Дуже потрібно. НАТО була і залишається єдиною, міжнародною структурою, яка реально захищає своїх членів і забезпечує їхню безпеку. Україна зараз є країною, яка не має реальних чинників для свого захисту. Той Будапештський Меморандум, який був підписаний, коли ми відмовилися від своєї ядерної зброї, насправді жодним чином не захищає інтереси України. Тому залишатися поза оцими безпековими структурами абсолютно неможливо. Тобто, ми мусимо десь бути. Те, що зараз Україна проголошена «позаблоковою» країною - це - нонсенс.

Якщо наш уряд не хоче, щоб ми йшли до НАТО, то як нам будуть нав'язувати таку річ. Ми самі повинні заявити про те, що повертаємося до цієї ідеї. Думаю, що після перемоги на виборах опозиційних сил та формування демократичного уряду, це питання знову повинно з'явитися на порядку денному, і ми повинні чітко заявити, що ми хочемо стати членами Альянсу. Знову треба повернутися до Закону України «Про засади зовнішньої і внутрішньої політики». Саме тоді ми можемо вимагати допомоги і від наших західних партнерів. А поки що, ви праві, йде «гра в одні ворота», хоча ми і лишаємося на якомусь рівні практичної співпраці. Але ми не маємо мети, це - «біг на місці».

Ви можете бачити сьогоднішню ситуацію в світі, в якій НАТО відіграє дуже важливу і позитивну роль. У кінцевому підсумку, завдяки НАТО, Північна Атлантика позбавлена воєн. І це - десятиріччями. НАТО дехто звинувачує в тому, що воно втручається в справи інших держав. Але якщо йдеться про нові виклики та загрози, скажімо, міжнародний тероризм чи наркотрафік є небезпечними для всіх, то превентивна форма боротьби з цими явищами є так само можливою.

Йдеться не про напад, а про забезпечення більшості країн світу від загроз, які реально існують. Якщо ми говоримо про загрозу тероризму, візьмемо до прикладу те, що сталося в Америці 10 років тому. То хіба не повинна така структура, як НАТО, передбачати подібний розвиток подій і запобігати йому? Безумовно, повинна. Якщо ми знаємо, що через Афганістан ідуть практично всі найбільші поставки наркотиків у північну півкулю, чи повинні це розглядати лише як факт, чи протидіяти?! Отже, це все залежить від того, як ми оцінюємо ситуацію. Дехто каже, що це втручання, а на мою думку - це захист інтересів, превентивна політика, яка є частиною більшого поняття - «зовнішня політика». І так само має право на існування.

На мою думку, спочатку ми повинні визначити для себе - що таке Європа. Візьмемо Албанію, вона є в НАТО. Чиє це європейська держава? Це ж мусульманська країна. Так само, як і Туреччина. Але вони є в НАТО. А Україна 20 років чекає, бо Європа не хоче України. Куди поширюється Європа? На мою думку, до Уралу. Візьмемо Достоєвського чи Толстого - це не європейська література? А хіба росіяни - не європейці? На жаль, російська політика спрямована так, ніби вони не пам'ятають, що є європейцями. Наш молодший брат - Росія (хоча вважає себе великим братом) забула, що Європа - це цивілізація. Азія - також цивілізація, славна, важлива. Але Росія, так само, як і Україна - точно в Європі. І я хотів би, щоб Україна потрапила до Європи, до НАТО. І як я казав у своїй промові, хоча відчував, що не всі були зі мною згідні, багато тих держав зі Східної Європи були партнерами, але за кілька років увійшли до НАТО.

Тому, що ми є яничари. Нам слід, перш за все, зрозуміти, що таке Європа. Це не географія. Це, передусім, культура. І я вірю в те, що європейці мають спільну мову. Так як, науковці мають спільну мову, чи письменники мають спільні теми.

Так, у 1952 році генеральний секретар сказав, що НАТО створено, щоб «to keep the Russians out, the Americans in, and the Germans down». А я кажу, що НАТО в 21-му сторіччі має бути: «to keeps Americans in, to bring the Russians in, may be to keep the Germans down and also take care of Ukraine». І я вірю в те, що сучасні росіяни є справжніми європейцями. І якщо вони захочуть до Європи, то й Україна з ними також.

