Завершуються підрахунки голосування за новий парламент України – по всій країні і по окремих мажоритарних округах. Точні цифри ще невідомі, але тенденції уже чітко проглядаються. Які ж підсумки цих виборів у першому наближенні?

Що пророкували екзит-поли?
Незважаючи на постійні випади невдоволених політиків проти соціологічних інструментів вимірювання, екзит-поли, тобто, опитування виборців при їх виході з дільниць після голосування, є доволі точним засобом передбачення остаточних підсумків голосування. Красномовний факт – на цьогорічних парламентських виборах у Грузії Президент М. Саакашвілі, довідавшись з екзит-полів про програш своєї партії, привітав суперників з перемогою, не чекаючи офіційних результатів від Центральної виборчої комісії Грузії. Ось як вірив він у точність цього соціологічного методу!
В Україні на виборах-2012 різними центрами було проведено 5 екзит-полів. Ось як вони виміряли ймовірні підсумки голосування.

Демократичні ініціативи, КМІС і Центр Разумкова

28 жовтня 2012 року

Місце    Партія    
1              Партія регіонів     28.1%
2             ОО «Батьківщина»     24.7%
3              «УДАР»     15.1%
4              ВО «Свобода»     12.3%
5              Комуністична партія України     11.8%
6              Партія Наталії Королевської «Україна – Вперед!»     1.6%
7             «Наша Україна»     1.2%


TNS і Социс на замовлення телеканалів ICTV та «Інтер»

28 жовтня 2012 року

Місце    Партія    
1              Партія регіонів     30.5%
2             ОО «Батьківщина»     23.9%
3             «УДАР»     14.7%
4             Комуністична партія України     12.1%
5             ВО «Свобода»     11.9%


Група Рейтинг на замовлення 5 каналу

28 жовтня 2012 року

Місце    Партія    
1              Партія регіонів     27.6%
2             ОО «Батьківщина»     23.4%
3             «УДАР»     14.3%
4              Комуністична партія України     12.5%
5             ВО «Свобода»     12.5%


Савік Шустер Студія

28 жовтня 2012 року

Місце    Партія    
1              Партія регіонів     30.48%
2              ОО «Батьківщина»     23.87%
3              «УДАР»     14.67%
4              Комуністична партія України     12.07%
5              ВО «Свобода»     11.92%


Research and Branding Group на замовлення каналу «Україна»

28 жовтня 2012 року

Місце    Партія    
1              Партія регіонів     31.6%
2              ОО «Батьківщина»     23.7%
3              «УДАР»     13.2%
4             Комуністична партія України     13%
5              ВО «Свобода»     11%
6              Партія Наталії Королевської «Україна – Вперед!»     1.8%

 
Центр Соціальний моніторинг

28 жовтня 2012 року

Місце    Партія    
1             Партія регіонів     32%
2             ОО «Батьківщина»     23.2%
3              «УДАР»     14.4%
4             ВО «Свобода»     12.6%
5             Комуністична партія України     11.5%


Як бачимо, усі ці центри передбачали впевнену перемогу Партії регіонів, друге місце – ОО «Батьківщина» і домінування цих партій-опонентів у Верховній Раді майбутнього скликання. Партіями другого ешелону мають стати «УДАР», КПУ і ВО «Свобода», але від того, на чиєму боці стане кожна з них, вирішальним чином залежить майбутнє співвідношення політичних сил у парламенті України.

