Благослови нас, добрий Боже,
Благослови, Пречиста Мати,
Хай ваша ласка допоможе
Щасливо рік шкільний почати

Знову прийшла пора осені – теплі ще дні, але глибина і чистота неба не така, якою була влітку: небо ніби посуворішало, трохи починає хмуритись, інколи щедро поливає нас то дрібним, то проливним дощем. Пори року змінюють одна одну, але кожна має чим нас потішити, зігріти душу...
Так само непомітно підростають діти, і тільки нещодавно вони нас дивували першим «а-гу», радісним і ще невмілим «ма-ма» чи «та-то», невпевненим та боязким кроком у незнаний та дивний світ, а вже сьогодні вони впевнено йдуть до школи Українознавства ім. А Шептицького при парафії церкви св. Йосифа. Діти, неначе осіннє небо, змінювали свій настрій майже щохвилини – то дарували свої посмішки, то серйозно супили свої бровенята, намагаючись щось пригадати чи зрозуміти, і навіть щедро проливали сльози...
Свято Першого дзвоника розпочалось гамірно, шумно, весело та різнобарвно – і квіти, і вишиванки, і дорослі, і діти – все і всі перемішались навколо церкви св. Йосифа і в приміщенні школи...

Боже Отче, глянь на діти,
на дрібненькі свої діти,
Світи сонцем і зірками над малими
 школярами!
Дай нам сили і охоти до науки,
до роботи,
Чемність квітки, серце гоже,
пильність бджілки дай нам, Боже!

Відтак, усі присутні були запрошені до зали, де директор школи – п. Світлана Фаріон – привітала учнів, вчителів, гостей вступним словом, бажаючи успіхів у навчанні, терпіння та впертості у подоланні будь-яких перешкод на тернистому  шляху науки. І от під гучні оплески та під звуки маршу до зали увійшли першокласники, ще вчорашні дошкільнята, а сьогодні – трошки розгублені, проте горді першачки! Теплими словами підбадьорювала їх перша вчителька та «шкільна мама» на чотири роки навчання – п. Ірина Панчишин:

Добрий день, мої любі діти!
Ви прийшли нині в перший клас!
Вчитись будете і радіти, і рости
кожен день і час!
Школа двері свої відкрила і запрошує
 вчитись вас!
Бо знання – це велика сила!
Тож навчайтеся! У добрий час!

І маленькі учні, хвилюючись та переживаючи, обіцяли і добре вчитися і старанно виконувати усі домашні завдання:

На «відмінно» вчитись хочу!    
Є вже зошит з букварем.
Був я вчора просто хлопчик
Став сьогодні школярем!
Ой веселе свято в нас,

Я хвилююсь, як ніколи,
Я хвилююся весь час,
Адже я прийшла до школи,
Перший раз у перший клас!

Я іду у перший клас!
У мене квіти у руках,
Гарний ранець на плечах!

Під звуки гімну України було внесли прапори України та США, а далі – настала черга старших учнів школи – привітати і своїх менших друзів-школярів та і всіх присутніх:

Ми святковим короваєм малих діток
 пригощаєм,
Як з’їсте шматок – віднині будете
в шкільній родині!

Ще чогось бракує на святі – звичайно – першого офіційного шкільного дзвоника! І він пролунав гучно та урочисто, відкриваючи широко двері у незнану та цікаву країну знань! А далі – усі були запрошені на Службу Божу, адже лише з Божою допомогою легше крокувати не лише по житті, а й по незвіданих стежках науки. Після проповіді отець Микола Бурятник окропив учнів, учителів та гостей святою водою, бажаючи легко, цікаво та неспішно розбивати граніт науки! І знову гамірно та шумно на подвір’ї церкви – учні, їхні батьки та вчителі приготовляються зробити пам’ятну загальну шкільну фотографію!
Згодом – знайомство учнів з учителями та навпаки – учителів зі своїми вихованцями. Адже їм разом подорожувати незвіданими стежками історії України, шукати відповіді на свої питання на уроках релігії, зачитуватись поезією та насолоджуватись прозою  літератури, вслухатися у мелодійні звуки народних та сучасних українських пісень, ще раз знайомитись з побутом та культурою свого народу та творити на уроках рідної мови!
То ж нехай щастить вам у навчанні, наснаги, мудрості і терпіння у роботі, учні та учителі школи Українознавства ім. А. Шептицького!