Може, чому ні. Але Росія - велика держава і географічно між нею і Європою - Україна. Щоб потрапити до Європи, Росія повинна «пройти» через Україну. Я би хотів, щоб ми всі були союзниками. Тому що я думаю, в 21 сторіччі будуть війни.

Будуть війни за ресурси, за землю. Росія має величезні ресурси, а Індія чи Китай - не мають, зате там багато населення. Путін - це все розуміє, він є мудрий. Він хоче мати великий вплив і тому протиставляє себе НАТО. В Альянсі він був один з них. А так, він - «велика шишка»! В нього є амбіції, він є маленьким чоловіком, тобто, це «комплекс Наполеона».

Для України було б найкраще, якби не просто увійти до Європи, до НАТО, а привести зі собою «молодшого брата» - Росію. Я не думаю, що Україна потрапить у НАТО. Наприкінці конференції говорили про те, що є тепер - НАТО, як воно змінилося на початку нового сторіччя. От, ми думаємо: «Чому НАТО в Афганістані чи Лівії?». Ну, Лівія - близько до Італії, але Афганістан? Я був там у 1985 році, коли ми допомагали моджахедам у боротьбі проти Радянського Союзу. Тепер що там робимо? Я не знаю.

Ні.

Ну, ми маємо не те, щоб нам хотілося, але це краще, ніж нічого.

Я можу згадати навіть моє місто - Кінгстон, Онтаріо. Там військові проходять MTAP (Military Training Assistance Program). Кожного року туди приїжджають кілька українських офіцерів на кілька місяців і отримують військовий вишкіл.

Всі ці молоді офіцери проходять непросту науку. Також існують зв'язки. Так, як сказав, Джеймс Шер, що в такому партнерстві утворюються зв'язки, дискусії, обмін досвідом. Люди виїжджають навчатися в таких програмах, змінюється їхній світогляд. Ви погляньте на Київ, мені це місто подобається більше, ніж Торонто. Як місто змінилося? В Україні тепер мають всі найсучасніші девайси. Все змінюється і досить швидко, завдяки таким виїздам за кордон.

Коли я був маленьким, мені казали, що немає такої країни, як Україна. Є Росія, Радянський Союз. Мапу показували. Я мав лише 38 років, коли Україна стала незалежною і з'явилася на мапі. Тепер Україна має певне партнерство з Європою. І всі ці зміни відбулися за такий короткий період навіть у моєму житті. Можливо, до нас (в Європі) ставляться насторожено, не впевненні, чи хочуть мати ті чи інші справи, але дискусія є!

Тому що це - політика.

Які у нас лобісти? Які політики це зроблять? Подумайте тільки. От, всі тепер плачуть про Юлю. А де вона всі ті мільярди дістала? Передусім, це «gang fight»!

Що стосується Албанії, то це була війна в Сербії, НАТО було там. Вони вирішили заради визнання Косово прийняти Албанію. Це був політичний крок.

Входженню України опирається Німеччина, яка залежить від російського палива.

Наприкінці своєї промови я сказав, що, коли був малим - України не було на мапі. Через два десятки років Україна стала незалежною, стала партнером НАТО в програмі «Партнерство заради миру». До цього часу Україна не стала членом НАТО. Але я можу сказати точно, коли України увійде в НАТО - 2031 році! Згадайте Біблію, вихід Мойсея з Єгипту. Наприкінці своєї промови я згадав, що Мойсей водив свій народ 40 років. Чому він це зробив?

От! Він сам не дійшов до Землі Обетованної! І я сказав, що через 40 років після проголошення незалежності Україна нарешті стане вільною! Справжньою європейською державою. Тому що всі ці люди, які керують нею - повинні відійти. Я є оптиміст (усміхається)!

Треба згадати Саміт у Бухаресті (2008 рік - від ред.), на якому американці, поляки, словаки, литовці, естонці - всі хотіли, щоб Україна отримала членство в НАТО. Але, на жаль, Париж і Берлін не хотіли. Вони більше хотіли добрих відносин з Росією, ніж України в НАТО. Я пам'ятаю цю ситуацію - це була помилка. Потім Путін окупував Грузію. Одним словом, Росія показала у той час, що не хоче, щоб НАТО підійшло до її кордонів.

Для мене це виглядає як новий етап, який розпочнеться, коли Янукович піде у відставку. Все може змінитися. Можливо, Україна піде до Євро-Азійського союзу з Росією. А потім прийде до влади хтось інший, і все зміниться.

