rss
11/23/2014
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#250

Ваша точка зору

Майбутнє України – розкол між Заходом і Сходом?!
Так
Ні
Не знаю
Українське Чикаго \ Річниця відзначення Голодомору у парафії св. Андрія

Я уже розповідала тобі, уважний читачу, що восени у Чикаго не дуже сплануєш щось особисте, бо постійно втягнутий у воронку подій громадського, церковного життя, зустрічей з відомими і достойними людьми, приїжджими артистами тощо. А якщо ти ще й допитливий, не дозволяєш собі звузити коридор інтересів до виключно заробляння долара – вважай, що ти розширив його до неосяжних меж, коли інформація, емоції, фізична і душевна участь тримають на «передовій» навіть тих, кому далеко за 80!

А таких – більшість у парафії св. Андрія в Блумінгдейл, де парохом є отець Віктор Полярний. Принаймні, так було на Службі-панахиді перед мітингом на відзначення чергової річниці Геноциду українського народу 1932 – 33 років.
Організатором щорічного з’їзду на чисті пагорби парафії є Фундація Голодомору, очолювана Миколою Міщенком. Завданням її є – підтримувати в людях пам’ять про безвинно загублених ГОЛОДОМ людей в Україні в страшні 30-і... Знання своєї історії не дасть втратити корені існування особи і особистості, міцно триматиме її у нерозривному ланцюгу роду, зобов’яже передати уже своїм нащадкам страшну правду навмисного «очищення» від господарів масних земель України для зайд!
Більшість серед присутніх складали гості. З Української Околиці теж прибув автобус з бажаючими відвідати таку подію.
Ведуча акції – пані Тамара Кузик-Сторрі – довго зачитувала список представників різних політичних, громадських та молодіжних організацій, Консулату, ветеранів війни, товариств, братств, фундацій, спілок, фінансових інституцій, які делегували своїх членів або надіслали вінки до пам’ятника.
У повній тиші до зали храму зайшли з прапорами «пластуни», американські ветерани війни українського походження, учасники театру студії «Диво», танцювального ансамблю «Вишиванка» у національному гуцульському вбранні і утворили крила зі знамен Державного українського, ВО «Свобода», червоно-чорного – УПА.
Урочисту Літургію відправили отці з кількох парафій Іллінойсу, Індіани.

  Title
  

Слово Владики архієпископа Олександра Биковця з Детройту дуже було емоційним, насиченим біллю за наш народ, за неймовірну кількість тих, хто чекає з небес на нашу молитву й боротьбу за країну, де буде захований код нації назавжди, якщо не випустимо з рук КЕРМА...
Якщо та Червона смерть забрала 10 мільйонів українців, то втрата своєї мови призведе до втрати країни в цілому, до зомбування потрібною комусь інформацією порожніх голів, з яких вивітрилася пам’ять про предків (мої рефлексії на виступ Владики – Г. У.)
Біля пам’ятника померлим у час Великого Голоду відбулися панахида, освячення пам’ятника та мітинг, на якому проголошувалися завдання тим, хто живе сьогодні і повинен передати настанови тим, що прийдуть, щоби бути свідомим своєї родини, землі, мови, країни – завтра!
Микола Міщенко у своєму слові зі сльозою в голосі ганьбив владу, що за п’ять колосків, взятих з поля, щоби не вмерти від голоду, розстрілювала!
Сергій Колєдов, віце-консул України в Чикаго, закликав вчити нашу історію глибше, бути сучасником та співучасником, а не споглядачем у творенні нової історії.
Отець Мирон Панчук, що здобуває докторат психології і багато подорожує по Україні, чітко визначив згубність конформістської позиції прислів’я «моя хата скраю». Він блискуче і майстерно засудив байдужу, бездіяльну поведінку українця як за кордонами, так і на Батьківщині. Ми повинні доводити у школах, університетах інформацію про крихкість існування системи невтручання у справи громади, держави.
Активне впровадження знань з української історії допоможе всьому світові засудити Голодомор і визнати, що це був справжній геноцид проти хлібороба.
Тихий день і осіннє тепло слухали площу людей, що не були інертними в такий день, а відгукнулися й приїхали в Блумінгдейл не на веселу забаву, а торкнутися ще раз болючого нерва нашої пам’яті...
Аудиторія церкви, за традицією, дає «голодний» обід у такий день і культурну програму, а також – просить вкласти помірні кошти на дії Фундації (конверти для цього лежали на столах біля свічок і букетиків з калиною...). Молитву провадив Владика архієпископ Олександр і співали всі священики, що були присутніми.
Ведуча Тамара Кузик-Сторрі запросила до трибуни Марію Тамашевську, яка прочитала власний вірш про Голодомор.
Як дослідниця фамільного дерева, представниця української молоді в Чикаго, власниця компанії «Відія-Портал» – Наталя Фігель – підготувала доповідь. Її емоційна розповідь про історію власної родини сподобалася присутнім, серед яких, на жаль, зовсім обмаль молодих...
Обід складався з чорних шматків хліба, оселедця з цибулею, натурального меду в глибоченьких полумисочках і, чомусь, салату «Олів’є»! Дивне хтось придумав меню...
Трапеза і програма тривали недовго. Проте господарі парафії не поспішали розставатися з гостями. Так щиро запрошували приїжджати ще, як ото старенькі батьки, прощаючись з дітьми, розуміючи, що у них свої молоді справи, по-дитячому щемливо дивляться вслід, сподіваючись на швидку зустріч...

 

Title  Title  Title Title
     

 

Title   Title  
     

 

Title Title Title Title  
     

 

Title  Title
  

 

Title  Title  Title Title
     

 

Title  Title
  

 

Title  Title
  

 

 Title 
  

 

 

Фото – автора

Перший раз у перший клас...

Виставка творів Олександра Ткаченка

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com