Партії-переможниці і партії-невдахи

Соціологія соціологією, але нас цікавить обробка протоколів у ЦВК з моменту закінчення голосування 28 жовтня. До Верховної Ради України станом на момент, коли я пишу ці рядки, за підсумками обробки протоколів Центральною виборчою комісією України, очікувано проходять 5 політичних партій: Партія регіонів із результатом понад 31%, «Батьківщина» – близько 25%, Компартія та «УДАР» майже синхронно підходять до 14%, ВО «Свобода» – у районі 10%. Усі результати є попередніми, всі цифри округлені до цілої.
Далі наступає цифровий «провал» – широко розрекламована партія Наталії Королевської «Україна – Вперед» ледь долає 1,5 % і, максимум, може досягли 2%. У зв’язку з цим лідерка отримала від критиків образливе прізвисько «Наташка два процента», а її слоган: «Вперед» знущально пишеться в карикатурах та фотожабах «Впєрдє».
Такий сарказм посилюється ще й тим, що Н. Королевська перед самим закінченням виборчого процесу надумалася позиватися до соціологів, які, на її думку, в своїх останніх дослідженнях значно занизили її рейтинги. Перше засідання суду відбулося, Фонд «Демократичні ініціативи» надав анкети опитування, але все закінчилося пшиком – розгляд справи перенесли на післявиборчий час. Очевидно, до Королевської дійшло, що ця ситуація б’є по її іміджу і робить смішною.
З яким обличчям тепер Королевська буде судитися далі і чи буде взагалі це робити – уявити складно. Але гумористи вже стверджують, що наступний позов вона подасть до українського народу – за те, що й він, слідом за соціологами, «занизив» її результати. І це за умов, що рекламний бюджет її партії був чи не рекордним – понад 60 млн. доларів, а сама вона не сходила з екранів центральних телеканалів у найпопулярніших програмах.
Після неї з принизливим результатом 1.09 тягнеться екс-президент В. Ющенко з колись потужною партією «Наша Україна», до складу якої ще додалися на цих виборах КУН та УНП Ю. Костенка.
Перед виборами В. Ющенко прагнув донести до громадськості месседж, що він є єдино правильним патріотом, а Юля та її партія – політичні грішники, але суспільство його не сприйняло. Підозра в тому, що він «відгризає» голоси в опозиції була настільки поширеною, що тільки один відсоток наважився, як то кажуть, по старій пам’яті віддати йому голоси.
І якщо до виборів Віктор Андрійович частенько міг чути на свою адресу: «Іуда», то тепер уже частенько чує вирок: «Політичний труп».
Ще одна віртуальна партія подолала один відсоток і йде слідом за «НУ» – Радикальна партія Олега Ляшка. Це вертлявий чоловічок з гострим язиком останнім часом отримував необмежений телеефір у пройм-таймі найпопулярніших політичних ток-шоу і настільки не стримувався у виразах та різких випадах на адресу влади, що неозброєним оком стало видно – цей псевдопозиціонер запущений для того, щоб «відгризти» в опозиції ще одну крихту, з чим він і впорався, привабивши тих прихильників хльосткого слова та епатажу, які не особливо орієнтуються у політиці.
Його рекламна знахідка – вила в руках – принесла Ляшкові додаткову популярність, адже винести владу на вилах мріють чимало українців.
Усі інші партії наразі не добирають до позначки 1%. Серед них і фактично знищена на сьогодні Соціалістична партія. Колись, на чолі зі своїм лідером – двічі спікером ВР Олександром Морозом – вона була постійною фракцією у Верховній Раді кількох скликань і боролася з Компартією за лідерство на лівому фланзі політикуму, а тепер – із жалюгідним показником 0,6% та ще одним політичним «трупом» О. Морозом на чолі – чисто програла це змагання комуністам.