Тобто, вирішення цього питання повністю залежить від того, хто зараз при владі.

 

Трохи залежить. Ми бачили, що зробив Янукович, коли прийшов до влади. Підписав Харківські угоди задля зближення з Росією, кинув за ´рати Тимошенко і Луценко. Європа бачить, що Україна не йде тим шляхом, як очікується. Зі свого боку, Європа також не дала шансу для вашої країни. Коли була Помаранчева революція Європа повинна була дати сигнал: «Ми хочемо, щоб Україна була в Європейському Союзі», «Ми хочемо, щоб Україна була членом НАТО». Так тоді і вирішилося, що два лідери Європейського Союзу не захотіли України в НАТО. Тепер би було добре запитати лідерів цих країн: «Чому не допустили Україну і Грузію до Європи?» Може б тоді не було й війни в Грузії, і Путін не зважився на окупацію.

Можна і так сказати. Мусульмани показали подвійну мораль європейського товариства. З одного боку, в Європі ведеться розмова про дотримання прав людини, збереження демократичних цінностей. А з іншого боку - дають гроші диктаторам та ведуть бізнес з бандитами. Це був урок для Європейського Союзу.

Буде так само і в питанні Білорусії та України. Права людини стануть вразливим елементом стратегії європейської політики, щоб не допустити повторення «арабської весни». Для Путіна також є мессидж: «Вважай, бо матимеш такий самий кінець, як Кадаффі та Мубарак, якщо продовжувати свою політику». Путін добре знає, що існує загроза з боку суспільства, така «біла революція». Люди почали протестувати на вулицях Москви. Люди в Росії хочуть також змін, жити як у Європі, США. Для Путіна - це знак. Він би хотів знищити цю тенденцію в суспільстві. Він може і стріляти.

Він хоче показати, що НАТО для нього - не партнер, він його не боїться. Два тижні тому була доповідь заступника міністра оборони Росії, який сказав, що Росія залишає за собою право на превентивну атаку на ПРО, встановлені у Польщі та Румунії. Це попередження, серйозна загроза!

Жодної ролі вона не відіграє. Під час Помаранчевої революції відігравала глобальну роль, через цінності, які проголошувалися. На Заході - це частина риторики, а в нас у це люди вірили. Тому жодної не відіграє. Як сателіт? Я особисто не вірю, що теперішня влада хоче приєднати Україну до Росії. Якби вони гіпотетично це зробили, то вони перестануть бути керівниками, якими зараз є. Більше того, можуть опинитися там, де Ходорковський, наприклад. У новій системі їм ім'я не знайдеться. Там інше, зокрема, ілюзія купувати в Росії дешевше газ - і саме це виглядає ознакою «проросійської політики». Табачник в уряді сидить, що є ганебною ситуацією. Але ця ідея з дешевим газом - це ілюзія. По-перше, у росіян немає ніякого дешевого газу, тому що маленький Іран має запасів більше, ніж уся Росія, яка є жебрацькою країною. Їм самим не вистачає. Тому треба позбутися цієї ілюзії і почати займатися реформами. На жаль, я не можу сказати, що вони зараз відбуваються.

Я б не хотів, звичайно, лише скаржитися. Я - противник такої позиції. Наприклад, Києво-Могилянська академія впродовж 2 років веде публічну дискусію, пов'язану не лише з боротьбою з політикою Табачника, але й з боротьбою за прогресивний закон «Про вищу освіту». Це дуже важливо. Ми 4 рази зупиняли проект такого закону від Табачника. Це робилося й відстоюванням інституційної позиції Академії, і студентськими протестами, які були найефективнішими.

 

Чи розуміє влада, що вас чує, що у вас є репутація в світі?

 

Не думаю, що чинну владу хвилює чиясь репутація. Найважливіше, що ми маємо репутацію в Україні. Нас український народ чує - це головне. Захід - це також важливо, тому що є і дипломатична підтримка, розголос. Але якщо українці не дадуть собі раду, ніхто нам не допоможе. Ми створили три альтернативні проекти закону про освіту, які були розроблені на основі нашої концепції, ідеї університетської автономії. Ці проекти потрапили до Верховної Ради.

