Сім’я Олександра Єфремова відтиснула дві гірничо-збагачувальні фабрики на Луганщині у структур Наталі Королевської та нового очільника Луганської міліції.

У голови фракції Партії регіонів Олександра Єфремова сталась неприємність. Днями Держфінмоніторинг заблокував його рахунки через підозру у фінансуванні тероризму. Це, зрозуміло, викликало бурхливу реакцію відомого «регіонала»: «Ви можете розуміти, де я, і де тероризм…Там настільки все прозоро, що будь-якій людині достатньо 10 хвилин, аби просто подивитися й зробити відповідні висновки».
Про фінансування тероризму (тобто, проросійських мітингів у Луганську) казати не будемо: такі зізнання отримують на допитах учасників процесу. А от щодо фінансової прозорості, то тут фактів поступово стає більше.
Не будемо зараз згадувати про тендери, на яких сімейство Єфремова підняло понад 6 млрд. грн. держзамовлень чи про імперію його бізнес-партнера Едуарда Лозовського. Бо, виявилось, що не тендерами єдиними.
Кілька днів тому «Ділова столиця» виявила, що відомий «регіонал» отримав контроль над двома збагачувальними фабриками: «Слов’яносербською» і «Міусинською» (загальний річний оборот – 120 млн. грн.).
Зацікавившись, як це сталось, «Наші гроші» зафіксували стандартний алгоритм: в останні дні президентства Ющенка на фабрики накладали руку захланні «попередники». Але після приходу Януковича усе це добро магічним чином перекочовувало до сім’ї Єфремова. У кожному випадку, чи з Ющенком, чи з Януковичем, держава виявлялась «в прольоті». А тепер деякі деталі.

Фабрика «Міусинська». Міліція з Єфремовим

Відомо, що українські бізнесмени від влади більше люблять орендувати державне майно, аніж його купувати. Витрати – неспівмірно менші, а контроль такий самий. Так сталось і з «Міусинською». У розпал зміни президентів – 11 січня 2010 року – Фонд держмайна передав на 20 років фабрику орендарю – ТОВ «Донуголь-Альянс». Конкурсом це назвати було важко, оскільки претендент прийшов тільки один.
Державні ціни були гуманними – 25 000 грн. у місяць і оплата кредитних зобов’язань.
Із останніми, до речі, виникла судова історія, яка могла б зацікавити нинішніх правоохоронців. У контракті «Донуголь-Альянсу» з місцевим ФДМУ було зафіксовано, що орендар повинен оплатити 2 млн. грн. заборгованості фабрики.
Однак, минуло лише кілька місяців, і раптово державний «Донбасантрацит», до якого належала фабрика, виявив, що боргів набагато більше – 14 мільйонів. Подав до суду і, зрозуміло, що безрезультатно: договір є договір. Так держава втратила 12 мільйонів на рівному місці, в обмін на 25000 грн. щомісяця. Отож, правоохоронці могли би поцікавитись у місцевих математиків способом їхнього мислення. Хоча, напевно, не поцікавляться.
Річ у тому, що за даними «ДС», ТОВ «Донуголь-Альянс», хоч і мало номінальних власників – Дмитра Борисенка, Олену Литвинову й Анатолія Югова – насправді входило в бізнес-орбіту Володимира Гуславського, який нещодавно очолив МВС у Луганській області. До цього він уже двічі був на цій посаді – у 2006-2007 і 2007-2010 рр.
Крім того, покерувати збагачувальною фабрикою «попередникам» вдалось недовго. Уже в 2011 році «Донуголь-Альянс» переписали на нового власника – зірку з тендерної корони сімейства Єфремових – ТОВ «Індекспром». Співзасновницею останнього, нагадаємо, є невістка регіонала – Наталія Єфремова.
Згодом «Індекспром» поступився правом власності новоствореній ТОВ «Схід-вугілля груп», яке номінально належить кіпрській «Ізікепітл Консалтінг Лімітед». Але це мало кого може ввести в оману. Тим паче, що «Схід-вугілля груп» має спільний телефон і адресу з державною бюджетною установою «Луганський регіональний центр з інвестицій та розвитку» зі структури Держінвестицій Владислава Каськіва. Від самого заснування (у липні 2010 року) і до 3 березня цього року Луганський центр з інвестицій очолював син нардепа – Ігор Єфремов.
Варто зауважити, що «справедливість» не далась Єфремову легко. Допомогли, так би мовити, обставини. На початку 2011 року, перед зміною засновників, у «Донуголь-Альянсу» почалися проблеми з постачанням вугілля. «Донбасантрацит», до складу якого входить сім державних шахт, з якихось причин почав відвантажувати вугілля в іншу область, хоча на «Міусинській» переробка була дешевшою. В орендатора виник борг за три місяці по зарплаті.
Зате тільки-но власник змінився, простоїв уже не було, а всі бізнес-процеси чудесним чином пішли на лад. Ну, і зараз успішно тривають.

