5листопада поверталася з ранкового мітингу опозиції біля ЦВК. У поїзді метро стиха обговорювала події з моїм давнім приятелем – Юрієм Тищуком, який приїхав на мітинг з обласного міста Суми, де, до слова, був довіреною особою і керівником виборчого штабу кандидата від партії «Удар» – Олександра Сугоняко.

Раптом у розмову втручається жіночка інтелігентної зовнішності і каже: «А на моїй дільниці (як виявилося, вона була членом однієї з дільничних комісій Києва. – авт.), «Свобода» отримала 16%. Мої дві приятельки з інших дільниць сказали, що в них по 15 і 18%».

	Народний депутат від опозиції – Володимир Бондаренко

Отож, повірте, шановні, що люди Центру, Заходу, Києва, Львова віддали свідому перевагу опозиції, і, величезною мірою, ідейній партії, партії патріотів, якою є «Свобода». Люди повірили їхній принциповості. Коли депутат від партії «Свобода» – Андрій Юрійович Іллєнко – переміг регіонала на своєму «гарячому» окрузі, він сказав: «Ідея, віра та побратимство перемогли гроші та фальсифікацію». Що поганого в цьому лозунгу? Отож, не вірте посиланням на т. з. міжнародну реакцію лише однієї категорії «обвінітєлєй», які по інерції користуються ще післявоєнними штампами. В програмі цього об’єднання у виступах нема натяку на антисемітизм. Вірте людям, висновки та враження яких йдуть від серця, від пробудження свідомості. Своїм голосуванням, тобто, волевиявленням, люди віддали перевагу опозиції: «Батьківщині», «Удару» і «Свободі». Сумарно за партійними списками вони отримали 53%, в той час, як Партія регіонів – з усіма фальсифікаціями та адміністративним ресурсом – лише 30%. А це – 10% населення. Позитивно оцінили виборці кандидатів від «Свободи» у мажоритарних округах. У Києві це А. Іллєнко та Ю. Левченко, перемогу якого нагло краде ставленик ПР – самовисуванець В. Пилипишин, де має бути переголосування. По країні це – Олексій Кайда (Тернопільська область); Юрий Бублик (Полтавська обл.); Ірина Фаріон та Ірина Сех (Львів) та інші.
Всупереч песимістичним висновкам деяких аналітиків щодо наслідків цих виборів, небайдужі люди задоволені тим, що їхнього табору прибуло. Табору небайдужих і готових відстоювати свої, вкрадені владою, голоси. Ще далебі не стільки, як хотілось би та потрібно для змін, але «лід зрушився». Пробудився не тільки Київ, а й Схід. Одна жіночка в Первомайську, Миколаївської обл., біля приміщення тепер уже всесвітньовідомого округу № 223 (а це і є Схід) сказала зі сльозами : «Мені – 76 років, але я буду тут ночувати, бо я не хочу, щоб вкрали мій голос». Прошу вас, шановні, набрати цей лінк: http://blogs.pravda.com.ua/authors/okara/50941b78d246e/. Це кадри відеозйомки про жорстокість беркутівців, які почали штурм приміщення цього округу, який охороняли виборці. Беркут вилучав документи, згідно з якими перемагав кандидат від опозиції. В час їхнього наступу люди, зокрема, жінки і діти, попадали на землю. Беркутівці – ці молоді нелюди, чоботами йшли по звалених на землю людях. Вісім осіб забрали в лікарню, одному хлопцеві зламали руку, один потрапив у реанімацію. В останньому блоці відеозйомки ви почуєте лемент двох жіночок. Одна з них звертається до беркутівців: «Боже! Зглянься! Що ви робите?... Я, мати, проклинаю все ваше покоління, ваших дітей! Ви – нелюди, шакали, подонки, сволочі, тварюки регіонівські .... Кого ви охороняєте?... Ти ще й усміхаєшся?...»
Це крик болю на весь світ (лінк, викладений 3листопада на сайті «Української правди» (www. рravda.com. ua), – загальнодоступний. Це абсолютно правдиве звинувачення. Це непростимий гріх, злочин чинної влади та й очільників країни протягом 20-ти років, які своєю політикою продукували «армію» бездуховних негідників, які йдуть служити владі проти народу. Вони не захищають закон, як мало би бути, а, власне, порушують його силою. «Це 300 тисяч негідників», – сказав безкомпромісний Юрій Тищук вчора, коли під час мітингу біля ЦВК я підійшла до шеренги беркутівців і намагалась достукатись до їхніх сердець та пробудити совість.
У відповідь – непорушні обличчя та очі. Їхня приспана совість – на совісті влади. Всі «мої» люди кажуть, що це найстрашніше: обездуховленням молоді влада обезголовлює націю. І дійсно, на сьогодні молодь в цілому (не без винятків) є набагато пасивнішою, порівняно з 2004 роком. Як участю (точніше – неучастю) в голосуванні, так наразі і в масових акціях, які як загальнонаціональні почалися лише 5 листопада.