Була створена наказом Азарова нова робоча група. Азаров сказав, що законопроект Табачника не відповідає потребам України. Цю групу очолив Михайло Згуровський - ректор Київського політехнічного інституту, Табачник намагався його змістити з посади.

Мені було б важко когось назвати з уряду, кому би подобався Табачник.

Важко сказати. Можливо, це пов'язано з ідеєю про дешевий газ. Табачник представляє інтереси російського уряду, на мою думку.

Так от, робоча група працювала ефективно, там були представники академії, лідери студентських організацій, представники профспілок, Національної академії наук, Адміністрації Президента. Ми розробили хороший проект, і Азаров кілька разів офіційно оголосив, що саме цей проект буде внесений на розгляд до Верховної Ради. Якщо це відбудеться, то Україна отримає навіть у таких умовах хороший закон про вищу освіту. Це ще не означає, що він буде працювати! Але є реальна надія. Тому треба не сидіти, склавши руки, а щось робити і тоді щось обов'язково буде.

Я вважаю, що наші внутрішні українські правила гри не можуть бути іншими, ніж ті, що існують в Європі чи Америці. Якщо подібна ситуація неможлива була б у західному світі, то вона і в нас повинна бути неможливою. Вважаю, що треба припинити цю ситуацію. Мені очевидно, що це - політична справа, яку треба припинити. Сили та енергія, які витрачаються на пояснення унікальності нашого законодавства світові, можна було б пустити на реформи та розвиток країни. Думаю, що справа Тимошенко надзвичайно шкодить Україні, її інтеграції. А нам потрібно інтегруватися у західний світ. Тому що, якщо ми не інтегруємося - ми не конкурентоздатні. У нас нема спільної мови зі світом, на жаль.

Я вважаю, що її треба просто випускати - і все. Я не юрист, але мені, як громадянинові, незрозуміло, за що вона сидить.

Я розумію, що вона зробила політичне рішення. Була холодна зима, вона підписала якісь угоди, там був явний шантаж з боку Росії. Потім треба було виходити на міжнародний суд і розповісти про шантаж, вимагати денонсування угод, треба було розвивати події. Але це була холодна зима, люди мерзнули. Цю справу треба закрити, бо вона просто шкодить Україні.

У нас дуже хороша школа журналістики. У нас є програми, яких навіть нема в європейських університетах. Наприклад, «new media для працюючих журналістів», new media для викладачів журналістики в інших університетах, це і бізнес в нових медіа, це і так звана конвергентна журналістка. Повинна бути універсальна підготовка, адже Інтернет вбирає всі види журналістики - відео, аудіо - все комбінується. Є магістерська програма, є PhD з масових комунікацій. Це унікальна школа журналістики. До речі, минулого року вона була повністю позбавлена державного фінансування, а ми студентів уже набрали, і вони не могли подавати документи деінде. І наші випускники - Юрій Панін, Оксана Маркарова і Михайло Патичук - організували за одну добу спеціальний фонд підтримки. Поставили банер на веб-сайт, відкрили банківський рахунок. Інформація була виставлена на Фейсбук, яка розлетілася моментально. За кілька тижнів цей фонд зібрав більше грошей, ніж ми отримали від уряду. Думаю, що все в нас буде в порядку з журналістикою.

Є така загроза, але не така важлива для України. Так звана громадянська журналістика є менш професійною, там не існує понять стандартів, там люди створюють контенти на свій розсуд. Але в Україні - специфічна ситуація. У нас Інтернет був дуже яскравим уже перед Помаранчевою революцією, тому що тоді туди потрапила публіцистика. А Інтернет - це не просто джерело інформації, це й хороша журналістика. Іноді відеоролики в Інтернеті мають більше аудиторії, ніж телевізійні новини. Якраз Інтернет - це запорука свободи слова, альтернативної думки. У нас є непогані телевізійні новини - СТБ, 5 канал, TVI. Якщо є хороші телевізійні новини, то інші не можуть бути відверто брехливими, бо це шкодить бізнесові власника каналу, якщо його ніхто не дивиться. Загроз багато, але ситуація катастрофічна.

Конференція є дуже сильною. Я вважаю, що сильніших експертів годі знайти. Дуже солідно підготована, чудовий рівень. Я знаю, що була пряма трансляція, буде розголос, буде в новинах. Ця конференція є доречною, вчасною, дуже коректною. Тут ніхто не зривався на якусь пропаганду, були серйозні, глибокі оцінки. Я дуже задоволений особисто.