Основним політичним результатом виборів є створення парламентської більшості і меншості. Ці дві конфігурації визначатимуть перебіг подальших політичних подій на наступні роки. Якщо не буде дочасних виборів, то на 5 років така диспозиція у Верховній Раді обіцяє бути постійною. Які ж варіанти можливі? Прикинемо попередньо.
Партія Регіонів за партійними списками орієнтовно має провести 74 депутати, за мажоритарними списками – 118. Це чистих своїх 192 «багнети». Їхній ймовірний майбутній союзник – Компартія – за партійними списками матиме орієнтовно 32, а по мажоритарці – жодного.
Не обирають виборці комуністів, як особистість, а чимось привабити їх, як інші цікаві мажоритарники, або, у гіршому випадку, підкупити виборців, як це роблять інші грошовиті мажоритарники, комуністи не вміють і не хочуть. Отож, у них тільки й радощів, що депутати-списочники, тобто, ті, що пройшли за списком КПУ, сховавшись за партійним брендом, популярним серед деяких людей похилого віку.
Якщо ПР та КПУ домовляться, як це було і у попередньому складі Верховної Ради, їхній блок складатиме орієнтовно 224 багнети, чого не досить для досягнення парламентської більшості, яка, нагадаю, починається зі 226 депутатів. Значить, добиратимуть за рахунок декого із самовисуванців, яких має бути 42 депутати. Все одно бажаної конституційної більшості у 300 голосів влада при цьому не отримає, отже зміни до Конституції одразу внести не зможе.
Що вона робитиме у такій ситуації? Буде прагнути відірвати від трьох інших партій, передусім, від «Батьківщини» та «УДАРУ». Тим більше, що чимало бютівців минулого складу стало «тушками» після поразки Юлії Тимошенко на президентських виборах.
ВО «Свобода» наразі поза підозрами – є впевненість, що жоден свободівець до влади не перейде. Щодо інших двох партій, то тут періодично виникають і викидаються у ЗМІ різноманітні побоювання про те, що в їхніх списках є депутати, контрольовані різними олігархами або Адміністрацією Президента. Сподівається влада й на таких, яких можна купити або залякати.
Але поки що можна рахувати майбутню парламентську меншість у складі «Батьківщини» і «Свободи».
Складемо їхні партійні та мажоритарні «багнети». У «Батьківщини» є 60 списочників та 42 мажоритарники, у «Свободи» – 24 списочники та 10 мажоритарників. Разом це складе 102 бютівці та 34 свободівці – усього 136 опозиційних депутатів.
А як же «УДАР», запитає читач? Хіба він не увійде до опозиції?
До 19 жовтня сумнівів в опозиційності партії Кличка не було. Але 19 жовтня партія «УДАР» не підписала з «Батьківщиною» та «Свободою» Угоду про приєднання до демократичної опозиції у майбутній Верховній Раді, що одразу погіршило клімат їхніх відносин. Віталій Кличко мотивував це тим, що спочатку треба перемогти, а потім уже створювати коаліцію – як це прийнято в Європейських парламентах.
Якщо говорити не дипломатичною мовою Кличка, а відверто, то «УДАР» боявся в останні дні втратити частку своїх виборців, приєднавшись до націоналістів. Відомо, що виборці Кличка не є націоналістами, їх можна, скоріше, назвати демократами, лібералами або навіть напівсоціалістами.
Зрозуміло, що команда Кличка хоче розпочати майбутні перемовини про взаємодію з іншими партіями з позицій максимально можливого результату, тому й до виборів утрималася від підписання Угоди.
На це різко зреагувала, передусім, «Свобода». Тягнибок сказав, що перш, ніж зараховувати «УДАР» до опозиції, треба буде подивитися на те, як і за які законопроекти ті голосуватимуть зі самого початку.

Ось так опозиціонери сприйняли відмову «УДАРУ» підписати Угоду	А було ж колись, що Тягнибок з Симоненком ручкалися…

Отже, співвідношення сил, начебто, є очевидним – влада матиме у наступному складі ВР більшість, опозиція, навіть з «УДАРОМ» та декотрими самовисуванцями, меншість.
Цікавим може бути варіант, коли Компартія не ввійде до провладної більшості, а, з огляду на майбутні президентські вибори, постане осібно. У такому випадку братиме за кожне потрібне владі голосування дорожче – вибачте за таке саркастичне бачення ситуації. Бо до опозиції у жодному випадку Компартія не приєднається – лідер Компартії – Петро Симоненко – назвав прихід до Верховної Ради свободівців трагедією для України.

Оцінка виборів

Протягом останніх двох днів лунає багато критичних оцінок того, як було проведено ці вибори, як було пораховано голоси, як організовано прийом протоколів із дільниць та округів. Низка міжнародних спостерігачів та іноземні ЗМІ прямо звинувачують владу у фальсифікаціях та спотворенні волі виборців. А ось Янукович привітав український народ з гарно проведеними виборами.
Є й надзвичайно різкі висловлювання та жести. Так, Юлія Тимошенко оголосила голодування на знак протесту проти фальсифікації виборів. Ми ще матимемо можливість більш детально обговорити ці питання.
Наразі висловлю свою думку – порушень закону про вибори було так багато, реакції на ці порушення так мало, що можна констатувати: Україна відкинута назад на шляху утвердження чесної виборчої демократії. Біда ще й у тому, що жодна система громадського контролю над виборами, включно і за участі міжнародних спостерігачів, нічого не дає, оскільки їхні висновки зависають у повітрі – жодних санкцій правоохоронної системи навіть на кричущі порушення немає.
Отже, чекаємо остаточних підрахунків, що передбачаються десь до середини листопада, і побачимо, як результати вплинуть на розстановку політичних сил.
А що ж принесуть ці вибори українцям? Про це можна лише здогадуватися та молити Бога, щоб лиха година нас проминула. Але вона український народ, на жаль, не промине…

30 жовтня 2012 року