Фабрика «Слов’яносербська». Від Наташі до Саші

У цю фабрику «приватний бізнес» заходив важче, але подібним чином. У грудні 2009 року 94% її майна за 1,27 млн. грн. придбало ТОВ «Іфорас» з орбіти Наталі Королевської. Придбало, скажімо, так досить специфічно. Дочекавшись перемоги Віктора Януковича, місцеві депутати у відкритому зверненні до нього викрили злочинну суть попередників:
«Крім того, стало відомо, що 21.12.2009 року нерухоме майно підприємства було куплено ТзОВ «Іфорас». Цікавим є той факт, що приватне підприємство «УкрБізнесКонсалтинг» за дорученням Державної податкової інспекції в Слов’яносербському районі, від імені ДП «ГОФ «Слов’яносербська» виступило продавцем 94% нерухомого майна фабрики за 1 млн. 273 тис. гривень при арештованому майні на суму 8 млн. 137 тис. гривень».
Шкода, але далі прослідкувати, як переходила власність – важко. Місцеві депутати з якогось дива замовкли, більше не повертаючись до наболілої теми.
Натомість, дані Єдиного реєстру судових рішень 2012 року зафіксували, що половиною майна фабрики «Слов’яносербська» почало володіти ТОВ «ГЗФ «Слов’яносербська». Засновником якого є той самий «Індекспром» Наталі Єфремової.
Отож, схема «Робін Гуда» спрацювала в обох випадках. Правда, наполовину. Бо в багатих забрали, але бідним так і не роздали.
Ще одна відмінність – Робін Гуд, на відміну від луганчан, не ховав свого обличчя за балаклавою.

Слобожанські кіпріоти
Нагадаємо, що орендар «Міусинської» – ТОВ «Схід-вугілля груп» – формально належить кіпрській «Ізікепітл Консалтінг Лімітед». І цікаво, що цих «кіпріотів» стає дедалі більше на слобожанському ландшафті.
Фірми Єфремова з відомої адреси –Луганськ, вул. Краснодонська, будинок 7 Г – почали масово переходити в кіпрське підданство. Так вже сталось із ТОВ «Юніон Трейд Груп» і ТОВ «Грін-Медіа».
Зрозуміти це цілком можна. Річ у тому, що найуспішніша тендерна група Луганщини не припиняє перемагати у державних конкурсах.
У березні цього року «Схід-вугілля груп» виграло свій тендер у ДП «Луганськвугілля» на 6.7 млн. грн. (оренда вантажних автомобілів). Старі фірми теж беруть своє сотнями мільйонів. Майдан – Майданом, а бізнес – бізнесом.
Зрештою, нам не шкода. Головне, щоб не було, як на Кіпрі, маємо на увазі його розділеність між двома країнами. Причому, нам однаково, хто там фінансував їхній сепаратизм.
Автор: Олексій Шалайський, Ірина Шарпінська
Джерело: «Наші Гроші»