Для Україна важлива інтеграція в західний світ. Найбільш важливі організації для України - Європейський Союз і НАТО. Україна не рухається в напрямку інтеграції взагалі. Що означає - рухатися? Змінюватися. Змінювати внутрішні правила гри, законодавство, політичну культуру. Так, є питання, чи згадані організації хочуть бачити Україну серед своїх членів. Але, передусім, чи ми готові? У нас поки що нема такої готовності. Повинна бути логіка розвитку і потреб країни. Україна зараз зовсім не налаштована на інтеграцію. В нас взагалі нема чіткої політики і нема бачення перспективи в Україні. Ми не знаємо, що хочемо бачити через рік, через 5, через 50. Все це повинно плануватися. Мають місце лише ситуативні реакції, і це загрозливо.

Україна зараз не потрапляє в порядок денний жодної світової події, жодної світової політики - європейською, світової, глобальної. Причина досить проста - влада в Україні є корумпованою і українофобською. Жодна антинаціональна влада в жодній країні ніколи не буде мати міжнародного авторитету та міжнародного визнання. Але втрата національних інтересів цим урядом і нерозуміння загалом безпекової політики свідчить про вибір Януковича, зробленого всліпу, непродумано і всупереч національним інтересам. Про це я і сказав на конференції, яка, до речі, була чудово підготованим, своєчасним заходом напередодні Саміту. Ми не можемо за визначенням, як велика держава бути осторонь колективних систем безпеки і колективних систем міжнародних договорів. А єдина колективна система безпеки, яка існує на сьогодні, надійна, перевірена часом, яка дійсно обороняє своїми військово-політичними засобами демократичні цінності, свободу людини і безпеку членів Альянсу - це НАТО. Поза НАТО - немає безпеки для України.

Стан українського війська - жахливий, не існує військової доктрини в країні. Солдати і офіцери живуть у злиднях, не існує побутового забезпечення.

Українські війська в рамках НАТО беруть участь в операціях з підтримання миру в Афганістані - йдеться про медичний персонал, який брав участь в подіях у Косово.

Я завжди порушував питання забезпечення військових - і тих, що беруть участь у бойових операціях з підтримання миру, і підтримання сімей таких військових - все те, що інші війська НАТО давно мають.

Необхідно чітко визначитися щодо членства НАТО, в системі колективної безпеки. Зникає потреба утримувати двісті тисяч військ. Сили швидкого реагування - 40 - 50 тисяч - цілком достатньо. То нехай би вони отримували нормальне грошове забезпечення, отримували квартири, мали страхування тощо. Вирішувався б комплекс питань. Адже йдеться про молоді сім'ї, а звідси - і народжуваність, тобто, інші соціальні питання. Той, хто розуміється, має саме так питання вирішувати.

Імовірність з'явиться тоді, коли буде демократичний уряд в Україні, коли чітко і зрозуміло буде проводитися політика і європейської і Євроатлантичної інтеграції.

На такі закиди я відповідаю просто. Коли керував Службою Безпеки України, мені теж розповідали, що багато чого є неможливо. А ми ФСБ зі Севастополя вислали. Всіх. Далі, працювали з НАТО, радники НАТО були у мене в центральному апараті на штатній основі. Спеціальні операції, навчання проводилися на українських полігонах для наших спецпідрозділів по боротьбі з тероризмом. Тоді ж і тероризму не було, бо будь-яка організація боялася сунутися на нашу територію. Якщо і потрапляла, то через колективну систему співробітництва і взаємодії зі спецслужбами країн НАТО ми дуже швидко реагували. Так, виникали неприємні питання і для Росії. Коли ми заарештували одночасно 5 офіцерів на чолі з полковником ФСБ в Одесі, де вони працювали проти національних інтересів нашої держави. Але це - цивілізаційний вибір, те, про що ми починали говорити. Або обираєш шлях безпековий, цивілізаційний, європейський світовий, або залишаєшся зі «совком» у пострадянській імперії. Яке це майбутнє? «Путін із бек», починаються арешти, тюрми, правоохоронні органи працюють не на захист громадянина, а проти нього. Вже на нашій територій, як і в Росії, по 4-5 вибухів у великих містах без пояснень.

