Ситуація навколо російсько-українських взаємин, які зараз далекі від добросусідських, не могли не вплинути на економічне становище України. Як і впровадження антикризових заходів та складні «па» гривні, яка без підтримки Нацбанку почувається вкрай незатишно у «вільному плаванні». Про це та про можливі за таких умов сценарії розвитку вітчизняної економіки читачам «Час і Події» розповів експерт групи «Інформаційний спротив» Олександр Крамаренко, головний редактор журналу «Деньги» (Київ, Україна).

Наскільки відчутним може бути відтік російського капіталу з українського ринку? Чи вплине це на стан вітчизняної економіки?

Найбільш сильною є присутність російського капіталу у банківській сфері, у девелопменті (комерційній нерухомості), металургії (корпорація ІСД), харчовій промисловості. Група українських банків з російським капіталом фактично згорнула масштабне кредитування української економіки – ще на початку зими. Зараз вони декларують, що не мають планів виходити з України. Національний банк України будь-яких попередніх заходів щодо протидії форсованому виводу банківського капіталу з України не проводить, принаймні – публічно не анонсує.
Вивід російського капіталу з реального сектора (металургія, нерухомість, харчопром) взагалі малореальний, хіба що через продаж українських підприємств місцевому або європейському капіталу. Наразі щось подібне не спостерігається.
Скоріше, можна очікувати переоформлення банківських та інших активів на неросійські компанії зі збереженням справжніх бенефеціарів (володарів).
Тому я не вважаю, що ймовірний відплив російського капіталу спричинить суттєвий вплив, зокрема, погіршення стану української економіки.

Чи зміниться інвестиційна привабливість України у найближчі місяці, адже країна дестабілізована?

Інвестиційна привабливість України була вкрай низькою в останні місяці правління Януковича – через корупцію та державний рекет. Зараз ці чинники значно послаблені, проте, зрозуміло, зріс такий негативний чинник, як політична, перш за все – зовнішньополітична нестабільність.
Вважаю, що після стабілізації відносин з РФ інвестиційна привабливість України значно зросте. Насамперед – з огляду на поновлення співробітництва з МВФ та іншими міжнародними фінансовими організаціями (ВБ, ЕБРР).

Кредитні транші від МВФ зобов’язують українську владу пустити національну валюту у «вільне плавання». Чим це загрожує українській економіці?

Цей режим – «вільне плавання» – вже діє у березні. Зросли девальваційні ризики. Проте виконання вимог меморандуму України з МВФ щодо держбюджетного дефіциту, дефіциту бюджету державної компанії «Нафтогаз України» дає засади для стабілізації курсу гривні.
Зараз Україна просто не має ресурсів для валютних інтервенцій, тому НБУ не веде активної діяльності щодо демпфування коливань на валютному ринку. З початком фінансування з боку МВФ та низки інших донорів та кредиторів така можливість у Нацбанку з’явиться. До речі – НБУ декларує перехід від політики фіксації курсу до політики керування (таргетування) темпами інфляції. Тож коливання гривні стосовно «твердих» валют будуть, але помірні.

Наскільки санкції, прийняті США та Євросоюзом щодо Росії, можуть вплинути на світову економіку, адже відомо, що в російській економіці задіяні потужні іноземні вливання?

Звісно, санкції проти РФ певним чином позначаться і на країнах, що ці санкції запроваджують. Проте, вплив РФ на економіки США та країн ЄС значно, на кілька порядків нижчий, ніж зворотній вплив. Тож наслідки будуть для РФ значно масштабнішими, вкрай болючими. До речі, повільні темпи запровадження санкцій зумовлені намаганням США та ЄС зменшити власні втрати та адаптуватись до нового порядку справ, для переформатування логістики, фінансових схем тощо.

Чому, на вашу думку, ЄС відмовився підписувати економічну частину Угоди про асоціацію та деякі ключові статті з т. зв. «політичного» блоку?

ЄС впроваджує вкрай недалекоглядну політику щодо України – наразі переважають короткотермінові чинники, а від власних стратегічних, довготермінових інтересів увага відвернута. Це вкрай егоїстична та самогубна у стратегічному сенсі позиція, проте зрозуміла з огляду на те, що потрібно подобатись виборцям тут та зараз – адже вибори у Європарламент саме у 2014 році.

Чи це може свідчити, що ЄС боїться повторення в Україні грецького варіанту?Адже ні для кого не секрет, що українська економіка перебуває у дуже скрутному становищі.

Грецький сценарій в Україні неможливий, оскільки ЄС не несе відповідальність за Україну так, як ніс за Грецію. Адже, на відміну від Греції, Україна не є членом ЄС. Та й масштаби зовнішньої заборгованості України значно менші, ніж у Греції.

Але, можливо саме тому, з огляду на грецький прецедент, європейці не дуже поспішають надавати Україні членство?

Я не можу коментувати мотиви єврочиновників та євродепутатів. Проте є певний перелік попередніх умов членства, які Україні ще належить виконувати. Тому я б швидше зважав на такі чинники, як рівень корупції та ефективність антикорупційних механізмів, якість бюджетної політики та дисципліни тощо. Ну, звісно, прозорість влади та виборчої системи.

Чи можна стверджувати, що загроза дефолту вже неактуальна для України?

За умови отримання фінансування від МВФ ця загроза буде відвернута. Проте, потрібно зважати на характер зовнішньої заборгованості. Ще потребує дослідження такий чинник, як кримінальний характер певних зовнішніх боргів, утворених за часи керування Віктора Януковича.

Україна має величезний кредитні зобов’язання. Чи буде країна у стані їх погасити?

