україні живуть люди, які сповідують різні релігії. Але більшість українців або православні, або католики. Тому Великдень в нашій країні відзначають двічі – за католицьким календарем і за православним. А іноді Пасхи збігаються, і тоді католики і православні разом зустрічають свято. Однак роблять це по-різному.
Якщо казати про відмінності католицького Великодня від православного, то слід почати з опису посту.
Великий піст триваліший і більш строгий у православних. Заборона на м’ясо діє протягом усього посту. У католиків посту дозволено не дотримуватися хворим людям, вагітним і жінкам, які годують грудьми. Також у гостях можна не дотримуватися посту, щоб не образити господарів. Або в дорозі – якщо пісної їжі просто не знайти поблизу.
У піст у православних не можна їсти не тільки м’ясо, а й рибу, молочні продукти. Католики ж дозволяють собі всі продукти, крім м’ясних.
Але піст – це не тільки стриманість в їжі. Це – скорбота, каяття. Відмова від усіх задоволень. І це набагато більше, ніж просто не їсти досхочу. Так скаже вам будь-який священнослужитель, будь то католицький чи православний.
Різниця в датах.
На зорі християнства Великдень християн і Великдень іудеїв святкувався в один день. Але, починаючи з ІІ ст. нашої ери, християни почали відзначати це свято в інший день. Причина цього була в тому, що «іудеї відкинули Ісуса як рятівника» (історики так цитують римського єпископа Сікстуса). Саме з його ініціативи дата християнської Пасхи була перенесена на день, що не збігається з паскою іудеїв.
Сікстус був римським єпископом з 116 по 126 рр. нашої ери. І весь цей час він і римський імператор Адріан виступали проти єврейських звичаїв і свят. І не просто виступали, а буквально вели війну.
Але, незважаючи на пропозицію Сікстуса, нову дату християнської Пасхи прийняли не у всіх місцевостях імперії. Розбіжності з приводу єдиної дати з’явилися всередині християнської церкви.
Питання щодо дня святкування було вирішене в 325 році. Тоді відбувся Перший Вселенський Собор. Вирішили відзначати християнську Пасху в першу неділю після першого повного місяця, що настає після весняного рівнодення.
У 325 році день весняного рівнодення випадав на 21 березня за юліанським календарем. До кінця 16 сторіччя день весняного рівнодення змістився на 10 днів. Це сталося через те, що юліанський календар заснований на сонячно-місячній системі, тому календарний рік виходить довшим від астрономічного на 11 хвилин 14 секунд.
Юліанським календарем досі користується православна церква.
Католицька церква в 1582 році запровадила григоріанський календар. Автором цього нововведення був папа Григорій XIII.
У чому сенс реформи? З переходом на григоріанський календар дату Пасхи можна було обчислювати виключно за сонячною системою звіту. І ось у результаті реформи в 1582 році день рівнодення знову випав на 21 березня. З тих пір дата православної Пасхи почала відрізнятися від дати католицької. Чому православна церква також не перейшла на григоріанський календар?

			Фото В. Кузана

За канонами православної церкви, Великдень слід відзначати неодмінно після іудейської Пасхи, так як Господь воскрес у першу неділю після юдейської Пасхи. А якщо дотримуватися григоріанського календаря, то Пасха християнська іноді збігається з єврейською, а іноді буває і перед нею. Наприклад, з 1851 по 1951 рр. дата католицької Пасхи випадала раніше, ніж єврейська, 15 разів!
Сьогодні, коли ми кажемо про різницю між «новим стилем» і «старим стилем», то маємо на увазі різницю в 13 днів.
А католицька Пасха, зазвичай, припадає на тиждень або два раніше, ніж православна. Тричі на 19 років дати святкування Пасхи збігаються.

Різниця в богослужінні
Тут слід говорити не про відмінності, а про збіги. Або про те, як «відрізняються збіги». До прикладу, великодній вогонь. Його запалюють під час святкового богослужіння і в католицьких храмах, і в православних. У Греції і в деяких українських містах люди чекають Благодатного вогню від Храму Гробу Господнього. Коли вогонь прибуває, священики розносять його в усі міські храми. Віруючі запалюють свої свічки від цього вогню, протягом всієї служби зберігають вогонь і потім несуть його додому, прагнучи зберегти його надалі – весь рік до наступного Великодня.
У католицькому храмі перед початком служби запалюють особливу пасхальну свічку – Пасхалію. Від цієї свічки вогонь роздають усім парафіянам. Весь пасхальний тиждень у католицьких храмах запалюють Пасхалії.
Хресний хід влаштовують на Пасху і католики, і православні. Тільки у православних хресний хід починається перед богослужінням. Всі віруючі збираються в храмі і звідти починають хід. Після хресного ходу відправляють утреню.
Католики також здійснюють хресний хід. Але не перед початком богослужіння, а після. Звичайно, це не всі відмінності православної Пасхи від католицької. Можна знайти ще багато. Хоча б у тому, як відбувається великодня трапеза у католиків і у православних. Але тоді знадобилася б ціла наукова праця на цю тему.

Джерело: http://viza.vn.ua/