Система безпеки в Україні не працює зараз на упередження. Фаховий керівник повинен працювати саме так - щоб не сталося! Коли це сталося - пиши заяву про відставку і йди геть! Там же робота - кожну ніч, тому що на ранок повинно бути все спокійно. Це величезна праця! Питання повинні ставитися до тих, хто допустив вибухи. Постраждалі - наші хлопці та дівчата, котрі просто їхали в трамваї. Це означає - громадяни в небезпеці, тобто, не спрацював оперативний рівень захисту, оперативно-технічний. Простіше кажучи, не опозиціонерів треба прослуховувати, а сили і засоби треба використовувати проти криміналу. Моя оцінка, те що сталося в Дніпропетровську - це кримінал, ніякі не терористи, немає в Україні терористичних організацій. І немає значення, чим пояснює злочинець мотиви своїх дій - чи щось до виборів робив, чи просто гроші заробляв. Це - злочин, немає значення, хто його скоїв. Так як у справі Радко Младовича, котрий постав перед трибуналом у Гаазі.

Фахова оцінка: якщо лунають вибухи на вулицях - служба безпеки, правоохоронні органи не спрацювали. І пояснення щодо мотивів - не для громадян. Це означає, що орієнтування в безпековій політиці на ФСБ чи КДБ - є помилковим, неприроднім для України та її громадян. Це означає, що різниця між совком і Європейським Союзом полягає в захисті людині як головної цінності. В совку людина - це головний ворог влади. Це протилежні напрямки розвитку.

Наприклад, лунало на конференції: «От що НАТО зробило для України? Що Захід зробив для України». Перепрошую, Україна є самодостатньою державою. Якщо ми обираємо інтеграцію, то маємо зробити все для того, щоб бути частиною цивілізаційного простору. От, візьмімо до прикладу російський флот на території України - окупаційна іноземна база! ФСБ повернувся до Севастополя. Проти кого він працює?! От у мене питання: «Спецслужба іноземної держави, у кількості близько 100 співробітників - проти кого вона працює?».

Чому не приймають, я ж розповів вам на прикладі Служби безпеки тих років - цілком приймають. І новий шанс буде у випадку зміни цієї тимчасової влади на виборах.

Я - не з команди Януковича, мене з ним пов'язує лише заява про відставку. Я з ним ніколи не працював. Під час роботи в спецслужбі проти лідерів опозиції не працювали. Ми не контролювали його дітей, не слідкував за ним, його сім'єю. Щодо його команди - для нас це є не той цивілізаційний, безпековий та національний вибір. Якщо в уряді він призначає українофобів - то ми категорично не згідні з цим. Якщо в уряді майже всі міністри-капіталісти є корумпованими, і розкрадається державний бюджет через Кіпр в рік на 4 - 6 мільярдів доларів, у той час, коли не вистачає на соціальні виплати пенсіонерам, чорнобильцям тощо - ми не згідні з цим. Моя економічна програма, наприклад, полягає в боротьбі з корупцією. Жодних додаткових вкладів, ресурсів - лише боротьба з корупцією. Якими засобами? Двома. Перший: скорочення корупційних функцій усіх міністерств і чиновників. Так як в Америці - все комп'ютеризовано або чиновник позбавлений доступу до видачі довідок, ліцензій, дозволів та іншого. Другий - жорстке кримінальне переслідування корупціонерів. І треба якомога вище бити. З мого досвіду, коли боролися з корупцією в судах, то поки в один день не заарештували 7 суддів з головою - з тим Зваричем - і не кинули за грати, жодної боротьби з корупцією в західному регіоні не відбувалося. Але найстрашніше, що корупція в Україні пов'язана з «дурними» грошима, політикою, але й з величезним приниженням людини. Той самий Зварич і його банда брали гроші просто в кабінетах, у мантіях. У тих самих кабінетах, ті, хто не міг розрахуватися грошима - розраховувався власним тілом. Це просто неймовірно! Це люди, які є збоченцями і з політичної точки зору, і зі суто людської. Ці люди йдуть проти всіх базових цінностей нормальної людини - сімейних, національних.

Вони були засуджені несправедливо, суди були непрозорі, це є політична вендета. Тут опозиція - абсолютно єдина: їх треба звільняти. Випускати на волю, лікувати, вимагати незалежного судового розгляду, якщо обвинувачення дійсно є. Все повинно починатися з прозорого судового процесу.