Виступ на мітингу руху «Спільної справи» народного депутата від опозиції – Олександра Бригинця	Мітинг громадського руху «Спільна справа» за визнання виборів недійсними через фальсифікації. Виступ лідера руху – О. Данилюка. Київ, Контрактова площа, 3 листопада

Олег Тягнибок на мітингу протесту проти фальсифікацій	Народний депутат – «свободівець» – Ігор Мірошниченко

Ті, до совісті яких спробувала апелювати, і які підтягували сили для розгону мітингу опозиції	Учасник мітингу з м. Суми – «ударівець» – Юрій Тищук

І ще один приклад: 3 листопада, на Контрактовій площі на Подолі у м. Києві, відбувся мітинг громадського руху «Спільна справа», під час якого лідер – відомий громадський діяч Олександр Данилюк – звернувся із закликом – оголосити вибори недійсними через суцільні фальсифікації. Конкретні приклади по всій Україні приводили в своїх виступах громадські спостерігачі на виборчих дільницях від цього руху. Один із них, підприємець і поет, який читав зі сцени свої викривально-закличні вірші на тему дня, в приватній розмові поділився зі мною: «Я раніше ставився нормально до міліції, Беркуту, бо треба ж комусь захищати, вони необхідні будь-якій державі. Сьогодні я змінив думку: я їх усіх ненавиджу». Це слова не екзальтованого протестанта, а зваженої людини-реаліста, підприємця дрібного бізнесу.
Все ж дозволю собі використати наступну оцінку результатів виборів: «Це крок вперед і два кроки назад». Як же це розуміють люди?
Крок вперед, тому що, як уже згадувалося, багато людей прокинулися, в багатьох щезнув страх, і вони проголосували, як вважали за потрібне. Люди  своїм голосуванням сказали, що вони хочуть змін. Один дідусь у відеокамеру журналіста безстрашно сказав на всю країну: «Я взяв від регіоналів 200 гривень, а проголосував за «Свободу».
Крок вперед, тому що за «Свободу» віддали вдвічі більше голосів, ніж пророкували численні соціологічні опитування до виборів.
Крок вперед, тому що в країні з’явилися місця, де люди сказали, що вони не продаються. Більше того, Київ, Обухів, Васильків, Первомайськ, Канів, Вінниця, Кіровоград, Черкаси, Миколаїв та інші, незважаючи на силу Беркута, сльозогінні гази, наругу місцевої продажної влади, підкуплені комісії округів, знищення бюлетенів і т. ін., продовжують відчайдушну боротьбу за правдиві результати волевиявлення виборців.
Крок вперед, тому що вчора на мітингу біля ЦВК три опозиційні партії підтвердили акт об’єднання. Представники «Батьківщини», «Свободи» та «Удару» стояли плече в плече, говорили в унісон, разом пішли на політконсультацію і вийшли до учасників мітингу зі спільними рішеннями, серед яких найголовніші: оголосити перемогу там, де перемога очевидна; перевибори в «гарячих» округах, де регіонали встигли попсувати бюлетені; вимога до президента та генерального прокурора – притягнути до кримінальної відповідальності винних у фальсифікації. Спільний візит лідерів партій до голови ЦВК закінчився успішно: її рішенням про можливе переголосування.
Між іншим, дуже показовими в позитивному плані виборів є факти, які свідчать не тільки про те, кого обрали, а й кого НЕ обрали, кого «провалили» всупереч очікуванням. Для прикладу, нагадаю можливо відомі факти, хто «заслужено» програв вибори у мажоритарних округах. Наприклад, поряд із власним провалом за партійними списками Віктора Ющенко, програли його брат Петро Ющенко та зять – Олексій Хахлєв. Зазнали нищівної поразки нинішні народні депутати від Партії регіонів – одіозні, скандальні Петро Мельник, Максим Луцький, екс-генеральний прокурор Святослав Піскун, самовисуванець, практично – від Партії регіонів – «співучий» ректор Київського національного університету культури та мистецтв – Михайло Поплавський, почесний голова Соціалістичної партії – Олександр Мороз та багато інших. Це провали, які тішать людей.

Інформаційні матеріали мітингу «Спільної справи»

І, насамкінець, про «два кроки назад» у результатах цих виборів. Це те, що вибори були найбруднішими за останні 21 рік. Результати їх грубо, нахабно сфальсифікувала влада по всій країні. Фальсифікувала в передвиборчий період, під час виборів і під час підрахунку голосів. Про що ви, шановні, знаєте. Про методи та конкретні ексклюзивні приклади розповім у наступному матеріалі.
Додам, що вдавшись до такого беззаконня, влада спрацювала на користь опозиції, отже, проти себе. Ця нагла поведінка додала ненависті людей до чинної влади. «Такого ще не було ніколи», – кажуть люди. «Це – початок кінця цієї влади», – кажуть інші. У розмовах – приватних і привселюдних, ще боязливих і відвертих, індивідуальних і колективних – звучить вирок нинішній владі – готовність боротися. Роздратування, нерозуміння викликає у людей мовчання президента та генерального прокурора в час неподобств, повного беззаконня, які відбуваються в гарячих округах під час підрахунків. Складається враження, що в країні немає ні президента, ні прокурора.
Деяку ясність в ситуацію вніс 6 листопада, під час брифінгу, заступник голови Верховної Ради – Микола Томенко:
«Президент, який десь переховується, дав чітку вказівку: допоки не буде 226 депутатів у Партії регіонів, доти результати виборів не повинні визнаватися і підписуватися, зокрема, в тих округах, де перемогла опозиція.
Вже дев’яту добу не обраховані навіть електронні протоколи того, що відбувалося на виборах.
Опозиція не погоджувалася і не погодиться на проведення повторних виборів на тих округах, де ми маємо протоколи, в яких чітко зафіксовано, що кандидат від опозиції переміг.
Теоретично опозиція може погодитися на невизнання результатів і повторні вибори на одному-двох округах, де, наприклад, була знищена виборча документація і неможливо встановити результати.
Але, якщо навіть у кількох округах будуть повторні вибори, то ми не маємо морального права починати роботу Верховної Ради сьомого скликання, допоки в цих округах не буде оголошений результат».
Боротьба за Україну, за Київ продовжується...

6 листопада 2012 р.
Лідія Корсун, Київ.  Фото автора