Як я вже казав, потрібно, по-перше, ревізувати зовнішні борги, проаналізувати їх на правовому рівні. З високою ймовірністю може так статися, що будуть отримані докази удаваної заборгованості та кримінальних за своїм змістом боргових угод. Проте частка таких боргів навряд чи буде значною. По-друге, рефінансування дорогих боргів (єврооблігації, приватні банківські кредити) за рахунок дешевих запозичень (гроші МВФ та донорів) може значно здешевити обслуговування зовнішнього боргу України. Тому що насправді небезпечним є не стільки розмір боргу, скільки вартість його обслуговування, адже під час володарювання Януковича борги залучались за високими відсотковими ставками. Як, до речі, і в останні роки володарювання тандему Ющенко-Тимошенко.

Домовленості президента США Барка Обами з королем Саудівської Аравії – це гра на випередження чи дипломатичний хід, розрахований на російського глядача? Чи можна стверджувати про справжній обвал цін на нафту, якщо дешева нафта й справді потрапить на ринок? Як це може вплинути на світову економіку та курс долара?

Я сподіваюсь, що це – багатоходова комбінація. Вона, скоріше за все, має на меті застосування тиску на РФ на першому етапі. Тобто, своєрідне «останнє попередження». Якщо цього буде недостатньо для відновлення тверезої зовнішньої політики Росією – можуть бути використані вже більш жорсткі реальні кроки, які призведуть до стрімкого здешевлення нафти на світовому ринку.
США у союзі зі Саудівською Аравією, Кувейтом спроможні це зробити.
На світову економіку це принципово не вплине. Хіба що можуть прискоритись темпи її зростання порівняно з прогнозованими на найближчі роки. Це також ймовірно призведе до зниження темпів запровадження енергоефективних технологій. Щодо курсу долара, то, швидше за все, він зміцниться у порівняно з іншими світовими валютами. Такий зв’язок курс долара – ціни на нафту – до цього часу існував. І я не маю аргументів проти його існування у майбутньому.

Чим загрожує Україні т. зв. «податок для багатих»? Чи запровадження такого податку не змусить українців піти у «тінь»?

Масштаби додаткового оподаткування заможних шарів населення в Україні мають косметичний характер. Не вважаю, по-перше, що варто було взагалі запроваджувати ці заходи – вони вимагають додаткових витрат на адміністрування, а по-друге – не очікую від них значного ефекту. Тому що пласт насправді багатих дуже тонкий і існує на дуже високому рівні прибутків. А такі платники податків, зазвичай, мають можливість «не платити» – легально, у великих розмірах і завжди.

Наскільки реально можна казати про можливість реверсних поставок газу для України, адже, як відомо, є величезний спротив з боку Росії?

Це – реально. Насамперед – з огляду на зміну керівництва Словаччини, яка до виборів минулої неділі перебувала під впливом російської позиції з цього питання.

Чи можна говорити і мріяти про повернення заморожених коштів, які були вивезені Януковичем та його соратниками в Європу? Чи це вже втрачені гроші для України?

На мій погляд, є дві перепони на цьому шляху. Перше: є інформація, що вивезена готівка (долари, євро, фунти, швейцарські франки) та зливки дорогоцінних металів. Тобто, відстежити ці кошти традиційним шляхом дуже важко. Друге: багато активів зареєстровані на формальних власників (трастові фонди, адвокати, інше). Це теж не сприяє відстеженню. Взагалі, потрібно цю проблему поділити на дві: відстеження та пошук, вилучення та повернення Україні. Для першої частити потрібно застосувати механізми боротьби проти легалізації коштів, що здобуті злочинним шляхом (боротьбою з «відмиванням брудних грошей»), тобто, механізми міжнародної організації з назвою FATF. До речі, Україна є її учасником, тож юридично це дуже просто зробити – є обмін інформацією у межах FATF, є сталі механізми – досить ефективні. Вивезені з України кошти отримані шляхом скоєння важких правопорушень (зловживання службовим становищем, розкрадання державних коштів у особливо великих розмірах, тощо), тож механізми FATF можуть бути застосовані.
Щодо вилучення та повернення – для цього має бути політична воля партнерів України. Єдиний прецедент за участі українського високопосадовця – засудження екс-прем’єра Павла Лазаренка у США та вилучення його грошей – закінчився для України нічим. Тобто, вкрадені та знайдені кошти Києву не повернули.

Що для України означає втрата «Чорноморнафтогазу» та родовищ у Чорному морі, які де-факто вже відійшли росіянам?

Це – дуже велика втрата. Оскільки ці родовища складали значну частку енергоресурсів України та потенційно могли стати одним з джерел її енергонезалежності. Компенсувати цю втрату, можливо, Україна спробує за рахунок розвитку нафтогазоносних площин навколо острова Зміїний та покладів сланцевого газу – за участю міжнародних енергетичних корпорацій.

Традиційне запитання: чи варто українцям, зважаючи на ситуацію довкола гривні, зберігати заощадження у банках? Якщо так, то в якій валюті?

На жаль, у гривні зараз тримати середньо- та довготермінові заощадження – погана ідея з огляду на великі девальваційні ризики. До стабілізації фінансової системи тримати заощадження у банках теж не занадто безпечно. Хоча, якщо це великий банк з європейським капіталом, ризики значно нижчі. Але, сподіваюсь, ситуація зміниться на краще вже до початку травня – і через зовнішньополітичні зміни, і через початок співпраці з МВФ. І стабілізація фінансової системи знов зробить зберігання заощаджень у банках на гривневих депозитах досить добрим рішенням.