Я не займаюся бізнесом, але, як політик, знаю про такі випадки. Ми, коли можемо, надаємо правову допомогу, надто, коли йдеться про українські установи - театри, музеї. Ця проблема є досить небезпечна - це українофобія в дії. Рейдери зараз із владою зрослися. Використовується адміністративний ресурс, правоохоронні органи, податкова. Тут і «маски-шоу», автомати. Рейдерство стало частиною діяльністю уряду.

12 травня відбувся форум, і опозиція представила програму. Для мене було важливо, що у цій програмі включено - створення Комітету з боротьби з корупцією, теперішня фіксація всіх випадків політичного рейдерства, корупції. Ми чітко говоримо, що після парламентських виборів ми повернемося і почнемо з того, що всі вкрадені з державного бюджету і сховані в офф-шорах гроші будуть повернені. Є механізми через ФАТФ та інші міжнародні структури.

А знаєте з чого все починалося? Я працював Генконсулом у США, і перші гроші уряд Америки повернув - чек на один мільйон доларів був переданий в український уряд. А чого Кучма не захотів і далі це робити, то вже питання до екс-президента. Отже, все можна!

Тверезо, оптимістично. Ще півроку тому на мене і на інших дивилися, як на мрійників, коли казали, що треба скласти список об'єднаної опозиції, партійний. Зараз зробили: об'єдналися ті, хто захотів і зміг. Далі, ключовими для перемоги кроками є: прозорий список тих, то об'єднався в єдину партію або на основі єдиної партії підуть на вибори, не допущення самопоборення, відмови від амбіцій тих, хто не долає 5-відсотковий бар'єр - я це кажу, бо наважився і підписав це і від нашої політичної сили. Другий ключовий момент - перемога на мажоритарних округах може бути досягнута виключно у випадку, коли буде єдиний кандидат від опозиції, але призначений за результатами попереднього народного голосування або за підтримки чи непідтримки місцевої громади. Тут є оптимістичні новини. Багато громадських організацій: Рух «Чесно», «Українська справа», «Тризуб», Молодіжний Націоналістичний Конгрес та багато інших вже зголосилися і готові організувати таке попереднє народне голосування на різних округах в Україні. І за результатами такого голосування зрозуміло, що певну людину треба підтримати, іншим - зняти свої кандидатури. І так повинні бути визначенні єдині кандидати від опозиції на мажоритарні округи! Але є песимістичні новини. Не так, як це сталося в Житомирській області, куди поїхав Арсеній Яецнюк - наш партнер, і сказав, що кандидатам в округах будуть такі-то. Питання: а громада знала про цих кандидатів щось? Відповідь - ні. Це є величезна небезпека і свято на вулиці Партії регіонів, якщо опозиція піде таким шляхом. Тому що зовсім не всі, що в опозиції, передусім, ті, що роками сидять у парламенті, користуються повагою та підтримкою людей. Скоріше, навпаки. Якщо навіть опозиція буде казати, що той чи інший кандидат - найкращий, ніколи українські люди не проголосують за нього, знаючи, що він накрав земель, має заводи, в Раді сидів 5 років, і ніхто його не бачив та не чув. А тепер він іде від об'єднаної опозиції. Саме це і згубило і «Нашу Україну», і Ющенка.

Як і будь-які ЗМІ, ви можете зробити багато. Головне, залишатися незалежним, бути критичним, вимагати, щоб вас було більше чути в Україні. Чути і видно. Ви повинні всіляко пробивати інформаційний простір України. Наприклад, українські організації діаспори користуються повагою. А, відтак, і ЗМІ. От, скажімо пряма трансляція цієї конференції - хороший приклад. Навіть, якщо говорити про вибори - створення незалежних, українських Інтернет ЗМІ можна і треба робити паралельно. Вся ця мафія захопила центральні телеканали, але не має влади над Інтернетом телебаченням, радіо. Все, що працює в Інтернеті. От я був послом в Мінську і єдине, що пробивало диктатуру у 2006 році під час виборів Лукашенко - «Радіо Свобода» в Інтернеті білоруською мовою. Всіх «глушили», а пробивалося лише «Радіо Свобода». Я його постійно слухав, бо затримували і наших журналістів - з 5 каналу, зокрема, з «Пори», Могилянки.